uk
Feedback

Не попадись на ботовода! Telemetrio знаходить і позначає такі канали мітками 👉 Хочеш бачити мітку, оформляй підписку

Храм поезії (🖤)

Храм поезії (🖤)

Відкрити в Telegram

зв'язок: @jessihalliwell прикраси t.me/inspiration_style_ua радіо t.me/virshoplitkarka поетка t.me/in_vino_vino поетка t.me/buryanpoetry колонія t.me/uapoets2 радіо t.me/uapoets_music творчість t.me/jessi_halliwell на каву: 4441 11103 966 1313

Показати більше
1 414
Підписники
-124 години
+27 днів
+1230 днів
Архів дописів
Нагадую що одне відділення Храму мешкає тепер тут, в телеграмі сторінка підлягатиме видаленню escapism.top/ ще там тестовий конкурс від Храму, не знаю, що з цього вийде, але потестимо систему а ще в Джессі там тривають поетичні дуелі, якщо раптом виникне бажання віддати голос, то заходьте. і також він публікує там власну поезію вірші, ваші реакції теж можуть там опинитись.

Я нелогічна, я знову крізь себе пропускаю зайве Знову думаю про не свої втрати, вбивства, поранення Про щось реальне для когось, а для мене уявне І це суперечить суспільному психологічному вченню. Я нелогічна, я знову переживаю про все на світі Я знову не знаю, що тут, бляха, таке ось коїться І ви лиш просто собі весь цей біль уявіте Та скажіть коли серце та розум мої заспокояться. Я нелогічна, я ламаюся без кінця на безліч уламків Та не знаю як склеїти їх в одне ціле, зібрати до купи Як поставити моральних сотні, тисячі замків І про біль нарешті навіки безпечно забути. Я нелогічна, я знову крізь себе пропускаю зайве А краще б малювала в уяві квітучі мальви. Я нелогічна, я знову переживаю про все на світі А краще б себе навчилася щиро любити. Я нелогічна, я ламаюся без кінця на безліч уламків А краще б рахувала кількість прожитих до нині світанків. Тетяна Тернавська #татка_вірші

Ненависть — найкращий ресурс для стрибків вище голови. Так часто робив їх, що навіть не знаю інакших шляхів. Знову і знову пережовуєш це почуття всередині, у процесі згризаючи губи та щоки до крові. Ти накачуєшся, мов наркотиком, цілеспрямованим бажанням палити себе заради уявних моментів, бо без нього не видно нікому, де ти. І як немає, куди спрямувати усе це, то починається: серце; вихаркування текстів кров'ю зі щік, губ чи легень, які потім лишаються на туалетному папері; подерті шпалери та шкіряні шари з пліснявою, що з'явилася за відсутності свіжого повітря; зрештою, можливості просто вдихнути, без скреготу заіржавілого хребта та суглобів; пересилення природного больового порогу з відгуком реву Дніпра, якому вториш, яким ти — вторинний у текстах. Можна перебирати сотні літер, якщо ти — ментальний паралітик, не здатний рухатись далі по виставці витворів мистецтва у галузі створення спотворених сенсів життя, яка і є цим життям, яке ніхто з нас не обирав. І шлях прийняття цього непрошеного дару можна побачити, детально вивчаючи геральдику шрамування людей. Дивіться, ось онкологія в когось з тих, хто завжди був близько — буде як рак, очищати від бруду, хоч і лишиться на дні, бо потоне в водоймі проблем навколо. І ніхто не почує, коли він на дні буде плакатись, бо через очищення навколо відбувається внутрішній катарсис. Ніхто не почує, коли він на дні кричатиме, що не потрібний цей дар йому. Бо в усіх інших є свій власний акваріум, щоб тонути та виринати. @defirtonpoetry #федько

Repost from N/a
Розлучниці 28.10.2026, 08.11.2026, 16.11.2026 Описую літери, знаки і букви, Коси, очиці і сльози в очах, До болю приємні друз
Розлучниці 28.10.2026, 08.11.2026, 16.11.2026 Описую літери, знаки і букви, Коси, очиці і сльози в очах, До болю приємні друзям – розлучниці, Мені до снаги і до душі вам. Приємні людиська, гарні облуди, Цікаві роботи і гарні Гертруди, Завідомо правильні наші листи, Погоджені з Богом всі наші хвости. Легкі і приємні забаганки і мрії, Леткі і прості обминання і дії, Важкі і сумні емоції болю, Але все ж кохання струменіє рікою. Це все лише ми — Один моноліт. А оник всіх нас забере у політ Далеко до хмар, у море двобою. Кохання цвіте, хоч і брудною рікою. #вірш #поезія #моєтворіння #цікавийвірш #поезіяукраїнською #небеснаматерія #знакитабукви #віршідонеї https://arkush.net/book/52452

Котлета по-київськи Захмеліли думки — їх збентежили чари спокуси, І рентген не потрібен — секрети розказує нюх. Пальці вилки й ножа не відпустять, допоки не вкусиш, Ти лежиш зовсім ню на тарілці, бо щойно з вогню. Ти не просто котлета: Евтерпа, натхнення поета, Маниш бронзою вперто: нарешті тебе роздягну. Прагну тіла, такий зголоднілий. Пробач, не шляхетно, Розтинаю я плоть. З'їм котлету, та ще й не одну. Не котлета, повірте — це глобус столичного світу, Це родюча земля, що напоєна руслом Дніпра. Наче масло з м'ясця, витікає любов'ю зігріте, Омиває гриби — грішні душі, що чорт не забрав. Зелень нàчинки в ній, наче трави травнево-шовкові, Сухарі в стилі фрі — махагонові крихти тепла. А у роті шматок — це квиток, ніби в Києві знову: На Південний вокзал причвалав, що шляхи заплітав. Мов зайшов у Макдональдс, щоб живо той бургер під пиво — Й на Майдан незрадливий, що волю прийдешнім кував. Це не просто котлета — це мить, коли знову щасливий, І душа не болить, бо загоєна смàком сповна. Іван Добруцький #смакнації

Привіт! триває набір на поетичний конкурс «Зорі Брайля» тут умови конкурсу
Привіт! триває набір на поетичний конкурс «Зорі Брайля» тут умови конкурсу

Звуки ти носиш у собі наймення і звуків когорту є плач та квиління десь там заповзла німота є звуки зі срібла а є почорнілі від горя і розпач триденний складаєш у вузлик ретельно як бабця складала найбільші скарби бо ж дітям у спадок бо що вже та радість скінченна ховаєш між кутиків губ сорому дрібку смієшся бо важко з тобою бо звуки війни як плащ королівни червоний від крові пасує до білого личка і розвівається шлейфом кричить життєствердно ненависть — цей звук що найдалі зайшов якнайглибше сидить одного дня відізветься @novakain_poetry #оля_новак #новакаїн

Я на місці стою, як Великий Китайський мур. Заплітаються зорі за склом у лавровий вінок — не дістану: без сил. Телефон у руках — мій бінокль чи одна з мовчазних каменюк, що не скаже, чому ти пішла та чому проросла крізь пітьму в моїх снах синьоокою квіткою льону. Світ ловив мене й більше не ловить. Мій маршрут обірвався, дороги сточились до меж, до численних мереж, що скорочують сповідь до слова. Ти пішла. Кіт живий, але майже убите алое. Час застигне між небом і пилом, неначе Стоунгендж, і тоді ти, можливо, прийдеш. Я чекаю і досі. Між калюжами осені, між будинками гострими я іду за квитком, щоб зірватись у вільний простір, намагаюсь зрівняти всі вирви ілюзій-амброзій. Так, кордони стираються рухом, тож я вже в дорозі. © Олена Галунець @virshoplitkarka 🍁 #олена_галунець 🎙Декламує ridkist

поїзд. плацкарт. сонце лишає обрій. у нас з моїм містом стільки дурних історій. і хоч зараз ми двоє такі дорослі, воно не змінилось зовсім і я не змінилась зовсім. поїзд. плацкарт. третя година ночі. іти його вулицями - усе, чого хочу. чашка кави гріє родимку на долоні. ми побачимось вранці - щасливі і сонні. місто моє знає мене краще, ніж мóї колишні, місто бачило мене у мóї найгірші тижні, місто поїло бульйоном із викрутки й "оболоні", витирало сльози в гуртожитку на балконі. місто бачило мене у мóї сімнадцять, вірило у мене більше за всіх - мало рацію. знає, як гірко і болісно давалась розлука з ним, знає цей клятий присмак і запах війни. місто чекає, хоч втомлене і побите, і я біжу до нього, лечу до нього і їду. як би нас двох за цей час не скалічило, я любитиму його вічно і пам'ятатиму його вічно. поїзд. плацкарт. попереду стільки всього невідомого - це так мало хвилює, коли ти нарешті вдома. ранок. перон. помалу світає. поїзд прибуває до Миколаєва. Бешкет

Repost from N/a
Десь проходила ніжність між нами і спинилась. І кликала нас. І не вміла стати словами, бо не знала для себе назв. Звалась дружбою. Звалась приязню. Вміла ждати і чатувать. Ми тримали її, мов на прив’язі, щоб не сміла нас чаклувать. І вона ставала незграбною, як отой циганський ведмідь. Лиш боялась на людях раптом ланцюгом своїм прогриміть. Чи були ми занадто гордими, що й слова були крижані? Так й лишилась вона кросвордом, — може, ніжність, а може, й ні… Ліна Костенко

Я нелогічна, я знову крізь себе пропускаю зайве Знову думаю про не свої втрати, вбивства, поранення Про щось реальне для когось, а для мене уявне І це суперечить суспільному психологічному вченню. Я нелогічна, я знову переживаю про все на світі Я знову не знаю, що тут, бляха, таке ось коїться І ви лиш просто собі весь цей біль уявіте Та скажіть коли серце та розум мої заспокояться. Я нелогічна, я ламаюся без кінця на безліч уламків Та не знаю як склеїти їх в одне ціле, зібрати до купи Як поставити моральних сотні, тисячі замків І про біль нарешті навіки безпечно забути. Я нелогічна, я знову крізь себе пропускаю зайве А краще б малювала в уяві квітучі мальви. Я нелогічна, я знову переживаю про все на світі А краще б себе навчилася щиро любити. Я нелогічна, я ламаюся без кінця на безліч уламків А краще б рахувала кількість прожитих до нині світанків. Тетяна Тернавська #татка_вірші

буду тут читати, заходьте 21 листопада!

Repost from N/a
Запрошуємо на наші поетичні читання, де будемо слухати, відчувати й ділитися важливим. 📅 Коли: 21 листопада (субота) з 14:00
Запрошуємо на наші поетичні читання, де будемо слухати, відчувати й ділитися важливим. 📅 Коли: 21 листопада (субота) з 14:00 до 16:30 📍 Де: Простір «ДніпроЯву» Кількість місць обмежена, тому реєстрація обов'язкова. 📩 Для запису та деталей пишіть у дірект (особисті повідомлення). Точну адресу локації та як зручно дістатися надішлемо кожному після підтвердження реєстрації. Чекаємо на тебе! ✨

Repost from OWL HUB channel

Києве, зустрічай! Повноцінний слем-сезон у столиці від LitSlamUA та «Аканту Київського» 🔥 Ми вже зачекалися, щоб анонсувати
Києве, зустрічай! Повноцінний слем-сезон у столиці від LitSlamUA та «Аканту Київського» 🔥 Ми вже зачекалися, щоб анонсувати нашу першу осінню прем’єрку. І ось — 21 листопада о 17:00 чекаємо всіх, хто пише й хто слухає, у PEKLO TOYS на Володимирській, 12В. Що таке прем’єр-ліга — розказуємо. Один тур, три хвилини на виступ і можливість потрапити до вишки. Як усе працює 🎤 У вас є 3 хвилини на сцені, щоб розʼєбати публіку. За кожні 10 секунд понад ліміт знімаємо один бал. ✍🏻 Читаємо власні тексти. Чужі тексти, переклади чужих текстів, тексти російською та музичний супровід не допускаються. 5️⃣ Оцінює зал за п’ятибальною шкалою. Чотири комплекти оцінок дістануться випадковим глядачам, і після половини виступів їх передадуть іншим людям у залі. П’ятий комплект продамо з аукціону перед початком слему, і він залишиться у власника до кінця. 🍁 До вишки проходять ті, хто набере найбільше балів. Вишка буде вже 29 листопада — там і визначимо, хто стане чемпіоном чи чемпіонкою київської осені 2026. Як потрапити на прем’єрку? Реєструйтеся за посиланням осьо тут. Вхід — 250 грн. Під час події також проведемо благодійний аукціон. Зібрані кошти спрямуємо на потреби Сил оборони України. Побачимося на прем’єрці, Києве!

Гелловін вкотре приходить в робочий день, переховується церковним подвір'ям, у вірі своїй потойбічне поширює світло, тлом розливаючи фарби зі смітника позаду якогось обриганого й битоскляного бару. бартендер вглядається в розкришені в попіл вікна і станом на ранок нового дня розливає собі в кишені залишки віскаря і віскасу для примарних рудих котів. вітер перекочується між гранчаків на полицях, здіймає задавнений пил від часів відьмаків та привидів, вибуджує павуків-завсідників і навіть впершеприбулих. кулі не торкаються цього дня до стін та несучих конструкцій, інструкції захисту, щоправда, звечора пішли на розпал. Бартендер витримує павзу, заповнює вазу айстр і непевно поруч кладе насіння для чорнобривців і мексиканські магнітики після річної відпустки. Двері зняті з петель, і суперклеєм тримаються літери, які не складаються в назву. Власне, ніхто не пригадує ні адреси, ні реєстрації закладу, навіть власник і його постарілі діти: тільки чолов'яга за стійкою, шо видряпує час з надщерблених та пожовклих олд фешенів, з надкушеними пучками пальців та меншістю сивини. Гелловін рахується його днем та іменем для причин залишатись бартендером й годувати котів, розводити павуків-завсідників та збирати букети з айстр, щороку відчиняючи двері навстіж й виганяючи пияків, вимиваючи запах сечі та поту, крові та сліпоти, обирати місце в тіні свого битоскляного бару, аби до церковних подвір'їв долинало звучання келихів й (не)молитв, плескіт полум'я заіржавілих ліхтарів та хрипувате очікування заходу сонця. Вогняні саламандри розбігаються під столи вимащені у сальці та слідах від ножів, надщерблених кістяками. І коли завтра настане, попри старання бару, на Братів рогатинців чи на кривій і вигадливій липі, межі світів залишають розводи дійсності, якщо придивитись на світлі, і відбивають відлунням на стінах австрійських будинків, банально і просто, наче у текстах твоїх кавалєрок з тіндеру. І смертні довкола завмирають у недовірі, адже щойно під аркою на вірменській Бартендер і Гелловін цілували склянки зогнилого пива і гомоніли як до наступного року назбирають нових магнітиків на свіжих міських могилах 7.10.26 @in_gal_night #софія_волкодав

Repost from N/a
Коли зима безжально жалить холодом по щоках, а хрускіт снігу нагадує звуки чужого крику, тобі не лишається нічого, окрім влас
Коли зима безжально жалить холодом по щоках, а хрускіт снігу нагадує звуки чужого крику, тобі не лишається нічого, окрім власного тепла. Його не вистачить для обігріву оселі чи порятунку обморожених кінцівок, але точно вистачить, аби вижити. Тебе щодня може вбити російська ракета, іранський дрон або падаюча бурулька. Заморозка війни не дасть очікуваного потепління, тож бурулька не щезне: не розтане, не зникне безслідно, але може розтрощити голову. Якщо тобі холодно — значить, ти живий і можеш зігріти себе та ближнього свого. Обійми стають палкішими, питкий глінтвейн обпікає губи рятуючим поцілунком і ти відчуваєш життя навіть в холодному царстві зневіри. Допоки серце не вкрилося ожеледицею, подбай про людяність. Не втрачай рівновагу, навчися нарешті кататися на ковзанах і танцюй на слизькій доріжці долі, бо хто зна коли впаде та клята бурулька.

Repost from N/a
Долучився до змагання, оберіть найкращу роботу, вкладка - "Мої дуелі"! https://escapism.top/

Неймовірна новина, якою хочу поділитися з вами! Я стала членкинею ПЕН Греції (PEN Greece) 🇬🇷🇺🇦 ​Для мене це велика радіст
Неймовірна новина, якою хочу поділитися з вами! Я стала членкинею ПЕН Греції (PEN Greece) 🇬🇷🇺🇦 ​Для мене це велика радість і водночас величезна відповідальність, адже, я — перша українка, прийнята до цієї спільноти. Щаслива бути частиною міжнародного літературного кола, яке об’єднує авторів, перекладачів та людей Слова задля свободи вираження й культурного діалогу. ​Попереду нові проєкти, тексти та ще міцніший міст між українською і грецькою культурами. Дякую колегам з PEN Greece за довіру та теплий прийом! Пишаюся бути дотичною

🎙Презентація осіннього альбому декламацій для переможців і переможниць конкурсу "Плейлист" Слухати на YouTube: https://youtu
🎙Презентація осіннього альбому декламацій для переможців і переможниць конкурсу "Плейлист" Слухати на YouTube: https://youtu.be/sc7yA8S-E3k Треки в альбомі: 🎨 Катя Цимбал — Фарби 🎙 Декламатор: Андрій Мальва ✍️ Соня Волкодав — Номер 🎙 Декламаторка: Олена Галунець ⚫️ Mr.Nobody — Під шкірою тиші 🎙 Декламатор: Тадеуш Брауш 🌃 Юрій Іванов — Метаморфози 🎙 Декламатор: Саня Ставицький 📖 Василь Капця — Екзистенційна криза 🎙 Декламатор: Андрій Мальва 📱Валентина Ангельська — Валькірія 🎙 Декламатори: Ваня Шевченко та Олена Галунець 🎻 Вим'ям Шекспіріні — Зомбео і Зомбетта 🎙 Декламатор: Elvis Доєднуйтеся до спільноти Віршопліткарка FM та популяризуйте поезію разом із нами! #плейлиствіршопліткарки #трекипереможців @virshoplitkarka