en
Feedback

Don't get caught by a cheater! Telemetrio finds and tags such channels 👉 If you want to see the tag, subscribe

Храм поезії (🖤)

Храм поезії (🖤)

Open in Telegram

зв'язок: @jessihalliwell прикраси t.me/inspiration_style_ua радіо t.me/virshoplitkarka поетка t.me/in_vino_vino поетка t.me/buryanpoetry колонія t.me/uapoets2 радіо t.me/uapoets_music творчість t.me/jessi_halliwell на каву: 4441 11103 966 1313

Show more
1 414
Subscribers
-224 hours
No data7 days
+1530 days
Posts Archive
У Всесвіті великому, в Волоссі Вероніки, Щоб стати повнолітніми, був певний ритуал. Потрібно було кущ знайти, який різноманітні, Прості або зі смужками, суцвіття випускав. Із кольорових квіточок робили потім зілля, Щоби волосся підлітка отримало тих барв. Я розповім вам про сестер, що виросли й зустріли На двох один важливий день, коли їх час настав. Хоч схожа була зовнішність як в росяних краплинок, Та норов - як у кожної сніжинки вигляд свій. Одна весела й запальна, хоч іноді кваплива, Здавалось часом, що змогла б здійняти буревій. А інша більше мовчазна та витримку залізну Постійно мала й як вода у повний штиль була. В дорогу вони рушили не рано і не пізно, Та щось були напружені як ні одна струна. В думках перебирали все, якими ж кольорами Вже стануть відрізнятися, у світі ж стільки фарб. Та ниті долі сплетені, напевно, що не нами, Бо квітку фіолетову магічний кущ лиш мав. І що ж поробиш? Чарівний напій цей вдвох зварили, І по ковточку випили, а далі диво лиш, Бо полум'яні локони та сині пасма-хвилі, Вже обрамляли контури двох вражених облич. Бо що б не улаштоване було для нас спочатку, Все буде відфільтроване крізь дії та думки, І написати власну ми картину щастя здатні, Під настрій підбираючи відтінки залюбки. Вірш на конкурс Віршометрія, з яким пройшла у півфінал. @literospletinnia #приходченко #вм

чи можу я щось вимагати від жінки, в якої прекрасне - все? заходить в кімнату посеред тихої ночі, мов вода, розтікаючись в невіді. у легкому тумані ховається сад, до котрого не кожен потрапити здатен. складаю навпомацки фрукти у кошик: горішні й долішні яблука, грушки, персики. запитаю в неї, чи не померзне врожай з настанням зими, і припаду до нього цілунками. на ранок же застану сад в тобі, гіллям на тілі моєму, змучений і щасливий. @stavozero #ліщук

Збери собі із рудого листя лисицю Збери її з іржавих дротів і полум'я свічки Буде із ким біситися і свариться Буде у кого кут
Збери собі із рудого листя лисицю Збери її з іржавих дротів і полум'я свічки Буде із ким біситися і свариться Буде у кого кутатися в лютому-січні Буде кому світитися у безнадійній темряві Буде кому обживати твоє закинуте серце Глянь, як багато листя опало з дерева Мабуть, десяток лисиць із нього збереться @maryna_txt #пономаренко

Я була нещасливою у великих містах і у маленьких містах, я через всі ці вулиці несла свій біль. Ходила довгою дорогою, записувала лінією друкованою у телефоні все, що зі мною ставалося. Я бувала в інстаграмі радісною і в житті радісною. А бувала в інстаграмі радісною, а в житті пригніченою. Я мала звичку звинувачувати. Я зичила у знайомих книги та не читала їх роками, але зрештою читала. Я була чутлива до чужої думки, хоча здебільшого робила вигляд, що не чутлива. Я чинила опір там, де було потрібно, і там, де було не потрібно. Я відмовлялася від солодкого, але булки з повидлом і заварний крем займають надто багато місця у моєму серці — відмовитися не вдається. Я жила вдома і далеко від дому, колись я навіть жила біля моря. Я дослідила, що час лікує, нехай не повністю, та лікує. Я хочу вміти писати тексти і говорити в них не про себе, але приходить чергове слово, я придивляюсь — це знову «я». @gromovayapoetry #громова

Теорія відносності: хтось комусь мізки виносить, що той недостатньо [тут має бути ваш прикметник] Хтось недостатньо…, бо не може дістати: зірку з неба перлину з океану монету з-під ліжка скалку з ока зубами до ліктя гроші на нове авто до стандарту чиїхось очікувань Теорія від-    безсилля носити насилля             носності Теорія до-    вести, що я кращий сусіда             носності          Ідея фікс – наблизитися до злизаної моделі досконалості  до сконалості Теорія абсурду: абсорбувати в собі негатив, щоб на тижні на першого-ліпшого висипати — нагадати людині, що він чи вона не відповідає чиїмось уявленням не до ста тньо… Не 10 із 10   Відносність – це гра у тіні: хто кого більше затьмарить Заздрість викручує руки досягненням Після десятого чорнильного проникнення яду оточення — точиш нагостро характер  і вже, як раніше, не сяєш Пластинки і трубочки твоєї паперової моделі світу прогинаються під чужі ефемерні стан дар ти Ти більше не впізнає ту людину у дзеркалі  Взяти спонжик і змити міцелярною водою усі надумані ідеали? Іде! Але …хто тут безгрішний? Хай вийде — я можу своїх позичити — в твій депозит самоцінності Серед рейтингів і най-най-най- дуже легко згубити себе — і тобі вже здається, що ти недостатньо: розумний старанний сміливий талановитий донатиш  батько/мати громадянин Ти недостатньо робиш. Що би ти не робив. Завжди. Недостатньо. Та хто встановлює межу достатнього? Чи це просто черговий привід, аби між сторонами розпалити спори? Споришіють слова-бур’яни на городі насадженої свідомості Не існує ніякого “достатньо” Теорія відносності: нема абсолютної величини  як і істини @tysha_poems #тиша

тут така справа, в мене сьогодні день народження 🎂 хочу побути нахабною і замовити у вас подарунок: розкажіть сьогодні, будь ласка, хоча б одній людині про мою творчість, про мої вірші або підпишіться на мою інсту, якщо ви ще ні (інста: g.krukk) усіх люблю ♥️

ДУМА ПРО ТИСЯЧУ День цей в граніті історія висіче, не припиняя від щастя ридать: ось тобі, націє, Вовина Тисяча — Манна Небесна й Земна Благодать! Слава незламності західних донорів, слава потужним скілам Єрмака! щедрі турботливі двадцять п'ять доларів Вовина нам простягає рука! Й тішаться люди з багатства вселенського, а вечорами, як стихнуть свята, Вова знімає перуку Зеленського й бубликом косу назад запліта... Юрко КОСМИНА #поезія

Ню най далі гризуться всілякого роду різноземельці, най далі в теоріях змови втопатиме істина, я знаю напевно: світ створено
Ню най далі гризуться всілякого роду різноземельці, най далі в теоріях змови втопатиме істина, я знаю напевно: світ створено у твоїх перстах, і мовою доторків зведено нашу дійсність щоразу задарма втрачаючи стійкість духу сплітаю твій образ попри шалену погрішність пробач простаку: хай багато що може Юпітер, бикові ніхто не боронить бажати ним стати най далі кишать засторогами східці у щастя най далі спіткатиме нас не одне кінцесвіття сплітати твій образ в колір слонової кістки єдине табу і єдине прийнятне мистецтво * Картина "Ню" В. Мартинюк, 2023 23.09.24 @zapyskyneofitky #неофітка

Таємничий світ Ніч розтягує ковдру, де вихолодають зірки, Дим спустошує гнізда, бо осінь іржею зреклася Посерпневої зелені –
Таємничий світ Ніч розтягує ковдру, де вихолодають зірки, Дим спустошує гнізда, бо осінь іржею зреклася Посерпневої зелені – ліс тепер неговіркий: Таємниці грибниць злито венами гіфів у хащі. Під брунатні мости проростатиме врунами сон, Нетривкий у відгомоні перегорілого зела. Таїна різнотрав'я – спинятися кожен сезон Й воскресати у веснах ізнову. Чи це не безсмертя? На колодах і брусах не видно на спилах років, Де історія кола змотала в петлю лемніскати. Залишають відбитки минулих життів слимаки – Важко слід хоч який у секретному світі лишати. Виринає з туманів заквітчання пнів – одяглись, Під грибними шапками сопуть, відчуваючи холод. Все циклічне – тим вічне. Так є, буде так, як колись. Ловить світ – ловить хвіст безупинно хмільний Уроборос. @olesya13r Вірш написано на 3 тур 7 сезону Віршометрії. Сезон грибний. Завдання: написати за картиною (Дубова М.), назва має збігатися з назвою картини, слід згадати хоча би один з кольорів, присутніх на картині. Набрав 36 балів, 2 місце в турі. #репа

Відлік лунає гучно, наче гомін богів на Олімпі скільки в тобі лишилося голосу для розмов про гріхи і про вірність? скільки лишилося часу для життя і для смерті також? ми помираємо рано ховають завжди пізніше, ми помираємо завжди кілька разів на декаду де ми були до цього і куди подалися з радістю і бідою? я твоя помилка і остання на світі воля, навіть через роки через час і сторіччя віри я - твоє каяття і твоя спокута не зав'язуй мені ані слів, ані руки і я напишу канони за якими ти будеш жити і лікувати відліки та хвороби, рани і сподівання. я не боюся утоми я боюся лиш тіні та втрат роками смерті боюся й безпам'ятства, відліку на кривавих книжках по аркушах по рогівках очей, які вже не бачать. я напишу канони по яких рахувати кохання й людей, що чомусь не повернуться, відлік лунає гучно наче гомін богів на Олімпі Скільки в тобі лишилося? Скільки? скільки? @in_gal_night #волкодав

Десь промені стиглі пекучого сонця нарешті за обрій зайшли. Облишили людству надії й питання до Будди (Сіддхартхи) одвічні. У місті Ухань, що в басейні середньої течії річки Янцзи, Старенька хатинка на вулиці дивиться вікнами прямо на північ. Господарі хати – подружжя: відважний Чжимін і вродлива Аймінь. Знеможена вкрай, бо забрала триклята падуча хвороба всі сили, Ковтаючи сльози, дружина ледь чутно спитала: "Можливо, мені Врятує життя чарівна мандрагора, що будь-які хворості цілить?" І він пригадав: як ходив ще дитиною в школу художню Їн Цю, То в книжці історію дивну читав про пораду із дій Авіценни: Тоді, коли місяць уповні на квіти опустить яскравість свою, Коріння одразу набуде властивостей дивних і дійсно безмежних. Іще на світанку він швидко заправив на тілі щільніше ханьфу І рушив у гори крізь вічні ліси, де здіймаються в небо секвої. Ішов кілька діб, попри втому ні разу, хоча і хотів, не заснув, Урешті дістався вершин, де росте дивоцвіт, що всі немочі гоїть. Непросто таке уявити, та впорався вчасно сміливий Чжимін. Два клубні потерті отримав, коли вже на схилі невпинно світало. Заради коханої можна зробити будь-що у своєму житті – Напевно, у цьому вся сутність речей і неписані принципи дао. Вернувшись додому, він зілля цілюще зварив на червонім вині. І загадка досі: чи сила чаклунська містилася дійсно в напої, Чи диво створила любов, чий нестримний вогонь у серцях червонів — Та тільки відтоді навіки забула Аймінь, як недуг непокоїть. Костянтин Ватульов & Марія Чекарьова

Паризькі пні шепочуться про нас. Ти уявляєш, вони мають пам'ять! Такий чіткий зробили реверанс – Звабливий «па» у контурах на плямах. Ті ж самі ми у посмішці на двох, Міцне – подвійне з пінкою еспресо У формі серця, а у зернах Бог. І погляд твій на обрії не стерся. Пречисте плесо – пластиром до ран, Нестерпний сум стікає по краплинах. Таким чітким здається реверанс – Дорожнім знаком з сенсом докорінним. В країні капелюхів «от-кутюр» І одягу на втомлених підборах Під зливою відроджених тортур Зриваюся французьким мухомором. Плямує «па» червоне плато сліз, Віспини – в спину. Вулиці забуті. Ти пам'ятаєш наш таємний ліс – Bon Appetit із присмаком отрути? @sarahwatsonrhymes #мовчан

Repost from D.I.
Що ж, віршів тут не буде! Принаймні поки що, дайте видихнути після заходу 19.10😅 А ось зі зборами видихати нема коли! Усі ви знаєте, що я неодноразово допомагав Хартії. І захід-День народження Саду ми з Мартою та загалом командою Саду зробили саме у підтримку їм. Я гадав, що в них вже є банка, але мене попросили зібрати повністю. Тому... Відкриваю публічно банку на теплак для Хартії. Теплак треба ось такий: https://lunarisoptics.com.ua/ua/p2314898881-teplovizionnyj-monokulyar-nvectech.html?source=merchant_center&utm_so І банка вже не пуста. 6000 з нашого заходу вже там є. Загальна сума — 49000 (логістика та привезти, не буду зайвий раз розповідати вам, усі все знають) 🔥🔥🔥Посилання на саму банку: https://send.monobank.ua/jar/6efMy3AvdK Номер картки: 4441111129456368 Чекаю ваші кровні. Якщо ми колись змогли закрити 171000, то і це зможемо. Просто не проходьте повз❤

/я кажу, шо це не кліше, тому це не кліше/ від зорового контакту не помирають. хіба що, це la petite mort. море моє, не хвилюйся. одного разу я пірну за перлиночкою — єдиною, зловлю, до себе притисну… і заміню твоїми сльозами кисень. і ніколи я не відірвуся, і не відірву погляд, і не вийду на кляту сушу — ні-ко-ли! бо навчуся дихати під водою. а доки блукаю роздоріжжям до жаданого моря, перехрестями плутаюся, на них до кожного зеленого старт-сигналу потрібна червона ниточка з хлопавки — /один      рух         пальцем/ потягнути — і світ вибухне. не те, щоб світ був проти, звісно. @poetkapilotka #квазар

чолов'яга неспішно ступає по місту, його нівечить смага упитись до згуби безладного тіла. у венах метеликом щезне злиденна іл
чолов'яга неспішно ступає по місту, його нівечить смага упитись до згуби безладного тіла. у венах метеликом щезне злиденна ілюзія солодкого фатуму. повіки поволі затуляють овид сущого, медяний дотик сну шпуває свідомість безгомінню нічного міста. /ну досить, дівчата, ха-ха-ха, луснути ж можна/ вмить скляні очі здивовано глянули на оголених фантомів, бо оманливі жести облуд тягнули у звабливу заглибину млості — улеслива луда затемнила тяму. вогник світанку залоскотав обличчя питця. уїдливі пахощі залишків втіхи змусили встати з могильної ями злиденності й побачити огидні тіла блудниць. /із спогадів колишнього опияки/ @himernautopia #коваленко

Сон Ні, це не сон, нетривка помережана дійсність здійснить бажання і мрії усі заповнить у лабіринтах чудовисько грає в лови русалчину постать піймає й ніжно-ніжно цілує, знімає луску, бо хоче доткнутись шкіри чи душу шукає. Хіба ти не знаєш? душі в них немає, лиш як настає світанок волосся срібниться на сонці, не йми йому віри не йми йому правди, бо що таке правда? Вода відзеркалює слово, що розлилося божився, що це востаннє, лиш суголосся співає в мені перед справжністю листопада Химерність часом полонить, здіймаєш руки у час свій та простір, несила відмовити — стій же тут все позбавлене сенсу проте западає найбільше вкладаєшся в сон, щоб знову скоріш забутись @novakain_poetry #новакаїн

Repost from N/a
У вас буває відчуття ностальгії? В мене точно так. Бо інколи потрібно повернутися до початку, щоб завершити старі справи та рухатися далі. То ж пропоную послухати декламацію на вірш, який чекав її більше року - "Текстиль" 🧶 👉 Натискай сюди, щоб прочитати повний текст І, звісно, я дуже хочу подякувати людям, що допомогли мені з відео та аудіо, а саме Woffsay, Гортензії та Санджі 🫶

Repost from N/a
слухайтеееее! я згадала! в мене ж є збірки моїх поезій! вартість: 200 грн. Якщо їх придбає 10 людей, я доб'ю нарешті ці 2к. м
слухайтеееее! я згадала! в мене ж є збірки моїх поезій! вартість: 200 грн. Якщо їх придбає 10 людей, я доб'ю нарешті ці 2к. можна брати на подарунки друзям, які люблять поезію! https://send.monobank.ua/jar/2jLwmg2CRV

записуйтесь, буде цікаво