creators.prjctr | boyko-yuskevych week

Хей, спільното! Кураторка цього тижня вже готується, і зовсім скоро ми її представимо. А поки ловіть добірку курсів для креативних професій: Graphic Design Beginning — якщо переходите з іншої професії та тільки починаєте свій шлях (ви тільки подивіться на кураторів курсу). Graphic Design Medium — щоб нарешті перейти до великих проєктів і підняти скіли. Creative Direction — для майбутніх креативних директорів, поєднуємо теоретичні та практичні знання. Editorial Design — якщо мрієте створити власну книгу чи журнал, але так, щоб InDesign не викликав паніки. До зустрічі 💙

Як із піраміди зробити зірку? Netpeak показали новий дизайн разом із Spiilka Design Büro. Про лого: раніше це була піраміда, тепер той самий знак з іншого ракурсу — і зверху він читається як зірка ✨ Оновлення і редизайн напряму пов’язані з новим позиціонуванням бренду. В айдентиці — натуральні кольори, мінімалізм, свіжий погляд, але, що важливо, залишилася чітка структура. Те, як це виглядає в деталях, можна побачити на відео. Цікаво почути вашу думку у коментарях 💬 Створювати айдентику ми навчаємо на курсах з графдизайну: • бегінінг — для тих хто починає • медіум — тим хто вже на шляху Ваш Продж 💙

ШАРОВАРЩИНА або ВІДКРИТИЙ ЗАКЛИК від Projector Publishing. Спільното, разом з разом з Денисом Чернявським ми працюємо над книгою про Шароварщину. Досліджуємо це культурно-естетичне явище з усіх сторін і розбираємо, так би мовити, на ниточки. Запрошуємо стати її частиною — можеш в книжку буквально застрибнути. Порийся в галереях телефонів, погуляй містом, селом, селищем міського типу, або пірни у закутки інтернету і покажи все, що вважаєш шароварщиною. Обмежень немає, бо шароварщина не має меж (це цитата Дениса). Надсилай свої знахідки в дірект інстаграму видавництва, або на пошту publishing@prjctr.com. Найцікавіші зразки включимо у видання, зазначимо автора фото і подаруємо примірник. Уяви, як це буде приємно. Прийом зразків шароварщини триватиме з 02 березня до 30 квітня 2026. Шароварщина чи ні? Вирішуєш ти.

Курси для креативних людей, що радимо цього березня: - Editorial Design — НОВИНКА — курс по створенню красивих книжок і артбуків. Ми довго чекали креативного директора Prjctr Publishing Гліба Капорікова і от нарешті. Якщо подобаються артубки Telegraf, час навчитись робити так само і краще. - Marketing Design — унікальний курс, запущений з перформанс дизайнерами MacPaw про те, як застосувати дизайн навички до маркетинг кампаній в продуктових IT командах. - Motion Design — основи моушна з нуля — як для дизайнерів та ілюстраторів, так і для тих, хто планує професійно ставати моушн дизайнерами. Старт через тиждень. На зв'язочку ✨

Юля, дякуємо! Це був глибокий, спокійний, цікавий крафтовий тиждень ❤️ Не забудьте слідкувати далі за Юлею - linkedin - behance А всім нам спокійного весняного дня. - Продж

Я сподіваюсь, що вам не доведеться стикатися з цими темами в своїй роботі. Але якщо наявність місця для памʼятування є актуальним, наприклад, для вашої компанії чи організації — нехай воно відгукується вашій культурі, вашим людям, вашій історії. І, що важливо, буде допомагати нам проживати спільну втрату, берегти памʼять про тих, завдяки кому ми з вами зараз тут. 🖤

7. Матеріали і виконання Коли ми думаємо про місце пам'яті, перше, що спливає в уяві — темний граніт, вирізьблені літери. Це естетика, яка десятиліттями асоціювалась із вшануванням, але водночас вона несе в собі холод, закритість, відсторонення. Нарочиту траурність, яка є доречною для кладовищ, але може бути занадто гнітючою для спільних просторів в щоденному житті. Тому я більше зверталась до інших метаріалів — тканини, металу, дерева, акрилу, керуванням світла. Якщо шукати натхнення — то найцікавіші приклади я знаходила саме в музейному дизайні, де дуже класно обіграють простір, світло і матеріал. Поділюсь з вами дошкою в пінтерест, яку збирала перед роботою над стіною памʼяті. Може колись буде в нагоді https://www.pinterest.com/yuliastroj/memorial/

6. Ритуали і взаємодія. Горювання і памʼятування — це багато в чому про ритуали, які допомагають проживати втрату. Тому, якщо доречно, якщо хочеться персоналізувати це місце колективної памʼяті — можна передбачити можливість взаємодії. Надати можливість принести якусь річ, повʼязану з людиною: листівку, записку, якусь дрібничку, чи залишити запис про спільний цінний спогад.

4. Масштабованість Коли я починала роботу над проєктом стіни памʼяті в ПЖ, я мала розмістити троє імен. Тепер їх вже четверо. І це теж контекст, який доводиться враховувати. Як додати ім'я, не порушивши композицію? Як розширити стіну, не зруйнувавши її цілісність? Це суто графічні і просторові задачі, але вирішувати їх потрібно превентивно — через модульні системи, гнучкі сітки, продуманий резерв простору. 5. Доступність Місце пам'яті — це простір, до якого люди приходять у стані горя, і саме тому доступність тут важливіша, ніж будь-де. Для фізичного простору це означає врахування людей з порушеннями рухливості та зору, достатній контраст в тексті і зображеннях, читабельний розмір шрифту. Але є ще один вимір доступності, не такий очевидний: емоційна доступність. Місця, де люди не можуть зупинитись й побути в тиші, місця скупчення, сходові клітки, темні коридори — це все не про повагу до памʼяті.

Завдання дизайнера — бути емпатичним і зрозуміти, як саме хочеться зберегти памʼять про конкретних людей. Памʼятування, за можливості, має бути персоніфікованим. Якщо людина мала певну звичку, характеристику —  це можна використати. Будь-яка увага до окремої історії краща за стандартну, хоч і добре зверстану таблицю. 3. Пам'ятати можна по-різному. Місце пам'яті може бути простором активного горювання — туди приходять плакати, особливо коли втрата ще свіжа. Може бути простором вшанування — туди приходять дякувати. Може бути архівом — туди приходять дізнаватись. А може поєднувати все це одночасно, і тоді кожна з цих функцій потребує свого дизайнерського рішення. Для чого це місце існуватиме в кожному конкретному випадку? Від відповіді на це питання залежить буквально все: чи буде це темний камерний простір або світла відкрита стіна, чи переважатимуть фотографії або імена, чи буде там місце для тексту

Ще з хороших прикладів — Goodwine. Вони вшановують памʼять сомельє Вікторії, яка загинула після обстрілів в Києві, враховуючи контекст, який був для неї близьким. У цьому немає якогось зайвого пафосу, навпаки — відчувається дуже людяно і доречно.

2. Контекст та розташування Формат памʼятування, дизайн табличок, елементів і простору звісно, залежать від контексту. Зовнішні таблички на будівлях та вулицях вже пробують уніфікувати і зробити добре, принаймні мені відомо про такі ініціативи у Львові та Києві. А от з внутрішнім простором складніше. І тут як з будь-яким дизайн-проєктом варто починати з основних питань: а для чого нам це взагалі, яка основна мета і функція? Місце пам'яті може бути простором для горювання, для вшанування, для збереження історії, або для всього водночас — і це суттєво впливає на кожне дизайнерське рішення. Розміщення при вході більше звертається до зовнішньої аудиторії, гостей, показує скоріше фасад цінностей “ми з тих, хто памʼятає”. Хороший приклад є в офісі Intellias, де немає ніякого зайвого кітчу, мінімалізм, і достатньо простору навколо.

1. Чого робити не варто. Мабуть, з цього почати найпростіше, бо таких прикладів значно більше, ніж хороших. Соняхи, шароварний стиль, прапори-штори, штучні квіти, дивні вази. Ряд фотографій А4 з нечитабельним шрифтом на фоні жовто-синього тла. Чи макет в стилі “куточка покупця”. Звісно, це краще, ніж відсутність памʼятування загалом. Але я певна, що ми можемо краще. І більш гідно.

І наостанок — дизайн пам'ятування. Розумію, що тема не зовсім типова для недільного вечора. Але чи існує взагалі “правильний” момент для неї? Тож заздалегідь вибачаюсь за дарк настрій, у який хочу вас ненадовго занурити. На превеликий жаль, наші друзі й колеги гинуть на цій війні, і поза нею теж. І те, як виглядатимуть місця пам'яті, — це теж зона відповідальності дизайну. Я занурилась більше в цю тему, коли постало питання дизайну стіни памʼяті для колег ПЖ, які загинули. Хочу тут окремо подякувати Віці Бойко, яка поділилася зі мною своїм досвідом і дослідженнями практик пам'ятування — вони стали для мене орієнтиром і відправною точкою.

В основі календаря — 5 дат 2025 року, коли суспільство думало, що війна от-от скінчиться. Це про очікування швидкого завершення війни, про сподівання, про дні, коли падали донати і зменшувалась зовнішня допомога, коли було багато розчарування. Це календар-нагадування, що можна покладатися лише на самих себе. І треба боротися далі. 20 календарів зроблені зі срібла, інші — з металу. Загалом ми зробили тираж з 100 екземплярів не для продажу, а для дарування з рук в руки нашим українським та міжнародним партнерам і стейкхолдерам. Я долучалась до арт-дирекшену цього проєкту, дизайну сторони з календарем та листівки.

Якщо переходити на більш серйозну сторону, то є сенс розповісти про ДРУГИЙ календар ПЖ, який ми також випустили цієї зими. Про нього чуло набагато менше людей, але він якраз розкриває серйозну сторону Фонду і ставлення до війни. Це колаба з брендом Gunia

Якщо переходити на більш серйозну сторону, то є сенс розповісти про ДРУГИЙ календар ПЖ, який ми також випустили цієї зими. Про нього чуло набагато менше людей, але він якраз розкриває серйозну сторону Фонду і ставлення до війни. Це колаба з брендом Gunia.

З веселого — ходять плітки, що вже деякі компанії/організації хочуть зробити календар З КОТИКАМИ на наступний рік 😁 Будемо за цим уважно слідкувати)

Другий висновок і рефлексія моя особиста — робота з великими компаніями і мережами накладає свій відбиток на проєкт, і не завжди це те, що ви очікуєте. З одного боку — масовість, охоплення, певний розголос. Але є також і суттєві мінуси: — ви стикаєтесь із зовсім іншою, не своєю аудиторією, що несе певні ризики і можливе несприйняття; — ДУЖЕ потужна бюрократія з боку великих компаній, ми вирішували юридичні питання і генерацію штрих-коду ще впродовж 1,5 місяців, коли дизайн був вже повністю готовий до друку 🙄 — певні обмеження дистрибуції: у великих містах Календар розкупили за кілька днів, а в маленьких містечках і селах він до сих пір залишився; і мережа, нажали, не може їх переміщувати між магазинами.