Astra_shibari

تاریخ	رشد مشترکین	اشارات	کانال‌ها
22 ژوئیه	0
21 ژوئیه	0
20 ژوئیه	0
19 ژوئیه	0
18 ژوئیه	+2
17 ژوئیه	0
16 ژوئیه	+1
15 ژوئیه	0
14 ژوئیه	0
13 ژوئیه	0
12 ژوئیه	0
11 ژوئیه	0
10 ژوئیه	0
09 ژوئیه	0
08 ژوئیه	+1
07 ژوئیه	+2
06 ژوئیه	+1
05 ژوئیه	+4
04 ژوئیه	0
03 ژوئیه	0
02 ژوئیه	+2
01 ژوئیه	+1

پست‌های کانال

Ікігай Я довго шукала, як пояснити, навіщо я це роблю. Навіщо шибарі. Навіщо мотузки, роки навчання та відточування практики, дотики, які не завжди про ніжність... А потім я натрапила на слово, яке в Японії вимовляють дуже просто: ікігай. 生き甲斐 – "те, що дає сенс твоєму життю", "те, заради чого варто прокидатися зранку". Не завжди це "велика місія". Іноді – це мотузка в руках. Тиша, яка народжується між двома людьми. Погляд, який не потребує слів. Стан, де зникає "я" – і починається муга. У практиці я часто ловлю це відчуття — ніби світ зібрався в одну точку. У положенні тіла. У легкому здриганні моделі. У паузі — ма — коли нічого не відбувається, і водночас усе відбувається. Це не про "роботу мрії". Це не про те, що любить світ, чи що приносить дохід. Це про правду в тілі. Про дихання в обв'язці. Про те, що справжнє. Мій ікіґай — це присутність. Через дотик. Через вибудовану тишу. Через зв'язок, у якому я знаходжу більше свободи, ніж будь-де. Тому, що я відчуваю: в цей момент я є. Без імені. Без ролей. Без зайвих слів. Так і живемо. Я, мотузка, ма, муга — і купа людей, які чомусь згодні на це все добровільно. Модель: Клаудина https://www.instagram.com/ropebunny_claudin/ Фото з мого дуже особливого і дуже глибокого виступу на Shibari Camp Ukraine, організованого неймовірною Таті Ліматі https://www.instagram.com/tatianalimati/

2	Що це означає для моделей та ріггерів: В ідеалі, цей стиль підійде тим, кому імпонує викладене вище, проте: Чи можна зв’язувати технічно Нака, а працювати з іншими емоціями\станами? Звісно, можна, шибарі – це в першу чергу про людей, а Нака-стиль – не секта з жорскими правилами. Чи можу я вивчати Нака стиль, якщо не готовий\а\ві «присвятити йому життя і практикувати тільки його»? Очевидно, що так. Стиль, започаткований Akira Naka, емігрував в Європу багато в чому завдяки Ricardo Wildties aka Kinbaku Luxuria, та був «допрацьований» ним та іншими європейськими майстрами, що зробило його більш структурованим, легшим для викладання\вивчення та регламентованим, завдяки чому, він в певний момент і досяг такої популярності. На мою думку, вивчення стилю, або принаймні його азів, буде корисним для усіх ріггерів, хто хоче розширити свій арсенал навиків та вмінь, ну і загалом розширити кругозір Якщо Вам цікаво вивчити\познайомитися з Нака-стилем, я проводжу індивідуальне навчання (деталі @Oksana_Pel) та в скорому часі проводитиму майстер-класи, про що буду повідомляти додатково. Якщо Вам цікаво більше дізнатися про нюанси Нака стилю, чи інформацію про мене, можете залишити Ваші запитання у коментарях під цим дописом.	523
3	Характеристики: 1. Естетика. Традиційна японська. Зв’язується на бамбуці\хаширі, тяжіння до асиметрії, дзен-естетики, фокус на роботі з тілом, традиційні повторювані обв’язки\форми. Увага до загального вигляду, щоб була гармонія між обв’язкою, моделлю, кінцями (щоб не було «висячих кінців» - колись, до речі, я цього зовсім не розуміла, яка різниця, які кінці, якщо у мене тут взаємодія, колись напишу пост про те, як я це бачу зараз). Відповідно, впізнаваність стилю, з достатнім рівнем надивленості, просто дивлячись на фото, можна одразу сказати – це Нака стиль чи не Нака стиль. 2. Техніка. В Нака-стилі є набір обв’язок, близько 10-12, які застосовуються постійно. До прикладу, традиційний ТК (2х-3х мотузковий), традиційне страппадо, традиційні футомомо. Базово, опанувавши оці стандартні обв’язки, ріггери Нака-стилю повторюють їх, для створення форм та наповнення. Повторивши одну і ту саму обв’язку н-ну кількість разів, ріггер отримує дуже детальне розуміння, як вона працює в тій чи іншій ситуацію, на тому чи іншому тілі, і має змогу виконувати її з певним рівнем професіоналізму. Тут очевидним буде запитання – “а чи є простір для імпровізації?”. І він є, оскільки, звісно, дидактично дуже добре повторити одну і ту саму форму 100500 разів, проте, в якийсь момент, може стати трішечки нудно. Зазвичай, початково ріггери працюють над одними і тими самими обв’язками, проте з часом та зі зростанням майстерності, ускладнюють їх чи додають щось своє. При цьому форми зазвичай залишаються впізнаваними, проте більш ускладненними, цікавими, унікальними, здобувають більше інструментів для взаємодії. Трішки як конструктор лего, наче елементи ті самі, проте звучання уже стає своїм. 3. Мінімалізм і деталі. Базово, усі обв’язки в Нака Стилі – прості, там немає складних переходів, великої кількості різних вузлів, тобто їх легко запам’ятати. Проте, дуже багато залежить від правильного натягу, правильного розташування на тілі, правильного виконання, правильного розуміння, чому саме так формується обв’язка та як вона працює. Тому, з одного боку, наче просто, з іншого, треба відпрактикувати доволі довго, щоб обв’язка працювала, як належить. 4. Наповнення. Стиль тягучий, повільний, статичний (і тому, до речі, не вельми «перформативний»), дещо мінімалістичний, не передбачає великої кількості зміни позицій та форм. Традиційний в плані «іконічних» обв’язок (mermaid, gyaku ebi, kata ashi). Кожна мотузка має мати сенс. Є правило, що мотузки не доштуковуються, а кожна мотузка закінчується. Зміст правила в тому, щоб робити паузи, слідкувати за реакцією моделі, не іти лише за технікою (зараз я зв’язую схему футомомо, і роблю отак, і отак, а потім я прикріплю лінію підвісу і підніму модель, а далі відпущу ТК…, і т.п.). 5. Емоційна сторона. Фокус на «дещо темних, тіньових емоціях» - страждання, біль, фрустрація, cамотність, сум, вразливість, беззахисність, сором, повне прийняття\капітуляція (аналог англійського surrender). Обмеження: 1. Стиль складний для опанування, потребує часових інвестицій, дисципліни та мотивації працювати саме в ньому. 2. Потребує певного типу моделей, оскільки стиль «не про комфорт» та й самі обв’язки таргетуються під емоції певного типу, тому в ідеалі, модель в Нака стилі має хотіти їх відчувати 3. Бамбук, а не кільце, форми створювалися під бамбук, тому, звісно, є обв’язки, які можна адаптувати під кільце, проте опанувати сам стиль та відпрактивувати форми на кільці не вийде. Що це означає для моделей та ріггерів: В ідеалі, цей стиль підійде тим, кому імпонує викладене вище, проте: Чи можна зв’язувати технічно Нака, а працювати з іншими емоціями\станами? Звісно, можна, шибарі – це в першу чергу про людей, а Нака-стиль – не секта з жорскими правилами. Чи можу я вивчати Нака стиль, якщо не готовий\а\ві «присвятити йому життя і практикувати тільки його»?	390
4	+1 Стиль Нака (Naka Rye) Одразу зроблю дисклеймер: шибарі – різноманітне, і мета цього посту НЕ в тому, щоб розказати, що Нака-стиль найкращий чи найуніверсальніший, чи для обраних, тих, хто по справжньому, глибоко, розуміє суть шибарі… Я поважаю усіх, хто практикує шибарі з акцентом на безпеку та культуру згоди. Мета в тому, щоб розказати “Що таке той Нака-стиль і чо Астра так від нього тащиться?”. Нака стиль називається так, бо був започаткований Akira Naka (неочікувано, правда?), японським гранд-майстром, поруч з іншими «дідусями шибарі сцени», такими як Osada Eikichi, Chimuo Nureki, Haruki Yukimura та ін. Як я до нього прийшла? Будучи ще молодою та зеленою риггеркицею, я шукала в шибарі щось своє, те наповнення, що дало б мені натхнення, і в своїх пошуках якось натрапила на відео виступу Akira Naka у Мадриді. Ось воно: https://vimeo.com/showcase/3624182. І я була вражена інтенсивністю та хімією того, що відбувається, та не могла зрозуміти, що саме отам відбувається, поза технічною стороною, бо в той момент свого розвитку першочергово звертала увагу на техніку, цікаві та складні переходи, неординарні рішення та незвичні обв’язки. А тут я була просто зачудована самою взаємодією та почала копати далі… Про свій шлях я розкажу може якось згодом, якщо цікаво, а зараз сфокусуюся саме на стилі. Фото з приватного уроку з Andrea Kurigami. Продовження в наступному пості👇	389
5	Чи то від дощів постійних, чи то від трансформацій внутрішніх, але зараз я перебуваю в такому споглядально-ліричному настрої, і мені захотілося поговорити про… шибарі))) про шибарі за лаштунками… Про те, що я відчуваю в глибині взаємодії. Ми приходимо, щоб втамувати наші базові потреби бути зв’язаними, приниженими, знерухомленими, законтрольованими, збудженими, доведеними до оргазму чи фрустрації… Але є щось глибше. І для мене це про безумовну любов та прийняття. Базовий меседж за усіма оцими надбудовами для мене це: “Я тебе бачу, я тебе чую, я тебе приймаю, ти є, ти в безпеці, ти прекрасна”… В моєму світі мотузок немає нічого прекраснішого за душу, коли усі маски зняті, коли є оця безумовна щирість і комунікація поза словами, коли не потрібно нічого говорити, нічого “процесити”, коли є лише двійко людей, тут і зараз, разом, без куп’юр, без необхідності прикидатися, ховатися, самоконтролюватися. Коли виключається внутрішній цензор і перестає нашіптувати про ‘складку на животі\целюліт на ніжках\відсутність депіляції\труси не того кольору\борщ на завтра\може, я якось смішно виглядаю\якось слинка не так розтеклася\що подумає ріггер, глядачі, сусіди\додайте щось своє’. Для мене це про свободу, свободу бути… Це я до того, що за оцими усіма, наче простими та «плотськими» бажаннями, ми мимохідь, на хвилю, торкаємося душі. Тому для мене це майже сакральний досвід. На фото моя неймовірна, особлива Мартуся.	1 764
6	Муга (無我) — це одне з центральних понять у дзен-буддизмі. У буквальному перекладі — “відсутність Я” або “без-Я”. Це стан, у якому его, думки про себе, розмежування між собою й іншими зникають. Людина перестає бути окремою істотою, вона зливається з дією, простором, моментом. У бойових мистецтвах муга - це коли тіло діє без обдумування. У каліграфії - коли пензель рухається без контролю розуму. У шибарі - це може бути як стан моделі, так і рігера: повне входження в момент. Муга не означає відсутність. Навпаки - це максимум присутності, але без внутрішнього коментатора. Це тиша без спостерігача. Це процес без автора. Муга - це коли тебе немає. Але ти повністю є. Модель: Cath https://t.me/+Jl_RSpfjzBE1MTlk Фото з воркшопу у Кракові з роботи на підлозі з Федеріко Кірігамі та Мартою Теншіко https://t.me/ropetaleschannel	1 343
7	+2 Попередній допис, а також нещодавній МК в Польщі по статиці з Федеріко Кірігамі і Мартою Теншіко надихнули мене, щоб написати пост про підвіси і статику в шибарі. У сучасному уявленні шибарі часто асоціюється з видовищними підвісами — ефектними позами в повітрі, що вражають глядачів. Існує такий міф, що якщо ріггер не вміє, чи не хоче в підвіси, то він недостатньо хороший ріггер. Що гріха таїти, сама така була)) Проте підвіси, як і будь-що в мотузках — це лише інструмент, а не самоціль. Більшість практик відбувається в партері, на підлозі. І якщо подумати про сам "дух" шибарі, то практика явно не стартувала з - хочу зробити три перепідвіси, а скоріше, хочу зв'язати(ся), щоб відчути... І саме там народжується справжній досвід: заглиблення в відчуття, нюанси дотику, ритм дихання, напруга й розслаблення. Там виникає тиха магія простору між вузлами, між рухами — японське "ма". Підлога — не обмеження, а ресурс. Вона дає опору, створює додатковий тиск, взаємодіє сама по собі. Вона створює більше можливостей для тілесного контакту між ріггером і партнером(кою), для емоційного діалогу, для спільної присутності, адже потрібно менше контролю з обох сторін. Підвіси стали популярними, як сценічне мистецтво — але в кімнаті, де немає глядачів, у просторі, де є лише ви і партнер, інколи достатньо одного вузла й підлоги, щоби розгорнувся цілий всесвіт... Модель: Cath https://t.me/+Jl_RSpfjzBE1MTlk Фото з приватного заняття з Федеріко Кірігамі та Мартою Теншіко https://t.me/ropetaleschannel	1 640
8	+1 1.jpg	1
9	بدون متن...	1
10	Попередній допис, а також нещодавній МК в Польщі по статиці з Федеріко Кірігамі і Мартою Теншіко надихнули мене, щоб написати пост про підвіси і статику в шибарі. У сучасному уявленні шибарі часто асоціюється з видовищними підвісами — ефектними позами в повітрі, що вражають глядачів. Існує такий міф, що якщо ріггер не вміє, чи не хоче в підвіси, то він недостатньо хороший ріггер. Що гріха таїти, сама така була)) Проте підвіси, як і будь-що в мотузках — це лише інструмент, а не самоціль. Більшість практик відбувається в партері, на підлозі. І якщо подумати про сам "дух" шибарі, то практика явно не стартувала з - хочу зробити три перепідвіси, а скоріше, хочу зв'язати(ся), щоб відчути... І саме там народжується справжній досвід: заглиблення в відчуття, нюанси дотику, ритм дихання, напруга й розслаблення. Там виникає тиха магія простору між вузлами, між рухами — японське "ма". Підлога — не обмеження, а ресурс. Вона дає опору, створює додатковий тиск, взаємодіє сама по собі. Вона створює більше можливостей для тілесного контакту між ригером і партнером(кою), для емоційного діалогу, для спільної присутності, адже потрібно менше контролю з обох сторін Підвіси стали популярними, як сценічне мистецтво — але в кімнаті, де немає глядачів, у просторі, де є лише ви і партнер, інколи достатньо одного вузла й підлоги, щоби розгорнувся цілий всесвіт... Модель: Cath https://t.me/+Jl_RSpfjzBE1MTlk Фото з приватного заняття з Федеріко Кірігамі та Мартою Теншіко https://t.me/ropetaleschannel	1
11	Шукаю моделей для шибарі (Naka style) Дорогі підписники, я зараз знаходжусь у періоді активного розвитку: хочу відпрацювати нові обв’язки, попрацювати з різними тілами та заглибитися в нюанси взаємодії в мотузках. Шукаю дівчат-моделей. Працюю виключно з жінками. Ідеально, якщо ти вже маєш досвід зв’язування та\або внутрішній інтерес до практики. Для мене важливі: - фізична витривалість у мотузках (не критично, але бажано), комфорт в обв'язках, де руки зв'язані позаду - ТК, страппадо. - певна легкість тіла (мені фізично складно працювати з великою вагою, якщо різниця між мною та моделлю cуттєво більше 20кг) - відкритість до тілесного досвіду та нюансів естетики японського шибарі, бажання подосліджувати емоційну складову в мотузках - бажано, але не обов'язково, щоб була можливість виставляти фото\відео з практик, звісно, лише за взаємної згоди - і, звісно, взаємна симпатія Це не про технічне “попозувати” — це про спільну подорож. Ми можемо почати з простого знайомства: поговорити, побути в просторі, роздивитись, чи підходимо одна одній. Якщо тобі це відгукується — напиши мені в особисті: @Oksana_Pel Розкажи трохи про себе, свій досвід, свою цікавість. Фото будуть доречними, аби я могла зрозуміти, як мені буде працювати з тобою фізично та візуально. Практикую в Києві. Безпечний простір, повага, чай, кава, водичка, коцик. Буду рада зустріти своїх людей в мотузках.	2 325
12	Хашира — це не просто стовп. Це серце японського дому. У традиційній архітектурі вона тримає простір. Зв'язування на хаширі - це ритуал входження в тишу, в простір, де тіло втрачає контроль, але здобуває глибоку присутність. Це не техніка, а стан: вразливість, спокій, загострене сприйняття кожного дотику, кожного звуку. Це наче вмонтування в стовп, де мотузка не лише тримає, вона вкорінює, очищує, розкриває. Це діалог з собою... Модель: Exaltatoria	603
13	"Ма" (間) в японській естетиці — це не просто порожнеча, а наповнений сенсом простір. У шибарі це тиша, пауза, очікування — те, що відбувається між мотузками, між рухами, між подихами. ⠀ У Нака стилі "ма" є частиною зв’язування. Це момент, коли ріґґер зупиняється, щоб відчути, подивитись, залишитись у присутності. ⠀ Це простір, де народжується емоційна напруга, а мотузка стає мовою. ⠀ Залишати "ма" — це дозволити зв’язуванню дихати. ⠀ Шибарі без "ма" — це просто дія. Шибарі з "ма" — це стан.	880
14	Вона, мов квітка, що розпускається в тиші… Модель: Крістіна https://www.instagram.com/ohnothanks_	719
15	+4 На фоні весняного настрою пригадалася мені моя поїздка в Прагу рік тому на Nawa Naka Kai, де виступав Akira Naka Сенсей. З друзями ми винайняли помешкання, та назвали його air b n beams, бо шукали саме з балками, для естетики, звісно))) Була субота, більшість нашої компанії пішли на МК до Нака сенсея, вдома залишилося четверо дівчат, четверо ріггерів, четверо світчів… ми сиділи в горішній кімнаті, мрійливо дивилися на балки, хтось сказав: “Ну очевидно, що зараз будемо зв’язувати, питання тільки, хто кого, та в якій послідовності))) Так до мене в мотузочки прийшла неймовірна людина та ріггер https://t.me/shibarisari. Пам’ятаю, як після сесії вона сказала мені: “Мені в процесі так хотілося трішки тебе покуштувати, що я не стрималася, коли побачила таку можливість”... Неймовірна була поїздка… P.S. В процесі зв'язування ні одна дупця не постраждала	950
16	+5 Хороші спогади з Польщі з неймовірною Instagram https://www.instagram.com/aurora.in.ropes	1 637
17	+1 Мотузка торкається щиколоток. Плавно. Тепло. Як вода. Вона піднімається вгору — виток за витком, мов тиша, що росте. Я ще можу рухатись, але вже не хочу. Коли вона обіймає стегна, я вже дихаю інакше. Повільніше. Усвідомленіше. Мотузка йде вище — живіт, ребра, грудна клітка — я тану в цьому русі… Голос стихає усередині, усе, що було зайвим — відпадає. Я вже не рухаюсь. Я — коло. Я — форма. Я — мить. Full body lacing - дуже глибокий для мене тип обв'язки вивчений у неймовірного https://t.me/luxuriaevents, https://www.instagram.com/ric.luxuria Моделі: Сath https://www.instagram.com/cath_after_dark і моя найрідніша Марта	1 472
18	Десь зараз час цвітіння сакур в Японії… І у зв’язку з цим захотілося поговорити про моно но аваре (принцим дзен буддизму). Моно но аваре (物の哀れ) — це ключове поняття японської естетики, яке можна перекласти як «печаль речей», «сумна чарівність тлінності» або «чутливість до скороминущого». Це те трепетне відчуття, коли цвіт сакури прекрасний саме тому, що так швидко опадає. Це тиха радість і щемливий сум, коли ми споглядаємо щось прекрасне, знаючи, що воно не вічне. Це принцип, що навчає бачити красу в миті, що минає… фото: https://www.instagram.com/wllcmhr модель: https://www.instagram.com/ohnothanks_	1 625
19	'омакасе' - японська фраза, що означає: - "На Ваш розсуд". Приміром, Ви приходите в ресторан і замість того, чтоб обрати щось з меню, кажете: "омакасе". Кажуть, що у Японії моделі в шибарі теж часто використовують цей термін, коли їх питають: "Чого хочеться?" І наскільки ж це міняє сам дискурс, спілкування між моделлю та ріггером. Тоді коли європейська взаємодія - це, скоріше, про договірний контракт, японська - про довіру. Я не кажу, що треба хапати модель, і зв'язувати максимально жорстко, навіть не спитавши про її обмеження по здоров'ю чи досвід у бондажі, та не обговоривши стоп-слово. Я взагалі вважаю, що це більша відповідальність з обох сторін, і така сесія неможлива без попереднього довгого знайомства. Я скоріше про те, що це суттєво змінює акценти, і, дає таким моделям можливість відпустити і розчинитися, а також ріггерам реалізувати бажання контролю та глибини. Такий ось факт, просто nice to have. Фото: https://www.instagram.com/olga.kononenko.foto, модель: https://www.instagram.com/ohnothanks_	989
20	Про мотузочки. Люди йдуть в мотузочки з різних причин – і тому що просто фаново, і як в медитативну практику, і щоб “уііі, уііі, покрути мене”, і для фоточок ет цетера. Усі ці причини – абсолютно легітимні (пробачте мені легкий політичний післясмак), але я приходжу не за цим, і до мене все частіш і частіш, також приходять за іншим. Мої мотузочки, умовно, на темній стороні ( і пічєнькі тут теж є). Вони про безнадію і фрустрацію (від неможливості поворухнутися, змінити незручну позицію чи зробити повний вдих), вони про сором і стид та об’єктивацію (оголення, відкриті пози, слину, що цідиться вниз), про абсолютну відсутність контролю, про біль, психологічний та фізичний, про прийняття і повну відкритість, про можливість подивитися в безодню і відчути, як вона дивиться на тебе, про повну втрату себе і про переродження. Про спільну подорож, рука до руки, тіло до тіла, душа до душі... Отакі от мотузочки... Фото: https://www.instagram.com/marta_rybij Модель: Альг	1 362

مشاهده همه پست‌ها