PETLYARIS DEATH BRIGADE

А вася і льоша це хто?

Запоріжцям приготуватись

Нашому другу треба допомогти, скиньтесь по пятьорочкє в ящік

Усіх з Днем Незалежності України. В цей день виникла нагальна потреба у зборі для 30 Корпусу Морської піхоти, а саме для 18 окремого протитанкового батальйону. Просимо Вашої підтримки та поширення цього збору! Потреба: Інверторний генератор Kraft&Dele KD 3157 4.3 кВт. Сума збору: 35 000 грн. Посилання на банку: https://send.monobank.ua/jar/6vJBmfE9iD Номер картки банки: 4874100031926291 Банка прикріплена у шапці профілю. Дяка за активність❤️

За репост нашого заходу будемо вдячні 👉🏻👈🏻

«ОРНАМЕНТ ЯК КОД: знаки, ідентичність і пам’ять в українському мистецтві» Орнамент – це не просто візерунок. Це мова, якою українці століттями говорили про те, ким вони є. І яку в нас так довго намагалися відібрати. 22 серпня говоритимемо про знаки, пам’ять та українську ідентичність, а після лекції кожен створить власну розмальовану дерев’яну дощечку – не просто як річ, а як маленький шматок культури, який забере із собою.

Наш спікер – Марія-Катерина Ковальчук, яка є мистецтвознавцем та дослідником українського мистецтва. Закінчила Київську державну академію декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука за спеціальністю, пов’язаною з мистецтвознавством та мистецькою освітою.

У своїй роботі спікер досліджує українське мистецтво та візуальну культуру, прагнучи говорити про традицію без спрощень, стереотипів і надмірної фольклоризації.

ЗАРЕЄСТРУВАТИСЯ МОЖНА ВІДПИСАВШИ + В КОМЕНТАРІ АБО ДІРЕКТ, кількість місць обмежена 29 серпня | 12:00 PDB HUB | бул. Ігоря Шамо, 12 Вхід – донат 1000 грн на збір Матеріали для практичної частини надаємо

Останніми днями в українському інформаційному просторі активно намагалися запустити негативний образ Миколи Парасюка. Нічого не виходить і не вийде. Ми з Тобою, а диванним експертам і різного роду знавцям треба згадати скільки Він особисто зробив для України і де були ті самі експерти в цей час. І навіть в некрасивій історії Він не відвернувся публічно від своєї колишньої заступниці. Тримайтесь пане Микола , ми поряд !

О, повєзло повєзло, насипали ракет до петріотів

Друзі, один наш старий знайомий потрапив у біду. Біда сталася через нього самого, але ми не маємо жодного морального права лишити його напризволящі. Шукаємо адвоката, який спеціалізується на справах військових. Попередньо треба зайнятися відновленням документів, оформленням інвалідності і якимись такими питаннями. Грошей зараз взагалі ні копійки нема, тому якщо все ж хтось готовий буде взятися за цю справу – будемо безмежно вдячні. Поділіться зі знайомими, зробіть репост. Давайте допоможемо Гені вижити! Контактна особа Марі @sssssseeennn 0638807427

В Киеве збс парад прошел. Админ не удержался.

Філз олд єт?

У Аліси новий збір! Скиньтесь по 35 гримнів https://send.monobank.ua/jar/7UWuXdBFDY

24 серпня – найсвятіший день цієї країни, бо незалежність України ніколи не була просто рядком у документі. До неї йшли століттями – через заборонену мову, знищену культуру, тюрми, розстріли, голод, повстання і могили тих, хто так і не дожив до здобуття своєї держави. Тепер черга нашого покоління платити за незалежність і ціна ця страшна. Незалежність сьогодні має обличчя наших загиблих. Має голоси тих, кому ми вже ніколи не подзвонимо. Має порожні стільці за родинними столами, фотографії з чорними стрічками і військові кладовища, які ростуть швидше, ніж ми встигаємо запам’ятовувати нові імена. Тому День Незалежності – це не просто якийсь там день народження держави. Це наша обітниця перед мертвими й живими: ми не віддамо те, за що вони заплатили собою та своїми життями, які мали б бути сповнені ще тисячами щасливих днів, якби не війна. Але й перемогти нам треба не тільки зовнішнього ворога, який прийшов зі зброєю. Треба перемогти й внутрішнього – байдужість, продажність, малороство, зневагу до свого, звичку мовчати, коли крадуть, брешуть і топчуть те, за що інші помирають. Бо незалежність можна проїбати не тільки тоді, коли ворожий танк переходить кордон. Її можна проїбати тихо – погоджуючись, відвертаючись, забуваючи, якою кров’ю вона нам дісталася. Ми мусимо вистояти. Бо за нашими спинами стоять ті, хто віддав за Україну все і вже не може попросити нас не здаватися. З Днем Незалежності, Україно. Ти нам дісталася страшною ціною. І тому ми не маємо права тебе віддати аби кому.

Хі

👀👀👀

В збройних силах відсутня гендерна нерівність, також поширюється правило на те щоб аватаріть і долбойбство

Синьо-жовтий стяг не був і вже ніколи не буде для нас просто прапором. Але коли він став для нас таким важливим? Може тоді, коли ним почали накривати труни? Коли його складали й віддавали рідним замість людини, яку вони чекали додому з війни? Коли в 1991 році його внесли до парламенту чи коли він майорів над містами, які ще стояли, і над тими, від яких лишилися самі назви в наших спогадах? Не знаємо. Ми бачили цей прапор брудним, обгорілим, посіченим уламками, залитим кров’ю наших братів. Бачили його на рюкзаках, броні, балконах, могилах. Бачили, як його ховали на окупованих, щоб одного дня знову дістати не боячись ворожих катівень. Бачили, як його цілують чоловіки та жінки, які пройшли пекло російського полону. І мабуть тому сьогодні дивитися на нього трохи боляче. У цих двох кольорах тепер занадто багато наших людей. Тих, хто тримає його зараз. Тих, хто дочекався його. І тих, хто вже ніколи не побачить, як він підніметься над їхнім домом. З Днем українського прапора. Бережімо та славимо його. Нам він дуже дорого дістався і боротьба ця триває. Слава Україні 🫡

Заберіть хтось вже у нього ші