Храм поезії (🖤)

ПОЕТИЧНИЙ КЛЕШ ВІД PLAIDPOETRY ПОВЕРТАЄТЬСЯ 12 липня– день, коли в столиці зберуться талановиті сучасні поети з різних куточків України, щоб поборотися за звання найсильнішого та грошовий приз 🏆💰 Присутність на цьому заході – можливість зануритися у світ мистецтва слова і стати його частиною, бо саме глядачі разом із досвідченими суддями обиратимуть переможця🥇 Учасники: 🧙🏻Kildun4ik 🎤Фрідріх Швальбе 🍾Даймонд Сраний 🌹Lillium 🐦Соля Сойка ✍️Юлія Кірюхіна 👁синьоока 🎺Трембіта ❣️викохана ⚜️cаша юрова 💊Остап Кудлатий ❄️Єлена Дорофієвська 🧛‍♂️Скалозубство 🎀Нік Дево 😶‍🌫️ДмитроДим 🌞Kvazartsevam 🗓 12 липня о 17:00 📍вул. Чикаленка 1-3 (Кнайп-клуб "Купідон") 💸 вхід – донат від 400 грн Частина зібраних коштів – на пришвидшення перемоги 🇺🇦 Реєстрація: @plaidpoetrik Давайте зробимо це круто!

(ірпінь) ми від учора постаріли на безкінечно довгі роки. а коли почалося те вчора, уже й не згадати. питати хіба у ріки, що місто своє обіймала, виходячи з берегів, дмухала на поранення, щоб бува не згорів корінь його прирощення, впаяності в землі. дай, Миколайку, гощення, всім, хто тоді зумів вистояти, протриматись - звідси і поготів. всім, хто ще досі роститься, пнеться зі шкіри в.. тихе своє призначення: бути і помогти. скелю лупає натще - звідси і до мети. зводить крихкі квартиринки з теплих старих руїн. ми тут любити вчилися - кожен був сам-один. вчилися ненавидіти: купою ми - стіна. вперті і незагоєні. виколихані із дна. .. ми від учора постаріли на безкінечно довгі роки. а коли почалося те вчора, уже й не згадати. питати хіба у ріки, тої, що не загинула. тої, що досі є. пам'ять її поглинула тихе ім'я своє Катерина Міхаліцина #міхаліцина

то кажи вже, куди йти — до біса чи у кеш нового застосунку хромозалежність як витвір фантомомистецтва позіхає на кожну за п'ять поінтів до зазіхання кради ще — дірки в озоновому шарі смарагдові блискавки замість очей дикі цілунки шалених німф з кінко-паті будь-що маєш у підкладці пальто непоета зашите як чіп десь близько амігдали так, не горішки лише молоко до кави штучно-рослинне, з гіркуватим присмаком і кожна крапка працює на посилення як повзунок зближуючись зі штативом якщо казати прямо — не розвернешся, якщо зрізати кути — не впишешся лише дзеленчить у кишені алярм наче витягли його з пожежної історії червоним-синім-чорним-брудним не розбереш вже де колір а де наслідки нетолераності до галактози виражені двома рівними протилежними чи то шляхами чи то пробоїнами судного дня отож дихаємо тим що дав бог до здоров'я без окислення та інших хімічних вибриків вигинів термінових викликів спробувати нові смаки штучних барвників мигдальне молоко скапує на підлогу так необачно розлите так непристойно розмазане та жодна молекула не дізнається ніколи не вимовить не прошепоче не дасть прокрастися у свідомість думці про фантомнозалежність очікування на чотири склади що стискаєш раз по разу як складені пальці "на вдачу" у майже гамлетівському знебарвленому питанні коли хтось нарешті турботливо тепло вкриє своєю бісячою ковдрою

«Світ надзвичайно широкий має укладисті далі. Від того і перші кроки майже завжди невдалі. Безпомічні вірші перші. Нещасне перше кохання. Немає ніяких звершень, а тільки одні поривання. А потім проходять роки, зʼявляється стримана сила. Поглянеш — а перші кроки вже й пилом давно притрусило. І смішно тобі, й сердито, і ти забуваєш часто: для того щоб добре ходити, раз десять треба упасти.» #ліна_костенко

сцена — твій дім, янголе в чорному худі, словом бентежиш кожен куточок душі. біль свій загорнеш у ритм, що так складно згодом забути, і глибу тривог розколеш на грудки малі. тримай мою руку, аж поки пульсує в ній правда, що ти серед всіх — найкращий бутон у саду. скажу я війні, що рвати тéбе не варто, бо такого, як ти, я більше ніде не знайду. Поліна Шишлевська #поліна_шишлевська

хочеться простого людського: легкої праці, доброї кави і гарних вулиць, безлюдних кутків, щоб було де цілуватися. спати вночі частіше, ніж мучитись від безсоння, а як вже заснути вдалося, щоб снились хоча б не таргани. хочеться, щоб двері у церквах були відкриті, коли настрій глянути на вітражі. щоб спокій в душі й у тілі. вдень - сонця, ввечері - місяця, вночі - втомлених губ. хочеться простого людського: знайти свого янгола-охоронця і вдарити по обличчю, спитати: «коли мені стільки треба, де ти взагалі?» на дверях церкви табличка: «вийшов по каву, повернуся за п'ять хвилин» @gkruk_wirszi #крук

шановні колеги, на цій сторінці оголошено допоміжний збір на автівку та дрони для 93 ОМБр (великий збір та звітність тут https://www.instagram.com/p/DGNP_XMtDVz/?img_index=1&igsh=ZHFxNWFwejAwN21u) за донати, кратні 50 гривень, маєте можливість одержати подяку у вигляді книги та костера, зробленого мною 🫙https://send.monobank.ua/jar/8ErVk2CW1u накастуйте вільних гривень, будь ласка 🩵

Боги Бездоріжжя Ідея картин про невідомих духів диких земель, будинків, лісів та міжсвіття прийшла мені доволі давно, ще за життя на Закарпатті. Напевно, та земля вплинула. Цього року я реалізувала частину задумів, вийшла серія про богів, що живуть в просторах між світами, мандрують та слухають тих, хто знає їхні імена. Ці картини продаються, одна вже поїхала в Німеччину, інші чекають своїх людей. Акрил, 20х30 см., 2025 р. 50 є + доставка по ЄС, також в Україну. В коментарях – легенда кожної картини: Муакфа, Ішуква, Чартумм (картина продана), Сіліленне, Чічілічі. *** Друзі, ваш перепост допоможе картинам знайти своїх людей, мені — покращити буремне життя художника, а Боги Бездоріжжя можуть стати супутниками та товаришами тим, хто відчує з ними спорідненість. ***

воно приходить зненацька голодним болем у шлунку коли однією ногою чи то у ліжку чи то у пеклі тоді кіноплівку видно найкраще не рухайся може, здалося? а, ні ось перший кадр повіки – проекційний екран тримайся міцніше в голову вривається рій голову затягує в гул голова-вулик думки зі швидкістю світла бʼються об стінки а потім купами перебиті в емульсію заповнюють череп до краю на всіх тут замало місця тому починаєш їсти та шведський стіл не закінчується яке минуле на смак? в меню провина і страх перекушуєш кожен хребець де тебе було забагато де слова були надто щирі де не було активної згоди де панічні атаки де не можеш відчути роками нічого де ночі як ця до біса цю плівку давно перерізано всі невдало змонтовані кадри на смітнику залишилося перестати їсти себе та чи вистачить волі зламати свою ж щелепу @crescent_poetry #онофріюк

Відкриваю допоміжну банку на РЕБ для 140 окремого розвід батальйону морської піхоти (Південний напрямок)👇🏻 Ціль: 3 000 грн Про збір: - хлопці виконують бойові задачі по стриманню противника на Півдні. Щодня працюють в складних небезпечних умовах і потребують РЕБ для більш безпечної роботи. - вартість необхідного обладнання становить 258 000 грн. 👉🏻Банка: https://send.monobank.ua/jar/5pGSY54PTi Основний збір веде волонтерка Вероніка Мовчан Часу обмаль! Кошти потрібні вже! Чекаю ваших донатів🤌

Тридцять три хвилини – наше сховище, Гавань, у якій спинився час. Сховище надійне і безпомічне, Сповнене коштовностей та облизнів. Біла пудра, чорносяйна мазь. Ти її втирай в кістки та роздуми, Душу і повіки нею три, Шкіру зігрівай, якщо їй холодно. Оберегом місяць або повнею, В трясовині йдеш чи до гори. Тридцять три хвилини – винахідниці – Ступлять на загублені сліди, Винайдуть дороги, щоб зустрітися, З невидимок зникнуть, стануть видними. Наберуться пишності в ході. Йдуть у плин, за стрілкою, в півоберта, А якщо зірвуться – навпростець, Щосекундним враженням підкорені. Огортає шиї спільним коренем Часопряд, що нитку ту пряде. Де-не-де зриваються погрішності, Гріх злітає, святість – знову в лід. Без кінця й початку серед вічності, У словах зі стиглою чорницею – Тридцять три – щодо розмови звіт. Оксана Мовчан Вірш до Ліги поетів «Часосховище». @sarahwatsonrhymes #мовчан

нас двоє та захід сонця в столиці; він сильний і спокійний, як терікон, в ньому воля бути людиною після трудової зміни в забої, впевнений стиль хижака та вбивці, що знає ціну і слова і ультранасилля він каже: в чотирнадцятому я втік від тітушек, створив нове життя, допомагав дітям та молоді твердо стати, мав статус, справи та гроші, вірив, що все це насправді далі в евакуації волонтерив з лютого і досі, іноді з ніг своїх віддаючи кросівки добровольцям, до останнього шага на перемогу, розʼїзди, біженці, фонди, корчі, буси, гуманітарка спочатку втрачаєш дні тижня, потім дати, місяці, живеш від запита до запита рік минає все більше контактів були останній раз дуже давно; в цей час пес патрон іде в контрнаступ, хтось пливе через Тису, інші тримають економічний фронт, телемарафон каже, що вже майже, от-от, збори падають, народ засинає, прокидається влада; і я знову уходжу в андер, бо треба доправити теплаки на фронт, але тецекашник, який мене зупиняє, говорить: мені поїбати, що ти волонтьор у двадцять другому я не мав гадки, що за два роки буду так само лякатися людей у формі на вулицях Києва чи Львова як спортиків у Луганську, бо і для тих і для тих я або колаборант, що говорить мовою ворога, або гарматне мʼясо, яке має здохнути у посадці за зіроньку для совкового дауна і в мене питання: якби я хотів, куди і до кого мені бігти далі? він замовкає. в мене пропущений від побратима, який на першому виході бачив як сто людей з його роти розбило в кривавий пил; пальці обпалює вінстон з пачки, що інший залишив, навічно в строю під Часиком в свої двадцять три. 31.10.24

У кожного має бути своє сакральне місце, де можна відпочити від метушливого світу і перезавантажитися. Чому б цим місцем не бути озеру Синевир? *** шестернімаятникиножімолотки трощать твоє життя  костіжилипочуттясонячнізайчики радістьрукимізкинігтізубивірші сміхстосункипісніяскравісукні шухшухсмертельнийкоженрух шестернімаятникиножіжорна перемелюють щастя на горе борошно зі шматків і уламків жилмізківпісеньстосунківяскравихсуконь викидає з жорен реальності у голі довірливі руки замішується із безнадією у гирю із горя яку тягнеш обійнявши наче коханку у танго а пальці рук вже малюють борозни по землі манить тремтлива оаза сну  снамповірприїдьнаСиневир зазирниуглибину снулірибисплятьвнамулі ракиповзаютьподну ідиідисюдидосиньоїводи  небійсяхолоду туттихосолодко пірнай гиря потягне на дно бинти з водоростей перев'яжуть роззявлені роти ран сині ласкаві руки джерел загорнуть у шалик полегшення прохолодний компрес із товщі води побілить чутливу шкіру охолоджене серце не болітиме від доторків наждачкою реального світу будеш лежати на дні ока Карпат дивитися крізь колодязь знеболювального кришталика і гиря із горя розчиниться розбіжаться по прозорій воді солені сльози і загубляться між берегами Синевиру виринайдихайживи виринай і іди  а коли знову на руках і плечах наросте горе світу снамповірприїдьнаСиневир

Останні чотири номерки

Чорне Наскільки чорна ця твоя любов? Як крадені черешні. Чорна, як ніч понад потягом. Чорна, як зустріч у тамбурі. Як сажа на паротягові Чорна, як гуркіт коліс. Камери мого серця чорні, як стіни Сицилії. Етна у мене всередині, і в Етни також безсоння. Пʼє чорне із кардамоном, а на десерт — карамель. Чорна, як душі у маркерів. Чорна, як руки художника. Чорна офортна пластина — продряпай на ній нам зірки. Чорна, як типографська фарба для заголовків ранкових газет із новинами про небо над твоїм містом, про трафік серцево-судинний, графік відключення темряви, чорний піар хмар. Плани у мене теж чорні, наче вказівники, щоби заплутати ворога ще на початкові вторгнення. Але моя маленька (чорна) сукня занадто обтічна, щоби чинити в ній опір твоїм обіймам терпким. Колір пасує тобі до душі і кожного з твоїх сердець чи шрамів від них, бо немає (або шукаю й не бачу). Бо шукати у тебе серце — це як шукати чорного кота у чорній кімнаті — він неодмінно перейде мені дорогу. На щастя. Чорне, як шовковиця. @grasliv #олена_павлова

Чотирнадцять номерків в наявності

... – Любитиму, як дозволиш, – каже, присівши. – Але в будь-якому разі втішу, загою. Трепетний пташе, неприкаяний вірше, як же нам бути в цьому літі з тобою? Як же розплутати відчай, страхом скипілий, як оголити висхлу до тріщин шкіру? А він каже: – Перші суниці, дивись, доспіли. Навіть у морі смерті є острів віри, вирій, де наші майбутні діти гойдаються у суцвіттях. Ночі такі короткі, і тих лиш кілька. Жити би йому, тільки би йому жити. Тільки би жити, тільки би, тільки б, тільки. Катерина Бабкіна #бабкіна

Нова лотерейка тут https://www.instagram.com/p/DLHcSTWNFEl/?igsh=MW1hbXVhcmhzbXR3ag==