Анастасія Михайленко

Я часто проходжу з клієнтками один і той самий шлях. Ми починаємо працювати над запитом … і впираємося в стіну. Неможливо досягти результату там, де немає контакту з власними емоціями. А навіщо цей контакт відновлювати - здебільшого незрозуміло. Ба більше: не змінювати нічого виглядає значно вигіднішим. Ви завжди даєте раду - і на роботі, і вдома, і з чужими проблемами. На вас можна покластися. Ви - та, хто витримає. Вам не потрібен відпочинок, ви легко собі відмовляєте, і ви здатні багато «приймати» та «розуміти». І ось знайти цю причину відновлювати контакт з емоціями - дуже важливо. Я поділюсь декількома думками, які, як на мене, важливі: Якщо я не відчуваю, що для мене важливо, — я легко йду за бажаннями інших. Якщо я не розумію, чого хочу, то щоразу питаю поради — і живу чужими рішеннями. Якщо я не помічаю свою втому, то я буду шкодити своєму здоровʼю. Якщо я не відчуваю болю, то так само я не відчуваю радості. Якщо я не відчуваю злості, то я не можу дізнатися, коли мої кордони порушують. … Якщо ви помічаєте порушення контакту з власними емоціями, то рекомендую подумати над цими думками.

Зі зрозумілих причин - огляд зроблю завтра. Бережіть себе!

Сьогодні я проживала велике розчарування (так, у психологів теж буває). Поки вкладала сина малювала свій стан. Знайомі з такою практикою? Вона допомагає контактувати з власними почуттями (якщо ви схильні їх уникати) і є простором для їх розміщення (приносить полегшення). При цьому малювати потрібно не менше 20 хвилин, тримаючи внутрішній фокус на ваших відчуттях: що я зараз відчуваю? Який колір хочу взяти? Що намалювати? А іноді дати руці просто водити по аркушу.

Анонімний психологічний розбір вашого запишу 🤲 Як це працює: Залишаєте своє запитання з описом контексту в анонімній формі. Чим детальніше - тим глибше зможу розібрати. Я обираю одну відповідь і 6 липня публікую аудіо-розбір тут. Залишити запитання → https://forms.gle/7ZWvSDMjvr6k3WkC9

Зазвичай я читаю три книжки одночасно. Це мій спосіб зацікавити Внутрішню Дитину. Я могла б змушувати себе дочитувати до кінця і лише потім брати наступну. Але не бачу сенсу в такому тиску на себе, коли можна просто знайти спосіб на «цікавості» Внутрішньої дитини. Але звичайно, якщо ти не знаєш себе, то ти і не знаєш, що тобі цікаво🤲

Дякую за ваші запитання! До кінця тижня ще планую відповідати 🤲 наважуйтеся 🔅

Давайте здорові стосунки з грошима. І залишайте ваші запитання у коментарях. Будемо далі говорити.

Якщо тема стосунків з грошима - цікава, напишіть мені будь ласка 🤲

Запишу декілька коментарів. Буде корисно, якщо відчуваєте нестачу коштів. Або маєте обмежений бюджет, але не відчуваєте через це дискомфорт.

Якщо правильно з цим працювати, то так 🤲

Відчуття нестачі грошей - це добре. Знаєте чому?

Чим більше читаю цю книгу, тим більше вона мені подобається! В ній колосална кіькість наукових досліджень. Це означає, що рекомендації базуються на тому досвіді, який вже отримали діти. Не ми з вами в дитинстві - і часто так батьки і виховують, орієнтуючись лише на своє дитинство. А ще теми. Егоїзм. Мотивація. Співчуття, а не знущання з інших. Гендерні стереотипи. Здорова самооціна (не нарцисизм), расизм, формування цінностей, стосунки між братами і сестрами, цифрове дозвілля дітей, секс та порнографія. Багато людей не мають чітко сфрмованих «здоових» поглядів.

Загалом ця історія з «терпінням» дуже важлива. З однієї сторони ми маємо вміти потерпіти, але з іншої - це те, що роблять жертви: вони терплять. Зараз запишу вам голосові про «здорове терпіння».

Я дивилася на сосни десь годину. Від сильного вітру вони хилилися… а потім випростовувалися знову. Чоловік казав, що для того, аби стати такими високими, їм знадобилося 50 років. 50 років вони хилилися, щоб знову піднятися — одна проста дія проти того, що може вирвати їх з корінням. Я бачу в цьому життя. Ти не борешся з вітром, ти дозволяєш йому вплинути на себе, і це дає тобі можливість знову вирівнятися. Труднощі нас не ламають, хоча через них ми й схиляємося. Вони не проти нас — вони є частиною життя. Вони виникають, бо ми до чогось прагнемо (ми хочемо вирости такими ж високими), розвиваємося, виходимо із зони комфорту та реалізовуємо свої бажання… Думаю, без труднощів було б дуже нудно жити… Але, так, іноді хочеться, щоб вітер був не таким сильним.

Відпочинок — це не те, що ви думаєте. Це не про зміну діальності, це не про «переключитися», це не про активне дозвілля. Існуют дослідження, які говорять, що справжній відпочинок - це стан бездіяльності. Якраз зараз досліджую це питання. Класична модель відновлення Сабіне Зонентаг і Шарлотти Фріц (Sonnentag & Fritz, 2007 — "The Recovery Experience Questionnaire: development and validation of a measure for assessing recuperation and unwinding from work", Journal of Occupational Health Psychology, 12(3), 204–221) виокремлює чотири досвіди відновлення: психологічну відстороненість, релаксацію, майстерність контроль. Серед них релаксація визначається саме як "стан низької ментальної та фізичної активації, що передбачає мало фізичних або інтелектуальних зусиль" — іншими словами, не активна діяльність, а зниження активації. Огляд Sonnentag, Venz & Casper (2017) "Advances in recovery research" (Journal of Occupational Health Psychology) і Sonnentag & Fritz (2015) "Recovery from job stress: The stressor-detachment model as an integrative framework" (Journal of Organizational Behavior) показують, що активне дозвілля (наприклад, насичений соціальний графік, інтенсивні хобі) часто не сприяє повному відновленню, тоді як низькоактиваційні стани сприяють.  У нейронауці це підтверджується відкриттям Marcus Raichle та колег (2001) "A default mode of brain function" (PNAS, 98(2), 676–682): "режим за замовчуванням" мозку (Default Mode Network, DMN) активний саме під час пасивного спокою, а не під час цілеспрямованих завдань. Дослідження Buckner, Andrews-Hanna & Schacter (2008) "The brain's default network: Anatomy, function, and relevance to disease" (Annals of the New York Academy of Sciences, 1124, 1–38) узагальнює, що DMN відіграє ключову роль у консолідації пам'яті, інтеграції досвіду та "ментальному технічному обслуговуванні" — функціях, які потребують саме недіяльного стану.  Концепція "нiксен" (niksen — голландське "нічого не робити") отримала наукову розвідку в роботах психолога Sandi Mann (Університет Центрального Ланкаширу), яка показала, що навмисне неструктуроване "нічого" активує DMN і сприяє креативності та розв'язанню задач (популярно описано в Mecking, 2021, "Niksen: Embracing the Dutch Art of Doing Nothing").  Тому«нічогонеробіння» - корисна і обовʼязкова річ для нашого ментального здоровʼя. Як вам такі дописи? Чи писати без джерел?

Сьогоднішній обстріл — мені захотілося перегорнути за одну секунду. Скинути з себе і забути. Але от я побачила новини. Те, що скинула, — все одно тебе наздоганяє. Час проживати ці емоції також. Можна закритися за роботою, справами… втекти. Завжди є куди… але довго втікати не вдається. Що важливо сьогодні вам зробити для себе? У мене сьогодні спорт 🧘‍♀️