Свята Літургійного року
رفتن به کانال در Telegram
Канал, присвячений Літургійному року, святам, які його наповнюють, і скерований на тих, хто бажає вірити усвідомлено. Для тих, хто бажаєте підтримати проект: https://send.monobank.ua/jar/6UhsouyLVZ
نمایش بیشتر306
مشترکین
اطلاعاتی وجود ندارد24 ساعت
-17 روز
+1530 روز
در حال بارگیری داده...
کانال‌های مشابه
هیچ داده‌ای
مشکلی وجود دارد؟ لطفاً صفحه را تازه کنید یا با مدیر پشتیبانی ما تماس بگیرید.
ابر برچسب‌ها
اشارات ورودی و خروجی
---
---
---
---
---
---
جذب مشترکین
اکتبر '26اکتبر '26
اکتبر '26
+2
در 2 کانال‌ها
سپتامبر '26
+18
در 3 کانال‌ها
Get PRO
اوت '26
+3
در 2 کانال‌ها
Get PRO
ژوئیه '26
+12
در 3 کانال‌ها
Get PRO
ژوئن '26
+2
در 3 کانال‌ها
Get PRO
مه '26
+8
در 2 کانال‌ها
Get PRO
آوریل '26
+16
در 4 کانال‌ها
Get PRO
مارس '26
+14
در 2 کانال‌ها
Get PRO
فوریه '26
+10
در 2 کانال‌ها
Get PRO
ژانویه '26
+17
در 5 کانال‌ها
Get PRO
دسامبر '25
+11
در 3 کانال‌ها
Get PRO
نوامبر '25
+241
در 3 کانال‌ها
| تاریخ | رشد مشترکین | اشارات | کانال‌ها | |
| 10 اکتبر | 0 | |||
| 09 اکتبر | 0 | |||
| 08 اکتبر | 0 | |||
| 07 اکتبر | 0 | |||
| 06 اکتبر | 0 | |||
| 05 اکتبر | 0 | |||
| 04 اکتبر | +1 | |||
| 03 اکتبر | +1 | |||
| 02 اکتبر | 0 | |||
| 01 اکتبر | 0 |
پست‌های کانال
12 жовтня християни латинської традиції вшановують пам’ять св. Карла Акутіса, нашого сучасника, чиє коротке, але насичене життя показує, що освячувати себе і світ навколо можливо через цілком світські заняття.
Святого Карла Акутіса часто, особливо в медіа, подають як “святого у кросівках, джинсах та спортивному светрі”. Проте його святість не в тій буденній зовнішній простоті, а в чомусь іншому.
Народився Карло 3 травня 1991 р. в Лондоні у сім’ї італійських заробітчан. Незадовго після цього вони повернулися до Мілану. 1998 р. Карло прийняв перше Святе Причастя. Відтоді й починається його глибока євхаристійна побожність через щоденну участь в Месі та часту адорацію Святих Дарів у храмі.
Свої духовні переживання Карло записував у щоденнику. Тут і народилося його кредо щодо центральності Божественної Літургії у його житті: “Пресвята Євхаристія — моя автострада до Неба”. Вона стала для хлопця живим вираженням стосунків з Ісусом та джерелом діяльної любові до інших людей. Далі детальніше
| 2 |  12 жовтня християни візантійської традиції вшановують пам’ять преподобного Косми, єпископа Маюмського, завдячуючи йому багатою спадщиною канонів та інших літургійних текстів.
Канон як жанр великої літургійної поеми поступово формувався задовго до народження святого у 70-х рр. VII ст., однак преподобний Косма разом зі своїм сподвижником св. Іваном Дамаскином надали йому форми, знаної нам сьогодні, та створили одні з найкращих зразків цього жанру. Чого варті канон з першим ірмосом “Христос Рождається! — Славте! Христос з небес! — Стрічайте!” на різдвяній Утрені чи канон Великої Суботи, в останній пісні якого Христос, діалогуючи зі Своєю скорботною Матір’ю, знаним ірмосом “Не ридай наді мною, Мати” проголошує кульмінацію надії на Воскресіння.
Про життя самого Косми Маюмського відомостей небагато. Є сила житійної літератури, йому присвяченої, але у ній він перебуває немовби в тіні св. Івана Дамаскина. До того ж ці джерела містять суперечливі відомості. Далі детальніше | 196 |
| 3 |  12 жовтня Церкви візантійської традиції вшановують святого Мартина, єпископа м. Тур у Франції, названого за свою діяльність Милостивим. Його вважають засновником та покровителем військових капеланів.
У 338 р., під час перебування в гарнізоні Ам'єн, він у люту зимову холоднечу зустрів жебрака і віддав йому відірвану половину від свого плаща, відомого під назвою «капа». Після цього випадку вночі уві сні Мартин побачив Христа, одягненого в його плащ «капу», який говорив ангелам: «Дивіться, як мене Мартин-катехумен одягнув!».
Пізніше друга половина капи святого Мартина стала предметом вшанування у французькій армії. Для неї був створений похідний храм, який назвали «капелою», а священика, який служив у цьому храмі, почали називати «капеланом», лат. capellanus. В кожному легіоні Римської армії була похідна церква (окремий намет) із християнським священиком. Таким чином св. Мартин став покровителем військових капеланів. | 268 |
| 4 |  Цієї неділі, 11 жовтня, Церкви візантійської традиції відзначають пам’ять Отців VII Вселенського Собору, який відбувся 787 р. і поклав край першій хвилі іконоборства
🔸На початку VIII ст. у Візантійській імперії з різних причин почали піддавати сумніву вшанування ікон. Протягом перших семи століть свого існування християнство ставило собі запитання, хто такий Ісус Христос. Бог? Людина? І Бог, і Людина? Якщо так, то як у ньому співвідносяться ці дві різні природи? А як бути з його Особою, діями, волями тощо?
🔸На ті чи інші питання давали різні відповіді, зокрема і хибні — виникали єресі.
🔸Так до VIII ст. відбулося шість Вселенських Соборів, які поклали край найбільшим єресям і дали відповіді на основні питання про Особу Ісуса Христа, які хвилювали Церкву. Іконоборство стало новою христологічною єрессю, адже йому йшлося не так про самі зображення, як про применшення людськості Спасителя.
Далі детальніше | 292 |
| 5 |  9 жовтня римо-католики відзначають пам’ять особи, котра єднає їх з англіканами, — кардинала Джона Генрі Ньюмена. Останні вшановують день його відходу до вічності — 11 серпня.
🔸Джон Генрі Ньюмен походив з англіканської родини лондонського банкіра. Роки його життя охоплюють майже усе ХІХ ст. Особисте навернення хлопець пережив у 15 років, і відтоді постійно поглиблював стосунки з Богом.
🔸1825 р. став англіканським священиком. Навчався, а згодом викладав (від 1826 р.) в Оксфорді. Глибоко цікавився святоотцівською традицією, вважаючи її основою вчення всіх християнських конфесій.
🔸ХІХ ст. все ще було періодом взаємного поборювання між католиками та англіканами у Великій Британії. Не був винятком і Дж. Г. Ньюмен, котрий за кілька років став відомим проповідником. 1832 р. він подорожував Середземномор’ям, знайомився з релігійним життям католиків, однак воно викликало в нього радше негативні оцінки. Поряд з тим священик тверезо дивився на виклики, які переживало й англіканство.
Далі детальніше | 102 |
| 6 |  9 жовтня Церкви візантійської традиції вшановують св. Якова, сина Алфея, одного з дванадцяти Христових учнів.
🔸Хоч ім’я цього апостола фігурує у всіх чотирьох євангельських списках учнів Ісуса Христа (Мт. 10, 3; Мр. 3, 18; Лк. 6, 15 та Ді. 1, 13), все ж у наступних століттях християнства він не уникнув сплутування з іншими Господніми посланцями. Яків Заведеїв, Тадей, Леві…
🔸Латинська літургійна традиція по сьогодні ототожнює його з Яковом, братом Господнім, першим єпископом Єрусалиму, однак видання Єрусалимської Біблії вважає це ототожнення безпідставним. Воно натомість подає інший цікавий факт щодо апостола Якова Алфеєвого.
🔸У згаданих чотирьох списках Христових учнів багато імен є переставлені місцями. Натомість Яків стоїть у всіх чотирьох на сталому місці, відкриваючи останню четвірку дванадцятьох. Єрусалимська Біблія пояснює, що ця група апостолів була найближчою саме до юдеїв.
Далі детальніше | 432 |
| 7 |  6 жовтня християни візантійської традиції вшановують пам’ять апостола Томи, одного з дванадцяти. В латинській традиції день його пам’яті припадає на 3 липня.
🔸Крім списків дванадцяти апостолів, які подають чотири євангелисти та Книга Діянь, Тому у своєму Євангелії кілька разів згадує Йоан. Він називає його “Тома на прізвисько Близнюк”, можливо, через зовнішню схожість з Ісусом.
🔸Коли Христос вирушив воскрешати Лазаря, навколо нього вже згустилися хмари з боку недоброзичливців. Апостоли побоювалися наближатися до Єрусалиму, але Тома підбадьорив їх: “Ходімо й ми з ним, щоб разом умерти” (Йо. 11, 16). На Тайній Вечері, коли Ісус сповіщає учням про свій близький відхід, Тома запитує: “Не знаємо, куди ти йдеш. І як нам знати тую путь?” (Йо. 14, 5), на що Спаситель відповів своїм славнозвісним: “Я — путь, істина і життя! Ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене” (Йо. 14, 6).
👉Далі детальніше | 408 |
| 8 |  5 жовтня Латинська Церква вшановує польську візіонерку сестру Фаустину Ковальську, на основі об’явлень якої розвинувся культ Божого милосердя.
Народилася Гелена Ковальська 1905 р. у селі Глоговцях у багатодітній селянській родині. Її ранні мрії про монастир не сприймалися батьками серйозно, навіть викликали спротив.
Коли їй таки стає несила противитися монашому покликанню, з’являються нові перешкоди. Гелена звертається до багатьох монастирів, і скрізь їй відмовляють. Врешті 1925 р. дівчину приймають до Згромадження сестер Матері Божої Милосердя у Варшаві.
Новіціат проходить у Кракові. Тут вперше у неї стаються містичні переживання — дівчина проходить болючий досвід темної ночі. Годинами вона сидить у храмі перед Святими Дарами, роздумуючи про Боже милосердя, його місце у творенні світу та людини, у Христовій відкупительній Жертві, у Церкві та в обіцяній майбутній славі. Далі детальніше | 437 |
| 9 |  4 жовтня Католицька Церква відзначає пам’ять св. Франциска з Ассізу, засновника одного з найвпливовіших монаших орденів, котрий свого часу зробив духовну революцію у християнському світі та до сьогодні своєю специфічною духовністю приваблює багатьох людей.
🔸Народився Джованні ді Бернардоне близько 1182 р. в сім’ї купця з Ассізі. Ім’я Франциск (дослівно “француз”) дав йому батько, адже француженкою була його мати. З дитинства хлопець розмовляв італійською та французькою. Допомагав батькові у торгівлі сукном.
🔸Одного разу під час торгування сукном Франциск одночасно вів дві розмови — з покупцем та жебраком. Коли завершив першу з них, то помітив, що жебрак уже кудись пішов. Франциск з почуттям розкаяння покинув товар і побіг по місту шукати чоловіка. Немало часу минуло, поки знайшов його, дав щедру милостиню і присягнув Богові ніколи не відмовляти біднякам. Пізніше це стане основною харизмою його ордену.
Далі детальніше | 393 |
| 10 |  3 жовтня Церкви візантійської традиції вшановують пам’ять містика та богослова св. Діонісія Ареопагіта, твори котрого почали жити власним життям (так званий Corpus Areopagiticum), затьмаривши біографічні дані самого автора, та послужили для розвитку богослов’я як на Сході, так і на Заході.
🔸В давнину не надто переймалися авторськими правами, і дуже поширеною була практика підписувати свої твори іменем видатної особи, аби надати їм ваги. Так під творами з Corpus Areopagiticum з’явилося ім’я Діонісія Арепагіта — побожного атенянина, котрий завдяки проповіді апостола Павла увірував у Христа (Ді. 17, 34) та, як стверджує Передання, став єпископом Атен, а пізніше загинув через відрубання голови.
🔸З тією ж метою підвищення статусу написаного в одному із творів Діонісія “Про Божі імена” вказано навіть, що він був при Богородиці в часі її Успіння. Тому Діонісія можна впізнати за єпископським облаченням на іконі свята, а також згадується його ім’я в деяких літургійних текстах на честь цієї події.
Далі детальніше | 468 |
| 11 |  2 жовтня християни візантійської традиції відзначають пам’ять святих мучеників Кипріана і Юстини. Римський Мартиролог приписує свято на їхню честь на 26 вересня.
Кипріан і Юстина, незважаючи навіть на зворушливу історію навернення колишнього чаклуна, могли б поповнити ряди незнаних імен святих, котрих маємо декілька на кожен день літургійного календаря, якби не культ “особливо сильної” молитви Кипріана, який сьогодні роздмухується мережею.
За пошуком релігійної практики, яка допомогла би на всі випадки життя, сама історія Кипріана і Юстини затирається, не кажучи вже про такі шедеври проповідницького мистецтва як “Слово на похвалу святому священномученику Кипріану” св. Григорія Богослова. Тож спершу кілька слів про життя самих мучеників та акценти, які робить в ньому Назіанзький святитель, а потім вже про ті, котрі зміщує, спотворюючи поняття святості, сучасна масова культура.
Далі детальніше | 499 |
| 12 |  1 жовтня Католицька Церква відзначає пам’ять св. Терези від Дитятка Ісуса — місіонерки, котра не покидала стін свого монастиря, і чий щоденник “Історія однієї душі” завдяки своїй глибині поставив її на п’єдестал Вчительки Церкви.
🔸Народилася Марія Франциска Тереза Мартен в Аленсоні у Франції 1873 р. Її батьки Луї та Марі-Зелі також були проголошені святими, і невипадково, бо саме вони заклали в серце наймолодшої Терези любов до Бога та основи віри. 1877 р. померла її мати, і сім’я переїхала до Лізьє, де початкову освіту дівчині давали батько і старші сестри. Навчалася також в пансіоні сестер-бенедиктинок.
🔸Згодом її старші сестри по черзі вступили до Ордену Босих Кармеліток. Тереза дуже болісно пережила розлуку з ними. Коли до монастиря пішла її сестра Поліна, з котрою вона була особливо близькою, у Терези стався нервовий розлад. Зцілилася, як вона згодом напише у своїй “Історії”, посмішкою Богородиці.
🔸З того часу дівчина звертатиметься до Марії як до Матері.
Далі детальніше | 328 |
| 13 |  Церкви візантійської традиції 1 жовтня відзначають пам’ять св. Романа Солодкопівця, котрий започаткував використання ритмічної поезії у богослужінні та розвинув один із її жанрів, який згодом почали називати кондаком.
Народився Роман в середині V ст. у Сирії — в Емесі (нині м. Хомс) або в Дамаску. Здобув хорошу освіту і став дияконом у храмі Воскресіння Христового в Бейруті. Тому найпоширеніше іконографічне зображення св. Романа Солодкопівця — в дияконських ризах та з кадильницею.
Сирійське походження забезпечило Романові вкоріненість у характерний для цього краю тип богословствування — через поезію. Сирійська літургійна поезія відзначалася на той час різноманіттям жанрів та іменами таких видатних гимнографів, як Єфрем Сирійський чи Афрам Нисибійський. На них, окрім Божественного одкровення, і спирався Роман.
Згодом він переїхав до Константинополя і почав своє служіння у Святій Софії — центральному храмі столиці. Тут Роман мав можливість познайомитися з візантійською літургійною поезією.
Далі детальніше | 424 |
| 14 |  Свято Покрови Пресвятої Богородиці більшість Православних і Греко-Католицьких Церков світу святкують 1 жовтня. Деякі Церкви, зокрема, греки, мають свою традицію святкування.
Це свято – одне з найбільш шанованих в Україні, чи не з часів прийняття християнства. Водночас в Грецькій Церкві, звідки походить, воно було забуте майже на тисячоліття.
Участь наша у створенні свята була скоріше випадковою, оповитою легендами і полягала вона в поразці слов’янського язичницького війська під час спроби штурму Царгорода у 866 (за іншою версією у 860) році. Поразка ця сталась на водах біля «Богородичної» Влахернської церкви, а тому Константинопольський Патріярх Фотій пов’язав порятунок Константинополя з Богородицею, яка ніби любляча Матір огорнула Константинопіль, покриваючи та захищаючи його. Цей образ «Покрову-захисту» пов’язувався не тільки з самою Божою Матір’ю, але й присутністю у Влахернській церкві її ризи...
Далі детальніше: | 479 |
| 15 |  30 вересня Латинська Церква святкує пам’ять св. Єроніма Стридонського, перекладача Біблії латиною та автора численних коментарів на книги Святого Письма і богословських трактатів. З огляду на його універсальну творчу спадщину, св. Єроніма шанують і Церкви візантійської традиції, в яких пам’ять святого припадає на 15 червня.
Народився Єронім у 40-х рр. IV ст. в Стридоні (Далмація). Освіту здобув у Римі, опанувавши риторику, латинську літературу та грецьку мову, зокрема навчаючись у відомого на той час вчителя Елія Доната. 366 р. охрестився. На певний час оселився у Аквілеї в Галлії, після чого почалися його мандрівки Сходом, ціллю яких було вивчення мов, здобуття богословських знань та переймання аскетичного досвіду пустельників.
Спершу подався до Антіохії. Тут Єронім познайомився і заприятелював з Григорієм Богословом...
Далі детальніше | 347 |
| 16 |  30 вересня у візантійському літургійному календарі та Римському мартиролозі позначене як пам’ять священномученика Григорія, котрого самі вірмени називають Просвітителем і на честь різних подій та осіб із його Житія встановили цілий ряд свят.
Завдяки своїй проповіді Євангелія, підкріпленій свідченням власного життя, Григорій домігся того, що Вірменія стала першою країною у світі, котра 301 р. офіційно прийняла християнство як державну релігію. Він став першим єпископом (католікосом) Вірменської Церкви, і хоч помер природною смертю в усамітненні, все ж багато вистраждав за Христа, тому його радше можна назвати ісповідником.
Походив Григорій з визначного перського роду. Його батько був учасником змови проти вірменського короля Хосрова І. Убивши останнього, він не зміг уникнути помсти, – прибічники правителя стратили його з цілою сім’єю. Григорія врятувала його годувальниця. Вона втекла з хлопчиком до Кесарії Каппадокійської, і тут Григорій прийняв християнство, зріс у вірі та створив сім’ю.
Далі детальніше | 417 |
| 17 |  29 вересня християни латинської, англіканської та лютеранської традицій вшановують трьох архангелів, згаданих у Святому Письмі: Михаїла, Гавриїла і Рафаїла.
🔸У візантійській же традиції Михаїлові та всім небесним силам безплотним присвячене 8 листопада як празник їхнього Собору та 6 вересня як Спогад про чудо, яке було в Колосах. Гавриїлові – 26 березня і 13 липня. А от постать Рафаїла тут недооцінена.
🔸Апокрифічні книги, зокрема Третя Книга Ездри, до вже згаданих трьох архангелів додають ще й інших: Уриїла, Селатиїла, Варахиїла, Єгудиїла, Єремиїла. Вони широко шановані у юдейській традиції. Християни ж більше зосереджуються на Михаїлові, Гавриїлові та Рафаїлові.
Далі детальніше | 385 |
| 18 | Святого Вацлава Католицька Церква та більшість Православних Церков вшановують 28 вересня. Святий Вацлав – покровитель чеської нації та один з символів чеської державності.
🔸Вацлав – онук першого християнського князя Чехії Борживоя. Християнську віру малому Вацлаву, що народився в 908 році, передала його бабуся, свята Людмила. Згодом, в школі при родинній церкві св.Петра у Будечі Вацлав опанував грецьку, латину та церковнословянську. Для тодішнього середньовічного правителя таке було рідкістю. Аж до ХІІІ століття мало хто з чеських правителів умів навіть читати та писати. В 13-річному віці Вацлав втрачає батька, і тимчасово престіл посідає його мати Драгомира.
🔸Житія єдині в тому, що між Вацловом і матір'ю назрів конфлікт. Після досягнення повноліття Вацлав торжественно переносить останки Людмили з міста Тетін до Празького Граду і поховав в церкві св. Георгія, освяченій на прохання Вацлава грецьким єпископом. Вацлав заснував багато нових храмів, побудував у Празі церкву святого Віта.
Далі детальніше | 390 |
| 19 |  28 вересня Церкви Володимирового хрещення відзначають пам’ять отців Печерських, що спочивають у Ближніх печерах, установивши цю дату рівно через місяць від свята на честь похованих у Дальніх.
Сучасна Києво-Печерська лавра містить два комплекси печер з підземними церквами, келіями та місцями поховання тіл подвижників. Їх розрізняють за віддаленістю від центрального храму Успіння (Ближні і Дальні), а також за спорідненістю з традиціями засновників лаври (свв. Антонія і Теодосія відповідно).
До Ближніх печер веде кілька входів, найдавніший з яких розміщується у притворі Хрестовоздвиженської церкви. Далі під землею простягаються три відгалуження загальною довжиною коридорів 383 м. Поховання св. Антонія Печерського розміщене у перекритому завалом відгалуженні. Навпроти нього є підземна церква на честь цього засновника Києво-Печерської лаври. Інші дві – найдавніша Введення в храм Пресвятої Богородиці та прп. Варлаама, першого ігумена обителі, – також входять до складу комплексу Ближніх печер.
Далі детальніше | 439 |
| 20 |  Християни візантійської та латинської традицій 26 вересня відзначають пам’ять св. Ніла з Россано, засновника Ґроттаферратського монастиря поблизу Рима — центральної святині греко-католиків Італії. В УГКЦ вшанування преподобного Ніла перенесено на 27 вересня.
🔸Південь Італії, зокрема Калабрію, звідки походив преподобний Ніл (у хрещенні — Ніколо), віддавна населяли греки, і ці території тривалий час належали Візантійській імперії. Тому й зберігся тут обряд з Константинополя і завдяки таким постатям, як Ніл, поширився й на інші частини Італії. Сьогодні в цьому обряді служить Італо-Албанська Католицька Церква, до якої належить Ґроттаферратський монастир.
🔸Ніколо походив зі знатної грецької родини. Протягом перших тридцяти років провадив життя у світі, хоча й відзначався любов’ю до молитви, часто читав Святе Письмо та Отців Церкви. Він був одружений, мав доньку, однак вони померли, а сам Ніколо важко захворів, і це стало поштовхом до початку монашого життя.
🔸Ніколо прийняв монаше ім’я Ніл...
Далі детальніше | 396 |
