ЕПІЗОДИ ВІЙНИ

Загинула військовослужбовиця Шура «Ялта» Рязанцева. Ми спілкувалися з Ялтою, щоб опублікувати її історію з війни, проте, на жаль, Шура не встигла її повністю дописати. Ялта брала участь у Революції гідності, рятувала поранених на Інститутській. Там Герой «Небесної сотні» Роман Гурик врятував їй життя. У 2014-му Шура разом поїхала до рідного Криму. Її затримали на блокпості та протримати 5 днів в полоні. Потім Шуру доправили на КПП Армянськ та під звуки пострілів наказали їхати з Криму. Шура мріяла заїхати на це КПП на танку. У лютому 2022 року Ялта долучилася до лав ТрО, а згодом приєдналася до підрозділу у складі Десантно-штурмових військ. ЕПІЗОДИ ВІЙНИ

Була вже напевно 2-га година ночі. Нас висадили і ми видвинулись до окопів. Чули звуки виходів, але кудись далеко. І тут я підняв голову і зрозумів, що нас спалили. В небі 4 червоних точки - то були нічні дрони. Наш командир дав команду ховатися всім в бліндаж. Ми забігли в бліндаж, чекали десь до 5 ранку. Всі дрімали, як тут в двері прилетіла FPV. Добрий ранок так сказать. Ближче до 5 ми почали рух до труби (там була велика труба, по якій можна було вилізти до посадки, в яку ми шли). Ми перебігали по відкритій місцевості. Коли я біг, то зрозумів, що в мене вилетіло коліно. Я впав і почув звук дрона. Розумію, що мені вже все... Проте мій побратим вхопив мене за броню і затягнув мене в трубу. Я - 300, і далі рух не міг продовжувати. Я сиджу в трубі, чекаю своїх і в моменті всі забігають. Нас там було десь людей 6. І тут в трубу залітає FPV. Крики, голова тріщить, дим, паніка. Я починаю рахувати голоса і розумію, що всі ми 300. всі… Ми швидко зібрались, якнайшвидше вибігли з труби і побігли до бліндажа. Далі розповідати не буду. Ми дочекались еваку і виїхали з району. В той день загинув мій друг. І до речі, на війні я познайомився зі своєю майбутньою дружиною. І вже рік ми разом. Ми одружилися і побудували там, де все зруйноване… 📍Інстаграм Азарта ЕПІЗОДИ ВІЙНИ

15 квітня 2022-го — один з найстрашніших і найважливіших днів під час оборони Маріуполя. Це був прорив всіх оборонців з правого берега міста на лівий берег, де знаходився завод «Азовсталь». Приблизно о 3 ранку колона автівок (+\- 60шт) з військовими почала рух від Маріупольського морського порту, поруч приблизно пів тисячі оборонців йшли пішки. Я їхав у легковому транспортному засобі ще з трьома побратимами. Росіяни знали про цей прорив, тому що в небі зʼявилися освітлюючи ракети і над нами почала літати їх пташка, після чого неточний мінометний обстріл - це тормозило колону, так як ми вибігали з автівок і лягали подалі від вибухів. Коли продовжили рух, доїхали до приватного сектору неподалік ЖД вокзалу. Там рускіє почали стріляти з автоматів незрозуміло куди, максимально неточно, висунувши автомати під воротами приватних будинків. Хлопці, які йшли пішки позакидали їм туди гранати і пішли собі далі… Ми продовжували рух до рибо-консервного заводу і під колесо нашої машини прилетів ПТУР… Я одразу втратив свідомість. Після того, як прокинувся, побачив пораненого побратима, а також свою каску, яку розірвало на дві частини, а дах машини був пробитий наскрізь. Я розумів, що треба було поспішати до заводу, але по нам прилітало все, що тільки можна уявити: міномети, ствольна артилерія, і навіть почала літати авіація. Пораненому побратиму я допоміг залізти в проїжджаючи автівки, після чого пішов шукати дорогу до заводу. Було важко йти, так як отримав контузію, тому я підійшов до річки і приліг на бугор. Там зустрівся з двома побратимами із підрозділу «Ведмеді» і ми пробули разом до наступного ранку, сидячи в маленькій домівці. Пі**ри ходили біля домівки, але ніхто з них не вирішив заглянути всередину, і це добре. Наступним ранком, 16 квітня ми вирішували, що робити… Бігти до моста, щоб перейти на лівий берег, або піти до річки і пропливати її. Я запропонував перепливати, так як бігти до моста недоречно було — расіяни вчора йшли в тому напрямку. Ми добігли до річки і почали шукати найменшу відстань до іншого берега. Коли шукали, почули гул техніки. Висунувшись з-під кущів - побачили ворожу техніку і тут ми зрозуміли… Якби побігли до моста, вибігли б прямо на ворога. Знайшовши маленьку відстань (приблизно метрів 40), роздягнулися і почали перепливати, на середині шляху в мене схватила судома на нозі і я почав тонути. Випивши багато води — я зрозумів, що треба долати шлях далі. Дуже не хотілося загинути ось так. Все ж таки ми змогли добратися до заводу і після — почалась оборона «Азовсталі». 📍Інстаграм Смурфа ЕПІЗОДИ ВІЙНИ

Наші дві групи потрапили в оточення і вели бій 14 годин з переважаючими силами противника. Ми як завжди їхали міняти наших хлопців на позиціях. Після заміни, перші дві доби, крім дронів та артобстрілів нічого не відбувалося. На третю добу, десь приблизно о четвертій ранку, почався артобстріл й поїхала підорська колона. Ми вийшли з підвалу і командир зробив постріл з атешки по танку. Він задимів та поїхав. Взяв другу й зробив постріл в бік піхоти. А потім після слів Обами «Підори, вам пізда» почався бій з переважаючими силами противника. Вони нас оточили й змусили вести бій з підвалу. Ми перекидались гранатами. Коли до нас в підвал залітала граната, ми ховались за кут і потім знову продовжували відстрілюватися. Вони знову намагалися підійти, але командир в радейку викликав вогонь арти по нас. Вони ходили зверху над нами й запускали дрон. Після прильоту по нашій хаті вони зверху перестали ходити та взагалі щось робити, бо загинули. Коли все трішки заспокоїлось прийшла група закрєпа і почали зачищати хати. Після чергового прильоту один з підорів був 300й. Вони його відтягнули в сусідню хату. Ми чули як він кричав і його застрелили. Еней тримав сектор і зустрівся поглядом з підором, якого побачив у вікні сусідньої хати. Той викрикнув: «Эй, ты чей будешь?», - після чого командир Габа взяв одноразку і зробив постріл з підвалу в те маленьке вікно. В цей час хлопці з наших груп намагалися витягнути нас звідти. Вони зайшли на сусідні позиції, зачистили їх й взяли одного в полон. Там знайшли кпвт і почали обстрілювати все. Всі хати навколо почали горіти. Наша також. Дим заносило до нас в підвал. Ми дихали через маленьку дірку вентиляції підвалу та мочили балаклави. Через ще декілька годин почало сіріти та ми розуміли, що треба виходити, адже іншого шансу не буде. Хлопці почали крити село з кпвт, бульдога, , а ми під цей шумок проскочили по відкритому полю. Іншій групі не так пощастило - у них на момент виходу були вже всі 300ті, але всі вийшли. 📍Інстаграм Джанго 📍Інстаграм групи ЕПІЗОДИ ВІЙНИ

Ця задача була влітку 2023. Ми тоді працювали під Роботиним. Ми робили нальот на ворожий ВОП. Розʼїбали їх добре. На момент відкату ми зайшли на мінне поле. Були поранення. І через деякий час там понеслось… Нас крили з усього. Тоді якраз тільки почали активно використовуватись фпв. Було очково. Цей звук мопеда дуже напрягав.  Поранених вдалось евакуювати бронею, а ми потім виходили пішки 3-4км.  До цього 2 доби не пили воду. Сил майже не було. А мені фартонуло ще нести 2 кулемети (мій та пораненого побратима).  Під сутінки ми дійшли на точку евака і благополучно виїхали.  📍Інстаграм Ворона ЕПІЗОДИ ВІЙНИ