ЕПІЗОДИ ВІЙНИ
Закрытый канал
Фрагменти грандіозної баталії 🔷 instagram.com/episodes_ua 🔶 tiktok.com/@episodes_of_war 📝Надіслати свою історію: @warepisodesadmin
Больше📈 Аналитический обзор Telegram-канала ЕПІЗОДИ ВІЙНИ
Канал ЕПІЗОДИ ВІЙНИ языкового сегмента Украинский является активным участником. Сейчас сообщество объединяет 21 465 подписчиков, занимая 678 место в категории Факты и 2 836 место в регионе Украина.
📊 Показатели аудитории и динамика
С момента создания невідомо проект демонстрирует стремительный рост, собрав аудиторию из 21 465 подписчиков.
Согласно последним данным от 25 июля, 2026, канал показывает стабильную активность. За последние 30 дней изменение числа участников составило 35, а за последние 24 часа — -10, при этом общий охват остаётся высоким.
- Статус верификации: Не верифицирован
- Уровень вовлечённости (ER): Средний показатель вовлечённости аудитории составляет 9.61%. В первые 24 часа после публикации контент обычно набирает 5.87% реакций от общего числа подписчиков.
- Охват публикаций: В среднем каждый пост получает 2 065 просмотров. В течение первых суток публикация набирает 1 261 просмотров.
- Реакции и взаимодействия: Аудитория активно поддерживает контент: среднее количество реакций на один пост — 55.
- Тематические интересы: Контент сосредоточен на ключевых темах, таких как епізод, турнікет, поранення, танк, побратим.
📝 Описание и контентная политика
Автор описывает ресурс как площадку для выражения субъективного мнения:
“Фрагменти грандіозної баталії
🔷 instagram.com/episodes_ua
🔶 tiktok.com/@episodes_of_war
📝Надіслати свою історію: @warepisodesadmin”
Благодаря высокой частоте обновлений (последние данные получены 26 июля, 2026) канал поддерживает актуальность и высокий уровень охвата публикаций. Аналитика показывает, что аудитория активно взаимодействует с контентом, что делает его важной точкой влияния в категории Факты.
21 465
Подписчики
-1024 часа
+537 дней
+3530 день
Загрузка данных...
Похожие каналы
Нет данных
Возникли проблемы? Пожалуйста, обновите страницу или обратитесь к нашему support-менеджеру .
Облако тегов
Входящие и исходящие упоминания
---
---
---
---
---
---
Привлечение подписчиков
июль '26
июль '26
+296
в 1 каналах
июнь '26
+327
в 0 каналах
Get PRO
май '26
+470
в 3 каналах
Get PRO
апрель '26
+461
в 9 каналах
Get PRO
март '26
+526
в 19 каналах
Get PRO
февраль '26
+654
в 12 каналах
Get PRO
январь '26
+653
в 4 каналах
Get PRO
декабрь '25
+746
в 7 каналах
Get PRO
ноябрь '25
+855
в 5 каналах
Get PRO
октябрь '25
+839
в 4 каналах
Get PRO
сентябрь '25
+459
в 3 каналах
Get PRO
август '25
+472
в 3 каналах
Get PRO
июль '25
+812
в 4 каналах
Get PRO
июнь '25
+621
в 5 каналах
Get PRO
май '25
+521
в 2 каналах
Get PRO
апрель '25
+687
в 1 каналах
Get PRO
март '25
+765
в 1 каналах
Get PRO
февраль '25
+896
в 6 каналах
Get PRO
январь '25
+1 019
в 4 каналах
Get PRO
декабрь '24
+246
в 5 каналах
Get PRO
ноябрь '24
+640
в 6 каналах
Get PRO
октябрь '24
+1 058
в 1 каналах
Get PRO
сентябрь '24
+630
в 1 каналах
Get PRO
август '24
+905
в 1 каналах
Get PRO
июль '24
+444
в 3 каналах
Get PRO
июнь '24
+863
в 9 каналах
Get PRO
май '24
+950
в 12 каналах
Get PRO
апрель '24
+685
в 6 каналах
Get PRO
март '24
+541
в 9 каналах
Get PRO
февраль '24
+703
в 9 каналах
Get PRO
январь '24
+1 429
в 14 каналах
Get PRO
декабрь '23
+776
в 16 каналах
Get PRO
ноябрь '23
+669
в 11 каналах
Get PRO
октябрь '23
+1 089
в 10 каналах
Get PRO
сентябрь '23
+1 458
в 0 каналах
Get PRO
август '23
+1 602
в 0 каналах
Get PRO
июль '23
+276
в 0 каналах
Get PRO
июнь '23
+415
в 0 каналах
Get PRO
май '23
+467
в 0 каналах
Get PRO
апрель '23
+445
в 0 каналах
Get PRO
март '23
+2 777
в 0 каналах
Get PRO
февраль '23
+13 146
в 0 каналах
| Дата | Привлечение подписчиков | Упоминания | Каналы | |
| 26 июля | +3 | |||
| 25 июля | +5 | |||
| 24 июля | +4 | |||
| 23 июля | +24 | |||
| 22 июля | +54 | |||
| 21 июля | +14 | |||
| 20 июля | +21 | |||
| 19 июля | +23 | |||
| 18 июля | +6 | |||
| 17 июля | +20 | |||
| 16 июля | +12 | |||
| 15 июля | +9 | |||
| 14 июля | +6 | |||
| 13 июля | +12 | |||
| 12 июля | +5 | |||
| 11 июля | +1 | |||
| 10 июля | +4 | |||
| 09 июля | +18 | |||
| 08 июля | +2 | |||
| 07 июля | 0 | |||
| 06 июля | +8 | |||
| 05 июля | 0 | |||
| 04 июля | 0 | |||
| 03 июля | +20 | |||
| 02 июля | +8 | |||
| 01 июля | +17 |
Посты канала
+8
Одного разу на Лиманському напрямку мене відправили на зачистку старшим групи. Зі мною були хлопці, котрі вперше в житті йшли на війну — це був їхній перший вихід. Хвилювався за них, мабуть, більше, ніж за себе.
Але пощастило, що все пройшло вдало. Пішки добрались до посадки, яку мали зачищати. Так як я вже 5 років у бойових діях і маю досвід, прийняв рішення йти першим, а хлопців поставив позаду. Тихенько пробираючись через густу посадку, побачив гарний бліндаж із двома входами. Показав жестами хлопцям, щоб цинкували всі виходи з нього. Підійшовши до входу в бліндаж, крикнув: «Пі*ари, якщо є хто — здавайтесь у полон, будете жити...»
У відповідь — тиша...
Гріх не провірити й не кинути туди гранату — так і зробив. Закидаю «ефку» всередину, і після вибуху чую скавчання під*ра: «Ааааа, здаюсь!»
І бачу, як з іншого входу бліндажа вилазить перелякане тіло, після чого одразу законтролили його, зв'язали руки й пустили його поперед себе, на вогневому контролі, йти спереду.
📍Інстаграм Удава
ЕПІЗОДИ ВІЙНИ
| 2 |  +9За час служби таких історій було чимало. Але найбільше мені запам’ятався випадок, коли наш екіпаж підірвався на міні. У той самий час неподалік перебувала ворожа ДРГ. Це був один із найнапруженіших і найстрашніших моментів у моєму житті.
Та приблизно через двадцять хвилин після підриву сталося те, чого я зовсім не очікувала: мій чоловік зробив мені пропозицію. Той день назавжди залишиться в моїй пам’яті, адже в ньому поєдналися страх, надія й велике кохання.
📍Інстаграм Демона
ЕПІЗОДИ ВІЙНИ | 1 438 |
| 3 |  +7Заходим ми, значить, у Вовчанськ. Я, Чєрєп, Пакємон, Дід Степан, Розвідник. Задача стоїть така: треба зайти в парк.
Ну і ми залітаєм. Десант, броня, вигрузка на садіку. Заходим у садік, падаєм на перекур. Я захожу в туалет у тому садкові, на мені дві одноразки, рюкзак з БК.
Чую джах у вікно, а там навпроти вікна пацани сидять, і під ноги Чєрєпу падає дрон, і його не коцнуло. І нас накрило мінометом, ми горим там. Я кажу: «Хлопці, робимо ривок», — і лісом чухаєм на парк. Дорога була тяжка. Вибігаєм з лісу, перебігаєм Вовчу (кладка).
І по нам відпрацьовують ПТУРи і стволка, можливо АГС. Залітаєм у одну посадку на відкритці, на горі, і нас розбирають, а ми лежимо посередині посадки, і з-за гілляк до нас дрони залетіти не можуть. До нас підбігає Розвідник, він прикриває мене від осколків 120-ї міни, бере вогонь на себе. Я відкатую групу на початок посадки. Пакємон у ступорі.
Всім набахкало, так ми там заснули, а проснулись, коли дощ пішов, і вийшли на евак. А потім у хлопців була друга спроба, але вже без мене.
Чєрєп — 300.
Дід Степан — 200.
Пакємон — 300.
📍Інстаграм Йоди
ЕПІЗОДИ ВІЙНИ | 1 639 |
| 4 |  +9Охххх, історія цікава, на жаль.
Був близький бій, під*ри підійшли дуже близько. Коли вони вже були на вході у бліндаж, я не припиняв бій, хоч і важко було. Але вони почали кидати гранати. Коли залетіла перша, я прийняв рішення накрити їх ногами, щоб врятувати всіх, хто був у бліндажі. Прийняв на ноги 4 гранати. Був важко поранений.
Якщо коротко, то 8 днів я був без води, їжі, однієї ноги (друга наче була, але поламана вся). Потім — полон, Крим, Таганрог, Сибір. Там купа історій: як жорстких, складних, так і (на диво) веселих. Ми з хлопцями намагалися не падати духом! Обмін — 15 січня 2025 року. Реабілітація, музика, спорт))
Така якась історія 🤷
📍Інстаграм Белки
ЕПІЗОДИ ВІЙНИ | 1 651 |
| 5 |  +9Кожна історія, пов’язана з війною, по-своєму захоплива, сповнена переживань, страху та відваги. Перші поїздки на фронт до військових ще будучи волонтером; перші передані автівки, дрони, паверстанції; перша контузія; перший обстріл у зоні бойових дій; перший виїзд на війну; перший захід і вихід «на нозі»; перший збитий FPV-дрон; перші навчання на полігоні; перші втрати друзів і побратимів; перші поховання; перше ураження цілі - усе це незабутні відчуття, які залишаться зі мною до кінця життя.
Так склалося, що ще під час моєї волонтерської діяльності я неодноразово потрапляв у шалені неприємності разом із близькими людьми. Від смерті нас відділяли щасливий випадок, збіг обставин і, можливо, холодний розум. У такі моменти починаєш цінувати життя, своїх найрідніших і найближчих людей, тих, хто поруч, хто підтримує тебе й розділяє з тобою найскладніші епізоди твого життя.
📍Інстаграм Хейтера
ЕПІЗОДИ ВІЙНИ | 1 761 |
| 6 |  +3Історія була на новому для бригади напрямку. Потрібно було зайти на позицію «Мавіка» з купою майна (так як із логістикою була жопа) по відкритці — 1 км, із перепадом висот у 70 метрів.
Вигрузились із броні, взяли нашу тачечку з майном і тягнемо її по відкритці. Мені здавалося, що нас видно з космосу (і, насправді, не здавалося). Пройшовши 200 метрів, ми побачили окопну лінію і щось типу ДОТу (насправді — бетонна коробка 2 на 3 метри). Ми вирішили зайти й перепочити. В укритті нічого не натякало на якусь біду, але ми помилялися.
З даного укриття рація не працювала, і я вирішив вийти з укриття, щоб спробувати вийти на командний пункт. Вийшовши, я почув ФПВ. Спочатку думав, що транзит, але побратим сказав зайти в укриття. Після того як я зайшов в укриття, це ФПВ влетіло прямо в залізні двері даного ДОТу. Мої навушники на касці тріснули на голові від ударної хвилі. Відчуття було, неначе мені з коліна дав у щелепу мужичок кілограмів 100. Мого побратима перевернуло на 180, і я подумав, що він 200, але він просто погано тримається на ногах 😅😅
Двері в ДОТі прикрило, і ми не могли вийти. Нагадую: рація не добивала, а ми були закриті в бетонній коробці. Через 15 хвилин залітає ще одна ФПВ у ці двері й не детонує, що нас і спасло, адже потім залетіла третя ФПВ, і була подвійна детонація, чого вистачило, щоб двері винесло і ми вибралися.
Зрозумівши, що ми вільні, ми далі побігли в село, в якому знаходилася наша позиція (звичайно ж, без майна). Потім нас ще довго намагалися вбити по різних укриттях у даному селі, але, у висновку, ми дійшли до позиції орієнтовно за 7 годин — контужені, але щасливі, що живі. Відбули ротацію 30 днів, але то вже інша історія)
📍Інстаграм НотБеда
ЕПІЗОДИ ВІЙНИ | 1 935 |
| 7 |  +9Зараз мені 22, у вересні буде 2 роки, як я підписала контракт. До війни я була безтурботним підлітком, навчалася в медичному коледжі, мріяла подорожувати світом, навчатися далі. Своє повноліття я святкувала 6 лютого 2022, а вже через декілька тижнів довелося забути, що таке мирне життя та почати опановувати навички виживання, дізнаватися про правило двох стін, світло маскування та підтягувати знання по наданню першої домедичної допомоги.
Перші обстріли, вибухи на НПЗ, що поруч з моїм домом, вперше я відчувала такий тваринний страх смерті. Багато що тоді змінилося для мене. Одне я усвідомлювала точно — жити під триколором не зможу, треба чинити опір (хоч я й жила в російськомовному інфопросторі: слухала їхні новини, читала їхні медіа, дивилася їхні розважальні шоу, освітній контент... абсолютне все було просякнуто росією, з початком повномасштабного вторгнення я чітко усвідомила що зараз важливо віднайти свою ідентичність, бо через мене й таких як я ми десятиліттями розчинялися в цій імперії, відкидаючи усе українське, чим власноруч душили культуру. І не тільки.)
Найзахопливіша історія, що я знаю — це історія нашого підрозділу. Я дуже пишаюсь і для мене честь бути частиною цього організму, бути причетною до технологічної революції та стояти у витоків всього НРК двіжу).
Наш підрозділ починався з трьох людей, які мали ідею, мотивацію, шалену витримку та віру в свою справу. Тоді, коли про наземні дрони ще не гуділи з кожного медіа, декілька ентузіастів побачили в цих радіокерованих машинках неймовірний потенціал та почали досліджувати, як можна покращити наявні системи зв'язку, модернізувати платформи та як все це комунікувати з командирами, які ще не до кінця усвідомлювали реальні можливості цих засобів.
Від трьох людей, які носили на бойові паяльник в пакетику АТБ, вже в грудні 2024 наш підрозділ вперше здійснив повністю роботизовану операцію, згодом ми стали першими, хто впровадив цифровий зв'язок на НРК, на весні 2025 наші оператори вже мали змогу керувати дроном по інтернету, з теплої тихої майстерні, а не з сирого бліндажа, крутячи щоглу.
Масштабувалися, обмінювалися досвідом, вдосконалювали свою систему, а далі за один тільки вересень 2025 мали на рахунку 56 тонн корисного вантажу доставленого на позиції підрозділам Хартії, раз за разом здійснювали успішні евакуації поранених, запускали НРК камікадзе в тил до ворога, мінували, розміновували та вибухали.
Нещодавно здійснили зачистку будівлі нашими роботами на Куп'янську, підрозділ не зупиняється на досягнутому та буде й надалі демонструвати цікаві рішення. Все це розбудовано неймовірними людьми, якими я захоплююсь та щиро пишаюсь, мені дуже пощастило потрапити сюди.
📍Інстаграм Джес
ЕПІЗОДИ ВІЙНИ | 2 144 |
| 8 |  +7Якось ми заходили на ворожу територію, в самий тил до під*рів для проведення спеціальної розвідки. І на енному кілометрі в глибині ми зробили патрульну базу для відпочинку групи.
Завжди в такій «червоній зоні» було заборонено знімати взуття і відпочивати без нього. Але так як ми лізли по річкам і болотам, я дав слабину і зняв взуття залізши в спальник.
Мій товариш, який був поруч, зробив мені зауваження, але я махнув рукою. І тут через деякий час побратим, який був на чергуванні, помічає ворожу групу, яка наближається в наш сектор. Ми відкриваємо вогонь, починається бій і я лежу босий в спальнику ведучи вогонь по ворогу, а мій побратим кричить мені: «Я ж тобі казав, бл*ть, не розуватись».
Але противник був знищений, я швидко взувся, і нам довелось довго відступати під град з ворожих мінометів, дзижчання дронів і пуски НУРСів. В той день всі вийшов цілі і я, попри власну халатність і недбалість, теж.
📍Інстаграм Ейса
ЕПІЗОДИ ВІЙНИ | 2 244 |
| 9 |  +8Нам передають по рації, що в нашу сторону їдуть мотоцикли, і в цю ж секунду я чую постріли на вулиці. Я швидко одягаю броню, шолом і хапаю автомат. Паралельно біжучи по накритій окопній лінії, я хапаю РПГ і сумку з пострілами. Вибігаю, побратим каже: «Вони попадали на х*й з того мотоцикла і забігли в кущі, які були на 13 годину від нас».
Дистанція десь була до 500 метрів. Вони пробували сісти на свій мотоцикл пару разів. Другий раз вже майже поїхали, і його кент вже навіть сів ззаду, але ми насипали, і вони кинули той мотоцикл та забігли в ті кущі, з яких вони вибігали. І тільки звучить фраза: «Давайте потім заберемо той мотик собі», — я бачу, як у районі, де той мотоцикл валявся, здіймається велика купа диму і вогню... То був мотоцикл.
Пройшло пару годин, усе трохи стихло. Під*ри затихли в зеленці. Я вже трішки розслабився і просто наблюдаю, як у моєму секторі біжать два тіла в такому, в той час знайомому, камуфляжі, але і в той час такому чужому. Я придивляюсь, бачу їхній легендарний камуфляж «жаба», даю команду: «Контакт». У ту ж секунду звук — понад п'ять стволів починають розряджатися в тих пітухів.
Починаю стріляти. У ту ж секунду я дивуюсь, пожимаю плечима вгору і думаю: «Чому він не падає?» Працюю далі. Периферійним зором бачу, як перший ховається за горбом, спустившись у балку, другий не встигає і падає під себе.
Потім першого добили ще на той час скиди. Усе стихло, і до нас у той же вечір приїхав БТР та провів ротацію прямо там, де ми вели стрілкотню.
📍Інстаграм Хутора
ЕПІЗОДИ ВІЙНИ | 2 409 |
| 10 | +8 Нам передають по рації, що в нашу сторону їдуть мотоцикли, і в цю ж секунду я чую постріли на вулиці. Я швидко одягаю броню, шолом і хапаю автомат. Паралельно біжучи по накритій окопній лінії, я хапаю РПГ і сумку з пострілами. Вибігаю, побратим каже: «Вони попадали на х*й з того мотоцикла і забігли в кущі, які були за 13 метрів від нас».
Дистанція десь була до 500 метрів. Вони пробували сісти на свій мотоцикл пару разів. Другий раз вже майже поїхали, і його кент вже навіть сів ззаду, але ми насипали, і вони кинули той мотоцикл та забігли в ті кущі, з яких вони вибігали. І тільки звучить фраза: «Давайте потім заберемо той мотик собі», — я бачу, як у районі, де той мотоцикл валявся, здіймається велика купа диму і вогню... То був мотоцикл.
Пройшло пару годин, усе трохи стихло. Під*ри затихли в зеленці. Я вже трішки розслабився і просто наблюдаю, як у моєму секторі біжать два тіла в такому, в той час знайомому, камуфляжі, але і в той час такому чужому. Я придивляюсь, бачу їхній легендарний камуфляж «жаба», даю команду: «Контакт». У ту ж секунду звук — понад п'ять стволів починають розряджатися в тих пітухів.
Починаю стріляти. У ту ж секунду я дивуюсь, пожимаю плечима вгору і думаю: «Чому він не падає?» Працюю далі. Периферійним зором бачу, як перший ховається за горбом, спустившись у балку, другий не встигає і падає під себе.
Потім першого добили ще на той час скиди. Усе стихло, і до нас у той же вечір приїхав БТР та провів ротацію прямо там, де ми вели стрілкотню.
📍Інстаграм Хутора
ЕПІЗОДИ ВІЙНИ | 701 |
| 11 |  +7Одного разу виносили позицію. Було необхідно перенести майно на точку з котрої нас заберуть. Вирішили йти з дистанцією між один одним. Скидами поранили одного побратима. Намагалися відстрілюватись від дронів, але часу було мало так як побратим вже стікав. Тому прийняли рішення надавати допомогу під вогнем.
Відповідно, накинули йому турнікети та почали тягнути його. Поки надягали турнікети, ще працював міномет та продовжувалися скиди і мені теж уламок залетів в ногу. Але ми всеодно продовжили його тягнути. Так як обстріл був сильний, то на зустріч не могли нам вийти для допомоги.
Бригада включила РЕБ, що позитивно допомогло проти дронів але вони всеодно продовжували ураження. В результаті дотягнули бійця до точки евакуації в укриття та змогли надати повноцінну допомогу.
📍Інстаграм Квіти
ЕПІЗОДИ ВІЙНИ | 2 524 |
| 12 |  +3Хочу розповісти один із епізодів своєї недавньої роботи під час проведення стабілізаційних дій у населеному пункті на території України.
Сучасна війна змінилася. Найнебезпечніше сьогодні — навіть не сам бій, а дорога до позицій. Один неправильний крок або кілька зайвих секунд можуть коштувати життя. Варто лише потрапити в поле зору ворожого БпЛА — і за лічені хвилини починається справжнє пекло.
Під час заїзду наша машина майже біля місця висадки двічі підірвалася на мінах. Ми швидко залишили техніку й розосередилися, розуміючи, що незабаром почнеться полювання дронів.
Кілька днів небо було повністю під контролем ворожих FPV. Ми годинами ховалися в підвалах і покинутих будівлях, чекаючи бодай короткого моменту, щоб продовжити рух. Одного разу, стрибаючи в розбите вікно, я не зміг пролізти через бронежилет. Довелося голими руками вибивати уламки скла, порізати долоні, але все ж дістатися укриття.
Згодом ми виконували завдання, поки одного дня нас не виявив ворожий дрон. Майже одразу почалися удари FPV. Будинок, у якому ми перебували, опинився під безперервним обстрілом. Потім ворог застосував ударний БпЛА «Молнія» із протитанковою міною ТМ на борту. Вибух був настільки потужним, що вибуховою хвилею мене прибило до землі, другий поверх будинку практично перестав існувати, а сама будівля загорілася.
Дим швидко заповнив усі кімнати. Стало нічим дихати. На мить здалося, що це кінець. Перед очима промайнуло все життя. Зібравши останні сили, я навпомацки знайшов маленьке вікно й почав вистрілювати автоматом, вибиваючи скло. Потім голими руками вирвав його залишки, порізав долоні й зміг вибратися назовні. Побратими допомогли мені, і ми відійшли від палаючого будинку.
Повертався на свою позицію під дощем — весь у сажі, обпалений, виснажений, але живий.
Після таких моментів починаєш зовсім інакше дивитися на життя. Перестаєш витрачати сили на дрібниці, більше цінуєш кожен день, кожну зустріч із близькими й кожну хвилину спокою.
Бо навіть тоді, коли здається, що шансів більше немає, потрібно боротися до останнього. Іноді саме ця боротьба дає можливість повернутися додому.
📍Інстаграм Чела
ЕПІЗОДИ ВІЙНИ | 2 276 |
| 13 |  +8Мабуть, спогадом, що найбільше запам’ятався з війни, була спроба мого виходу з оточення. На той час я був у складі 109 ОБрТрО. Сили нашого підрозділу були розпорошені по всьому місту й прикомандировані до суміжних підрозділів, здебільшого — 12 БрОП НГУ, безпосередньо до ОЗСП «Азов» і 36 ОБрМП. Мене у складі 20 бійців ТрО направили на підкріплення до в/ч 3057, у Приморський район міста, де ми потрапили в підпорядкування до бійців «Азову».
Так ми виконували завдання з оборони міста на правобережжі до 14 квітня 2022 року, коли вночі нам надійшов наказ — виходити на «Азовсталь». Через слабку організацію триматися однією колоною в нас не вийшло і, як наслідок, ми розділилися. Я втратив зв’язок зі «своїми» ще в перші пів години, і врешті-решт опинився серед двох нацгвардійців з інших частин, які до того ж не були місцевими.
Ми з ними домовилися пробувати вийти з оточення й пройти до «Великої Землі», як ми тоді називали основну частину держави, від якої були відрізані сотнею кілометрів окупованої території. Але, незважаючи на, начебто, згоду між нами, вони все одно вагалися.
Я розумів, що кожна година затримки зменшує шанси на успішний вихід, тож після невдалих спроб пояснити це їм я вирішив вирушати самостійно. План здавався вдалим — я був чинним студентом Маріупольського «вишу», виглядав доволі молодим і був одягнений як цивільний, тож проблем не мало виникнути.
Отже, тоді я пройшов уже відомими мені шляхами в обхід блокпостів, які зайняли росіяни, щоб вийти з міста. Тоді за перший день я пройшов до селища на виїзді з міста й запитав у місцевих, як можна виїхати до Запоріжжя. Дізнавшись про можливі варіанти, наступного дня я пройшов далі за маршрутом — близько 20 км, до села, у якому жили друзі сім’ї, які дали мені прихисток.
По дорозі я наштовхнувся на мобільний блокпост ворога, який успішно подолав, дотримуючись своєї історії. У друзів я подзвонив мамі, аби повідомити, що зі мною все гаразд, і наступного дня вирушив далі — у бік Покровська. Тоді я пройшов ще 20 км, але, не дійшовши до населеного пункту, через погодні умови й пізній час, змушений був заночувати в найближчому укритті — альтанці на березі ставка.
Наступного дня я вже дістався до наступного села, у якому проживав мій знайомий, який також надав мені прихисток, дав трохи їжі й повідомив про обстановку щодо противника. Заночувавши в нього, я продовжив рух наступного ранку — ще близько 20 км.
Тоді я дійшов до наступного села, де пропонував місцевим зупинитися в них за гроші, але вони категорично були проти того, щоб я платив, і оселили мене безкоштовно. Тоді через невпинні дощі мені довелося залишитися в них ще на день. Коли погода покращилася, я, дізнавшись про розташування блокпостів, пішов далі дорогою, яку мені вказали, щоб оминути їх.
Це був останній ривок моєї невдалої спроби прориву. Подолавши ще 20 км, я без проблем пройшов перший блокпост на в’їзді в село Малоянісоль, але на другому, який був розташований на виїзді із села, мене розкусили, і там я й потрапив у полон.
📍Інстаграм Довбуша
ЕПІЗОДИ ВІЙНИ | 2 213 |
| 14 |  +9Був випадок на війні. Зранку з побратимом і полоненим збиралися зробити кави. Тільки-но хотів знімати воду з грілки, як полонений стукає мені по плечу і каже, що в тилу пара під*рів. Смішно було таке від нього чути звичайно.
То побратим знімає одного пітуха, інший починає тікати. В побратима перезарядка і пітух вирішив повернутись, і кинути нам гранату. Після того як граната розірвалась, пітух почав тікати по яру прямо від нас і я наздогнав його вже поодинокими пострілами.
Дуже повезло, що поки ми збиралися зробити собі кави, полонений змалював, що в нас у тилу щось дивне відбувається.
📍Інстаграм Номада
ЕПІЗОДИ ВІЙНИ | 2 495 |
| 15 |  +3Мій шлях почався зі строкової служби. Ми почали тримати оборону 24.02.2022. Стояли й очікували, що під*ри прийдуть і ми будемо вести бій. Мені був 21 рік, і ми трималися позитивно.
Нам по рації дали знати, що кац*пи вже висадилися за 70 км від нас на вертольоті, а ДРГ уже в місті.
Увесь 2022 рік ми допомагали з БК та стояли в Київській області. А у 2023 році я підписав контракт і поїхав на Донбас. Тут був в охороні та водієм. Працювали за графіком, який нам був звичний: вчасно подай людям те, що треба.
У 2024 році потрапив у кільце. Ми вели бій і трималися до останнього. Там отримав першу контузію та перше легке поранення. У кільці ми були 14 діб і змогли його прорвати.
Але головне для мене було те, що я вже відправляв фото мамі. Був зв’язок, усе було. Я мамі написав: «Прощай» — і поставив веселий смайлик. І тут пропав зв’язок, і я зрозумів, що ще поживу.
Після того, як нас вивезли, ми ще трошки повоювали, і я потрапив в інструктори. Там я був не у своїй тарілці, тому знову повернувся у 2025 році в піхоту, до нових хлопців. І я зрозумів: тут моя сім’я.
Ми були дуже круті й позитивні. Але перед тим, як піти в піхоту знову, я написав побратиму, його позивний — «Атом». На жаль, він отримав поранення. Ми були сім’єю, і він забрав мене до себе.
Ми їздили на бойові на Покровському напрямку. Зі мною був хлопець, позивний «Псих». На жаль, він загинув. Йому тоді було 25 років, як і мені. Ми тримали оборону, як рекси, і він багато чого навчив мене, незважаючи на те, що я вже багато знав.
Після піхоти я потрапив в ОББС і далі продовжую нести тут службу. І я скажу: ми виконуємо багато роботи та дуже добре прикриваємо піхоту.
На жаль, є втрати.
У мене тут був найкращий друг — Юра Гончар, позивний «Малий». Він був водієм.
Він їхав забрати нас із Лиману, але під*ри перебили нам переправу, і він не зміг нас забрати. Того ж дня він загинув — 24.12.2025.
Напевно, через це я й вирішив коротко написати цю історію.
📍Інстаграм Молодого
ЕПІЗОДИ ВІЙНИ | 2 567 |
| 16 |  +9Мій позивний — «Рама». Його я в житті чую частіше, ніж своє ім’я. Назвали мене так, бо я мав добру фізичну форму, а можливо, тому, що сам розвантажував ЗІЛ із боєприпасами до танка. ))
2014–2019 роки — служба в НГУ, батальйон імені генерала Кульчицького, старший кулеметник.
2022–2026 роки — служба в ЗСУ, ОМБр імені Чорних Запорожців (72 бригада), кулеметник / оператор БПЛА.
Наді мною вже сміються хлопці, але я найстабільніший — старший солдат в армії. Моє звання — старший солдат — уже останні десять років служби.
Історія: Київ, Пуща-Водиця, березень 2022 року.
Ротний збирає мій взвод і обирає тих, хто першим поїде на позицію. Про цю позицію ходять чутки, і в паніці бігає навколо нас інший напарник та каже:
— Там пиздець, там пиздець, там пиздець… Там дрони, там «Гради», там п*здець.
Одним словом — піднімає бойовий дух.
Я з іншими напарниками почав дивитися один на одного і відразу задумуватися, в яку сраку ми вписалися...
Ротний обирає кількох чоловіків. Ми потроху завантажуємося в L200, беремо боєприпаси, їжу, воду, сідаємо на пеньку і просто очікуємо, коли поїдемо.
І ось чутно:
— По машинах!
Я і хлопці застрибуємо в багажник цього пікапа й вирушаємо з Пущі-Водиці до Мощуна. По дорозі бачимо згорілі будинки, через ліс видно повалені дерева і тягучий запах диму, від якого аж пересихає в роті.
Ми їдемо, і чутно, що щось гуде над нами. Це під*рська пташка — «Орлан». Він висікає нас, і по нас починають працювати «Гради» та міномети.
Машина починає різко гальмувати, ми десантуємося і починаємо бігти крізь ліс. Над головами рвуться снаряди, які детонують у величезних соснах, на їхніх верхівках.
Нічого не зрозуміло — хто, що і де.
До нашої групи приєднується ще одна група. Вони так само не можуть зрозуміти, що відбувається. Але потрібно бігти прямо — там десь наші.
Я біжу, цей ПКМ постійно б'ється об ногу. Тоді думаю: «Якого хера я обрав бути кулеметником? Чому я не обрав звичайний автомат?» 😅😅
Але кацапські прильоти потроху дають енергії бігти далі.
Перед нами виходить кацапська піхота, позаду нас виїжджає танк без знаків розрізнення і починає стріляти.
Я вже думав, що він стріляє по нас, і вже все…
Але ні.
Танк відсікав під*рів і дав можливість нам просунутися далі та зайняти позицію.
Фух…
Ми нарешті на точці.
Кожен зайняв свою нору.
Думаємо: тут буде безпечніше…
Але безпечніше не стало.
«Орлан» висить над головою 24/7.
Артилерія вся коригується по нас.
Прилітає метр попереду, два метри позаду.
Прилітає в дерева над головами.
Після одного з прильотів у норі хлопця засипало піском.
Напарники почали його відкопувати.
Живий.
Усе добре.
Після змору й багатьох годин без сну сил майже немає. Але іншого виходу немає — треба триматися і не заснути. Кожна хвилина проходить, наче безкінечність, яка тягнеться і не має ні початку, ні кінця. У мою нору надвечір застрибує медик, витягує цигарки і питає:
— Будеш?
А я у відповідь:
— Я хоч і не курю, але, мабуть, уже буду. Все одно тут і загнемося...
Викурюю цигарку і думаю:
«А зараз міг би лежати десь на морі за кордоном, грітися на пісочку і пити якийсь коктейль. Як же добре було б...»
Після доби обстрілів, які майже не закінчувалися, після зневоднення і без сну настає наступний ранок.
З хлопцями знаходимо і ділимо одну півторалітрову пляшку води приблизно на двадцять п'ять чоловік.
І тут чуємо, що хтось позаду до нас біжить.
Це наші.
Вони прийшли, щоб замінити нас.
Ми дивимося на них і розуміємо, що вони ще нічого не розуміють, куди потрапили...
Поки було десять хвилин затишшя, ми змогли вийти назад на базу.
У нас була доба, щоб відновитися, а потім знову все по новій...
Така вже наша робота — стояти до кінця.
Адже це наша країна.
Це наш дім.
📍Інстаграм Рами
ЕПІЗОДИ ВІЙНИ | 2 533 |
| 17 |  +5Найбільше мені запам’ятався мій другий бойовий вихід. Саме тоді я по-справжньому відчув, що таке війна.
На позицію ми заїхали разом із моїм побратимом Другом Оманом. Ми успішно прийняли позицію, перевірили все необхідне й організували роботу. Після цього Оман усміхнувся й сказав:
— Ну що, за хорошу ротацію.
Ми відкрили по банці кока-коли й випили за те, щоб ця зміна завершилася благополучно. Потім він сказав мені лягай відпочити, а сам залишився спостерігати за обстановкою.
Було близько четвертої ранку, коли мене розбудили вибухи, крики. Приблизно за п’ятдесят метрів від нас знаходилася позиція наших побратимів. Саме звідти лунало: «Допоможіть!»
Ми не роздумували ні секунди. Схопили вогнегасник, лопати й побігли на допомогу. Після ворожого обстрілу загорілося укриття. Коли ми прибігли, хлопці вже майже впоралися з полум’ям. Ми переконалися, що всі живі, й повернулися до свого бліндажа.
Минуло лише кілька хвилин, як почав працювати ворожий 120-мм міномет. Один вибух… другий… третій… І знову пролунали крики про допомогу. Цього разу загорілося поле, а вогонь стрімко наближався до бліндажа наших побратимів.
Ми знову кинулися вперед. Хтось збивав полум’я гілками, хтось працював вогнегасником. Я лопатою закидав вогонь землею. Дим різав очі, було важко дихати, але ніхто не зупинявся. Ми розуміли, що повинні врятувати позицію.
Коли пожежу вдалося загасити, ми швидко повернулися до свого укриття.
Минуло буквально дві хвилини.
Перша міна впала поруч із бліндажем.
Друга — ще ближче.
А третя влучила просто в кут нашого укриття.
Вибухом засипало вхід. Ми з Другом Оманом одразу почали відкопувати вихід. Вибравшись назовні, побачили діру в бліндажі. Лише відповзли кілька метрів, як у наше укриття одна за одною влучили дві FPV. Якби ми затрималися хоча б на кілька секунд, нас би там уже не було.
Ми перебігли до сусіднього бліндажа, де знаходилися наші побратими. Але й там не було спокійно. Під*ри почали скидати зажигалки. Незабаром усередину почав заходити густий дим, і стало зрозуміло, що потрібно діяти.
Ми зв’язалися з командуванням і отримали наказ відтягнутися на запасну позицію.
І саме тоді сталося те, що я пам’ятатиму все життя. Небо затягнули хмари, і пішов сильний дощ. Він загасив полум’я, яке поширювалося навколо, та ускладнив роботу ворожих дронів. Під прикриттям цього дощу ми забрали побратимів і відійшли на запасну позицію.
Ми дочекалися вечірніх сутінків. Наш бліндаж був майже повністю зруйнований, тому залишатися там уже було неможливо. Командування повідомило, що за нами вийде евакуаційна група.
Коли до нас наблизився MaxPro, ми вийшли зустріти червоним. У цей момент почувся звук Крила. Здавалося, що він летить просто в MaxPro. Усе відбувалося, ніби в кіно. Але він не влучив. MaxPro прорвався крізь небезпечну ділянку, ми швидко завантажилися, і ми поїхали до дому.
Уже після повернення до мене підійшов Другоман і сказав слова, які я не забуду ніколи:
— Друже, найбільше я переживав, щоб тебе не охопила паніка. Це ж був лише твій другий вихід. Але ти зібрався, узяв себе в руки, і ми все зробили правильно, щоб вижити.
📍Інстаграм Чапи
ЕПІЗОДИ ВІЙНИ | 2 671 |
| 18 |  +3Служу в ЗСУ з 2020 року.
Захоплива історія — це коли в березні 2022 року я вперше пішов у розвідку.
Ми не були готові до таких ситуацій, але діяли злагоджено, і в результаті впоралися відмінно.
Після цього, на жаль, наприкінці травня 2022 року я потрапив у полон, де провів три жахливі роки.
📍Інстаграм Одеси
ЕПІЗОДИ ВІЙНИ | 3 420 |
| 19 |  +5На початку війни я був уже на БЗВП, і одразу мене забрали на аеропорт, там, де злітали наші винищувачі. Я там прокидався і вставав під звуки балістики, яка падала дуже близько, і літаків, які піднімалися та переходили в гіпершвидкість.
Я небагато про службу можу розказати, бо потім було тяжко згадувати більшість моментів, так як ще у 22 році я під Сватогірськом потрапив у полон і просидів там до 25 року.
📍Інстаграм Панча
ЕПІЗОДИ ВІЙНИ | 3 303 |
| 20 |  +6Найбільше історія запамʼяталась з 2023-го року, коли я разом з відділенням піхоти і відділенням розвідки заходив в сіру зону на «закрєп». Половина посадки була в сіряку, інша половина під п*дорами. Ми потрапили у засідку буквально через 5 хвилин.
По нам відпрацював снайпер, потім полетіло в нас усе, танчік, «васильок», стрілкотня і 82 міномет. Мене відрубило майже на 2 хв, а потім все як у фільмі: вибухи, крики, стрільба. Майже відразу у нас було 3 важких 300. На відході почав косити в нас «пєкич», моєму товаришу виривало з рюкзака труси з носками від куль, а я був чітко за ним, в моменті попрощався з батьками, і був готовий до смерті.
На щастя, наш нуль відтягнув на себе вогонь, і ми, реально, дивом змогли винести всіх поранених і врятувати їх.
🔗Інстаграм Лєго
ЕПІЗОДИ ВІЙНИ | 2 952 |
