Храм поезії (🖤)

Ляж i засни, будь ласка, ляж i засни. Нiби у нас iще не було вiйни, нiби на днi, нiби над тобою води покров, нiби вiд тебе нiхто нiколи не йшов. Ляж i засни, будь ласка, ляж i забудь лiта стрiмкого сонячну каламуть, очi закрий, нiби все навколо таке, як слiд, слухай, як тихо темнiе за мiстом глiд, як достигае шипшина, терен терпкий, як осипаеться серед трави звiробiй. Нiби ти цiнний гриб у вогкiй запашнiй землi, ляж i не думай нi про що взагалi, нiби ти тихий туман на поверхнi нiчних озер, нiби когось за руку тримаеш просто тепер. Ляж i засни, над тобою замкнеться небес сукно. Все, в що ти вiриш, станеться все одно. Катерина Бабкіна

Не питай мене як я – спитай мене щось просте. Подивися, моє волосся тепер так швидко росте, ніби має окрему, ціком конкретну мету: коли все це скінчиться, я ним тебе оплету. Не кажи мені, як ти – щось легше скажи мені. Адже кожен навіть найменший камінь у цій війні обернувся на зброю, щоб боронити своє. Не кажи мені, як це, бо це все, що у тебе є. Коли дзвін б'є на сполох, ударна хвиля – під дих, навіть мертві з землі цієї встають за своїх живих, і як вони виють тоскно голосами нічних сирен не кажи мені, бо для такого навіть нема імен. Бо для такого немає ні часу, ні місця, ані вимірів, ані сфер – але все це все одно відбувається просто тут і тепер, серед затишних ринків, шкільних дворів, приміських забудов. І все, що після такого може зцілити – то хіба любов. Любов  зможе стулити докупи розчахнуті ран краї, зможе живити собою потужні ріки та ручаї, зможе змити наругу, оплакати щедро кожну пролиту кров. Але поки це все не скінчиться – не кажи мені про любов. Краще, допоки зблиски нічні змінює передранкова синь взагалі нічого не кажи мені, відпочинь. Катерина Бабкіна

Кохана Яблунька-дичка була невеличка, Сукня поїдена ( гусінь - злодюга! ), Плечики гострі, налякане личко: Непоказна, нескладна, недолуга. Шкіра землиста, побита вітрами, Брошка-метелик на кволій косиці. "Будьмо відверті: краси ані грама. Користі - мало, хіба що кислиці". Яблунька марила, мріяла, снила, Мліла в холодних обіймах туману. "Час мені, крале. Лишатись несила. Я повернуся до тебе, кохана". @yuliya_krasina

143 поверх, бар. Сидить біля вікна чоловік у чорному та п'є віскі. Підходить до нього інший чоловік і підсідає до його столика. Чоловік у чорному і каже: -От якщо стрибнути з вікна, то, політавши, можна залетіти назад, - встає та стрибає у вікно. Політавши, він повертається назад і каже мужику: - Ось бачиш, як це просто, спробуй. Другий чоловік, повіривши, розбігається і стрибає у вікно. Дико кричачи, він падає вниз... Бармен підходить до чоловіка в чорному і каже: - Ну ти і козел, БЕТМЕН, коли нап'єшся! Роман Лисенко

Космічний вітер виллється на обшир - Масивні зорі людству стали лишні. Тож дихай глибше,                             не збивайся з ритму, Квазари червоніють - що дорожче: Тримати спокій чи піти на ризик? У Чандра телескоп дивилось плем'я, Приписуючи роль собі важливу. Пульсуй спокійно,                                  час собі відміряй, Бо чорні діри, знаєш, не даремно Все поглинають: світло, силу, віру. Галактика роки мотає вперто - Свої, не наші, ми - дрібні та кволі. Лети крізь простір,                                  як нейтронні зорі, В конверт вклади хоча б одне лібретто - Зустрінеш долю, може, мимоволі. Кометний пил чужих діапазонів На крила ляже, зробить їх важкими. Танцюй під сонця                                золотим                                               промінням, Стирай кордони,                                істини,                                               закони, Допоки віск тримає вкупі пір'я... Із центру ядер виривались джети - Все виникло до нас і буде після. Люби,            живи,                       страждай,                                            співай і смійся, Малюй портрети,                                    спи,                                          кидай монети... З надією не збитися з орбіти... @olesya13r

Ходити по хмарах можна лише на півночі. Вони, як старі подушки, що колись набивались пір'ям ще, М'які і звабливі, як ванна, що взимку піниться, І пар випускає в сад. Крізь хмари пухнасті як светри, як булки з корицею Там мужні вікінги прокладали дороги лицарям. А чи готовий зараз ти повторити це, Пірнувши у часі назад? Південно-сонячні пляжі ніяк не применшують, Їдуть на пошуки прихистку сніжні вершники. І ті, хто змогли вогонь роздобути першими, Стали батьками нам. Люди молились вітру дощу і полум'ю, Руни встеляли печери, щоб ті не були голими. Ягоди, листя, гриби рятували від чесного голоду, А також смертельних ран. Коні у них обростали хутром, ставали нижчими, Довго йшли без зупинок, де сонця не видно ще. Кожен із тих, кого грізна стихія нищила, Не братиме грошей в борг. Бороди їх покривались льодом і з часом важчали, Очі їх блідли від пережитого і побаченого. З ворогом залишались людьми або навіть кращими, Хліб розділивши на двох. А потім вертались у місце сили: зати‌шне й тепле, Приносили жмені історій, синців і звершень. І вже не важливо, чи був ти у чомусь першим, Бо страх побороти зміг. Пеклись пироги, варились глінтвейни, скрипіли ставні, Там діти читали казки по складах і вірили, що востаннє Їхні батьки зникали в походах, (туди, де льоди не тануть) Лиш переступивши поріг. instagram.com/krylata_poezia Таня Удод #крилата_поезія

Віршопліткарка відкрила допоміжну банку, щоб долучитися до великого збору на РЕБ та авто! Потрібні 5000 з 500 тис. грн🔥 Збираємо на: 🇺🇦пікап Mitsubishi L 200 для підрозділу аеророзвідки 38 Окремої бригади Морської піхоти; 🇺🇦мобільний РЕБ для взводу Снайперів Спеціального призначення Нацгвардії України. Також донатери можуть виграти призи за відповідну суму донату в дужках: тубуси різної величини (200, 500 чи 1000 грн), намисто (300 грн), ляльки (350 і 400), найбільший донат — набір колекційних марок обмеженого випуску. 🫙Посилання на банку: https://send.monobank.ua/jar/2Yd4TdDZmG Посилання на відеозвернення військових та демонстрація призів тут: https://www.instagram.com/p/C8xHTgkoLci/?img_index=6 Репости та будь-які донати важливі. Допоможемо разом💛🩵

Жінко, що зачиняєш вічка скринь, в яких ховався весь світ, а тепер тільки уламки матерій, поговори зі мною Ти одна знаєш про їхні пристрасті й негласні думки, що проносяться кометами й згасають з фінальним подихом Жінко, що пишеш історію роду людського звідтоді, коли вперше прийшла по вбитого брата, до кривавих жнив сьогодення бо тепер варто казати не Бог посеред нас, а Смерть посеред нас і терпне кожен перед тобою всміхайся же праведникам і стань першим жахом для кривдників Жінко, що спиняєш історію роду людського, ніби схарапудженого коня, тобі подобається твоя роль? виставу ще не завершено: титри почнуться після всіх земних бажань, коли згасне остання божа любов @novakain_poetry

Літо розніжує, спекою втомлює Та дивовижне все рівно, тоді Крига зі спогадів тане від променів - Криються сотні уламків подій В кожному шарі. Все, що траплялося, Можна знайти там. І відкриття, І одкровення, і просто звичайності, Що у буденності перегортав Час як сторінки. Щось занотовано Влітку на збитих колінках, такі Записнички поряд із паперовими Пам'ять вартують. І я крізь роки Разом із Дугласом знов на канікулах, Та із кульбабок скоріше б вінок Пишний створила би й більше насмикала Інших ще квітів. Бо є вже давно Ліки сімейні - варення малинове, Що достеменно і від нудьги, І від застуди. А скільки ж поглинула! Ліпше не буду писати... Гудів Якось пропечений вечір  цикадами, Стрілки годинника йшли навпаки, Згадки з дитинства човнами примарними На абордаж брали хутко думки. В цьому полоні, у кріслі під липами, Миті поволі плелися, втекти З них не хотілося. Зорі мов кліпали, Тихо юрмилися у заметіль Сивих кульбабок легкі парашутики. І міркувалося саме про те, Що не на стільки тепер незабутніми Є літні дні, та це той же коктейль Смутків і радощів. Та є порталами Звуки і пахощі, джеми й вино, Бо переносять шляхами незнаними В певні моменти, де щастя жило. Літо 2023 #літо, #ковтоксонця, #цюрих, #винозкульбабок, #вірш, #поезія

проголосуйте за руду Лисиця, а я вам підсужу на конкурсі або ще десь, будь ласка

*** на атоми розпалися думки, навіть найбільш вперті, в місті тісно, кисень сильно зв'язує свої вузли, а серед темряви шепочуть вікна про якісь відверті беззмістовності, поки час зупиняється і лягає спати, не обіцяючи прокинутись вчасно або взагалі; десь на чужих руках пишуться обіцянки до смерті, вони ще не знають, що для смерті ми замалі, переписуються вперше останні листи, востаннє втрачають доцільність перші; небо міцно тримає за горло будівлі бетонні, набридлі, тверді, має між собою ліниву розмову листя; цікаво, чи наші імена лишаться серед літосферних зламів розтрощеної землі, цікаво, чи ми мали хоч який сенс, хоч яке недоречне значення. tαtιανή #tαtιανή

він знає, де вона буде за сотню років говорить про довге життя, мов читає книгу у цьому житті церкви і повільні кроки міста, де вона сміється у білій сукні вона ж його просто запитує про вівторок: а в цей вівторок ти спробуєш подзвонити? і десь на тому кінці країни він завмирає вглядається в чорну тишу в чужій зеленці вглядається в імовірності, фарт, бінокль і пише: я завжди тобі дзвонитиму у неділю в неділю вона зупиняється в середмісті дзвін котиться містом, вібрує в кишенях сукні в її животі, у ногах, голові і грудях і жінка сміється раптом з любові й люті:     це він їй дзвонить в неділю — як говорив Victoria Amelina

Доброго дня. Перепрошую за турботу. В нас триває книжкова лотерейка за допомогу на актуальний збір, якщо не складно, то поширте його будь-ласка у сторі)

Книжкова лотерейка за допомогу на актуальний збір Ціль - 3 k. Лотерейка триватиме в залежності від вашої активності, але не будемо дуже довго її розтягувати за часом, 1-2 тижні Посилання на банку Книжки які можна виграти: 1- Юрій Іздрик, Колекція 2 - Фредрік Бакман, Чоловік на ім'я Уве 3 - Артем Чапай, Авантюра 4 - Астрід Ліндґрен, Брати Лев'яче Серце 5 - Марина Дяченко, Віта Ностра 6 - Сергій Жадан, ДНК 7 - Катерина Бабкіна, Заговорено на любов 8 - Стівен Кінг, Країна розваг 9 - Луїза Мей Олкот, Маленькі жінки. 1 частина 10 - Оксана Забужко, Польові дослідження з українського сексу Банку розподілимо на актуальний збір ЗСУ, зі всіма відповідними звітами Вартість одного лотерейного квитка - 30 грн. Якщо бажаєте взяти участь у розіграші книжок, надішліть скрін свого донату мені в дірект і я присвою вам порядковий номерок. * доставка Новою поштою безкоштовна

дороги світу звелися в сітку із шрамів-рисок, що ведуть відлік часу в зворотній від плину бік, де син і батько стають початком; де ти — за(на)ступник того,          що буде(ло); де ти — за(на)місник того,          хто буде(в); де ти —          ні(хто). тебе згадають за йменням батька й гріхами сина, ти цар, та не бог, і хай що ти волієш лишити іншим, твої цілунки із лазуриту піски забудуть — Іштар сміється з твого дарунку! і брама пам'яті стане(ла) брамою забуття. НА ВУлиці ХОдять сірруші: збирають душі минувших днів. як тільки сонце забрало золото з їхніх тіл — зійшли із мурів. ДО тебе їм не дістатися, бо тебе вже нема(є), царю: вНОчі іСтОРія ввібрала твій дух під покровом пам'яті. дороги світу звелися в сітку із шрамів-рисок, що ведуть відлік часу в зворотній від плину бік, де син і батько стають початком, де ти... ні(хто)? @zapyskyneofitky

Тут можна виграти мої прикраси🙌 https://www.instagram.com/p/C9AeA-3IhJ-/?igsh=MTJmaXl4bGV6dndnbA==

Бабушка Таня здає дівчатам кімнату і ковдри в клітинку, і в печалях сердечних втішає їх завше: «Хіба він був тобі чоловік, а чи батько дитини? Ні? То знайшла чого плакати. Буде хтось кращий» Бабушка прокидається з сонцем о п‘ятій ранку. Бабушка Таня колись була зовсім руда і досі має вогник у серці і ніжні дівочі веснянки. Бабушка Таня фарбує нігті і срібне волосся. Бабушка завжди красива виходить в люди. Бабушка Таня питає про хлопців: «А він за тобою?» Це, мабуть, означає: «чи він тебе любить», просто бабусі зазвичай про любов не говорять. Бабусі говорять про дощ, що спраглу землю голубить, про яблука, що наливаються соком і обтяжують гілку, про воду криничну, солодку й холодну, аж зціплює зуби. В серванті у неї завжди стояли бузкові тарілки, а віднедавна - ще фотографія дідуся і фуражка, дідусь-бо служив у північному флоті. «Мій Геннадій, - говорить вона, - що б у руки не взяв, все виходило; і любили його геть усі - в хорі і на роботі; ліс любив його, віддавав йому кращі гриби просто так; і земля дарувала йому урожай, а берези - свій сік; його руки любили ті книги, що він переплітав. Він був кращим за всіх, мій Геннадій був кращим за всіх» Бабушка Таня не носить спідниці, а тільки штани. Бабушка посміхається часто і мружить очі: «Дєдушка завжди хотів, щоб були сини, а народилося дві сіроокі дочки» Бабушка ходить щодня далеко у ліс або на озера. Бабушка ліпить найкращі пельмені у світі. Бабушка любить блакитний, бузковий, рожевий. Чорний не любить. Каже чорного не носити. Саша Хопта instagram.com/buryanpoetry #buryanpoetry

Дельфіни не бачать синій                    несправедливо. Південні моря вдосвіта   кобальтово-шмальтові                    ультрамарин!                                 індиго!                                     ціан! Потім — юхуу!    — електрик блю!                             щедро! вдосталь! Після сонячного вибуху кожен раз однаково прекрасного кожен раз різного води стають лазурними та бірюзовими                       силадоновими    кольору гаїті та купоросу ніжно затікають мені в очі до самої шиї заповнюють груди       це  синітний об'єкт медитації        жити легко, якщо немає вибору. Дельфіни, чому ви не бачите синій? Ви могли б у аквамаринових барвах бавитись. Пласт північних морів лякає            навіть                        досвідчених сміливі зможуть побачити   блакитний брістольський                   берлінську лазур,                       та синьо-бусий. Айсберги — опалово-перваншеві. Полярне сяйво — море, що живе на небі волошково-силкове, сапфірне. Дельфіни, ви стільки могли б побачити... Невже ваш світ БЕЗСИНІЙ? @lysychkazlisu