ru
Feedback

Не попадитесь на канал ботавода! Telemetrio находит и помечает такие каналы 👉 Хотите видеть метку — оформите подписку

Храм поезії (🖤)

Храм поезії (🖤)

Открыть в Telegram

зв'язок: @jessihalliwell прикраси t.me/inspiration_style_ua радіо t.me/virshoplitkarka поетка t.me/in_vino_vino поетка t.me/buryanpoetry колонія t.me/uapoets2 радіо t.me/uapoets_music творчість t.me/jessi_halliwell на каву: 4441 11103 966 1313

Больше
1 414
Подписчики
-224 часа
Нет данных7 дней
+1530 дней
Архив постов
Боже, скажи, чи є щось краще, ніж ранній вечір і мо‌рось дощу? Небо біжить, запнувши плащ свій, у місце, про яке я не чув. Листо‌пад здійма ліхтарі вуличні ви‌соко через сутінь богів. Сонця нема. Сонце заснуло, чи, може, Гарм його з'їв? Хочеться просто йти безцільно під вітру жалами обрію вслід. А ще – щоб осінь була фільмом, поставленим на "repeat". І щоб у кишенях – лише‌ зорі, а в рюкзаку – слова і дим... А ще б – мати вдосталь історій, аби розказати всім. @nikolasson #ніколассон

Ранки, що пахнуть мильною парою Та окситоциновими думками Так їх хотілось, Щоб більше ніколи не лити сліз Спати — не спати Уявляти — не переуявити Вже те, про що і так думаєш — Стискати не свій військовий жетон уві сні В надії, що він допоможе влучно стріляти. Спати — не спати Уявляти — не переуявити Промах Та й все одно уві сні в цьому немає сенсу Сни — не сни, То куди я стріляла? Напевно, що прямо в серце Та й таки точно поцілилась. Ранком, що пахне мильною парою всіх дощів (Та нарешті вони не з моїх очей) Від того окситоциновими думками Мені не переуявити, те що і так неодмінно станеться/сталось. Окситоциновим пострілом Прямо в серце, Парою всіх дощів Зі снів, що складно тепер уявляти Таке не переуявити. @poetrypozharska #роніка

Я нелогічна, я знову крізь себе пропускаю зайве Знову думаю про не свої втрати, вбивства, поранення Про щось реальне для когось, а для мене уявне І це суперечить суспільному психологічному вченню. Я нелогічна, я знову переживаю про все на світі Я знову не знаю, що тут, бляха, таке ось коїться І ви лиш просто собі весь цей біль уявіте Та скажіть коли серце та розум мої заспокояться. Я нелогічна, я ламаюся без кінця на безліч уламків Та не знаю як склеїти їх в одне ціле, зібрати до купи Як поставити моральних сотні, тисячі замків І про біль нарешті навіки безпечно забути. Я нелогічна, я знову крізь себе пропускаю зайве А краще б малювала в уяві квітучі мальви. Я нелогічна, я знову переживаю про все на світі А краще б себе навчилася щиро любити. Я нелогічна, я ламаюся без кінця на безліч уламків А краще б рахувала кількість прожитих до нині світанків. @tatka_ternavska #татка_вірші

@ternavska_tatka: Можливо когось зацікавить Продаємо кавомашинку для домашнього використання Кавомашина Polaris PCM 1535E Adore Cappuccino Оголошення

Олена Галунець Друзі, треба РОЗШТОВХАТИ збір🚨🚨🚨 Допоможіть мені це зробити, бо хлопці збирають вже 3 місяці 😮😮😮 А нічни
+1
Олена Галунець Друзі, треба РОЗШТОВХАТИ збір🚨🚨🚨 Допоможіть мені це зробити, бо хлопці збирають вже 3 місяці 😮😮😮 А нічний зір треба вже зараз!🔥🔥🔥 Збираємо для 117 механізованої бригади, 3 батальон, які несуть службу на Оріхівському напрямку. На другому фото в каруселі парамедикиня та інструкторка з такмеду Оксана Скачко разом зі своїм чоловіком, який служить у 117 мехбригаді. Кожен по троху, ДОЛУЧАЙМОСЬ!💵👉🏻🫙 Посилання на банку

Верхні ноти: ялівець, лимон, бергамот, перець. Ноти серця: голки сосни, ладан, корінь ірису. Ноти бази: ваніль, сандал, амбра. Я так пахну сьогодні. Ці нові парфуми бентежать: такою ти мене ще не знаєш. Верхні ноти: ванільне тістечко із сільмагу, сигарети, «ведешка» для зброї. Ноти серця: голки сосни, соляра, кава. Ноти бази: вогнище, вітер із лісу, чужі люди поруч. Чим ти пахнеш сьогодні? Є ще й інші нагальні питання. Де ми нині й навіщо? Хто ти? Хто я? Як я потім впізнаю тебе на пливких перехрестях незнаних доріг? Ну а хоч би й навпомацки, сліпо тикаючись мокрим носом, спрагло вивчаючи кожен сантиметр твого тіла, кожен дражливий запах, кожен слід існування-без-мене, кожен збіг у нотах серця, кожен свіжий і давній рубці непрожитого вповні життя, де ми разом і порізно, разом і порізно, разом і порізно, амінь. Ірина Цілик #цілик

Спартанко, ти знову прийшла? І знову прийшла не одна? Блакить у очах твоїх стала неначе темніша. Даруєш мені це маля? Охоче прийму. Синам Твоїм я дозволю вступити в ряди мого війська. Слабкий серед вас чи ні, Для мене ви всі такі. Тендітні створіння богів, скуті плоттю та кров'ю. Захочеш, прийму й тебе. І біль вже за мить мине, Тоді покажу, що дарую всім сірим та кволим. Побачиш своїх синів, Що стали вітрами, дім Отримали вдруге, опісля батьківської зради. Побачиш цариць моїх, Що втратили земну міць І кинулись в урвище, світ проклинаючи владний. Ти зможеш помститись їм. Усім, хто калічив й тим, Хто буде калічити інших, допоки не скресне. Ти вмієш літати? Ні? Навчу, ти ступай. Униз. Всміхнися, ти ж скинеш кайдани! Хіба не чудесно? Ми скличемо всі вітри, Зітремо з лиця землі Усе, на що око впаде, все, що трапиться в шалі. Злітай на рахунок "три". Не вмієш? Навчишся. Всі, Що нині ширяють, колись уперше злітали. Ти бурею станеш. Шторм Тобі уже б'є чолом. Він бачив, які блискавиці в блакиті ховались. Навіщо тобі земля, Якщо в тебе буду я? Спартанко, дозволь запросити тебе на цей танець. Це буде неспішний вальс Під ритм руйнівних громів, І Спарта молитиме небо, на мир зубожіле. Ніхто не зупинить нас, І Зевс вмиє руки. Він Лишень-бо паяц перед обличчям стихії. І небо розколеться навпіл в кривавій лазурі. Ти йдеш? Я чекаю, Спартанко, майбутня буре. @zapyskyneofitky #вічнавічзістихією #неофітка

Хочеться якось розворушити цей канал перед виходом нової книги🤠 Буду вдячний за якісь поширення і всякі такі приколи🥦🤟 Звіть друзів, братів, сестер, батьків, вчителів фізики🫐

#вірші_суддів дзвін зводить горло у дзвона зводить руки до дзвону жінка зводить жінку із ребер і мармуру скульптор а скульптор то руки війни а жінка то стогін війни а дзвін то сама війна і я хочу щоб він помовчав листя залізного дерева навіщо ростуть цвяхи із моїх рук навіщо кого куди я піду розпинати ними коли дерева і вовчі хрести вигоріли хіба до неба гвіздками свої гілки та ще до землі молотком прибивати корені розіпни мене сонце вранці та так щоб назавжди але на мені не розпинай нікого Дарина Гладун

сам сам самота акордеонними нотами сам сам сам самота під гуркіт коліс з лісу рук хрещатицьких дотиків фейсбукових декларацій стосунків кавово-книжних розмов людних чатиків в телеґрамі теревень між роботою і роботою і роботою зноситься з галасів в голові клубочиться понад містом і курявою у відкрите горло за однесенький вдих колись вчителі життя казали: майстерність ковтання шотів у тому, аби розслабити горло мовляв уяви горловий мінет шкода не навчилася @morskihuyorski #анаморе

Repost from N/a
сам сам самота акордеонними нотами сам сам сам самота під гуркіт коліс з лісу рук хрещатицьких дотиків фейсбукових декларацій стосунків кавово-книжних розмов людних чатиків в телеґрамі теревень між роботою і роботою і роботою зноситься з галасів в голові клубочиться понад містом і курявою у відкрите горло за однесенький вдих колись вчителі життя казали: майстерність ковтання шотів у тому, аби розслабити горло мовляв уяви горловий мінет шкода не навчилася @morskihuyorski #анаморе

бомба закладена в ГЕС вибухає в мені ракета що летить на Охматдит потрапляє в мене куля поцілена в друга опиняється у мені кожного разу кожен снаряд розкидає мене на друзки маленькі Оксани бігають по квартирі губляться і кричать навіть якщо я лежу на ліжку лежить лише оболонка мене маленькі Оксани лізуть на стіни ховаються під диван заповзають у труби й кричать я збираю себе до купи руками віником пилососом прошу дитину скласти шматки як конструктор але окремі осколки губляться як не шукай так і ходжу тепер неповна склеєна безголоса Гаджій Оксана #гаджій #поезія

*** Коли він говорить, навіть стіни обертаються до нього всіма обличчями портретів, у столів і стільців підгинаються ноги – вони стають перед ним навколішки, мов коні чи олені. Ми притримуємо серця, щоб стрімко не вилітали з грудей. Він розщіпає тісний комірець сорочки і випускає нескінченну історію. Ось за його плечима з’являються суворі, усміхнені, прямолінійні, дивакуваті, прості і не дуже. Ті, що ходять важкими шляхами любові з баулом за плечима й автоматом напереваги. Один із них постійно потрапляє в халепу, інший вірить у пласку землю, той рубає правду в лице всім чинам, а цей віддає все своє товаришам без останку. В приміщенні стає людно, безпечно, тепло від їхнього дихання. Думаю: як же не хочеться його відпускати. Але він мусить іти. Обертаю його слова тричі навколо запʼястя, останні два стискаю в долоні – до кривавого сліду. Вдома не можу відірватись від сина з так само коротко стриженою головою. @musakovska #мусаковська

Місто дихає тихо — значить, заснуло. Осінь ходить навшпиньках між фортецями, де над дахами немає зірок. Шумлять клени понуро. Сонце встане над містом бідних і добрих людей. Ти поїхав сто років тому і сказав: не сумуй. Дав коня і учив мене, як вести війни. Програв той, хто не пробачив комусь. Переміг той, хто залиши́вся спокійним. Так, утрати болять. Шлях твій буде тернистим. Та якщо пройдеш бій з чистим серцем і сухими очима, тоді клени без жа́лю скинуть останнє листя, осінь без жа́лю до себе піде на спочинок. І буде сніг, наче манна для середмість. Листопад доспіває останні псалми. Принесе білий ворон омріяну вість: скоро прибуде гість із далеких місць. Знаєш, я ще ніколи так не чекала зими. @buryanpoetry #хопта

+9
229. погані моменти (ундіна).mp38.05 KB

Repost from stavozero
stavozero - калейдоскоп vol.24 у цю частину ввійшли наступні автори: Ундіна - "погані моменти" Саден - "явища" Qualia's Essen
stavozero - калейдоскоп vol.24 у цю частину ввійшли наступні автори: Ундіна - "погані моменти" Саден - "явища" Qualia's Essence - "я маю тебе лишити" зими нема - "бог світла" альрауне - "слимак" Аделіс - "сприйняття" Сонячна Темінь - "крок назустріч" листя трави - "roots" Джессі Галлівел - "мій маніфест" Лана Д'Арк - "outsider"

привіт, ти ше спиш чи, може, ти здох? а може, лежиш десь у комі? колись обіцяв одне небо на двох і ліжко у спільному домі.. к
привіт, ти ше спиш чи, може, ти здох? а може, лежиш десь у комі? колись обіцяв одне небо на двох і ліжко у спільному домі.. колись говорив ти красиві слова про гойдалку, сад, надвечір'я.. та казка твоя - безпонтова трава, і в подушці - вата, не пір'я. привіт, ти ше спиш чи, може, ти здох? вже сонце їбошить в фіранку, я тут відгрібаю по повній за двох.. вставай, суко, доброго ранку! Коли усі кричали Вона – мовчала І я казав, що більш такої не знайти "Ти помиляєшся " вона мені сказала. Коли усі кричали Ти знов мовчала, Та тиша, й досі в мене в голові. Юрко Іздрик

Друзі, усім привіт! Ми вам обіцяли, ми бачимо, що ви хочете... І який в нас ще міг би бути вибір?😁🙃 Анонсуємо вам ювілейний
Друзі, усім привіт! Ми вам обіцяли, ми бачимо, що ви хочете... І який в нас ще міг би бути вибір?😁🙃 Анонсуємо вам ювілейний захід Саду Деформацій, який присвячений річниці існування нашого об'єднання💚💚💚 Де: м. Кам'янське, бульвар Героїв, 1Г Коли: 19.10, 16:00 Скільки: мінімальний донат за вхід - 200 гривень, донат за вхід на afterparty - 200 гривень Увесь прибуток за вхід та благодійний аукціон буде спрямовано на актуальний збір на потреби ЗСУ. Чекаємо на вас💚

Юні та малахітові Будинок для літніх людей пофарбовано в осінь, Щоднини в нім відлік веде таблетований розсип. Тепер, до пробудження ночі, кружляти би вільно, В четвер для прибулих охочих буття - в кінофільмі. В нім - знову п'ятнадцять, смарагди замінюють старість, Всім кльовим - на танці, петардно радію, в нарядних Сукенках панянки вицокують мештами танго, Фламенко. Я п'яний нівроку - і вперше. Так спрагло... Безумці в футболках "Нірвани" ногами гепардів Все б'ються в футбольнім повстанні - програти не варто. Наївно-зелені, аж смішно, та радість печальна, Свавілля - на сцену! Хай тішить завзятих й надалі. В наступному кадрі - коханням заквітчана юність, Настуня порядно благає обійм привселюдних. Непевно голублю під посміх бабусь й стариганів, Заплетено губи, волосся здалося прегарним. Нова епопея, я ж бороду здерти не проти: Кружляю алеєю: молодість, метри хіп-хопу Вливають нектари у вуха, ідемо з сусідом. На чай - і на пари, Андрюха. Даремно сидіти. Пора до спочинку, та фільм розчинив до останку, О, радо в будинку - похилим налили світанків. Примчав до фіналу той фільм, що знаходить охочих: Причал занепалих, уклін перед подихом ночі. @real_dobrutskiy #добруцький