Pagan folklore
Открыть в Telegram
Канал присвячений темам фольклору, язичництва, ренесансу та народного християнства.
БольшеСтрана не указанаКатегория не указана
218
Подписчики
+324 часа
+137 дней
+1430 день
Архив постов
Сказки,пословицы и т.п., записанныя въ Екатеринославской и Харьковской губ. И.И.Манжурою.pdf
<…> У селян існує повір’я, що ніби‑то часом відьми відбира-
ють у корів молоко. В таких випадках кожна дотепна господиня
знає на таки випадки відповідні шептання та замовляння, якими
можна відразу викорувати хвору корову. Це робиться таким чи-
ном: бере господиня шклянку води й, дивлячись у неї, промовляє:
[«]Добрий вечір, Іордань-річка – Олена!
Я не прийшла до тебе води брати, [а]
Щастя, помочи шукати,
Густого сиру, хорошого молока,
Жовтого масла…[»].
Потім бере цю воду й ллє у дійницю; бере серп і ніж, і кладе
їх навхрест на дійницю до води гостряком. Далі бере цідилку й
кладе на серп та ніж, і стромляє в цідилку 9 голок гостряком до
води й нарешті бере шматок хліба, обов’язково цілушку, й теж
кладе на того хреста. Далі бере цю воду, з усім приладдям, і ще
до «зірки» йде до корови, й цією водою обмиває її вим’я, а далі
тією‑ж водою напуває корову.
Зап. Іван Бех-Казчук у с. Бехи Коростенської окр.
Од. зб. 252, арк. 181
Коли‑ж дівчина хоче, щоб ій приснився милий, то перший
раз, побачивши молодика, повинна три рази, з права наліво,
перекрутитись і взяти трохи землі з під п’яти, а коли лягає
спати, то повинна цю землю покласти під подушку і проказати
тричі те, що говорила, крутячись:
«Місяць, місяць молодий,
В тебе ріг золотий.
Ти знаєш старого й малого,
Пришли мені мого милого»,
а старі люди кажуть так, побачивши молодика:
«Місяць, місяць молодий,
В тебе ріг золотий.
Тобі – на півповня,
Мені – на здоровля».
Зап. Василь Кравченко в [м. Житомир]
від Зіновії Слюсаренко-Сущук.
15.01.1926 р.
Ще я був малим. У селі Батькові, біля Радивиліва, була
халєра. Баби зібралися проганяти її. Цього нікому з чоловіків
бачити не годиться. Але як саме баби збиралися на вѝгоні, то
сходилися туди голі, вночі. Справа відбувалась недалеко нашої
хати, що стояла в кінці села. Біля вигону.
Баби побралися за руки и волочили рало кругом села, й
щось співали.
Як же після того в селі прокинулась пошесть, то хтось по-
радив, [щоб] усіх слабих повкидати в став і тримати там доти,
доки не покине їх корчити. Там же, в ставу, кілька чоловіка й
померло.
Зап. Я. Потапчук
у «м. Лугинь» Коростенської окр.
від «Ганни Нечипоровни», 55 років.
1929 р.
Оце, як їздили поліщуки, то вони вміли замовлять цю за-
мову. І хто прийде що красти, то возьме в руки і буде стояти до тіх пор, пока той хазяїн, що замо̀вив, ни відмовить назад, то
(злодій) ни поступиця з місця і ни покине того, що взяв.
[«]Слава Богу, слава Богу, Сусу Христу…
Зимля – Титяна, вода – Оляна!..
Ни прийшов я до тебѐ пита̀ти,
А прийшов помочі шука̀ти:
Очищаїш ти луги і бириги,
І жовтії піскѝ, та чорне коріння,
Очисть же ти мене
І ізбав од мого лютого ворога,
Та од злодія, та всякого супостата…
Христос воскрес, Христос воскрес, Христос воскрес!..
Амінь цьому, амінь цьому, амінь цьому!..[»].
Зап. в с. Іскорость Коростенського р‑ну.
1925 р.
Коли приходить пора сівби, то селяне, котрі вирують в ста-
рий побут, не стрижуться та не бреються, щоб були расні, а не
голі поля.
Зап. Я. Потапчук у «м. Лугинь» Коростенської окр.
від «Ганни Нечипоровни», 55 років.
1929 р.
#міфи
Волх Всеславович
У зеленому саду гуляла молода княжна Марфа Всеславівна. Раптом вона наскочила на лютого змія. Той обвився навколо її ноги — навколо чобота із зеленого саф’яну, навколо шовкової панчохи — і вдарив її по тілу. Після цього Марфа завагітніла і народила дитину.
У той самий час на небі засяяв ясний місяць, а в Києві народився могутній богатир — Волх Всеславович. Його народження супроводжувалося великими знаменнями: здригнулася земля, затряслося далеке Індійське царство, сколихнулося море. Уся природа відгукнулася: риба пішла в глибини, птахи піднялися в небо, звірі розбіглися по лісах і горах.
Минуло лише півтори години від народження, а Волх уже заговорив голосом, подібним до грому. Він звернувся до матері й попросив не пеленати його в дорогі тканини, а вдягнути в міцні обладунки, дати йому шолом і важку зброю.
Коли Волху виповнилося сім років, мати віддала його вчитися грамоті й письму, і він швидко все опанував. У десять років він здобув чарівні знання: навчився обертатися ясним соколом, сірим вовком і могутнім туром із золотими рогами.
У дванадцять років Волх почав збирати дружину. За три роки він зібрав сім тисяч воїнів, і всі вони були молоді й сильні, як і він сам.
Тим часом дійшла звістка до Києва, що індійський цар збирається напасти на Русь, захопити Київ, зруйнувати церкви й монастирі. Волх, зрозумівши небезпеку, вирушив зі своєю дружиною в похід проти ворога.
Під час походу, коли дружина відпочивала, Волх не спав. Він обертався вовком і добував здобич у лісах, забезпечуючи воїнів їжею та одягом. Потім він ставав соколом і ловив птахів на морі. Завдяки цьому дружина була добре нагодована й споряджена.
Згодом Волх вирішив дізнатися більше про ворога. Він запитав, чи є серед дружини хтось, хто міг би обернутися туром і проникнути в Індійське царство, але такого не знайшлося. Тоді він сам перетворився на тура, потім на сокола і дістався до царського палацу.
Сівши на вікні, він підслухав розмову царя з царицею. Цариця попереджала чоловіка, що в Києві народився богатир, який стане його супротивником. Дізнавшись це, Волх перетворився на горностая й проник у палац, де зіпсував зброю ворога: перегриз тятиви луків, вийняв наконечники стріл і зіпсував вогнепальну зброю, закопавши все в землю.
Повернувшись до дружини, Волх повів її до стін Індійського царства. Стіни були міцні, ворота замкнені, всюди стояла охорона. Тоді Волх обернувся мурахою і перетворив на мурах усю дружину. Так вони непомітно проникли в місто, після чого знову стали людьми.
Усередині міста Волх наказав дружині винищити все населення, залишивши лише сім тисяч молодих дівчат. Сам же він увірвався до палацу, вибив двері й убив індійського царя Салтика Ставрульовича, розбивши його об підлогу.
Після цього Волх сам став царем, узявши за дружину царицю Олену. Його воїни одружилися з дівчатами, яких залишили живими, і оселилися в цьому царстві. Волх щедро роздав багатства — золото, срібло, худобу — кожному воїну у великій кількості.
Так молодий богатир Волх Всеславович не лише переміг ворога, а й став володарем чужого царства.
А повний текст(не прозою) тут: Древние Российские стихотворения, собранные Киршею Даниловым. — 2-е дополн. изд. — М.: Наука, 1977. — 488 с. — (Лит. памятники). «Древние российские стихотворения, собранные Киршею Даниловым и вторично изданные, с прибавлением 35 песен и сказок, доселе неизвестных, и нот для напева». М., 1818.
#міфи
Русальний тиждень, Русалії, Троїцький тиждень
Період, який починається на другий день після Трійці й охоплює цикл Зелених свят. За народними уявленнями, коли починає цвісти жито, на землю з того світу приходять русалки.
У цей час було заборонено ходити до лісу, на поле або до водойм через небезпеку зустрічі з русалками. Особливо мали остерігатися чоловіки, адже русалки можуть легко їх зачарувати й залоскотати до смерті.
Було прийнято співати русальні пісні, оскільки вважалося, що русалки їх люблять і не шкодитимуть виконавцям. Також вивішували на вулиці білі простирадла, прикрашали дім і ворота зеленню, плели вінки для русалок, а також носили з собою обереги проти цих істот — найчастіше полин.
Протягом русального тижня заборонялося працювати. Вважалося, що діти, зачаті або народжені в цей період, можуть стати русалками.
Русалки люблять гойдатися на березі чи вербі, лоскотати людей (особливо чоловіків) до смерті, загадувати загадки, наприклад отакі:
«Полин чи петрушка?».Якщо покажеш полин, русалка зникає, якщо ж відповіси «петрушка», то вона каже: «Ти моя душка!» і може залоскотати до смерті. Що також видно в піснях: «Панночка загадочек не вгадала. / Русалочка панночку залоскотала» (Чуб. ТЭСЭ 3:190)».
Їхня присутність може як сприяти врожаю, так і шкодити йому.
Наприкінці Русалій влаштовували проводи русалок, а подекуди навіть символічні «похорони русалки». Їм залишали хліб у полі або кидали його у воду:
«На Чернігівщині у перший день петрівки вибирали за русалку дівчину, одягали її у довгу сорочку, з кропиви робили їй вінок й чіпляли довгу, до землі, косу.
— Ото всі позбираємося й ведемо її до поля, там до пшеничного або житнього, — розповідала Любов Коваленко із села Смяч на Чернігівщині, — й співаємо їй: "Проводили русалочок проводили, щоб вони до нас не ходили. Гу!" А хлопці нас підстерігають і давай шмагати кропивою по ногах. Вереск, крик, сміх! А ту русалку штовхали й кидали на поле. Кажуть, тоді воно буде гарно родити.
На Звенигородщині Черкаської області закінчення Зелених святок називалося Лоскотавчині проводи або Регітний день. Цього дня утримувалися від будь-якої роботи в полі, бо русалки-лоскотавки бігають по нивах, регочуть, плескають в долоні. Особливо вони полюють за молодими парубками й маленькими дітьми, можуть залоскотати їх до смерті. Як пожертву русалкам на межі залишали шматки хліба, "щоб жито родило". У Звенигородщині в доколгоспні часи жінки "купували бублички та роздавали бідним за "лоскотавок", а ще кидали їх на поле, в жито", — писав про пожертву лоскотавкам Агатангел Кримський.»(Олена Чебанюк)
У народних уявленнях русалки виглядають як красиві молоді дівчата з розпущеним волоссям і в білому вбранні. Вважалося, що потопельниці або дівчата, які померли незаміжніми, після смерті стають русалками. Більшу частину року вони живуть у воді, де виступають дружинами водяника. Також можуть портити пряжу: «№ 65. До Русального тыжня стараюцца як можна доткать тэе кросна, аж за оконы
[за иконы] тую навойку ховали, коб не ткали русалки.
с. Копачи Чернобыльского р-на Киевской обл., 1985 г., зап. О. В. Санникова от Грищенко Фотиньи Аверковны, 1910 г. р.
+ 14.6г. Русалка по ночам в доме прядет, ткет, мотает нитки, портит пряжу»
Цейтлин Г. Знахарства и поверья в Поморье. (Очерк из быта поморов) // Известия Архангельского общества изучения Русского Севера. 1912. № 4. С. 156 – 165.
Мансикка В. Заговоры Пудожского уезда Олонецкой губернии // Sborník filologický. Vydává III. Třída České akademie věd a umění. Praha: Nákladem České akademie věd a umění, 1926. Sv. VIII. Č. 1. S. 185 – 233.
🐺Pagan Esoteric Orden – це збірка каналів об’єднаних язичницькой тематикой, правим поглядом на світ і важкою музикою. Славимо Богів! Відродимо Славу Богів 🐺
Підписуємося ᛈᚢᛝᛒ'ᛟᚻᛞ
❄️
🇺🇦Приєднатися🇺🇦
❄️
#література
Знадоби до української демонології. т. II. випуск 1 / зібрав Володимир Гнатюк. — Львів : З друкарні Наукового Товариства імени Шевченка, 1912.
Знадоби до української демонології. т. II. випуск 2 / зібрав Володимир Гнатюк. — Львів : З друкарні Наукового Товариства імени Шевченка, 1912
#література
Мансикка В. Й. Труды по религии восточных славян. — М.: Форум, 2016. — 688 с.
