Анонімний автор 18 століття

В археології європейської Півночі є особливі скульптури і рельєфи. На них зображено воїна з одним оком. Це характерна риса бога війни, наймудрішого і найкрасномовнішого і найпідступнішого – Одіна.

Правильна відповідь: гітара. Судячи з усього, Шевченко на ній почав грати студентом, як вчився в Петербурзі. Співав популярні романси і пародіював сентиментальні пісні. Взагалі, цікаво як багато відомо міфів про ТГШ, а мало реального. Про міфи якраз є цікава балачка, рекомендую: https://youtu.be/VNwz6tiqI3k

Недавно взнав про такий чудесний артефакт, як River Erne trumpet – труба з річки Ерн. Знайдена в 1959 році в намулі в Ірландії, зроблена орієнтовно в 700-750 роках. Матеріал – тис і бронза. Дві точно таких самих труби намальовані в Кентерберійському псалтирі ІХ століття, в ансамблі з двома рогами – вони грають для царя Давида. В самого царя – англо-саксонська ліра, про яку я вже раніше тоже писав. Шоб зробити таку трубу, дерево розколюють, вибирають зсередини і скріплюють заново обручами. Простіший, бідніший спосіб – це коли обручі деревʼяні чи з березової кори. Багатший – коли обручі з блискучого металу. Повністю металева труба – найбільший шик. Взагалі такий тип інструментів був дуже популярний в Європі, і в нас так само. До наших днів дожила традиція в Карпатах, де грають на трембітах і рогах (точно як ансамбль з ілюстрації). Такі труби з річки Ерн зараз відтворюють, того можна послухати приклад, як вони можуть звучати: https://soundcloud.com/cuilcagh-to-cleenish/5-5-ancient-music-ireland

До теми оберегів в кримських татар. Англійка Мері Голдернес, яка прожила кілька років в Криму в 1820х, пише: "Татари носять велику кількість заклинань і амулетів, як захист від хвороб і інших напастей. Вони зазвичай складаються з якоїсь записки, купленої в мулли і акуратно зашитої в клаптик бавовняної тканини чи шовку. Їх вішають на нитках коло шиї, жінки підвʼязують до волосся, а чоловіки носять на середині спини, пришитими до верхнього одягу." Далі окремо про амулети і зцілення для коней. І з особистого досвіду. Коли хтось з її дітей захворів, то слуга сусідського мурзи сказав, шо хазяїн має силу лікувати. "Він напише вам папірця, його треба спалити а дитину потримати над димом. Дитина видужає. Або він може дати записку, шоб не дивлячись на неї ви зашили в одяг, який дитина весь час носить. Не встидайтесь сказати, він все зробить."

А якшо вам цікаво прочитати про традиційний Панаїрь в надазовській Ялті – рекомендую почитати тут. Текст довгий, але вартий уваги.

Сьогодні в Києві буде фестиваль Панаїр. На ньому мене не буде, але буде моє бузукі 😀 Якшо говорити взагалі, то в надазовських греків Панаїр – це як в українськіц традиції Празник, Храм. Свято, на честь якого освячено церкву.

Більш-менш відомий факт: в Криму є традиційний головний убір фес. Більше жіночий, але і були чоловічі варіанти. Маловідомий факт: на Буковині так само був жіночий фес. Але більше або як домашній убір чи під намітку. Фото з книжки Ярослави Кожолянко "Буковинський традиційний одяг".

Мене питали рецепт, за яким я робив бузу. От він, з книжки Рустема Ібадлаєва, автоматично перекладений на українську мову. Шо додам від себе: 🔹 Там є пункт "протерти через сито" – з ним в мене була особлива проблема. Каша була густа, через сито не дуже хотіла проходити. Треба варити так, шоб вона була сильно розварена і рідненька. Тобто, коли вариш, треба більше, чим 2:1 води до крупи. Так треба, шоб потім це був більше напій, а менше каша. 🔹 Цукор і витримка в пляшках – це для алкоголю і газу. Якшо ви хочете слабший напій – кладіть менше цукру, менше витримуйте в пляшці. І навпаки. 🔹 Так само, коли наливаєте в пляшку – чим більше буде в ній осаду, тим більше буде алкоголю. В мене було дві пляшки. З тої, де майже не було осаду, буза була легка, приблизно як заводський квас, навіть дітям можна пити. Де було багато осаду – алкоголь був ближче до пива. 🔹 Приблизно так само робили пиво в давній Месопотамії і Єгипті. Тільки не знаю, чи витримували в закритому посуді. І не з пшона, а з ячмінного солоду.

В Національній бібліотеці Франції є один кримський рукопис, шо в 18-19 столітті писався (до 1815). Там є вірші османські і перські, уривки з переписки Гази ІІ Ґерая з хроністом Саад ед-Діном, уривки історії Селіма Ґерая. Навіть трактат Мухаммада аль-Аккірмані про гігієну. І всередині цього всього – магічний круг з заклинанням. Не знаю, правда, на шо саме це заклинання.