Храм поезії (🖤)

Треба бігти час вкраде у Геліоса сонячну колісницю і возитиме день, наганяючи швидкість. розгониться так, що вже не зупиниться, не завмиратиме, як раніше. стане скупий на додаткові секунди для найважливіших митей. і не вдасться простежити, як забуваємо просто жити. а годинник-то тікає! а час то тікає крізь пальці, то тулить циферблатом до вуха і не дає поспати. у вічному "треба бігти" часто дихати не встигаю. задихаюсь. невже цьому марафону нема ні кінця ні краю? крається серце, бо в цьому змаганні я білий заєць, обдурений черепахою. от би в добі було 48 годин! тоді... я прожила б удвічі менше світанків. досі не помічаючи, що з приходом весни зірки поскладали нові сузір'я. що якщо час спливає, це значить, що він пливе. що шум дороги нагадує звуки моря. море уже замерзло. хоча календар і досі на сторінці із липнем. волосся липне до лоба, а я біжу і біжу чорно-білими смугами, не оглядаючись, не зупиняючись, лише сподіваючись, що за рогом мене зустріне червоне світло автомобільних фар. кінець. 11 квітня 2026

Яке шикарне завдання, напишіть за мене вірш та подаруйте мені

•••• а цей сонях росте йому брови - хмарки позолочені все хита головою од південного суховія і горить його чуб наче ватра роздмухана поночі сутінкова зоря приазовського надвечір‘я ходить сонях не спить - все викурює змій попід ліжками ляска петрів батіг і періщить гадюк у стерні а цей сонях росте - як пів всесвіту стане заввишки до співучих планет пелюстки як мости прокладе перше сонце від сонць - кожна жилка у соках і трепеті переродиться кров від коріння ген до голови сонях очі розплющить - а над ним усе лебеді лебеді до розпалених зір дістають голубими крильми так цвіте глибина його сильна пекуча і соняшна серцевина дає непоборну снагу у зерні підійшов до руки тихий лет з найтеплішого борошна - і ти витворив сам оцю землю і бога на ній @yelagina_poetry #ада_єлагіна

Небо забарвлене у ніжний колір, Про мрії тихо зі мною говорить.. Вечір вже світ огортає крилом, Наповнює серце незримим теплом. Сонце ховає останній свій промінь, День відпливає за обрій поволі, Дивлюся на всю цю красу і милуюсь. І в рими вечірні думками мандрую. А небо палає чарівним вогнем, Немов прощається лагідно з днем. І хочеться вірити знову і знов — Цей світ врятують краса і любов. © @elyzaveta18_11 13.06.26 07:05

Така ніжність вийшла 🤍 #в_наявності

Ми збігали удвох у печеру під назвою...  "червень". Ні... Це так місяць підходить і рима, що б'ється у чреві, Це бажання стрибнути атлетом, заритись під ребра, Корабель твій чекати у черзі в покинутій верфі. Ми примари пустелі. Пускалися першим промінням По холодних пісках, у колючих потрісканих тінях Забарився під лінзами спалаху, й впала світлина, Я трофеєм на ній у клешні скорпіона загинув. Ми у мушлях плили. Золотий неосяжний перетин У колóворот коди вплітав дострокової смерті, Щоб воскреснути разом, тобою, в тобі – з палімпсеста, І стікати дощем, і на стінах застигти у фресках. Ми спогадували годували тринадцятий місяць. Так... Не могли пригадати ім'я, лиш розпечені вістря, Що весь рік тесеракт виміряли – непройдену відстань, Випивали з-під ребер вино, де колись я зарився. @black_white_house_poetry #юрій_іванов

#в_наявності

* Ти знай, що цей смерч тебе не знесе. І коли ти втратив віру, і коли збайдужіло геть все. Я прийду. Заберу твій біль. І верба перестане бути плакучою. Я буду погрожувати грозі – і вона мине. Запиши ці слова на згадку ручкою: «Цей смерч тебе не знесе!» Я посаджу твої улюблені квіти, а вони будуть сміятися сонцем для тебе. Візьму у веселки твої улюблені кольори і зв’яжу тобі шарф. І коли твоє горло буде стискати печаль, носи його. І коли твоїм рукам буде холодно, я заварю для тебе найсмачнішу каву. Питимеш і триматимешся за тепло горнятка. Горнися до життя і не віддавайся смерчу. Тримайся. Грій свої мрії в собі іскорками світла, які ховаються за темними думками. Не ходи лабіринтами. Не говори з лукавим. Світло. Тому що завтра буде завтра. Тому що цей день не останній. Ти знай, що цей смерч тебе не знесе. Тому що ти не байдужий комусь. Тому що по вірі твоїй буде тобі. Вір. І колись твої улюблені квіти будуть сміятися сонцем для твоїх онуків. Ти знай, що цей смерч тебе не знесе. І коли ти втратив віру, і коли збайдужіло геть все. Я прийду. ‒ Твій день. © Оксана Лихогляд 27.04.2023 #вічнавічзістихією

Етеримо https://www.instagram.com/veronda.djokonda/live/18092662688027114?igsh=MW90M3Q0d3JjYWw0bg==

Пора червневих віршів 🍒 Хто це ти, пташе, що серцем моїм вечеряєш? Ось він зникає у потязі - і до дідька все. Ось я гублю, ніби перстень, його між червнями, довго стою і не знаю, куди подітися. Човником пісня лягає на хвилі радіо. Бачиш, при місяці, струнному і окатому, довго стою мовчазною та безпорадною. Вивідай, пташе, чи марно його чекатиму. Вивідай, пташе, і врешті не розкажи мені, як він про мене, далеку, чужу, не згадує... Серце моє - не серце, а кущ ожиновий чи виноградний. @aliahuliieva #аля_гулієва

⚡️⭐Збір коштів на чуйку, старлінк, зарядну станцію та намет для бійців НГУ, Харківський напрямок для виконання бойових задач. 👉🏻 Ціль збору: 95К 👉🏻Моя ціль: 7К 💰 Донатити сюди: Банка: 👇🏻 https://send.monobank.ua/jar/6wGTS7ULrw Картка банки: 4874 1000 3945 2456 🙏 Ви – найкращі і ваша підтримка неоціненна! Друзі, особисто прошу вашої підтримки, репостів та донатів.(⁠ ⁠˘⁠ ⁠³⁠˘⁠)⁠♥ Допоможемо нашим військовим!🤗

⚡️ Юхууу! Не побоюся сказати, що ми планували це 2 роки! Ще в 2024 ми з Оксаною Лихогляд обгорювали спільний етер і ось ми тут. Анонсуємо 78й випуск ПЕС. 🔥 Планується легендарне розінтровертнення мене і Оксани в рамках потужної теми зустрічі "Смерч тебе не знесе". Тож будьте певні – з нами ви у безпеці. Долучайтеся цієї п'ятниці о 20:00! 💪 Цей стрім, як і усі інші – благодійний. Збираємо кошти на чуйку, старлінк, зарядну станцію та намет для НГУ. 💰 Донатити сюди: Банка: в шапці профілю Номер картки: 4874 1000 3937 6911 Paypal: veronikamovchann@gmail.com "на девайси для НГУ" 🫂 Приходьте із поетичним настроєм та мішками грошей. 🥰 До зустрічі на етері!

вибір зроблено, я розкаялась, нам пороблено, ти ж нєчаянно, добре, чуєш, куріння вбиває? то самотність, туга горло перерізають. я скалічена, ти нормальний, людям нічого називати банальним. їм емоції б в кров пустити, бо тоді буде сенс і бажання жити. нас вбивають сумління, недосказаність, страх, помирати краще в сильних руках. – б. @hhommellesss #ай

Вдих-видих Кобальтове світло ліхтарів мерехтить відблисками, котиться краплями дощу по тротуарах темних вулиць, рябіє. Стугонять ударні звуки. Неонові вітрини переливаються бразолійно-жаристими іскрами, тут і там прояснюються розпечено-жовті ходові вогні, скриплять шарніри. Безхатьки в затулах снуються коло смітників, звуки вицвілого озону липнуть до шкіри. Бетонні стіни дихають пилом та струмом. На середохресті двох вулиць телефонна будка — мов акваріум у пустці — блищить скляною голиною. Рудавий чоловік з оголеним торсом у сірому плащі гортає довідник, виносячи присуд, стискаючи під плащем приклад та дробовик. Кожне ім’я в списку — імовірна ціль. Клацає затвор. Вдих-видих. У дискобарі Tech Noir* гучно: пульсують величезні динаміки, в’ються аметистові промені, здіймається попелястий дим, обіймаючи молодь, вичворяючи рухи, в’яжучи тіла. Посеред тижби людей самотня білявка танцює. Її прекрасні перса здригаються в екстазі, губи вилискують карміновими барвами, солодкий запах парфумів впивається в ніздрі. Клацає запальничка. Вдих-видих. Та рудавий незнайомець поруч у чорних окулярах маскує багряне око і сканує клуб в інфрачервоному спектрі машинного зору — невпинно прямує до неї. Вихоплюючи зброю з-під поли плаща, він скеровує дуло в міжбрів’я. Б’є барабан, другий, третій… Тиша. Вона завмирає в плетиві аметистових променів. Свинець випалює шлях. Видих. * Tech Noir — гібридний жанр, що поєднує стилістику класичного нуару з науковою фантастикою, переважно кіберпанком. Також це назва однойменного бару з фільму Термінатор. 8.05.26 — 12.05.26 @HoTaTKu

Кінчаючи на спини усіх тих жінок (Обовязково на спини, щоб не бачити їх обличчя) Чи згадаєш ти мій голос? характер? хоч щось Хоч одну мою рису? чи запах? чи звичку? Запальничку, забуту в квартирі де ми курили? Склянку з помадою кольору стиглої вишні? Знаєш, коли пташці підрізати крила, Вона буде ще досі пташкою, а не кішкою. Грішні. ми знали толк у гріхах, пам’ятаєш? Ну звісно…бо чим же тоді пояснити печаль Що тебе накриває, коли бачиш волосся кольору чаю Або чорне мереживо на молочних плечах.. @SolyaSoyka #соля_сойка

🌿 Еко-Літературник до Дня Захисту Довкілля Закриваємо гештальт! Сподіваємось, Буремного не вкрадуть цього разу на чергові зйомки 🙏 Любиш читати, писати, або ж просто слухати хороші тексти? Тоді, ми з нетерпінням, чекаємо тебе на вечорі 🫶 Регламент: Поезія ‒ 3 твори Музика ‒ 2 композиції Проза ‒ 1 твір Ведучий: Андрій Буремний Коли? 🗓 12.06 ☹️ 19:00–21:30 Де? 📍 Stories Cafe вул. Костянтинівська, 20/14 Вхід за донат від 200 грн Запис артистів та слухачів: Андрій Буремний ✍️

#в_наявності

Перше правило гри з вогнем — ти програла Друге правило гри з вогнем — ти ніколи не знатимеш правил Третє правило гри — гори Вогнетривким ця гра без правил нецікава Ще, граючи з тобою, вогонь питатиме, що це за ігри? Запамʼятай: вогонь тобою грає, не з тобою Але якщо приборкати цей жар, то що робити, аби він не зник? Варити борщ? Топити піч? У тому й річ: такий приручений, не полумʼя, а вогник — тобі це треба? І взагалі, навіщо починала гру? Було ж так добре здалеку дивитись Було так тепло — підійти поближче Навіщо босою ступати просто в жар? Навіщо ці стрибки, це не купальська ніч Чи це середньовічна страта на багатті? Палай і плач, це твій палач ця гра — тортура, чорна кара, карамель вʼязка й солодка дикий мед Це відчуття у грудях — мов руда Була така тверда порода А тепер це мідь, розпечений метал тече дивись, як полумʼя облизує плече Чекай, це просто так не згасне Що було не ясно? Гори, ми ж говорили В грі без правил не можливі помилки Гаси його, злякай, нехай шипить А потім ще підлий олії, дрів докинь Його жарини — це твої зірки Його слова — як опіки Та він горить, бо ти його повітря А спробуй перекрити кисень — він зачахне хіба ти цього прагла? Ти прагнула його. То дихай. І гори без правил Бо це твій вогонь. @grasliv #олена_павлова

⚡️ Збір коштів на чуйку, старлінк, зарядну станцію та намет для бійців НГУ, Харківський напрямок 💪 До мене звернувся приятель зі штурмового підрозділу НГУ із запитом на купівлю на купівлю чуйки, старлінку, зарядної станції та намету, які будуть використовуватися для виконання бойових задач. 👉 Ціль збору: 95К. Прошу вас долучитися донатами, репостами, допоміжними банками, лотами на розіграші, будь-якою допомогою. 💰 Донатити сюди: Банка: https://send.monobank.ua/jar/95AL8k4Rv5 Номер картки: 4874 1000 3937 6911 Paypal: veronikamovchann@gmail.com "на девайси для НГУ" 🙏 Ви – найкращі і ваша підтримка неоціненна!