ЕПІЗОДИ ВІЙНИ
Canal cerrado
Фрагменти грандіозної баталії 🔷 instagram.com/episodes_ua 🔶 tiktok.com/@episodes_of_war 📝Надіслати свою історію: @warepisodesadmin
Mostrar más📈 Análisis del canal de Telegram ЕПІЗОДИ ВІЙНИ
El canal ЕПІЗОДИ ВІЙНИ en el segmento lingüístico de Ucraniano es un actor destacado. Actualmente la comunidad reúne a 21 454 suscriptores, ocupando la posición 680 en la categoría Hechos y el puesto 2 838 en la región Ucrania.
📊 Métricas de audiencia y dinámica
Desde su creación el невідомо, el proyecto ha mostrado un crecimiento acelerado, reuniendo a 21 454 suscriptores.
Según los últimos datos del 19 julio, 2026, el canal mantiene una actividad estable. En los últimos 30 días la variación de miembros fue de -38, y en las últimas 24 horas de 13, conservando un alto alcance.
- Estado de verificación: No verificado
- Tasa de interacción (ER): El promedio de interacción de la audiencia es 12.02%. Durante las primeras 24 horas tras publicar, el contenido suele obtener 5.85% de reacciones respecto al total de suscriptores.
- Alcance de las publicaciones: Cada publicación recibe en promedio 2 577 visualizaciones. En el primer día suele acumular 1 254 visualizaciones.
- Reacciones e interacción: La audiencia responde de forma activa: el promedio de reacciones por publicación es 69.
- Intereses temáticos: El contenido se centra en temas clave como епізод, турнікет, поранення, танк, побратим.
📝 Descripción y política de contenido
El autor describe el recurso como un espacio para expresar opiniones subjetivas:
“Фрагменти грандіозної баталії
🔷 instagram.com/episodes_ua
🔶 tiktok.com/@episodes_of_war
📝Надіслати свою історію: @warepisodesadmin”
Gracias a la alta frecuencia de actualizaciones (últimos datos recibidos el 20 julio, 2026), el canal mantiene la vigencia y un amplio alcance. La analítica demuestra que la audiencia interactúa activamente con el contenido, lo que lo convierte en un punto de referencia dentro de la categoría Hechos.
21 454
Suscriptores
+1324 horas
+157 días
-3830 días
Carga de datos en curso...
Canales Similares
Sin datos
¿Algún problema? Por favor, actualice la página o contacte a nuestro gerente de soporte.
Nube de Etiquetas
Menciones Entrantes y Salientes
---
---
---
---
---
---
Atraer Suscriptores
julio '26
julio '26
+192
en 1 canales
junio '26
+327
en 0 canales
Get PRO
mayo '26
+470
en 3 canales
Get PRO
abril '26
+461
en 9 canales
Get PRO
marzo '26
+526
en 19 canales
Get PRO
febrero '26
+654
en 12 canales
Get PRO
enero '26
+653
en 4 canales
Get PRO
diciembre '25
+746
en 7 canales
Get PRO
noviembre '25
+855
en 5 canales
Get PRO
octubre '25
+839
en 4 canales
Get PRO
septiembre '25
+459
en 3 canales
Get PRO
agosto '25
+472
en 3 canales
Get PRO
julio '25
+812
en 4 canales
Get PRO
junio '25
+621
en 5 canales
Get PRO
mayo '25
+521
en 2 canales
Get PRO
abril '25
+687
en 1 canales
Get PRO
marzo '25
+765
en 1 canales
Get PRO
febrero '25
+896
en 6 canales
Get PRO
enero '25
+1 019
en 4 canales
Get PRO
diciembre '24
+246
en 5 canales
Get PRO
noviembre '24
+640
en 6 canales
Get PRO
octubre '24
+1 058
en 1 canales
Get PRO
septiembre '24
+630
en 1 canales
Get PRO
agosto '24
+905
en 1 canales
Get PRO
julio '24
+444
en 3 canales
Get PRO
junio '24
+863
en 9 canales
Get PRO
mayo '24
+950
en 12 canales
Get PRO
abril '24
+685
en 6 canales
Get PRO
marzo '24
+541
en 9 canales
Get PRO
febrero '24
+703
en 9 canales
Get PRO
enero '24
+1 429
en 14 canales
Get PRO
diciembre '23
+776
en 16 canales
Get PRO
noviembre '23
+669
en 11 canales
Get PRO
octubre '23
+1 089
en 10 canales
Get PRO
septiembre '23
+1 458
en 0 canales
Get PRO
agosto '23
+1 602
en 0 canales
Get PRO
julio '23
+276
en 0 canales
Get PRO
junio '23
+415
en 0 canales
Get PRO
mayo '23
+467
en 0 canales
Get PRO
abril '23
+445
en 0 canales
Get PRO
marzo '23
+2 777
en 0 canales
Get PRO
febrero '23
+13 146
en 0 canales
| Fecha | Crecimiento de Suscriptores | Menciones | Canales | |
| 20 julio | +21 | |||
| 19 julio | +23 | |||
| 18 julio | +6 | |||
| 17 julio | +20 | |||
| 16 julio | +12 | |||
| 15 julio | +9 | |||
| 14 julio | +6 | |||
| 13 julio | +12 | |||
| 12 julio | +5 | |||
| 11 julio | +1 | |||
| 10 julio | +4 | |||
| 09 julio | +18 | |||
| 08 julio | +2 | |||
| 07 julio | 0 | |||
| 06 julio | +8 | |||
| 05 julio | 0 | |||
| 04 julio | 0 | |||
| 03 julio | +20 | |||
| 02 julio | +8 | |||
| 01 julio | +17 |
Publicaciones del Canal
+9
Зараз мені 22, у вересні буде 2 роки, як я підписала контракт. До війни я була безтурботним підлітком, навчалася в медичному коледжі, мріяла подорожувати світом, навчатися далі. Своє повноліття я святкувала 6 лютого 2022, а вже через декілька тижнів довелося забути, що таке мирне життя та почати опановувати навички виживання, дізнаватися про правило двох стін, світло маскування та підтягувати знання по наданню першої домедичної допомоги.
Перші обстріли, вибухи на НПЗ, що поруч з моїм домом, вперше я відчувала такий тваринний страх смерті. Багато що тоді змінилося для мене. Одне я усвідомлювала точно — жити під триколором не зможу, треба чинити опір (хоч я й жила в російськомовному інфопросторі: слухала їхні новини, читала їхні медіа, дивилася їхні розважальні шоу, освітній контент... абсолютне все було просякнуто росією, з початком повномасштабного вторгнення я чітко усвідомила що зараз важливо віднайти свою ідентичність, бо через мене й таких як я ми десятиліттями розчинялися в цій імперії, відкидаючи усе українське, чим власноруч душили культуру. І не тільки.)
Найзахопливіша історія, що я знаю — це історія нашого підрозділу. Я дуже пишаюсь і для мене честь бути частиною цього організму, бути причетною до технологічної революції та стояти у витоків всього НРК двіжу).
Наш підрозділ починався з трьох людей, які мали ідею, мотивацію, шалену витримку та віру в свою справу. Тоді, коли про наземні дрони ще не гуділи з кожного медіа, декілька ентузіастів побачили в цих радіокерованих машинках неймовірний потенціал та почали досліджувати, як можна покращити наявні системи зв'язку, модернізувати платформи та як все це комунікувати з командирами, які ще не до кінця усвідомлювали реальні можливості цих засобів.
Від трьох людей, які носили на бойові паяльник в пакетику АТБ, вже в грудні 2024 наш підрозділ вперше здійснив повністю роботизовану операцію, згодом ми стали першими, хто впровадив цифровий зв'язок на НРК, на весні 2025 наші оператори вже мали змогу керувати дроном по інтернету, з теплої тихої майстерні, а не з сирого бліндажа, крутячи щоглу.
Масштабувалися, обмінювалися досвідом, вдосконалювали свою систему, а далі за один тільки вересень 2025 мали на рахунку 56 тонн корисного вантажу доставленого на позиції підрозділам Хартії, раз за разом здійснювали успішні евакуації поранених, запускали НРК камікадзе в тил до ворога, мінували, розміновували та вибухали.
Нещодавно здійснили зачистку будівлі нашими роботами на Куп'янську, підрозділ не зупиняється на досягнутому та буде й надалі демонструвати цікаві рішення. Все це розбудовано неймовірними людьми, якими я захоплююсь та щиро пишаюсь, мені дуже пощастило потрапити сюди.
📍Інстаграм Джес
ЕПІЗОДИ ВІЙНИ
| 2 |  +7Якось ми заходили на ворожу територію, в самий тил до під*рів для проведення спеціальної розвідки. І на енному кілометрі в глибині ми зробили патрульну базу для відпочинку групи.
Завжди в такій «червоній зоні» було заборонено знімати взуття і відпочивати без нього. Але так як ми лізли по річкам і болотам, я дав слабину і зняв взуття залізши в спальник.
Мій товариш, який був поруч, зробив мені зауваження, але я махнув рукою. І тут через деякий час побратим, який був на чергуванні, помічає ворожу групу, яка наближається в наш сектор. Ми відкриваємо вогонь, починається бій і я лежу босий в спальнику ведучи вогонь по ворогу, а мій побратим кричить мені: «Я ж тобі казав, бл*ть, не розуватись».
Але противник був знищений, я швидко взувся, і нам довелось довго відступати під град з ворожих мінометів, дзижчання дронів і пуски НУРСів. В той день всі вийшов цілі і я, попри власну халатність і недбалість, теж.
📍Інстаграм Ейса
ЕПІЗОДИ ВІЙНИ | 1 252 |
| 3 |  +8Нам передають по рації, що в нашу сторону їдуть мотоцикли, і в цю ж секунду я чую постріли на вулиці. Я швидко одягаю броню, шолом і хапаю автомат. Паралельно біжучи по накритій окопній лінії, я хапаю РПГ і сумку з пострілами. Вибігаю, побратим каже: «Вони попадали на х*й з того мотоцикла і забігли в кущі, які були на 13 годину від нас».
Дистанція десь була до 500 метрів. Вони пробували сісти на свій мотоцикл пару разів. Другий раз вже майже поїхали, і його кент вже навіть сів ззаду, але ми насипали, і вони кинули той мотоцикл та забігли в ті кущі, з яких вони вибігали. І тільки звучить фраза: «Давайте потім заберемо той мотик собі», — я бачу, як у районі, де той мотоцикл валявся, здіймається велика купа диму і вогню... То був мотоцикл.
Пройшло пару годин, усе трохи стихло. Під*ри затихли в зеленці. Я вже трішки розслабився і просто наблюдаю, як у моєму секторі біжать два тіла в такому, в той час знайомому, камуфляжі, але і в той час такому чужому. Я придивляюсь, бачу їхній легендарний камуфляж «жаба», даю команду: «Контакт». У ту ж секунду звук — понад п'ять стволів починають розряджатися в тих пітухів.
Починаю стріляти. У ту ж секунду я дивуюсь, пожимаю плечима вгору і думаю: «Чому він не падає?» Працюю далі. Периферійним зором бачу, як перший ховається за горбом, спустившись у балку, другий не встигає і падає під себе.
Потім першого добили ще на той час скиди. Усе стихло, і до нас у той же вечір приїхав БТР та провів ротацію прямо там, де ми вели стрілкотню.
📍Інстаграм Хутора
ЕПІЗОДИ ВІЙНИ | 1 745 |
| 4 | +8 Нам передають по рації, що в нашу сторону їдуть мотоцикли, і в цю ж секунду я чую постріли на вулиці. Я швидко одягаю броню, шолом і хапаю автомат. Паралельно біжучи по накритій окопній лінії, я хапаю РПГ і сумку з пострілами. Вибігаю, побратим каже: «Вони попадали на х*й з того мотоцикла і забігли в кущі, які були за 13 метрів від нас».
Дистанція десь була до 500 метрів. Вони пробували сісти на свій мотоцикл пару разів. Другий раз вже майже поїхали, і його кент вже навіть сів ззаду, але ми насипали, і вони кинули той мотоцикл та забігли в ті кущі, з яких вони вибігали. І тільки звучить фраза: «Давайте потім заберемо той мотик собі», — я бачу, як у районі, де той мотоцикл валявся, здіймається велика купа диму і вогню... То був мотоцикл.
Пройшло пару годин, усе трохи стихло. Під*ри затихли в зеленці. Я вже трішки розслабився і просто наблюдаю, як у моєму секторі біжать два тіла в такому, в той час знайомому, камуфляжі, але і в той час такому чужому. Я придивляюсь, бачу їхній легендарний камуфляж «жаба», даю команду: «Контакт». У ту ж секунду звук — понад п'ять стволів починають розряджатися в тих пітухів.
Починаю стріляти. У ту ж секунду я дивуюсь, пожимаю плечима вгору і думаю: «Чому він не падає?» Працюю далі. Периферійним зором бачу, як перший ховається за горбом, спустившись у балку, другий не встигає і падає під себе.
Потім першого добили ще на той час скиди. Усе стихло, і до нас у той же вечір приїхав БТР та провів ротацію прямо там, де ми вели стрілкотню.
📍Інстаграм Хутора
ЕПІЗОДИ ВІЙНИ | 701 |
| 5 |  +7Одного разу виносили позицію. Було необхідно перенести майно на точку з котрої нас заберуть. Вирішили йти з дистанцією між один одним. Скидами поранили одного побратима. Намагалися відстрілюватись від дронів, але часу було мало так як побратим вже стікав. Тому прийняли рішення надавати допомогу під вогнем.
Відповідно, накинули йому турнікети та почали тягнути його. Поки надягали турнікети, ще працював міномет та продовжувалися скиди і мені теж уламок залетів в ногу. Але ми всеодно продовжили його тягнути. Так як обстріл був сильний, то на зустріч не могли нам вийти для допомоги.
Бригада включила РЕБ, що позитивно допомогло проти дронів але вони всеодно продовжували ураження. В результаті дотягнули бійця до точки евакуації в укриття та змогли надати повноцінну допомогу.
📍Інстаграм Квіти
ЕПІЗОДИ ВІЙНИ | 2 057 |
| 6 |  +3Хочу розповісти один із епізодів своєї недавньої роботи під час проведення стабілізаційних дій у населеному пункті на території України.
Сучасна війна змінилася. Найнебезпечніше сьогодні — навіть не сам бій, а дорога до позицій. Один неправильний крок або кілька зайвих секунд можуть коштувати життя. Варто лише потрапити в поле зору ворожого БпЛА — і за лічені хвилини починається справжнє пекло.
Під час заїзду наша машина майже біля місця висадки двічі підірвалася на мінах. Ми швидко залишили техніку й розосередилися, розуміючи, що незабаром почнеться полювання дронів.
Кілька днів небо було повністю під контролем ворожих FPV. Ми годинами ховалися в підвалах і покинутих будівлях, чекаючи бодай короткого моменту, щоб продовжити рух. Одного разу, стрибаючи в розбите вікно, я не зміг пролізти через бронежилет. Довелося голими руками вибивати уламки скла, порізати долоні, але все ж дістатися укриття.
Згодом ми виконували завдання, поки одного дня нас не виявив ворожий дрон. Майже одразу почалися удари FPV. Будинок, у якому ми перебували, опинився під безперервним обстрілом. Потім ворог застосував ударний БпЛА «Молнія» із протитанковою міною ТМ на борту. Вибух був настільки потужним, що вибуховою хвилею мене прибило до землі, другий поверх будинку практично перестав існувати, а сама будівля загорілася.
Дим швидко заповнив усі кімнати. Стало нічим дихати. На мить здалося, що це кінець. Перед очима промайнуло все життя. Зібравши останні сили, я навпомацки знайшов маленьке вікно й почав вистрілювати автоматом, вибиваючи скло. Потім голими руками вирвав його залишки, порізав долоні й зміг вибратися назовні. Побратими допомогли мені, і ми відійшли від палаючого будинку.
Повертався на свою позицію під дощем — весь у сажі, обпалений, виснажений, але живий.
Після таких моментів починаєш зовсім інакше дивитися на життя. Перестаєш витрачати сили на дрібниці, більше цінуєш кожен день, кожну зустріч із близькими й кожну хвилину спокою.
Бо навіть тоді, коли здається, що шансів більше немає, потрібно боротися до останнього. Іноді саме ця боротьба дає можливість повернутися додому.
📍Інстаграм Чела
ЕПІЗОДИ ВІЙНИ | 1 990 |
| 7 |  +8Мабуть, спогадом, що найбільше запам’ятався з війни, була спроба мого виходу з оточення. На той час я був у складі 109 ОБрТрО. Сили нашого підрозділу були розпорошені по всьому місту й прикомандировані до суміжних підрозділів, здебільшого — 12 БрОП НГУ, безпосередньо до ОЗСП «Азов» і 36 ОБрМП. Мене у складі 20 бійців ТрО направили на підкріплення до в/ч 3057, у Приморський район міста, де ми потрапили в підпорядкування до бійців «Азову».
Так ми виконували завдання з оборони міста на правобережжі до 14 квітня 2022 року, коли вночі нам надійшов наказ — виходити на «Азовсталь». Через слабку організацію триматися однією колоною в нас не вийшло і, як наслідок, ми розділилися. Я втратив зв’язок зі «своїми» ще в перші пів години, і врешті-решт опинився серед двох нацгвардійців з інших частин, які до того ж не були місцевими.
Ми з ними домовилися пробувати вийти з оточення й пройти до «Великої Землі», як ми тоді називали основну частину держави, від якої були відрізані сотнею кілометрів окупованої території. Але, незважаючи на, начебто, згоду між нами, вони все одно вагалися.
Я розумів, що кожна година затримки зменшує шанси на успішний вихід, тож після невдалих спроб пояснити це їм я вирішив вирушати самостійно. План здавався вдалим — я був чинним студентом Маріупольського «вишу», виглядав доволі молодим і був одягнений як цивільний, тож проблем не мало виникнути.
Отже, тоді я пройшов уже відомими мені шляхами в обхід блокпостів, які зайняли росіяни, щоб вийти з міста. Тоді за перший день я пройшов до селища на виїзді з міста й запитав у місцевих, як можна виїхати до Запоріжжя. Дізнавшись про можливі варіанти, наступного дня я пройшов далі за маршрутом — близько 20 км, до села, у якому жили друзі сім’ї, які дали мені прихисток.
По дорозі я наштовхнувся на мобільний блокпост ворога, який успішно подолав, дотримуючись своєї історії. У друзів я подзвонив мамі, аби повідомити, що зі мною все гаразд, і наступного дня вирушив далі — у бік Покровська. Тоді я пройшов ще 20 км, але, не дійшовши до населеного пункту, через погодні умови й пізній час, змушений був заночувати в найближчому укритті — альтанці на березі ставка.
Наступного дня я вже дістався до наступного села, у якому проживав мій знайомий, який також надав мені прихисток, дав трохи їжі й повідомив про обстановку щодо противника. Заночувавши в нього, я продовжив рух наступного ранку — ще близько 20 км.
Тоді я дійшов до наступного села, де пропонував місцевим зупинитися в них за гроші, але вони категорично були проти того, щоб я платив, і оселили мене безкоштовно. Тоді через невпинні дощі мені довелося залишитися в них ще на день. Коли погода покращилася, я, дізнавшись про розташування блокпостів, пішов далі дорогою, яку мені вказали, щоб оминути їх.
Це був останній ривок моєї невдалої спроби прориву. Подолавши ще 20 км, я без проблем пройшов перший блокпост на в’їзді в село Малоянісоль, але на другому, який був розташований на виїзді із села, мене розкусили, і там я й потрапив у полон.
📍Інстаграм Довбуша
ЕПІЗОДИ ВІЙНИ | 1 972 |
| 8 |  +9Був випадок на війні. Зранку з побратимом і полоненим збиралися зробити кави. Тільки-но хотів знімати воду з грілки, як полонений стукає мені по плечу і каже, що в тилу пара під*рів. Смішно було таке від нього чути звичайно.
То побратим знімає одного пітуха, інший починає тікати. В побратима перезарядка і пітух вирішив повернутись, і кинути нам гранату. Після того як граната розірвалась, пітух почав тікати по яру прямо від нас і я наздогнав його вже поодинокими пострілами.
Дуже повезло, що поки ми збиралися зробити собі кави, полонений змалював, що в нас у тилу щось дивне відбувається.
📍Інстаграм Номада
ЕПІЗОДИ ВІЙНИ | 2 253 |
| 9 |  +3Мій шлях почався зі строкової служби. Ми почали тримати оборону 24.02.2022. Стояли й очікували, що під*ри прийдуть і ми будемо вести бій. Мені був 21 рік, і ми трималися позитивно.
Нам по рації дали знати, що кац*пи вже висадилися за 70 км від нас на вертольоті, а ДРГ уже в місті.
Увесь 2022 рік ми допомагали з БК та стояли в Київській області. А у 2023 році я підписав контракт і поїхав на Донбас. Тут був в охороні та водієм. Працювали за графіком, який нам був звичний: вчасно подай людям те, що треба.
У 2024 році потрапив у кільце. Ми вели бій і трималися до останнього. Там отримав першу контузію та перше легке поранення. У кільці ми були 14 діб і змогли його прорвати.
Але головне для мене було те, що я вже відправляв фото мамі. Був зв’язок, усе було. Я мамі написав: «Прощай» — і поставив веселий смайлик. І тут пропав зв’язок, і я зрозумів, що ще поживу.
Після того, як нас вивезли, ми ще трошки повоювали, і я потрапив в інструктори. Там я був не у своїй тарілці, тому знову повернувся у 2025 році в піхоту, до нових хлопців. І я зрозумів: тут моя сім’я.
Ми були дуже круті й позитивні. Але перед тим, як піти в піхоту знову, я написав побратиму, його позивний — «Атом». На жаль, він отримав поранення. Ми були сім’єю, і він забрав мене до себе.
Ми їздили на бойові на Покровському напрямку. Зі мною був хлопець, позивний «Псих». На жаль, він загинув. Йому тоді було 25 років, як і мені. Ми тримали оборону, як рекси, і він багато чого навчив мене, незважаючи на те, що я вже багато знав.
Після піхоти я потрапив в ОББС і далі продовжую нести тут службу. І я скажу: ми виконуємо багато роботи та дуже добре прикриваємо піхоту.
На жаль, є втрати.
У мене тут був найкращий друг — Юра Гончар, позивний «Малий». Він був водієм.
Він їхав забрати нас із Лиману, але під*ри перебили нам переправу, і він не зміг нас забрати. Того ж дня він загинув — 24.12.2025.
Напевно, через це я й вирішив коротко написати цю історію.
📍Інстаграм Молодого
ЕПІЗОДИ ВІЙНИ | 2 368 |
| 10 |  +9Мій позивний — «Рама». Його я в житті чую частіше, ніж своє ім’я. Назвали мене так, бо я мав добру фізичну форму, а можливо, тому, що сам розвантажував ЗІЛ із боєприпасами до танка. ))
2014–2019 роки — служба в НГУ, батальйон імені генерала Кульчицького, старший кулеметник.
2022–2026 роки — служба в ЗСУ, ОМБр імені Чорних Запорожців (72 бригада), кулеметник / оператор БПЛА.
Наді мною вже сміються хлопці, але я найстабільніший — старший солдат в армії. Моє звання — старший солдат — уже останні десять років служби.
Історія: Київ, Пуща-Водиця, березень 2022 року.
Ротний збирає мій взвод і обирає тих, хто першим поїде на позицію. Про цю позицію ходять чутки, і в паніці бігає навколо нас інший напарник та каже:
— Там пиздець, там пиздець, там пиздець… Там дрони, там «Гради», там п*здець.
Одним словом — піднімає бойовий дух.
Я з іншими напарниками почав дивитися один на одного і відразу задумуватися, в яку сраку ми вписалися...
Ротний обирає кількох чоловіків. Ми потроху завантажуємося в L200, беремо боєприпаси, їжу, воду, сідаємо на пеньку і просто очікуємо, коли поїдемо.
І ось чутно:
— По машинах!
Я і хлопці застрибуємо в багажник цього пікапа й вирушаємо з Пущі-Водиці до Мощуна. По дорозі бачимо згорілі будинки, через ліс видно повалені дерева і тягучий запах диму, від якого аж пересихає в роті.
Ми їдемо, і чутно, що щось гуде над нами. Це під*рська пташка — «Орлан». Він висікає нас, і по нас починають працювати «Гради» та міномети.
Машина починає різко гальмувати, ми десантуємося і починаємо бігти крізь ліс. Над головами рвуться снаряди, які детонують у величезних соснах, на їхніх верхівках.
Нічого не зрозуміло — хто, що і де.
До нашої групи приєднується ще одна група. Вони так само не можуть зрозуміти, що відбувається. Але потрібно бігти прямо — там десь наші.
Я біжу, цей ПКМ постійно б'ється об ногу. Тоді думаю: «Якого хера я обрав бути кулеметником? Чому я не обрав звичайний автомат?» 😅😅
Але кацапські прильоти потроху дають енергії бігти далі.
Перед нами виходить кацапська піхота, позаду нас виїжджає танк без знаків розрізнення і починає стріляти.
Я вже думав, що він стріляє по нас, і вже все…
Але ні.
Танк відсікав під*рів і дав можливість нам просунутися далі та зайняти позицію.
Фух…
Ми нарешті на точці.
Кожен зайняв свою нору.
Думаємо: тут буде безпечніше…
Але безпечніше не стало.
«Орлан» висить над головою 24/7.
Артилерія вся коригується по нас.
Прилітає метр попереду, два метри позаду.
Прилітає в дерева над головами.
Після одного з прильотів у норі хлопця засипало піском.
Напарники почали його відкопувати.
Живий.
Усе добре.
Після змору й багатьох годин без сну сил майже немає. Але іншого виходу немає — треба триматися і не заснути. Кожна хвилина проходить, наче безкінечність, яка тягнеться і не має ні початку, ні кінця. У мою нору надвечір застрибує медик, витягує цигарки і питає:
— Будеш?
А я у відповідь:
— Я хоч і не курю, але, мабуть, уже буду. Все одно тут і загнемося...
Викурюю цигарку і думаю:
«А зараз міг би лежати десь на морі за кордоном, грітися на пісочку і пити якийсь коктейль. Як же добре було б...»
Після доби обстрілів, які майже не закінчувалися, після зневоднення і без сну настає наступний ранок.
З хлопцями знаходимо і ділимо одну півторалітрову пляшку води приблизно на двадцять п'ять чоловік.
І тут чуємо, що хтось позаду до нас біжить.
Це наші.
Вони прийшли, щоб замінити нас.
Ми дивимося на них і розуміємо, що вони ще нічого не розуміють, куди потрапили...
Поки було десять хвилин затишшя, ми змогли вийти назад на базу.
У нас була доба, щоб відновитися, а потім знову все по новій...
Така вже наша робота — стояти до кінця.
Адже це наша країна.
Це наш дім.
📍Інстаграм Рами
ЕПІЗОДИ ВІЙНИ | 2 386 |
| 11 |  +5Найбільше мені запам’ятався мій другий бойовий вихід. Саме тоді я по-справжньому відчув, що таке війна.
На позицію ми заїхали разом із моїм побратимом Другом Оманом. Ми успішно прийняли позицію, перевірили все необхідне й організували роботу. Після цього Оман усміхнувся й сказав:
— Ну що, за хорошу ротацію.
Ми відкрили по банці кока-коли й випили за те, щоб ця зміна завершилася благополучно. Потім він сказав мені лягай відпочити, а сам залишився спостерігати за обстановкою.
Було близько четвертої ранку, коли мене розбудили вибухи, крики. Приблизно за п’ятдесят метрів від нас знаходилася позиція наших побратимів. Саме звідти лунало: «Допоможіть!»
Ми не роздумували ні секунди. Схопили вогнегасник, лопати й побігли на допомогу. Після ворожого обстрілу загорілося укриття. Коли ми прибігли, хлопці вже майже впоралися з полум’ям. Ми переконалися, що всі живі, й повернулися до свого бліндажа.
Минуло лише кілька хвилин, як почав працювати ворожий 120-мм міномет. Один вибух… другий… третій… І знову пролунали крики про допомогу. Цього разу загорілося поле, а вогонь стрімко наближався до бліндажа наших побратимів.
Ми знову кинулися вперед. Хтось збивав полум’я гілками, хтось працював вогнегасником. Я лопатою закидав вогонь землею. Дим різав очі, було важко дихати, але ніхто не зупинявся. Ми розуміли, що повинні врятувати позицію.
Коли пожежу вдалося загасити, ми швидко повернулися до свого укриття.
Минуло буквально дві хвилини.
Перша міна впала поруч із бліндажем.
Друга — ще ближче.
А третя влучила просто в кут нашого укриття.
Вибухом засипало вхід. Ми з Другом Оманом одразу почали відкопувати вихід. Вибравшись назовні, побачили діру в бліндажі. Лише відповзли кілька метрів, як у наше укриття одна за одною влучили дві FPV. Якби ми затрималися хоча б на кілька секунд, нас би там уже не було.
Ми перебігли до сусіднього бліндажа, де знаходилися наші побратими. Але й там не було спокійно. Під*ри почали скидати зажигалки. Незабаром усередину почав заходити густий дим, і стало зрозуміло, що потрібно діяти.
Ми зв’язалися з командуванням і отримали наказ відтягнутися на запасну позицію.
І саме тоді сталося те, що я пам’ятатиму все життя. Небо затягнули хмари, і пішов сильний дощ. Він загасив полум’я, яке поширювалося навколо, та ускладнив роботу ворожих дронів. Під прикриттям цього дощу ми забрали побратимів і відійшли на запасну позицію.
Ми дочекалися вечірніх сутінків. Наш бліндаж був майже повністю зруйнований, тому залишатися там уже було неможливо. Командування повідомило, що за нами вийде евакуаційна група.
Коли до нас наблизився MaxPro, ми вийшли зустріти червоним. У цей момент почувся звук Крила. Здавалося, що він летить просто в MaxPro. Усе відбувалося, ніби в кіно. Але він не влучив. MaxPro прорвався крізь небезпечну ділянку, ми швидко завантажилися, і ми поїхали до дому.
Уже після повернення до мене підійшов Другоман і сказав слова, які я не забуду ніколи:
— Друже, найбільше я переживав, щоб тебе не охопила паніка. Це ж був лише твій другий вихід. Але ти зібрався, узяв себе в руки, і ми все зробили правильно, щоб вижити.
📍Інстаграм Чапи
ЕПІЗОДИ ВІЙНИ | 2 559 |
| 12 |  +3Служу в ЗСУ з 2020 року.
Захоплива історія — це коли в березні 2022 року я вперше пішов у розвідку.
Ми не були готові до таких ситуацій, але діяли злагоджено, і в результаті впоралися відмінно.
Після цього, на жаль, наприкінці травня 2022 року я потрапив у полон, де провів три жахливі роки.
📍Інстаграм Одеси
ЕПІЗОДИ ВІЙНИ | 3 420 |
| 13 |  +5На початку війни я був уже на БЗВП, і одразу мене забрали на аеропорт, там, де злітали наші винищувачі. Я там прокидався і вставав під звуки балістики, яка падала дуже близько, і літаків, які піднімалися та переходили в гіпершвидкість.
Я небагато про службу можу розказати, бо потім було тяжко згадувати більшість моментів, так як ще у 22 році я під Сватогірськом потрапив у полон і просидів там до 25 року.
📍Інстаграм Панча
ЕПІЗОДИ ВІЙНИ | 3 303 |
| 14 |  +6Найбільше історія запамʼяталась з 2023-го року, коли я разом з відділенням піхоти і відділенням розвідки заходив в сіру зону на «закрєп». Половина посадки була в сіряку, інша половина під п*дорами. Ми потрапили у засідку буквально через 5 хвилин.
По нам відпрацював снайпер, потім полетіло в нас усе, танчік, «васильок», стрілкотня і 82 міномет. Мене відрубило майже на 2 хв, а потім все як у фільмі: вибухи, крики, стрільба. Майже відразу у нас було 3 важких 300. На відході почав косити в нас «пєкич», моєму товаришу виривало з рюкзака труси з носками від куль, а я був чітко за ним, в моменті попрощався з батьками, і був готовий до смерті.
На щастя, наш нуль відтягнув на себе вогонь, і ми, реально, дивом змогли винести всіх поранених і врятувати їх.
🔗Інстаграм Лєго
ЕПІЗОДИ ВІЙНИ | 2 952 |
| 15 |  Епізоди "Єврея" вже стали історією.
Від побратимів бійця надійшла прикра звістка — "Єврей" повернувся на щиті.
Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким. Та пропонуємо кожному в памʼять про бійця пригадати епізод зі своєї визначної історії, яким він встиг з нами поділитися:
🫡Читати епізод Єврея
📍Інстаграм Єврея
ЕПІЗОДИ ВІЙНИ | 3 327 |
| 16 |  +9№1
У 2023 році наша група здійснювала бойові розвідувальні вильоти квадрокоптерами.
Близько 18:00 ми вкотре потрапили під масований обстріл противника. Вся прилегла територія була в диму, горіли лісові насадження.
Ми заїхали на позицію цього ж дня, і саме тоді противник зустрів нас масованими обстрілами з невеликими інтервалами протягом усього дня. Ми зрозуміли, що вони ідентифікували наше місцезнаходження в той момент, коли хтось із бійців виносив дрони на позицію.
Після чергового обстрілу, коли прильоти вже були максимально близько, стало зрозуміло, що потрібно терміново укріплювати позицію та продовжувати фортифікаційні роботи.
Я та мій побратим Якудза вирішили заготовити деревину для укріплення позиції. Після того, як зробили один накат перекриття, ми знову почали рухатися у напрямку місця, де заготовляли деревину.
І саме в цей момент дуже несподівано прилетіла міна калібру 120 мм.
Зазвичай ми розрізняємо свист і момент наближення снаряда, але цього разу не було жодного звуку підльоту.
Останнє, що я пам’ятаю, — великий вогняний шар прямо перед обличчям.
Від вибуху ми з Якудзою розлетілися в різні сторони. Я відчув, як мої ноги відірвалися від землі, і деякий час перебував у вільному падінні.
Після падіння почув сильний дзвін у вухах, ніби були пошкоджені барабанні перетинки. Обличчя заливало кров’ю. У той момент я дуже злякався і подумав, що втратив око: уламок прилетів у брову, і кров’ю залило око.
Після цього почув крики Якудзи. Коли піднявся на коліна, побачив, що мій побратим лежить поруч. Одяг на ньому вже був просочений кров’ю, під ним була калюжа крові.
Я піднявся, щоб надати йому медичну допомогу. Відтягнув його приблизно на декілька метрів у яму, яка за рельєфом була трохи нижче рівня землі, бо ми очікували повторних прильотів.
Після закінчення обстрілу зрозуміли, що потрібно рухатися до нашого бліндажа.
Якудза останні місяці дуже серйозно налягав на фізичні навантаження і тренування, набрав приблизно 8 кілограмів. Декілька разів піднімав Якудзу, але ми падали разом. У якийсь момент ми вже рухалися не швидко, а в режимі: «Ще один метр — і ми легенди».
Відстань до укриття була приблизно 150 метрів. Ці 150 метрів ми долали близько 30 хвилин.
Після прибуття в укриття провели огляд Якудзи на наявність додаткових поранень. Викликали медичну евакуацію, взяли ще одного побратима і втрьох вирушили до точки евакуації.
Дорогою нас супроводжував розвідувальний ворожий дрон. Він завис над нами і контролював рух.
Якудза всю дорогу, незважаючи на стан, знаходив сили «виховувати» мене: «Ти знімеш цей йо...ий турнікет чи ні?»
Прибули на точку, поклали Якудзу та замаскували його гілками. Через деякий час почули звук двигуна.
Побачили пікап із намальованим хижаком. У той момент ми були безмежно раді його бачити.
Якудзу поклали в задню частину автомобіля, до нього заліз головний медик. Я сів у салон.
Машина рушила.
На емоціях всю дорогу я розповідав, як нам пощастило вижити і в яку серйозну передрягу ми потрапили.
А Якудза тим часом невдоволено стогнав — йому, про всяк випадок, наклали ще один турнікет.
⬇️читайте продовження у коментарях⬇️
🔗Інстаграм Кобри
ЕПІЗОДИ ВІЙНИ | 3 865 |
| 17 |  +8Кожен вихід у піхоті заслуговує на окрему історію. Так само, як і кожен зірваний наступ противника чи успішно виконане завдання в ролі пілота FPV. За три роки на війні, важко виокремити якусь одну подію, але є історія, про яку ще довго говорили в медіа.
Під час виконання бойових завдань у районі населеного пункту Надіївка екіпажі пілотів нашого підрозділу, зокрема й мій, опинилися під загрозою обходу з флангу. Через помилку суміжних підрозділів дистанція між нами та противником скоротилася приблизно з 3,5 км до 300 метрів. Відповідно, час підльоту зменшився до близько 20 секунд.
Противник намагався завдавати ударів КАБами по наших позиціях, щоб виграти час для перегрупування та просування штурмових груп. Проте завдяки злагодженим діям командування батальйону, операторів Mavic і пілотів FPV нам вдалося знищити танк, знешкодити дві штурмові групи противника, а згодом, перейшовши фактично до піхотного формату дій, взяти в полон одного ворожого піхотинця та затрофеїти БМП-2.
🔗Інстаграм Сола
ЕПІЗОДИ ВІЙНИ | 2 858 |
| 18 |  +7Приїхали вночі грузити з братом БК, і над нами почали кружляти ворожі пташки.
Ми, як два зайця, в розсипну побігли. Темно, ніч була. Ми залетіли в болото. Одягнені були в цивільне, і було дуже шкода білі кроси.
А як були на позішкі, мій братанчик вночі пішов в туалет, і для самооборони замість зброї взяв пласкогубці🤣
🔗Інстаграм Фантома
ЕПІЗОДИ ВІЙНИ | 2 335 |
| 19 |  +7Приїхали вночі грузити з братом БК, і над нами почали кружляти ворожі пташки.
Ми, як два зайця, в розсипну побігли. Темно, ніч була. Ми залетіли в болото. Одягнені були в цивільне, і було дуже шкода білі кроси.
А як були на позішкі, мій братанчик вночі пішов в туалет, і для самооборони замість зброї взяв пласкогубці🤣
🔗Інстаграм Фантома
ЕПІЗОДИ ВІЙНИ | 475 |
| 20 |  +7Історій насправді дуже багато, але чомусь більше всього згадую 2023 рік, Донеччину, Марʼїнку.
Наші втрати тоді були найбільшими за чотири роки моєї служби. Марʼїнка була знищена повністю. Наш підрозділ виконував просто надлюдські завдання. Вижило тоді дуже мало.
Жодного дня, напевно, немає, щоб я не думала про полеглих своїх побратимів.
🔗Інстаграм Білого Янгола
ЕПІЗОДИ ВІЙНИ | 2 738 |
