Нотатки орієнталіста. Orientalist notes

🖼Дівчини, зображена у профіль – центральний сюжет більшості робіт Парк Хан-Рюля (нар. 1950), сучасного корейського поета та художника, який народився в м. Кімчхон. ✍Його ліричний стиль натхненний традиційною культурою та природою Кореї, яку художник любив споглядати в юності, виїжджаючи до сільської місцевості з багатолюдного Сеулу. Ці картини сповнені рівноваги, а людина в них завжди зображена зі спокійним виразом обличчя. «Відсутність потреби у словах» (с) – це одна з перших асоціацій, що виникає при знайомстві з мистецтвом Парк Хан-Рюля. І це одне з життєвих кредо митця. #Південна_Корея #мистецтво #настрій

Недільне ранкове: 🖼️«Без назви», від єгипетського художника модерніста Ібрагіма Адхама Вонлі (1908-1959). #мистецтво #Єгипет #кава

Просто новина з минулого: 📌Стаття про те, як проф. Моше Альтбавер знайшов у монастирі св. Катерини (Єгипет) рукопис XVII ст., у якому містились зразки українського скорописну, а також дані про українські міста, родини козацької старшини й духовенства. «Svoboda. Ukrainian daily» (україномовна газета, яка видається в США з 1893 р.), 1978. ✍Моше Альтбавер (1904–1998) - лінгвіст, філолог, дослідник взаємовпливів єврейської та слов’янських культур. Народився в Перемишлі. Вивчав давньогрецьку, латину і слов’янські мови в ун-ті Яна Казимира (Львів, 1922-1927), захистив докторську у Ягелонському у-ті (Краків, 1933). З 1955 р. викладав в Єврейському ун-ті в Єрусалимі. Активно співпрацював з Українським Науковим Інститутом в Гарварді. Після «Шестиденної війни» (1967) був одним з перших, хто отримав доступ до великої колекції слов’янських рукописів у монастирі св. Катерини на Синайському півострові. Судячи з усього, про один з цих рукописів і йде мова у газетній статті. #газета #діаспора #Україна #Єгипет #Ізраїль

🖼Ілюстрація: "Терджиман" (драгоман): Хоча «294 різнокольорові фігури…» презентував у Відні Крістофоро Мамука делла Торе, найвірогідніше, упорядкував цей альбоми його батько – Маркантоніо Мамука делла Торе (1636, Стамбул – 1712, Відень), не менш знаменитий драгоман та фахівець з османських справ. Він навіть встиг побувати в Україні: ✍В розпал другого Чигиринського походу у 1678 р., османські війська захопили російську кореспонденцію - 12 листів, які могли містити важливу інформацію. Маркантоніо Мамука делла Торе в той час служив драгоманом при одному з османських каймаканів. Йому й доручили перекласти цей несподіваний трофей, виділивши на роботу лише 1 добу. Проблема полягала в тому, що він не знав російської. Але, на щастя, він зміг знайти у османському обозі польського полоненого, який на додачу ще й виявився єзуїтом. Така удача принесла успіх: за 23 години польський єзуїт-полонений переклав листи з російської на латину, а Маркантоніо переклав їх зміст з латини на османську. #Україна #Османська_імперія

✍Син упорядника цього альбому - Крістофоро Мамука делла Торе (1681-1760) був відомим драгоманом (терджиманом, перекладачем) та фахівцем з османських справ. Як і покоління його предків, він народився у Стамбулі, в шанованій католицькій родині, яка щонайменше з кінця XVI ст. спеціалізувалась на дипломатичних і комерційних відносинах між Венецією, Габсбургами та Османською імперією (через кілька днів я остаточно загубився в їх родинному дереві та десятках відомих перекладачів з цієї сім’ї). Довгий час Крістофоро жив і працював між Стамбулом і Венецією, аж поки в середині XVIII ст. не осів в італійському Трієсті. Тут він одночасно представляв інтереси османських купців та намагався влаштуватись на службу до Марії Терезі (згодом успішно). Судячи з усього, саме останній фактор сприяв появі у Відні презенту від Крістофоро - знаменитого видання «294 різнокольорові фігури…». Подібні «книги костюмів» були популярним жанром, у якому само/репрезентували «османську цивілізацію». Вони були важливим джерелом знань про політичний устрій, культуру, релігію, господарство жителів цієї держави й довгий час вважались солідним презентом при дворі володарів. Альбом «294 різнокольорові фігури…» складається з кількох сотень османських мініатюр, створених найвірогідніше у ІІ пол. XVII ст. Намальовані вони на «східному» папері в характерному художньому стилі. Супроводжується видання текстами (підписами, коментарями, поясненнями до зображень) італійською мовою, які написані вже на європейському папері. Це свідчить про те, що видання зшивалось з різних частин: мініатюри могли малювати османські майстри у Стамбулі, а тексти додавались вже родиною делла Торе (у вигляді аналітичної довідки фахівця, що пояснював «контексти»). Цей альбом дуже цікавий, адже поєднує кілька виразно османських та італійських художньо-текстуальних жанрів в одному виданні. А отже, виражає два погляди на османів – «власний» та «іншого». Над його створенням працювала людина, яка добре розуміла особливості цих двох світів, жила в них, була «професійним медіатором» між ними. Роль подібних «драгоманів» (як сім’я делла Торе) виходила далеко за межі лише перекладу текстів з однієї мови на іншу. Вони пояснювали «інший світ», з його релігійними, світоглядними, суспільними особливостями, етикою та дипломатичним протоколом. До того ж, робили це як для європейців, так і для османів. Подарунок цього видання при дворі у Відні можна сприймати як «професійне резюме», яке ніби натякало – «моя сім’я зібрала багато відомостей про турків, але ми знаємо набагато більше корисних секретів…». #Османська_імперія #мистецво #Італія #Австрія #Габсбурги

Останні кілька днів "залип" у історію про один альбому та його творців, для яких переходити межу між різними світами було родинною професією. В кінці історії буде про «український дороги» автора альбому: 🖼«294 різнокольорові фігури, що представляють посади, професії… міста Константинополя й інших варварських народів з описом» («Figurae 294 colorite che rappresentano le cariche, le professioni ecc…»). Кількатомна праця, упорядкована й коментована Маркантоніо Мамука делла Торе (1636, Стамбул – 1712, Відень) на поч. XVIII ст. 📌Оригінал зберігається в колекції Австрійської національної бібліотеки: #Мистецтво #Османська_імперія #Австрія #Італія https://digital.onb.ac.at/RepViewer/viewer.faces?doc=DTL_7683538&order=1&view=SINGLE

📷 «Азовсталь: нові сенси». Виставка в #НМІУ, у річницю повномасштабного вторгнення. Про героїв і пам’ять.

🎥Дональд Річі (1924-2013) - американський журналіст та режисер, який першим відкрив для «західного світу» японське кіно. ✍Дональд Річі потрапив у Японію в 1947 р., після служби на торгівельному флоті. Не бажаючи повертатись до рідного Огайо, він заробляв журналістикою та робив огляди на японські кіно-новинки. Під час підготовки сюжетів він близько потоваришував з Ясудзіро Одзу, Касіко Кавакіта та іншими сценаристами, режисерами й майбутніми «класиками» цього жанру. Довгий час журналіст плідно працював у Токіо. Писав про індустрію кіно, культуру, повсякдення q подорожі Японією. У 1959 р. вийшла його книга «Японське кіно: мистецтво та індустрія» (у співавторстві з Джозефом Андерсоном), завдяки якій «західна» публіка вперше дізналась про історію й індустрію японського кіно (та й взагалі – що у цій країні існує кіно-мистецтво). «Внутрішнє море» (1971) – тревелог, який Дональд Річі написав під час мандрівок островами Внутрішнього моря Сето. Цю книгу автор писав орієнтуючись на популярний японський літературний метод збирання думок і спостережень у те, що лише на перший погляд здається випадковим набором слів і сюжетів (с). Річі називав цей метод «Слідуй за пензлем». Праця є чудовим прикладом суб’єктивного погляду. Романтичного осмислення власних вражень і емоцій на межі між художньою літературою й документалістикою. 📌В 1991 р. на основі цього популярного тревелогу режисерка Люсіль Карра зняла однойменний документальний фільм. Насолодитись його чудовою естетикою та "випадковими контекстами" можна за посиланням: #Японія #кіно #мистецтво #тревелог https://www.youtube.com/watch?v=vRR8yMTYv2A&ab_channel=ATYEOJimmy

✍«Тепер ми не боялись учителя – ми любили його. Охоче і з радістю вчили його уроки: математику, історію, географію. З історії пізнавали своїх предків, свої корені. З географії ми дізнавалися про широкі степи, де ми гуляли, про землю, де жили. Пізнавали швидкі струмки, що дзюркотіли серед гір, безкрає море із шумливими хвилями, гірські шпилі у синюватому серпанку. Ми пізнавали глибину морів, висоту гір, велич Творця». Номан Челебіджіхан. «Молитва ластівок», 1913. 📌23 лютого в рамках виставки MIRAS. Спадщина проводимо публічний діалог, присвячений пам’яті Номана Челебіджіхана (1885-1918), знакового громадського й політичного діяча, письменника, поета та духовного лідера кримськотатарського народу. Поговоримо про внесок цієї особистості у формування суспільно-політичного, інтелектуального й культурного середовища епохи, а також спробуємо осмислити значення кримськотатарської не\матеріальної спадщини у формуванні ідентичності корінного народу Криму. Запрошую, буде цікаво. #анонс #Крим #кримські_татари

⚡«Агатангел Кримський і історія Стародавнього Сходу». У вівторок, 21 лютого о 16.00 має бути цікава онлайн розмова про результати дослідження рукописної наукової спадщини Агатангела Кримського. 📌Детальніше за посиланням: #анонс #семінар #онлайн https://www.facebook.com/events/720953559683507/?acontext=%7B%22event_action_history%22%3A[%7B%22mechanism%22%3A%22your_upcoming_events_unit%22%2C%22surface%22%3A%22bookmark%22%7D]%2C%22ref_notif_type%22%3Anull%7D

Паризький цикл робіт Домото Іншьо (1891-1975), відомого японського художника, що після Другої світової війни змінив стиль «ніхонга» на європейський експресіонізм. Домото Іншьо став відомий у міжвоєнній Японії завдяки роботам у традиційному стилі «ніхонга», а також численним розписам інтер’єрів буддійських святинь (здійснив більше 600 розписів буддійських храмів, монастирів та інших святинь). З часом, він створив власну школу і все більше поринув у вивчення історії, естетики й західного мистецтва. Після війни відчувається сильна зміна у творчості художника, в якій все сильніше домінує експресіонізм. Домото Іншьо все частіше організовує міжнародні виставки за кордоном та підтримує контакти з європейськими художниками. У 1966 р. він заснував Музей образотворчого мистецтва «Dōmoto», дизайн та концепція якого й досі відображають його художнє бачення мистецтва. Сайт музею: https://insho-domoto.com/ #мистецтво #Японія #Париж

Раптом захочете приготувати, тримайте рецепт пудингу «Імперія»: 📌«1 фунт кишмишу й коринфських родзинок (Австралія); 1 фунт родзинок без кісточок та 6 унцій цукатів (Південна Африка); 6 унцій нарізаних яблук (Канада); 1 фунт панірувальних сухарів та 8 унцій борошна (Англія); 1 фунт яловичого сала (Нова Зеландія); 1 фунт тростинового цукру (Вест-Індія); 4 яйця (Ірландія); 0.5 унції меленої гвоздики (Занзібар); 0.5 унції меленого мускатного горіха (Стрейт-Сеттлментс); 1 дрібка прянощів (Індія); Столова ложка бренді (Кіпр); Столова ложка рому (Ямайка); 1 пінта старого пива (Англія)». #рецепт #колоніалізм #кухня #Британія

🍽️Сливовий пудинг «Імперія» - різдв'яна страва, що стала гастрономічним брендом колоніальної могутності Британії. Історія про те, як найбільш англійську страву почали робити з найменш англійських інгредієнтів: ✍️Першочергово, англійський пудинг був пряною стравою з м’яса. Згодом, щедре додавання сухофруктів і сливи зробило з нього калорійний десерт, який став символом справжнього англійського Різдва. В 1924 р., під час підготовки до знаменитої Колоніальної виставки на стадіоні «Вемблі», у організаторів виникла маркетингова ідея – обрати страву, яка б найкраще демонструвала єдність та успіхи Британської імперії. На основі англійського пудингу кухарі Букінгемського палацу розробили рецепт, до якого мали входити інгредієнти з різних куточків імперії. За першочерговим задумом, пудинг «Імперія» мав посилити відчуття єдності, ближче познайомити британців з особливостями господарства й культури різних домініонів країни, а також стимулювати внутрішній попит на окремі колоніальні товари. А ще, давав зрозуміти – поки існує імперія, існуватиме добробут на столі та різноманіття на полицях крамниць. Масштабною піар-кампанією пудингу займалась «Імперська торгівельна рада», яка ініціювала проведення «Тижнів імперських закупок» у більш ніж 60-и містах держави. Королівська родина також долучилась. У 1930 р. був навіть випущений фільм «One Family», який розповідав милу історію про хлопчика, що мріє приготувати пудинг єдності у Букінгемському палаці. Спойлер: у фіналі йому це вдасться. #Британія #кухня #колоніалізм

🖼️Ранкова картина без назви, від Хале Асаф (1905-1938), талановитої турецької художниці імпресіоністки. Вона була племінницею знаменитої Міхрі Мюшфік Ханим. Не зважаючи на слабке здоров’я, досить плідно працювала й вивчала «західний стиль» у крупних мистецьких центрах Європи: Римі, Парижі, Берліні. Навчалась живопису у Артура Кампфа, Ловіса Корінта, Андре Лота та інших відомих митців свого часу. Сьогодні збереглось дуже мало картин художниці (лише кілька десятків) - нажаль, вони були втрачені під час Другої світової. #мистецтво #Туреччина #кава

⚡️«Юрти незламності» стали в пригоді українцям. Цей позитивний досвід тепер використають і в Туреччині. ЗМІ Казахстану повідомляють, що близько 100 юрт (які обладнають як пункти допомоги) вже відправили для підтримки постраждалих від землетрусу: #Туреччина #Казахстан https://www.inform.kz/kz/kazakstandyktar-turkiya-halkyna-100-ge-zhuyk-kiiz-uy-zhiberedi_a4033763?fbclid=IwAR1WiAkUrcrtMj6wSvibHzb3OC3cz9PDEjAzhbxT1AKOCFGvYYOS-0hFz8w

У суботній день трохи українського комедійного кіно з верблюдами: 🎥"Шкурник" (1929) - стрічка режисера Миколи Шпиковського (1897-1977), яка розповідає про пригоди підприємливого киянина Аполлона Шмигуєва, який у спробах перечекати "негоду громадянської війни" вирушає на Південь України. На Андріївському узвозі він збирає "нічийний крам" та відправляється у подорож на верблюді, що невідомо звідки приблудився до його дому. У дорозі головний герой постійно стикається з халепами, до яких часто призводить жага до наживи. ✍Стрічка створена на основі повісті відомого в 1920-х роках українського письменника Вадима Охріменка. Її заборонили до показу майже одразу після виходу. Детальніше про кіно за посиланням: https://dovzhenkocentre.org/top-100/shkurnyk-tsybala-znayome-oblychchya/

Коли насправді любиш свою роботу: 📷Італійська реставраторка Алессія д’Алессандро працює з настінними розписами у гробниці Нефертарі, першої дружини фараона Рамсеса ІІ. #Єгипет #мистецтво #фото #погляд

⚡Цієї неділі запрошую на цікавий інтерактивний захід, який відбудеться в рамках виставки "MIRAS. Спадщина". Маєте нагоду поринути у яскравий світ кримськотатарського весілля, з усіма його символізмами й сенсами, оглянути колекцію кримськотатарських артефактів ХІХ - поч. ХХ ст., та просто випити кави з печивом "кураб'є" у чудовій компанії. #анонс #виставка #MIRAS #Крим #кримські_татари https://www.facebook.com/events/1404890570285265?ref=newsfeed

📷Китай напередодні падіння Гоміндану (1949), від Анрі Картьє-Брессона (1908-2004), впливового французького фотографа, який у своїх роботах найбільше цінував щирість. У 1947 р. Анрі Картьє-Брессон став співзасновником «Magnum Photos» - фотокооперативу фотографів-акціонерів, яких об’єднувало прагнення висвітлювати повсякденне життя в різних куточках світу, а також вміння «залишатись максимально непомітними у кадрі»(с). Фотограф вперше відвідав Китай у 1949 р. Тут він шукав не кадрів з жахами громадянської війни, а знімав повсякденні клопоти на фоні глобальних змін у житті людей. Найвідомішим кадром серії стала черга до державного банку у Шанхаї, в якій вкладники прагнули обміняти знецінені гроші на золото. Щоб зробити цей знімок, Картьє-Брессон більше тижня чатував у сусідньому будинку, адже видачу вкладів постійно відкладали. Згодом, отримати золото змогли лише 50 осіб (з кількатисячної черги), які підкупили співробітників банку. Інші ще довго тримали чергу перед порожнім приміщенням. #фото #Китай