Хроніки Рідера
Открыть в Telegram
Читаю, отже мислю. Мислю, отже живу. Це канал, де мешкають читацькі «книгограмми», тобто нотатки про книжки: богословські, філософські, історичні, практичні, сучасні, античні, середньовічні. Адміни: @Rostislav31, @Mikhail_apologetics, @AndriiKulyk
Больше336
Подписчики
+124 часа
+17 дней
+430 день
Загрузка данных...
Похожие каналы
Облако тегов
Входящие и исходящие упоминания
---
---
---
---
---
---
Привлечение подписчиков
июль '26
июль '26
+4
в 0 каналах
июнь '26
+7
в 0 каналах
Get PRO
май '26
+3
в 0 каналах
Get PRO
апрель '26
+5
в 0 каналах
Get PRO
март '26
+6
в 0 каналах
Get PRO
февраль '26
+12
в 0 каналах
Get PRO
январь '26
+13
в 0 каналах
Get PRO
декабрь '25
+1
в 0 каналах
Get PRO
ноябрь '25
+12
в 0 каналах
Get PRO
октябрь '25
+15
в 1 каналах
Get PRO
сентябрь '25
+8
в 0 каналах
Get PRO
август '25
+8
в 1 каналах
Get PRO
июль '25
+7
в 0 каналах
Get PRO
июнь '25
+4
в 0 каналах
Get PRO
май '25
+9
в 0 каналах
Get PRO
апрель '25
+13
в 6 каналах
Get PRO
март '25
+4
в 0 каналах
Get PRO
февраль '25
+69
в 1 каналах
Get PRO
январь '25
+9
в 0 каналах
Get PRO
декабрь '24
+8
в 0 каналах
Get PRO
ноябрь '24
+4
в 0 каналах
Get PRO
октябрь '24
+6
в 0 каналах
Get PRO
сентябрь '24
+208
в 0 каналах
| Дата | Привлечение подписчиков | Упоминания | Каналы | |
| 12 июля | +1 | |||
| 11 июля | 0 | |||
| 10 июля | 0 | |||
| 09 июля | 0 | |||
| 08 июля | 0 | |||
| 07 июля | 0 | |||
| 06 июля | 0 | |||
| 05 июля | 0 | |||
| 04 июля | +3 | |||
| 03 июля | 0 | |||
| 02 июля | 0 | |||
| 01 июля | 0 |
Посты канала
Толкін, міфологія та істина: богослов’я Середзем’я (Д-р Остін Фрімен)
❗️Чи можна говорити про богослов’я Дж. Р. Р. Толкіна? І чи справді його можна знайти в Середзем’ї? Як міфологія може навчити нас істини про Бога і про нас самих?
📚 У цьому відео ми разом із Ростиславом спілкуємося з д-ром Остіном Фріменом — автором книги «Толкінівська догматика», у якій він створив ціле систематичне богослов’я на основі текстів Толкіна!
❓Ми обговорюємо, як християнський світогляд Толкіна проявляється в його художніх творах, чому він разом із К. С. Люїсом називав Євангеліє «істинним міфом», як розуміти магію в Середзем’ї і чи порушує вона біблійну заборону, а також що Толкін міг би думати про «Гаррі Поттера», «Гру престолів» і сучасні екранізації. Тож буде цікаво! 🤓
• Українська версія: https://youtu.be/R_kFpynl5N4
• На русском: https://youtu.be/bZE6pZmrxvw
• English original: https://youtu.be/_3k7idaxIG8
| 2 | Хто такий Ісус насправді?
❗️Питання про Ісуса з Назарету не зникає. Воно повертається в кожну епоху з новою силою – і щоразу вимагає відповіді не лише від богословів, а й від кожної людини, яка серйозно ставиться до власного існування.
📍 Саме це питання лежить в основі книжки британського апологета і проповідника Джона Бланшара «Meet the Real Jesus», яка вперше побачила світ 1989 року і нещодавно стала доступною українському читачеві у видавництві «Книгоноша» 2024 року – «Справжній Ісус. Знайомство з найвагомішою Особистістю».
📚 Джон Бланшар – автор понад тридцяти книжок, міжнародно визнаний апологет і проповідник, лауреат премії «Найкраща християнська книжка Великобританії» 2001 року за працю «Does God Believe in Atheists?». «Справжній Ісус» він сам вважає своєю найважливішою книжкою – і це невипадково: адже вся його апологетична праця, за його власним зізнанням, зрештою веде до однієї точки – до особи Ісуса Христа.
📌 Книжка побудована послідовно і прозоро. Бланшар починає з питання про достовірність біблійного свідчення, розглядає як новозавітні, так і позабіблійні джерела про Ісуса, а потім крок за кроком досліджує Його претензії на Божественність, Його вчення, чудеса, смерть і воскресіння.
📌 Логіка викладу нагадує судовий процес: автор збирає свідчення, цитує відомих і маловідомих богословів та філософів, зважує аргументи і приходить до висновку, що альтернативи – «брехун, фантом, божевільний або Син Божий» – не залишають місця для нейтральності.
❝Доктрина авторитетності (а це неминуче означає, що й достовірності) Біблії – це одна з власних доктрин Біблії. Біблія є Книгою, що говорить сама за себе. Коли вона це робить, вона показує себе як живе слово Бога❞.
📌 Одна з головних переваг книжки – поєднання інтелектуальних пошуків з живою, доступною мовою. Бланшар не спрощує складних питань, але й не дозволяє їм залишатися суто академічними, сухими. Кожен аргумент має практичний вимір: читача не лише переконують думати, а й спонукають до особистого рішення, до віри в Нього. У цьому сенсі книжка справді є тим, чим її вважає автор, – не просто апологетикою, а зустріччю з Ісусом.
❝Все це говорить нам, що Євангельська звістка – це не пропозиція легкого шляху до Неба, а безпосередній виклик нашому волінню: Бог наказує вам покаятися, змінити всю вашу моральну та духовну спрямованість. Він закликає до революції у вашому розумі, серці й волі❞.
🇺🇦 Україна, яка переживає екзистенційне випробування війною і заново шукає підстави для надії, ідентичності й смислу, потребує саме таких книжок – тих, що ставлять фундаментальні питання і шукають відповіді.
✅ «Справжній Ісус» – написана для кожного, хто хоча б раз запитував себе: а що, як це правда? І саме таким читачам вона адресована найбільш прямо і щиро.
#світ\_Біблії
#теологія | 117 |
| 3 | А за кого Його вважали-то?
❗️ Як перші християни дійшли віри в те, що Ісус із Назарета був унікальним Сином Божим, та й Самим Богом? Це питання, що стоїть у центрі христології та полярно розділяє багатьох дослідників. Цій темі й присвячена ця невелика книжка:
📍 Коли Ісус став Богом?: Христологічні дебати (When Did Jesus Become God?: A Christological Debate)
📚 Якщо бути точнішими, це навіть не книга, а текст дебатів між двома відомими біблеїстами — Бартом Ерманом та Майклом Бердом, — які відбулися у 2016 році. До книги також включено корисний вступ до філософії історії від Роберта Стюарта, який пояснює основні принципи того, як історики приходять до своїх висновків (або, принаймні, як вони мають до них приходити 🙂).
📌 Д-р Ерман, автор відомої книги «Як Ісус став Богом», відстоює точку зору, згідно з якою ні Сам Ісус, ні апостоли під час земного життя Ісуса не вірили, що Він був Богом. Лише після того як Ісуса розіп'яли, а апостоли почали переживати певні видіння, вони дійшли переконання, що Ісус був богоподібною фігурою, посланою Богом. Протягом тривалого періоду рання церква закріпила свою віру в те, що Ісус був «Богом»: спочатку через твердження, що Ісус був піднесений (або «усиновлений») до божественного статусу (так званий адопціонізм; за Ерманом, це перспектива Марка), а пізніше — через уявлення про Нього як про предвічного ангела, який став людиною (за Ерманом, це перспектива Івана).
📌 Д-р Берд, автор книги «Ісус серед богів: рання христологія у греко-римському світі», категорично не згоден. Він аргументує, що Сам Ісус ще за життя заявляв про Себе як о божественного Сина, а Його учні вірили, що Ісус претендував на те, що розділяє ідентичність і прерогативи Ягве. Таким чином, рання церква з самого початку бачила в Ісусі предвічного Сина Божого, Який потім став людиною, виконав роль Месії Ізраїлю і був піднесений та прославлений після Свого добровільного самоприниження.
📌 Вступ д-ра Стюарта на початку книги дасть вам гарне уявлення про те, що таке історія взагалі, як працює абдукція (висновок до найкращого пояснення), що таке тягар доведення, критерії автентичності та багато іншого, важливого для розуміння того, як ведуться дебати між істориками. А наприкінці він пропонує список книг, з яких можна продовжити вивчення теми.
✅ Робота невелика (125 сторінок), але вельми змістовна. Тож для тих, хто не має часу на лонгріди, цей варіант просто шикарний. Хороші аргументи в простому викладі від двох профі — що ще потрібно для приємного та корисного читання на дозвіллі? 😉
#світ\_Біблії
#теологія | 146 |
| 4 | «Зло — це не що інше, як позбавлення добра, позбавлення, поза яким уже взагалі нічого немає».
— Августин Гіппонський, Сповідь, пер. з лат. Юрій Мушак, книга 3, част. 7.
#цитатки_нотатки | 127 |
| 5 | Що християни говорять і роблять в часи великих криз?
Вони точно не ганяють вітра по світу. А про конкретні приклади етичних відповідей на серйозні випробування йдеться у свіжому числі іншого українського журналу—цього разу богословського—що вийшов без тижня день:
📌 Богословські роздуми: Східноєвропейський журнал богослов’я, весна 2026, головний редактор — Роман Соловій
👉 Тема числа: Герменевтика етичного життя: Християнська відповідальність в умовах кризи
🧾 Всередині: 7️⃣ наукових статей філософсько-богословського, політико-теологічного, місіологічного та прикладного спрямування, а також 1️⃣1️⃣ фахових рецензій на сучасні богословські видання
🖋 Моя (Ростіслава) стаття там теж є. Але і інших цікавинок як за гріш маку. Надаю слово директору-редактору:
«Для цього номера Редколегія журналу запросила авторів підготувати наукові дослідження, присвячені аналізу розвитку богословської думки як відповідь на кризи. Йдеться про те, як складні обставини стимулюють переосмислення традиційних принципів і практик, а також призводять до появи нових рефлексій і підходів.
Особливої уваги заслуговує те, що східноєвропейський контекст, до якого звертаються автори, осмислюється з різних культурних і географічних перспектив.
🇹🇿 Так, Альфред Себахене, уродженець Танзанії, спираючись на власний досвід життя як в Африці, так і в Європі, пропонує читачам осмислити соціально-політичну роль покоління Z у місії Церкви…
🇺🇸 Ендрю Вілліамс у своїй статті звертається до кризи, породженої Першою та Другою світовими війнами, яка стимулювала розвиток публічної теології та сприяла утвердженню ідеї прав людини…
🇷🇴 Натанаель Відоні продовжує тему політичної теології та публічної ролі Церкви в міжвоєнній Румунії, аналізуючи взаємозв’язок і протистояння між Румунською православною церквою та радикально-націоналістичним ультраправим рухом “Залізна гвардія”.
🇷🇴 Тоадер-Йонуц Рус, спираючись на румунський контекст, порушує питання церковної відповідальності та місії в умовах сучасних релігійних викликів, зумовлених постмодерністськими ідеями, зокрема релятивізацією поняття істини та кризою авторитетів.
🇸🇰 Альбін і Мілош Масарики пропонують емпірично-теологічний аналіз проповідей, виголошених під час похоронної літургії. Стаття висвітлює те, як проповіді можуть поглиблювати біль і переживання втрати…
🇺🇸 Браян Камбра звертається до теми подолання травми вимушеної міграції, спричиненої війнами, стихійними лихами чи переслідуваннями за релігійними, політичними, етнічними та іншими ознаками.
🇺🇦 Стаття Ростіслава Ткаченка присвячена тому, як українська богословська та релігійна спільнота, зокрема євангельське середовище, відкриває для себе новий напрям богословських досліджень – теологію травми – в умовах війни».
Коротше, з девізом Схід і Захід разом українці, румуни, американці та інші цікаві люди аналізують відповідь теологій і теологів на війну, особисті втрати, політичні кризи та інші виклики сьогодення. Це має бути корисно.
#журнальчик | 163 |
| 6 | Звідки ж готувався напад України схоластики на Європу?
❗️В мене (Андрія) є відповідь на це питання!
📍Колективна монографія «Витоки схоластики: теологія та філософія в Парижі, 1150–1250 рр.» від Cambridge University Press, пропонує перший систематичний виклад богословських і філософських ідей, які обговорювалися та розвивалися мислителями, що діяли в роки безпосередньо перед і після заснування першого офіційного університету в Парижі.
📌 Період 1150–1250 традиційно залишався в тіні наступного століття (1250–1350), коли з’явилися інтелектуальні постаті на кшталт Томи Аквінського, Альберта Великого та Іоанна Дунса Скота, які популяризували головні твори Арістотеля. Однак, як показує ця книга, саме ранні схоластичні мислителі заклали основу для становлення теології як дисципліни, з якою пізніші автори активно працювали.
📌 Хоча вони значною мірою спиралися на традиційні богословські джерела, книга підкреслює, наскільки широко вони також використовували філософію – не лише грецьку, але й арабську – у спосіб, що визначив її роль у богословських контекстах на покоління вперед.
📌 У дослідженнях середньовічної думки довгий час основна увага приділялася періоду 1250-1350 років, який вважають вершиною розвитку схоластики. Саме тоді розквітли постаті Томи Аквінського та інших мислителів, що активно працювали з арістотелівською спадщиною. Натомість попередній відрізок часу – приблизно між 1150 та 1250 роками – залишався менш дослідженим, хоча саме він підготував ґрунт для подальшого інтелектуального вибуху.
📌 Багато творів Арістотеля були відомі вже тоді, однак їхнє використання обмежувалося труднощами перекладу. Аквінський прагнув усунути ці бар’єри: він ініціював створення нових, точніших перекладів, що відкрило шлях до повноцінного засвоєння арістотелівської філософії. Саме завдяки цьому процесу середньовічна схоластика згодом отримала свою найвиразнішу асоціацію з арістотелізмом.
📌 Місто Париж добре відоме як найдавніше місце, де виникла університетська факультетська структура з теології. У Середньовіччі вивчення теології передбачало й значною мірою спиралося на початкову підготовку в галузі вільних мистецтв, що сьогодні збігалося б із багатьма аспектами філософії. Париж, відповідно, здобув славу середньовічного центру навчання мистецтвам.
📌 Існує значний корпус літератури, який простежує виникнення та розвиток теології як дисципліни у період 1150–1250 років, що приблизно охоплює півстоліття до й після офіційного визнання університету як консорціуму близько 1200 року. Це навіть не враховуючи ще більшого корпусу досліджень, присвячених заснуванню університету загалом.
✅ Тож кому цікаво – welcome!
#теологія
#філософія
#нетемне\_середньовіччя | 147 |
| 7 | «В большинстве своем ученые не знают с точностью, где пpоходят гpаницы науки, а также как отыскать ту чеpту, за котоpой подтвеpжденная доказательствами увеpенность сменяется каpтинами, наpисованными вообpажением. …
Опасность подстеpегает ученого тогда, когда он слишком увлекается своими pассудочными мечтаниями и пpидает тому, что он не способен доказать, гpаничащую с твеpдой увеpенностью веpоятность».
— Этьен Жильсон, Философ и теология (пер. с франц., гл. 11)
#цитатки_нотатки | 141 |
| 8 | Приїжджає якось німецький філософ Ніцще у Бразилію позасмагати, а там…
…Замість «многіх-многіх дікіх абізян» на пляжах Копакабани — свіже число історико-філософського журналу «Сентенції»:
📌 Sententiae, Том 45, № 1, 2026, головний редактор — Олег Хома
Це число присвячене пригодам спадщини трохи скаженого, але оригінального сина лютеранського пастора другої половини ХIХ століття, у країні амазонських лісів, піщаних пляжів, карнавалів і футболу — пригодам філософії Фрідріха Ніцше у Бразилії 🥸🇩🇪🇧🇷
Знаю, ви кожного дня думаєте про бразильські мотиви у німецькій філософії та німецькі обертони бразильської філософії. Тепер же про це можна прямо почитати українською 🤔📖🇺🇦
Редакція журналу розказує подробиці:
«У центрі цього числа — тематичний блок “Ніцше в Бразилії”, що складається із шести статей, підготовлених бразильськими дослідниками. Відкриває його стаття Іво да Сілви Жуніора “Nietzsche in Brazil”, присвячена інституційному становленню ніцшезнавства в Бразилії, його основним дослідницьким осередкам і напрямам розвитку. Уміщені в тематичному блоці публікації висвітлюють особливості рецепції філософії Ніцше в бразильському інтелектуальному контексті, проблеми концептуального перекладу, трансформації ключових понять філософії Ніцше при їх перекладі португальською мовою та їхнє значення для сучасних гуманітарних студій».
Другою ж і, можливо, більш релевантною для українського контексту темою є львівсько-варшавська філософська спадщина і взаємодія—точніше, переписка—одного українського (Мірчук) і одного польського (Твардовський) діяча. Актуальненько на тлі шкандалю з орденами! Не тіко ж українцям скубтися з поляками — можна ще й філософію разом робити 🏢📨🇺🇦🇵🇱
✅ Якщо вам кортить почитати щось про оригінальне про історію модерної філософії, то будь ласка, поточне число Сентенцій посмикає ваши звивини))
#журнальчик | 163 |
| 9 | Топ книг о Дж. Р. Р. Толкине: тайны Средиземья, биография, богословие и философия | 📖 МиР книг #7
В новом выпуске МиРа мы продолжаем разговор об Инклингах и поговорим о Джоне Рональде Руэле Толкине — создателе самого влиятельного фэнтези, оксфордском профессоре, филологе и убеждённом христианине.
В этом видео мы обсуждаем книги, которые помогут лучше понять Толкина не только как автора «Властелина колец», но и как мыслителя. С чего начать знакомство с его биографией? Как его любовь к языкам привела к созданию целого мифологического мира? Почему Толкин называл «Властелина колец» глубоко религиозным и католическим произведением? И какие книги помогут увидеть христианские, философские и богословские мотивы в его творчестве?
Если вы любите Толкина, Средиземье, Инклингов, христианскую литературу, философию и богословие — этот выпуск для вас 😉
📺 https://youtu.be/7aQEVDpIalU | 177 |
| 10 | «Та заспокойся і в крісло сідай. Хоч як боляче нам,
Глибоко в серці сховаймо свою ми журбу і скорботу.
Не допоможуть нічого найревніші сльози й ридання.
Долю таку вже богове нам, смертним, напряли, нещасним, —
Жити весь вік у журбі, самі лиш вони безпечальні».
— Гомер, Іліада, Пісня 24 (пер. з давньогрец. Микола Хомичевський під псевдонімом Борис Тен)
#цитатки_нотатки | 153 |
| 11 | Що значить бути громадянином своєї країни і християнином?
📌 У 2026 році у видавництві «Дух і Літера» за сприянням Української євангельської теологічної семінарії (Пуща-Водиця) за підтримки партнерів у рамках проєкту «Богослов’я громадянства» вийшла книга відомого канадського теолога Ґордона Марка Зербі «Громадянство: Апостол Павло про мир і політику».
Я (Андрій) написав на неї рецензію, яку можна повністю прочитати ось тут.
З вами ж, дорогі читачі, поділюся її основними тезами.
👉 Книга Ґордона Зербі є збіркою дванадцяти есеїв, що пропонують нове прочитання апостола Павла крізь призму богослов’я громадянства.
Автор, 🇨🇦 менонітський теолог із докторським ступенем Принстонської семінарії 🇺🇸та досвідом викладання у Філіппінах 🇵🇭, показує, що павлове богослов’я має виразний політичний вимір.
💍 Центральним поняттям є pistis – не абстрактна «віра», а публічна відданість і лояльність, яка у Павла означає радикальне переорієнтування відданості від кесаря до Христа.
👑 Визнати Ісуса Господом – це вступити у нове політичне тіло, politeuma, що живе за законами справедливості й миру, протиставленими імперському порядку.
👨🔧👩🔧 Павлове поняття екклесії також має політичне забарвлення: це не релігійна асоціація, а спільнота громадян, покликаних до відповідальності й дії.
Зербі переконливо доводить, що месіанська лояльність не скасовує земне громадянство, а наповнює його есхатологічним змістом: служіння політичним спільнотам стає частиною Божого задуму, поряд із родиною, дружбою чи учнівством.
Павло бачить у Христовій вірності джерело визволення та приклад для людської відданості, а єдність громади має онтологічне й есхатологічне підґрунтя – вона є знаком космічного возз’єднання всіх речей у Божому задумі. Мир у Павла постає багатовимірною реальністю: від особистої внутрішньої цілісності до космічного примирення всього творіння.
✅ Таким чином, книга Зербі показує, що богослов’я Павла не можна зводити до приватної релігійності: воно є політичним викликом імперії та водночас відкриває перспективу нового громадянства у Христі, яке поєднує лояльність, справедливість і мир як передвістя Царства Божого. Це робить працю важливим внеском у сучасну дискусію про християнську політичну філософію та богослов’я миру.
#нова_книжечка
#теологія | 167 |
| 12 |  Коли духовний інтелект осмислює штучний
❗️ Штучний інтелект — одне з найактуальніших етичних і практичних питань сучасності. Чи становить він загрозу? Як його правильно використовувати? І як захиститися від потенційних небезпек «повстання машин»? У цьому контексті свіжа енцикліка нещодавно обраного Папи Лева XIV є вельми цікавою:
📍 Magnifica Humanitas: Про захист людської особистості в епоху штучного інтелекту
📚 У далекому 1891 році попередник нинішнього Папи, Лев XIII, опублікував енцикліку Rerum novarum, яка започаткувала систематичне церковне осмислення актуальних питань суспільства, економіки та політики — того напряму думки, який католики називають «соціальним ученням Церкви». Наслідуючи його приклад, Лев XIV приурочив свої роздуми про нагальні питання сучасності до річниці цієї енцикліки.
📌 Головна думка його послання така: хоча ШІ є потужним інструментом, як і всі технології, він не є морально нейтральним. Ми можемо використовувати ШІ, щоб збудувати нову Вавилонську вежу — пам’ятник нашому власному самозвеличенню, — або ж можемо бути подібними до Неемії й відновити мури Єрусалима, створивши нове місто Боже для всього людства. Папа закликає осмислювати ШІ у світлі спільного блага, призначення земних благ, людської гідності, субсидіарності та солідарності.
📌 Папа закликає «обеззброїти» ШІ в його здатності завдавати шкоди. У своїй праці він порушує гострі питання дегуманізації, приватної влади, нерівності, трансгуманізму, гідності праці, викривлення істини та багато іншого! Згадуючи минулі помилки Церкви, він просить прощення й робить із них висновки для сьогодення.
📌 Можливо, ви гадаєте, що це не більше ніж теоретичні роздуми, але не тут-то було! У своїй енцикліці Папа пропонує чимало практичних кроків для розв’язання перелічених вище проблем. Головне питання полягає в тому, чи оберемо ми бік Вавилона, чи Неемії.
✅ Текст дуже змістовний і глибокий, тож можу лише порадити його прочитати (праця невелика й доступна безкоштовно). А тут залишу лише кілька сильних думок із неї для роздумів на дозвіллі:
❝Церква, просвітлена мудрістю Слова, не боїться зустрічатися з людським знанням… необхідна участь філософії, гуманітарних і соціальних наук, які допомагають глибше розуміти й аналізувати культурні, економічні та політичні процеси❞.
❝Істина — це не територія, яку потрібно захищати, а благо, яким потрібно ділитися❞.
❝Той, хто використовує ім’я Бога для виправдання тероризму, насильства чи війни, зраджує Його лик: воювати в ім’я релігії насправді означає воювати проти самої релігії❞.
❝Є такі ситуації, коли, щоб залишитися людиною, потрібно відкинути вагання й зайняти чітку позицію. Існують конфлікти, у яких несправедливо зберігати нейтралітет і недостатньо вважати, ніби ми не є співучасниками. Коли бомби падають на цивільне населення, коли зазнають нападів лікарні, школи чи життєво важлива інфраструктура, коли жертвами насильства стають діти, перед нами — спокуса і скандал, що ранить саму людяність. У таких випадках неможливо задовольнитися абстрактним аналізом❞.
❝Християни бачать темряву й називають її на ім’я, але не опускають рук: вони пізнали світло й знають, що темрява не огорнула його й не може перемогти (пор. Ів. 1:5). Тому вони служать добру навіть тоді, коли здається, що страждання перемагає. Їх зміцнює чеснота надії, яка надає реальності сенсу й напряму❞.
#теологія
#філософія
#сучасна_жуть | 156 |
| 13 | «Бути неприборканим не обов’язково означає бути бунтівним чи маргінальним. Бути неприборканим – це вміти оберігати свою свободу існування, з якою народився».
— Стефан Ґарньє, Думай і дій, як кіт–2 (пер. з франц. Олена Ларікова), 60
#цитатки_нотатки | 163 |
| 14 | Не хочете читати богословські роздуми на щодень від пресвітеріанина з євангельским серцем?
У нас ще є щоденне чтиво від лютеранина з єврейським мозком!
(Якщо шо, то перший — то Деянґ, а другий — то Чад Берд.)
Як раз вийшла книжечка бородатого гіга-Чада з пташиною фамілією (Bird):
📌 Чад Берд, Відкрита милість. 365 роздумів на щодень, заснованих на несподіваних відкриттях зі старозавітної єврейської мови, переклала з англ. Г. Кушнарьова (Дух і Літера, 2026)
🧙♂️ Автор — учасник протестантського просвітительсько-освітнього проєкту «1517», магістр богослов’я Теологічної семінарії «Конкордія» (Concordia Theological Seminary) 🇺🇸 та Єврейського Юніон-Колледжу (Hebrew Union College) 🇮🇱, пастор, дослідник, автор книг, викладач старозавітніх дисциплін та івриту тощо.
📖 Його ж книга — то щоденні біблійні інсайти на основі вивчення Старого Завіту і лютеранського віровчення. На це ну ду-у-уже прозоро,майже капс-локом, натякає назва книги. Тут вам і Божа милість-благодать (sola gratia!), і біблійна основа (sola scriptura!).
Видавці поетично і трохи пафосно розказують:
«Дорога до Емаусу стала місцем, де спалахнув вогонь прозріння. Коли Ісус виясняв учням Писання, пов’язуючи Буття з Ісаєю, а псалми — з пророками, відомі з дитинства історії раптом засяяли неземною красою. Автору цієї книги, пастору та викладачу давньоєврейської мови Чаду Берду, знадобилося тридцять років паломництва пагорбами та пустелями біблійного тексту, щоб перекласти цей священний вогонь на сторінки щоденних роздумів».
А ось більше детально і конкретно про то, шо всередині книжки:
«Що чекає на вас у цій книжці?
🟣 Крок за кроком, від Буття до Малахії, ви досліджуватимете Старий Завіт у його канонічній послідовності.
🟡 Вам не потрібно знати давньоєврейську, щоб насолодитися грою слів, глибиною ідіом та несподіваними богословськими акцентами.
🟢 Ви побачите, як старозавітні коріння, образи та обітниці сплітаються у величну месіанську гармонію, центр якої — втілений Христос.
🔴 Кожен день супроводжується молитвою, часто заснованою на псалмах, що допомагає глибоко укоренити прочитане Слово в серці.
За висловом єврейського мудреця, Тору потрібно “крутити й трясти, адже в ній усе”. Саме це автор пропонує робити протягом року, щоб збирати коштовні камінчики мудрості, які стануть надійними дефісами між небом і землею».
✅ Ось такі ось єврейські скарби американського авторства з корінням у «німецькій вірі» вийшли українською мовою))
#нова_книжечка
#світ_Біблії
#теологія | 199 |
| 15 | Де ж в Євангеліях Ісус називав Себе Богом?
❗️Оскільки наразі я працюю над новою статтею, у якій аналізую питання божественності Христа, то читаю й перечитую низку книжок на цю тему. А це означає, що найближчий місяць або й кілька буду ділитися з вами текстами на цю важливу тему. Тож почнімо!
📍 Чи справді Ісус казав, що Він є Богом?: Осмислення Його історичних тверджень
(Did Jesus Really Say He Was God?: Making Sense of His Historical Claims)
📚 Автор праці, Мікел Дель Росаріо, є професором біблійних наук і богослов’я в Біблійному інституті Муді в Чикаго. Свою докторську дисертацію він захистив у Даллаській богословській семінарії під керівництвом видатного біблеїста Даррелла Л. Бока.
📌 У своїй книзі Дель Росаріо пропонує застосувати історико-критичний метод, який складається з низки критеріїв автентичності: множинне підтвердження, несхожість, когерентність, спокусливість, контекстуальна правдоподібність та невід’ємна неоднозначність. Він застосовує ці критерії до двох ключових уривків із нашого найранішого Євангелія — Євангелія від Марка. Перед цим він, звісно, пояснює, що таке історія і як загалом працює цей метод. А як бонус — коротко відповідає на популярні заперечення в дусі: «усе відносно», «у кожного своє тлумачення» тощо.
📌 Автор фокусується на двох уривках, у яких Ісуса звинувачують у богохульстві, і ставить головні питання: чому Його в цьому звинуватили і чи справді історично ймовірно, що таке сталося.
📌 Перший уривок — це зцілення паралізованого, де Ісус стверджує, що має божественний авторитет Сина Людського прощати гріхи (Марка 2:1–12). Автор показує, як цей текст проходить перевірку на автентичність, а потім доводить, що аудиторія правильно зрозуміла претензію Ісуса: тільки Бог може прощати гріхи. У греко-римських текстах священники ніколи не представлені як ті, хто прощає гріхи, так само немає доказів, що якісь люди стверджували, ніби можуть прощати гріхи. У юдейському контексті — тим більше: священники не могли самі прощати гріхи, а лише звершували ритуали, пов’язані з прощенням.
📌 Другий уривок — це юдейський суд над Ісусом, де Ісус стверджує, що має божественний авторитет Сина Людського судити гріхи (Марка 14:53–65). Знову ж таки, текст проходить перевірку на автентичність. Автор доводить, що Ісуса звинуватили в богохульстві тому, що Він стверджував: в есхатоні саме Він судитиме їх як трансцендентна небесна постать, наділена божественним авторитетом.
📌 Нарешті, в останній частині книги автор пропонує розглянути чотири конкуруючі гіпотези: пророчий людський авторитет (Тобіас Гаґерланд), священницький людський авторитет (Барт Ерман), ідеалізований людський авторитет (Деніел Кірк) та абсолютний божественний авторитет (позиція самого Дель Росаріо). Для цього він використовує критерії найкращого пояснення і зрештою показує, що саме його точка зору найкраще пояснює всі дані.
✅ Ця книжка — одна з найкращих у моєму досвіді. Вона написана живою і доступною мовою, але при цьому не втрачає академічного підходу — рідкісне поєднання. Автор бере до уваги найвагоміші заперечення та намагається дотримуватися строгої методології у відповіді на них. Тому, якщо шукаєте якісний захист традиційної христології, — раджу!
#світ\_Біблії
#теологія
#нова\_книжечка | 195 |
| 16 | «Пам’ять є залишком думки…
Те, що залишається у вашій пам’яті від певного досвіду, здебільшого залежить від того, що ви думали під час цього досвіду».
— Деніел Вілинґем, «Що покращує пам’ять студента» (“What Will Improve a Student’s Memory?”), American Educator 2008–2009: 20.
#цитатки_нотатки | 178 |
| 17 | Літо в хату, книжки в мозок
❄️ Спека трохи відступила і навіть стало дещо прохолодно. Можна дістати свій напівзачахнувший мозок з полички, розчехлити іржаві звивини, протерти недоспані очі, влити у шлунок палива, яке зветься кофій, і взятися за якую цікаву книжку.
📚 Тим більше за останні місяці полку різнобарвних паперових цікавинок прибуло!
Я (Ростіслав) навіть про деякі новинки ’25-го року не встиг дорозказати, як нас вже почало завялювати новинками року ’26-го.
Отже, цього літа я вам покажу, звідки на нас готується інтелектуальний напад на голови і гаманці 💥📖👉
А якщо до нападу ви ще не готові, і вам хочеться якогось маленького, легкого, щоденного чтива, але щоб із користю — іх єсть у нас. Точніше, у наших колег:
📌 Кевін Деянґ, Доктрина на щодень. Систематичне богослов’я за один рік (переклад з з англійської і видання — Reformed Press, 2026)
Це по суті адаптований до поступового осягнення виклад християнського систематичного богослов’я. Така собі щоденна порція богословських канапок для чайників 🧠😋🍔
Її автор — випускник Ґордон-Конвельскої семінарії, Гамільтон, Масачусетс 🇺🇸, доктор філософії Лестерського університету 🇬🇧, пастор реформатської церкви у Північній Кароліні та один з керівників The Gospel Coalition 🌎
Слово видавцям:
«Біблійну доктрину, на жаль, нерідко розуміють хибно, недооцінюють, ба більше, навіть вважають неактуальною. У пропонованому вашій увазі однорічному циклі доктринальних роздумів Кевін Деянг розглядає найважливіші теми систематичного богослов’я, подаючи їх зрозуміло й доступно для кожного християнина.
«Щоденні читання згруповано за загальними темами, що охоплюють вчення про Бога, діяння Христа, доктрину спасіння та останні часи. Кожне читання доповнено віршами для роздумів і практичного застосування, які полегшать занурення в систематичне богослов’я й допоможуть розуміти, насолоджуватись і жити в пізнанні записаного Божого слова».
✅ Якщо ви ще не почали вивчати богослов’я з 1 січня та/або не хочете чекати 1 вересня, ви можете почати, наприклад, з 1 червня. Наразі вам доступний краш-курс теології від доктора-пастора Деянга. Курс не безкоштовний, але доступний))
#нова_книжечка
#теологія | 189 |
| 18 | Марк через призму наратології
📍 Книга Олександра Бичкова «Сповідь Петра: Євангелія від Марка як свідчення очевидців» є рідкісним для українського академічного середовища зразком наратологічного дослідження новозавітного тексту.
📌 Вже з перших сторінок вступу автор окреслює інтелектуальну ситуацію, в якій народився задум праці: питання походження Євангелій, їхньої історичності та ступеня зв’язку з очевидцями євангельських подій залишається предметом гострих дискусій серед сучасних істориків і біблеїстів – і це попри те, що більшість українських вірян переконана у самоочевидній достовірності новозавітних текстів.
❝Автор Другого послання ап. Петра стверджує, що Петро разом із іншими свідками був самовидцем його, себто Христа, величі. Саме цей досвід самовидця, або свідка, спонукає його до благовісті❞.
📌 Відправною точкою для автора слугує монографія Річарда Бокема «Jesus and the Eyewitnesses» (2017) – праця, яка послідовно відстоює наявність прямого зв’язку між авторами Євангелій та очевидцями описуваних подій. Бичков обирає не полеміку з Бокемом, а поглиблення його методу: замість широкого порівняльного охоплення всіх чотирьох Євангелій він зосереджується виключно на Євангелії від Марка і аналізує лише його внутрішні, тобто текстуальні, характеристики.
📌 Така свідома самообмеженість є методологічно зрілим рішенням. Автор слушно спирається на тезу самого Бокема: «врешті-решт, ми маємо лише свідчення» – тобто саме текст є першочерговим і, власне, єдиним надійним об’єктом аналізу.
📌 Вибір саме Марка також добре вмотивований: наукова традиція від ХІХ ст. вважає його Євангеліє найдавнішим (бл. 70 р. н. е.), а решта синоптичних Євангелій демонструють текстуальну залежність від нього. Отже, питання про зв’язок Марка з очевидцями – передусім з апостолом Петром – має принципове значення для оцінки всієї синоптичної традиції.
📌 Методологічно праця спирається на наратологію – літературно-критичний напрям, що вивчає структуру оповіді та наративні техніки. Бичков залучає також суміжні дисципліни: критику читацького відгуку та перформансну критику.
❝Всезнаючий наратор – це той, хто має привілей і користується цим привілеєм. Навпаки, наратор із обмеженими знаннями не має цього привілею. Сфера його знань є обмеженою тим, що оповідана реальність дозволила б знати звичайній людини❞.
📌 Це поєднання дозволяє поставити конкретне питання: чи будує оповідач Марка свою розповідь відповідно до перспективи можливих свідків? Центральними аналітичними інструментами є поняття точки зору і фокалізації.
❝Як постійні супутники Ісуса, учні могли спостерігати зовнішній прояв внутрішніх переживань у різних ситуаціях. Зазвичай, емоції мають зовнішній прояв. Тому емоції Ісуса в Євангеліях від Марка часто проявляються в його словах, вчинках і жестах❞.
✅ З огляду на вкрай обмежену присутність наратологічних досліджень новозавітних текстів в Україні, книга Бичкова заповнює реальну прогалину. Вона є не лише дослідженням конкретної проблеми, а й введенням у методологічну культуру, з якою вітчизняний читач досі майже не був знайомий.
✅ При цьому автор зберігає наукову обережність: він прямо застерігає, що текстуальний аналіз може підтвердити або поставити під сумнів можливе походження Євангелія від очевидців, але не здатен надати остаточних доказів у жодному з напрямків.
✅ Це серйозна, методологічно свідома праця, що відкриває новий для українського читача дослідницький горизонт на перетині біблеїстики, наратології та історичної критики.
#світ\_Біблії
#історія | 180 |
| 19 | Витоки нашого альтруїзму
❗️ Сьогодні ми вважаємо самоочевидним, що потрібно допомагати ближнім, навіть незнайомцям, жертвувати гроші постраждалим від природних катастроф і що держава зобов’язана надавати базову допомогу тим, хто її потребує. Але це було зовсім НЕ очевидно людям стародавнього світу. То що ж змінило ситуацію? В контексті мого нещодавнього подкасту з Бартом Ерманом про його нову книгу, залишу декілька думок про його працю:
📍 Люби незнайомця свого: як вчення Ісуса трансформувало моральну свідомість Заходу (Love Thy Stranger: How the Teachings of Jesus Transformed the Moral Conscience of the West).
📚 Барт Ерман — точно один із найплодовитіших авторів-біблеїстів сучасності, відомий своїм скептичним підходом, особливо критикою багатьох традиційних християнських переконань. При цьому варто віддати йому належне за багатогранні дослідження, готовність вступати в академічну дискусію і просто цікавий, живий стиль подачі інформації.
📌 Його остання книга не лише порушує важливі питання моральної філософії, а й є в якомусь сенсі особистою для нього, адже сам Ерман активно жертвує чималі суми на благодійність і навіть веде блог, усі доходи з якого йдуть на допомогу іншим.
📌 Мій загальний висновок про Ермана — і, ширше, про багатьох інших біблеїстів — який стосується також цієї конкретної роботи, такий: як історичне дослідження книги є сильним, але її філософська складова, на мій погляд, значно слабша.
📌 Ерман починає свою працю з аналізу того, що таке альтруїзм і чи дійсно він можливий у чистому вигляді (тобто чи можливі ситуації, коли людина робить щось узагалі без жодного власного інтересу). Він схиляється до того, що ні. І на мій погляд, його проблема в тому, що він хибно визначає терміни. Бо якщо егоїзм стверджує, що єдиною мотивацією людини зрештою є особистий інтерес, то для альтруїзму достатньо буде показати випадки, коли мотивацією є НЕ лише особистий інтерес. І такі випадки знайти нескладно.
📌 Далі він пропонує історичний огляд філософії греко-римського світу і на багатьох прикладах доводить, що в їхній думці не знайти ідеї любові до незнайомця. Ба більше: він не знаходить її навіть в юдаїзмі, який був сконцентрований переважно на збереженні національної ідентичності. (Хоча цей висновок більш сумнівний, оскільки існують різні тлумачення П’ятикнижжя.)
📌 Нарешті він переходить до аналізу радикальної етики Ісуса і показує, як саме вчення Христа врешті-решт змінило наше уявлення про мораль завдяки унікальності самого Ісуса та історичних обставин перемоги християнства на Заході. Поява притулків для сиріт та людей похилого віку, допомога хворим, лікарні, школи — факт за фактом підводять до чіткого висновку: любов до незнайомця дійсно є результатом християнства.
✅ Знову ж таки, у книзі є низка філософських проблем — скажімо, коли Ерман автоматично виключає з поняття прощення юридичний аспект (а це зовсім не обов’язково) або коли він не залишає місця для альтернативних інтерпретацій радикальних слів Христа про роздачу всього майна. Але що стосується історії, книга пропонує фактологічно підкріплений і живий огляд розвитку нашої етики.
#світ\_Біблії
#філософія
#історія | 178 |
| 20 | Чи втратили атеїсти розум?
❗️ Так, знаю, заголовок звучить небезпечно! Але аргумент, про який ідеться в цій книжці, дійсно можна вважати небезпечним, тому й книжка називається:
📍 Небезпечна ідея К. С. Люїса: на захист аргументу від розуму (C. S. Lewis's Dangerous Idea: In Defense of the Argument from Reason)
📚 Автор книги Віктор Репперт, професор філософії, є провідним захисником так званого аргументу від розуму. Цей аргумент має довгу історію, але набув значного поширення саме завдяки К. С. Люїсу, який виклав його у своїй книжці «Чудеса».
📌 Не менш поширеною є й легенда про те, що видатна філософ-аналітик Елізабет Анскомб у 1948 році повністю спростувала аргументацію Люїса в Оксфордському Сократівському клубі, чим змусила його відмовитися від апологетики. (Спойлер: це неправда!)
📌 Репперт поставив собі за мету показати, що ключова ідея Люїса є істинною та може витримати критику за правильного формулювання, а заперечення Анскомб та інших філософів не здатні підірвати цей аргумент.
📌 У своїй книжці Льюїс формулює суть аргументу так:
❝…суворий матеріалізм сам себе спростовує — з тієї причини, яку ще давно висловив професор Голдейн: “Якщо мої ментальні процеси повністю визначаються рухами атомів у моєму мозку, я не маю жодних підстав вважати свої переконання істинними... і, відповідно, не маю підстав вважати, що мій мозок складається з атомів”❞.
📌 Жоден фізичний процес не мислить, не розмірковує й не робить висновків, тому ці процеси є нераціональними. Немає мислячих атомів, молекул чи хімічних реакцій. Ось чому людський розум також є продуктом нераціональних процесів згідно з натуралізмом (з чим погоджується багато самих натуралістів).
📌 Таким чином, натуралізм спростовує сам себе, оскільки він означає, що наші переконання, зокрема й сам натуралізм, є результатом нераціональних процесів. Тому ми не можемо довіряти тому, що говорить нам наш розум. Але як теїзм вирішує цю проблему? Репперт пояснює:
❝Згідно з теїзмом, Всесвіт є раціонально влаштованим, бо він створений раціональною істотою, а саме Богом. Розум, так би мовити, закладений в основу реальності. Якщо Бог створює істот, цілком можливо, що Він бажає наділити їх певною мірою раціональності, якою володіє Сам. Люди ж відображають раціональний характер Бога, маючи здатність мислити логічно❞.
✅ У відносно невеличкій книжці Репперта ви знайдете низку формулювань цього аргументу, історичний огляд дебатів з Анскомб, а також аналіз купи заперечень. Книжка дійсно дуже змістовна й буде цікавою як філософам і богословам, так і просто тим, хто цікавиться думкою Люїса.
#теологія
#філософія | 178 |
