Запекла книгожерка

Тут люди все активніше шукають Євгена Товстонога, і я оце подумала — а зробити вам серійку дописів про літературні містифікації? 😁

Зробила сьогодні спонтанну перестановку в кімнаті, і тепер маю офігезне зручне місце для читання з видом на котів 💅

Передпродаж 🥹

Ну що, тепер офіційно — у жовтні обговорюємо «Куб» 🔥 Деталі на афіші, чат клубу отут 🖇 https://t.me/+gGritEZ7p81mOTIy

👑📚 Розіграш до Дня Народження Стівена Кінга «Книгарня «Є» святкує день народження Ствікна Кінга і розігрує сет із трьох його книжок англійською🖤 Шоб взяти участь у розіграші, купуйте від 2-х книжок іноземних видавництв з добірки в інтернет-магазині «Книгарня «Є» та ставайте претендентом на подарунковий сет Короля жахів. Обрати книжки можна тут 🖇 https://book-ye.com.ua/promo-posts/rozigrash-do-dnja-narodzhennja-stivena-kinga/ 🎁 На переможця чекатимуть: Holly, Fairy Tale, The Sun Dog. Акція діє тільки в інтернет-магазині «Книгарня «Є» з 21.09 до 27.09. #реклама

Урбіно відкрили передзамовлення на книгу, про яку я вже встигла почути дуже багато хорошого, і навіть ризикну припустити, що в моїх топах вона однозначно буде 🙂‍↕️

У видавництва Богдан знижки на горори 😏

Вже на цих вихідних у Львові пройде Coffee, Books & Vintage Music Festival, найатмосферніший з книжкових фестивалів осені 🍂 Вихідні серед книжок, вінтажних виробів і гарноі музики — звучить як ідеальний способ підтримати свою менталочку у ці непрості часи 😌 Буде книжковий простір, події та зустрічі з авторками та авторами, фудкорт з кавʼярнями з усієї України, стендап-блок, музична програма, вінтажний маркет і цілих три кавові чемпіонати☺️ Також на фестивалі можна буде долучитись до збору книжок для бібліотеки з Миколаївської області. У книжковій програмі цікавий інтерактив — відкритий мікрофон, у який можна висказати все, що ви думаєте про ту чи іншу книгу, на широку аудиторію і без цензури 😁 А ще — обговорення «Життя хлопця» Маккеммона із Володимиром Кузнєцовим, Анастасією Нікуліною та Андрієм Новіком. Ну і купа інших подій на будь-якій смак, повна програма тут 🖇 https://coffee.fest.lviv.ua/programa 📍 Фестиваль проходитиме в !iFESTRepublic, 26-27 вересня з 12:00 до 22:00. Квиток на 2 дні — від 600 грн, зростатиме ближче до події. Бонусом отримуєте кавовий дріп ☕️ Для дітей молодше 12 років, ветеранів, військовослужбовців і родин загиблих воїнів вхід безкоштовний. Придбати квиток можна на сайті. #реклама

Вчора я дивилась як завжди прекрасне відео про метод акторство у підборів femme fatale, і до мене раптом дійшло, що Малерман фактично використав дуже схожий підхід при написанні цієї книги. Щоб краще передати тривожну атмосферу і оте відчуття, коли здригаєшся від кожного скрипу чи шороху, він писав у темному кабінеті, в тиші, сидячи навпроти такої самої шафи, з якоі в історії зʼявляється монстр — і мені здається, у нього вийшло ідеально відтворити цей сетинг. Та головне — він спромігся зробити історію максимально реалістичною, дуже правдоподібно показавши, що сталося б, якби звичайна реальна людина зненацька зіштовхнулася б із чимось надприроднім та непоясненним. Якою безсилою виявилася б у цьому протистояннні. І як раптом виявилося б, що звернутися їй абсолютно нема до кого. У цій частині, до речі, текст дуже сатиричний, бо висміює типових представників «професій», що мали б розбиратися у надприродньому — церковнослужбовців та різноманітних езотериків. Але горорна складова у романі — лише верхній шар. В основі ж трагічна історія двох дорослих, що її ми бачимо очима 8-річної дитини, яка далеко не все розуміє і усвідомлює, проте нестача розуміння не захищає її від травми, а радше посилює її. Тож це одночасно і класичний піднесений горор із монстром, що вилізає із шафи вже на перших сторінках і невпинно та послідовно нищить свою жертви, і соціальна драма про дисфункціональну родину, в якій горорна метафора лише пришвидшила й посилила руйнівні процеси, але ніяк не спровокувала їх. При чому головну героїню не можна назвати ненадійною оповідачкою у звичному сенсі. Через дитячу перспективу ми як раз отримуємо всю інформацію без викривлення, проте і переважно не обтяжену субʼєктивною інтерпретацією. При чому автор відмовився від традиційного підходу, коли текст лишає місце для сумнівів щодо того, чи жах реальний, чи це лише те, що домальовує дитяча психіка, не здатна осягнути того, що її реальність настільки химерна і крихка. У цьому плані все однозначно: події розгортаються дуже стрімко, і дуже рано стає очевидно, що монстр у цій історії цілком матеріальний. Але я б сказала, що справжня горорність історії у повній безвиході, бо чим більше ми дізнаємось про родину головної героїні, тим більш очевидним стає те, що для неї не існує хорошого виходу з цього сценарію. І незалежно від того, переможе зло чи ні, вона не опиниться у безпечному місці, бо фактично ніколи в ньому і не була. Роман препарує так звані традиційні сімейні цінності, показуючи, наскільки нещасними можуть бути люди, які насправді прагнуть чогось відмінного від виконання ідеалізованоі життєвої програми, проте піддаються суспільному тиску і проти власної волі вступають у шлюб і заводять дітей. А ще краще він показує наслідки, із якими стикається дитина у такій родині, створеній двома інфантильними і безвідповідальними дорослими, що не приймають свідомих рішень, а просто пливуть за течією і ставлять власні бажання вище за все. Дитина, що зрештою змушена переймати батьківську роль, щоб зберігти те хитке відчуття стабільності і безпеки, яке по суті сама собі навіяла. Яка дбає про добробут батьків значно більше, ніж батьки дбають про її власний. І як її травмованістю легко може скористатись хтось, хто несе справжню загрозу — бо є у тексті і дуже виразна метафора грумінгу, бо саме його найкласичніші методи використовує монстр, щоб обрати жертву і отримате від неї бажане. Дуже якісний горор з цікавими авторськими експериментами. Динамічний і тянучий одночасно. Не занадто жаский, але точно не легкий. Цікаво побачити, як із цим сюжетом впорається екранізація, яку очікуємо вже незабаром. 📖 «Інциденти в нас удома» ✍️ Джош Малерман Видавництво «Ще одну сторінку»

Принесла вам передзамовлення від Vivat, які ви могли пропустити, але вони вам дуже треба 😌 📖 Культовий «Декстер» свого часу був для мене серіалом з найбільшою можливою кількістю неочікуваних твістів, і я певна, що книга буде ще кращою за екранізацію, бо це майже завжди так. 📖 Книги Стівенсона — то особлива любов, завжди класний баланс чорнушки і іронії, тож я однозначно хочу почитати на Різдвяних канікулах 🥰 📖 «Підійди ближче» має стати ідеальним поповненням для полички сучасних горорів, я прям дуже чекаю 📖 А комікс «Милий будинок на озері» називають одним з найкращих горорів за останній час, повз таке не можна просто так проходити 😁 Повний список передзамовлень тут 🖇 https://vivat.com.ua/peredzamovlennia/ #реклама

Продивляюсь я значить у стрічці, що де зараз летить, і тут зненацька Ужгород 🌚 Спочатку не зрозуміла, а тоді як зрозуміла🤪

Ви й не уявляєте, як я хотіла її помацати🥹 Ну і перечитати, звісно що)))

Карочі я вас обманула, насправді у мене три нові книжки 😁

Ну, скажімо так, подія про готику була дуже готична 😁

Попередню книгу дослухала вчора, почала сьогодні оцю, і мабуть шо дослухаю теж дуже швидко, бо дуже цікаве. Якось пропустила її вихід і нічого про неї, знайшла випадково — і прям добре, що таки знайшла.

Новий «Зайчик» дуже так непогано ілюструє ту саму тезу, що і «Дика орхідея» Каррізі: що трукрайм — жанр абсолютно ненадійний. Я говорила про це на кількох подіях, і вкотре стикаюсь із цим, працюючи над черговою справою для своєї наступної книги. Бо хоча здавалося б, документальний жанр мав би бути найбільш реалістичним, але насправді субʼєктивності у ньому більше ніж у найфантастичнішому фентезі, бо все, що ми знаємо про ту чи іншу подію, ми знаємо через викривлену призму чийогось сприйняття, трактування і пам’яті, якій довіряти не можна ніколи. Звісно ж, тексти Мони Авад і Каррізі художні, але обидва по-своєму мімікрують під документалки. І на мою думку, мімікрують дуже правдоподібно, класно передаючи оці субʼєктивні викривлення і зображуючи одні й ті самі події з різних ракурсів так, що губишся, кому ж з нараторів вірити. Я колись розважалась тим, що проходила онлайн-курс з профайлінгу (ну, бо це прикольно, і я тоді була дуже захоплена серіалом «Мислити як злочинець» 😄), і була там цікава вправа, метою якої було продемонструвати, наскільки ненадійні свідчення очевидців. Спочатку нам показували невеличкий постановочний епізод, під час якого відбувається злочин, тоді давали прочитати результати опитування шістьох свідків, серед яких були і результати опізнання злочинця, а тоді, маючи всю цю інформацію, нам треба було спробувати вирахувати, хто бреше, хто каже правду, і хто з потенційних підозрюваних зрештою скоїв злочин. Нюанс був у тому, що сам епізод злочину теж показували з різних ракурсів, типу очима кожного з очевидців. І вправа ця виявилась неймовірно складною, треба сказати. Особливо через те, що всі ті свідчення звучали так впевнено, що було дуже легко підпасти під їхній вплив і не переосмислити все, що відбулося, навіть після того, як побачила все на власні очі. Саме тому свідкам злочину не бажано обговорювати версії між собою, і саме через це в суді такі свідчення зазвичай не вважаються прямим доказами. Тому коли я пишу трукрайм, скільки б матеріалів і навіть супер-надійних і супер-перевірених доказів мені не вдалося б проаналізувати, я завжди підкреслююю, що всі мої висновки — лише гіпотези. Навіть коли по справі є чіткий вирок, зізнання злочинця і купа свідків. Тому мені дуже подобається подібні книжки — вони додають історії обʼєму, але трактування завжди лишається відкритим, і жодних однозначних відповідей на те, що ж таки відбулося насправді, нема. Всьо як у житті, карочі 😂 Хоча нового «Зайчика» я ще не дочитала, але припущу, що в цьому плані ситуація не зміниться. Зрештою, Мона Авад зазвичай не грішить надмірними поясненнями 😁 А для ілюстрації моїх чергових душних роздумів — фото з учорашньої події, присвяченої цій книзі. Можете спробувати розібратись, що на цьому фото відбувається 😅

Розблокувала нову навичку — слухати аудіокниги за кермом 💅 Дуже цікавий трилер, до речі.

Йду завтра сюди і вам раджу🙂‍↕️

Купила сьогодні собі книжку і ще одну книжку 😁