Храм поезії (🖤)

все що ти вириваєш з корінням зародиться у тобі знову насіниною соняшника кульбабчиним пухом торкнеться за вухом гарячими потрісканими губами і нагадає все що відчайдушно бажаєш забути прошепоче "я більше тебе не покину" так що мороз попід шкірою а ще дивні бульбашки заголосять десь серед неба флешбеками тремтячими доторками сказати боляче сказати небо спорожніло сказати — боляче, небо спорожніло, порізало тонкий живіт об дзеленькіт порожніх консервних банок сказати це, випростовуючись з його обіймів виростаючи наче тінь у світлі вуличних ліхтарів щоб бути більше ніж ти сама бо тільки так зможеш дати вітрові роздягнути тебе забрати все чого маєш позбутися — стиснувши кулаки до червоних смужок зсередини долонь тримаючи/сь за останнє слово до липкої теплості сором'язливих паростків тогорічних кульбаб які ще продовжуєш гріти у своїй руці

коли смерть закінчиться, я стану кимось іще, кимось, кого любити простіше а жаліти не має причини відповідно й ненавидіти, змагаючись за фігуру жертви, теж не буде за що ці гримаси медузи горгони настільки осточортіли, що легше вже скам”яніти і відчувати себе як ніщо стати голосом степу білим пилом цієї землі спопеліти у вогнищах часу і тоді, якщо при мені знов починатиметься війна: я виходитиму з кімнати, примовляючи: так, ви програли, вітаю вас із перемогою бо серце більше не зможе качати кров ритуальних образ і стане - півонією плачу а я тоді стану полем незграбним вичовганим замінованим без людей, і рослин, і звірів, і слідів самого життя і себе переходитиму, як перепливають дитя річки в селі, туди і назад, туди і назад просто щоб не збожеволіти Ія Ківа

Любі друзі 🐝 Я зробила пост про Плейлист в інстаграмі. Будь ласка-ласка-ласочка, перейдіть на цей пост https://www.instagram.com/p/Dc1H1p7jMle/?img_index=1 Поставте сердечко, натисніть репост, зберегти. Якщо вже геть вболіваєте за конкурс та українську культуру, то напишіть щось в коментарях хороше. Особливо якщо ви вигравали чи вам просто подобається конкурс і ви хочете, щоб я не вигоріла й проводила його частіше й частіше. Ну от такі справи. Дякую 😅🧡

деякі жінки зберігають запахи наче спогади консервують їх у маленьких ємностях баночах з-під шампуню з шавлією чи лавандою і потайки відкривають щомісяця це запах мого дитинства - каже мені одна жінка у кутиках її губ з'являється м'яка складинка вона опускає очі так наче пахнути дитинством у її віці дещо непристойно це запах мого безсоння - каже мені інша я вдихаю каву й хвою випрані простирадла верхні нотки утоми й пристрасті і знову лаванду у складках її повік збираються тіні вона заплющує очі і ховає пальці у синій плісерованій сукні так наче пахнути юністю дещо зухвало з її сторони це запах мого колишнього і колишньої м'ята і коріандр це запах моєї сестри і матері троянди й півонії випічки з маком це запах моєї книги де кожна літера віддає корою берез і олією макадамії це запах моєї нестями кипарисів і моря і знову лаванди затуляю очі так наче пахнути життям якось непристойно у наші часи тоді усі жінки що збирають запахи консервують їх у маленьких ємностях баночках з-під шампуню й гелю беруть мої руки у власні руки і лишають свій аромат... @vykokhana

За ширмою з листя проміння іскриться, Шукає дороги додолу. Як злитком зависне, то рвуться під тиском Липневі одежі тополі. Чи можна зігріти зусиллями літа Кутки, заморожені смутком? Захоплені твістом спідниця з батисту Та вітер танцюють розкуто. Зима не забута: у кожній пелюстці Сліди, що стихії лишили. Та щастя карбункул росте самобутньо, Вбираючи співи пташині. Засріблені пасма оплетують ласо Потоки із сонцесофітів. Минулі контрасти змиваються часом, Щоб дати новим пломеніти. Під ширмою з листя надвечір не спиться, Куйовдиться сміхом повітря. Вистукують спиці розмов щось жаристе, І край і в неспокої квітне. @literospletinnia

Діду, прийом. Я виросла, дістаю до педалей і легко орієнтуюсь по моху в хащах нічного саду. Їжджу на автоматі – нашим зрадила ідеалам. Мені вже не так цікаво, що же там далі, тим більше, що стільки із того “далі” тепер позаду. В шахи не граю. Все ще не вивчила поіменно всіх бородатих гуру твого наукового комунізму. Не народила, не зустріла справжнього мена, стріляла в публічному місці, падала п’яна в Сену – нічим пишатись, все радше із списку “різне”. Ти би розслабився - всі навколо дорослі, анітрохи не діти. Нікому нічого не винні, все робимо швидко і не навзаєм. Постійно не вистачає на щось, без чого ніяк не можна радіти, втім, там, де ти зараз є, ти значно краще знаєш, що таке “немає часу”, і що часу взагалі немає. Мама не вийшла заміж, в мене все та ж освіта, курим удвох на балконі і їздимо часом за місто. Я засинаю без казок і платівок, але на початку літа прокидаюся часто і захлинаюся від повітря, світла і світу, цього прекрасного світу, який не ясно з чим їсти. Катерина Бабкіна #бабкіна

Сьогодні вийшла моя "Руйнація". Десь вистраждана. Десь натхненна. Але точно - особлива. Запрошую поки що переглянути її в моєму інстаграмі, за посиланням – https://www.instagram.com/reel/Dc9TKrmMG6T/?stkn=MTgzanh5YWo0cWRrOQ== Пізніше поділюся і тут ❤️ Окремо дуже хочу подякувати @woffsay без якої не було б цієї роботи взагалі. За її терплячість і, звісно, операторську роботу. І @maLvaaaaaaaaa за допомогу з аудіоскладовою. Бо зробити з мого голосу щось гарне – ще та задача :) А ще, цей вірш я писала на конкурс "Плейлист" від @virshoplitkarka . І зараз на її каналі відбувається новий набір. Тож заходьте, надихайтеся темами та пишіть вірші. А я запрошую до перегляду. І буду дуже вдячна за ваші коментарі, лайки та поширення ❤️🌿

🕊 ПОВІДОМЛЯЄМО, ЩО НАБІР У КОМАНДУ БУЛО ПРОДОВЖЕНО! Ми — ЛітАфіша, місцева дошка оголошень літературної сфери. Організація росте, і тепер просто новинами ми не обійдемось. Ми жадаємо розвитку і в сфері офлайн заходів у Києві та Львові, і у створенні власної спільноти, і у певних онлайн заходах. Саме тому, виникає потреба у наборі вмотивованих людей, що будуть горіти своєю справою! 🎉САМЕ ТАК, ЦЕ БУВ АНОНС НОВОВВЕДЕНЬ 🌿 Кого ми шукаємо? Відкриті ролі: ~Онлайн-команда: — SMM Instagram — SMM TikTok —Менеджер івентів та конкурсів(онлайн та спільнота) —Помічник для онлайн команди ~Команда спільноти: — Дизайнер для спільноти —Помічник для спільноти — Модератор ~Офлайн-команда(Київ\Львів): —Ведучий —Помічник для офлайн-заходів —Дизайнер для офлайн-заходів Увага! Набір від 14+ ✨ Що чекає на тебе? • психологічна підтримка в команді • веселі спільні ігри та активності • система відпочинків без вигорання • можливість отримати цінний досвід, що стане в пригоді в майбутньому • дружня атмосфера, де кожен може проявити себе. 🕊 Доєднуйтесь до команди, аби творити майбутнє вже зараз, роблячи літературу та все, що з нею пов'язано, доступнішим. Адже, ви пам'ятаєте? Творчість для всіх! #пошук

дефіцит дитинства на екрані телевізора — серіал, на дивані — я, мала, відстоюю право на гучність — горланю заставку серії, ніби мексиканка з трояндою у звільненому від резинки волоссі у світі поза телевізором — дефіцит, такий чорно-білий, як цей балакучий екран. його затуляють батьки навіть тоді, коли нічим затуляти. а чим? лише ілюзією спокою. дитинство дев’яностих таке туманне, що хочеться грати з ним у хованки. касети моїх попсових спогадів накручуються без олівця. спочатку було слово тата: «замість зарплати видали новий телевізор — кольоровий». потім було слово мами: «може, вдасться поміняти на продукти». потім було моє слово: «не міняйте телевізор на продукти: нарешті побачу в кольорі Петрика, малюка Гіпопо, Півника й Котика, Капітошку!» скрап-картинки в голові створюють ілюзію спокою, ілюзію «тоді було краще», коли відчуваєш дефіцит дитинства. © Олена Галунець @virshoplitkarka #олена_галунець

осінь торкнулась мене, рукою провела по лобу гарячому – зняла серпневі недуги і температуру щастя запаморочливого негоже хворіти оманою, ще й восени, цю розкіш можуть дозволити лиш ті, кого люблять #поезіяверонічки

Ті слова, що в глибинах народжені рибами, Залишають наживки з гачків язика під лускою. Мов у дзеркалі недоомріяне зчитую, Недовиловлене, недовимолене. Не з тобою. Я селюся у мушлях замріяних равликів, Плину голосом звуків знеструмлених за течією. Бачиш, зливою в серці спричинено паводок. Саме тими словами і мовою саме тією. Не замовчуй. Мовчи у розплавлених вигуках. Піднебінними веслами човен виштовхуй на берег. І пісок у долонях просіявши, вислухай. Як востаннє, як вкотре, як завше, по колу, як вперше. @sarahwatsonrhymes #оксана_мовчан

Марена замість моря цілувала ногами сонні сльози замочені у солі ноги драбинками дряпають обірваної шкіри солонинки зацілованні зашершавілі п'яти не спочинені у слизькій траві листя м'яти в подиху солоної землі міріади напівзатухших світляків сигнальні вітряки. @River_66 #тризуб_посейдона

🍐 Хто за літо написав нової прози, сьогодні є нагода явити її на читаннях в Купідоні 🎬 Початок о 15:00 (6 вересня) Ведучий класик музики й літератури Віктор Недоступ 🐲 Гостям кава, перемож_ниці шампанське, вхід вільний, вихід теж

Не встигла викласти цю По мотивам Запорізьких вишиванок 💗 *забрали

Поетичний конкурс "Плейлист" повертається! 🎧 Набір віршів для осіннього альбому декламацій на "Віршопліткарка FM" триватиме до 20 вересня включно! 📍Підпишіться на канал, залиште в коментарях до наступного допису 1 свій вірш за завданням: посилання на завдання 📍Голосуйте реакціями на вірші інших учасників, які вас зачепили. Поезії, які наберуть 15 і більше реакцій підписників каналу, потраплять на оцінювання до суддів. Отже, переможців допоможуть обрати і читачі, і судді. Регламент конкурсу 👉 тиць сюди 📲 Добірка віршів переможців минулого конкурсу є на YouTube Успіхів, ваша Віршопліткарка 🍀 #плейлиствіршопліткарки @virshoplitkarka

ледь жевріють розмиті полюси на стелажах під складками гофрованих фіранок і бузиновий чай роззявленим листом  залігший у шершавість настінно-успадкованих проріх гірчить гречаним медом і моїми девʼять з-під гобелену спогадів — красиво визирає ранок і пахне аличею й деревиною з татових майстерень / привіт @nlitvinovapoetry #літвінова

🎤 ПОЕТИЧНЕ КАРАОКЕ в Закапелку на Подолі! Гм, а що, як читати поезію так, ніби це твоя улюблена пісня? Або чужий вірш так, як відчуваєш саме ти? 06.09 вересня в книгарні «Zakapelok» ми організовуємо Поетичне караоке — це вечір, де вірші можна не просто слухати, а приміряти на себе. На вас чекає формат, у якому: 🔖 вірші звучатимуть у несподіваних інтерпретаціях; 🔖 читати зможуть не лише автори, і відвідувачі теж; 🔖 один і той самий вірш в одну мить може бути зовсім різним; 🔖 І так, між усім цим будe Закапелок, кава й люди, яким теж хочеться трохи поезії. 🗓 06.09 | 18:00 📍 книгарня «Zakapelok», вул. Костянтинівська, 16 Вартість участі: 150 грн — учасники 250 грн — глядачі Запис на вечір: @andybur ✍️ Приходь читати, слухати і впізнавати себе в чужих рядках. Мікрофон чекає. Вірші теж.

​🪺 НАБІР ТЕКСТІВ У ЖУРНАЛ «ЛЕГІТ»: поезія, проза, публіцистика, щоденники Легіт не належить нікому — він вільно рухається між вимірами, шукаючи свій напрямок. А де і з ким знаходите своє місце ви? З 26 серпня до 13 вересня зможете подати тексти, які містять відповідь. Адже ми оголошуємо набір творів у новий випуск. Докладніше про жанри, обсяги, фокус-тему — тут. Щоб подати текст, заповніть форму та прикріпіть до неї файл. Автор/ка може подати один текст кожного жанру. Тема випуску — приналежність: родова, мовна, тілесна, уявна, втрачена, вигадана. Не спиняйтеся на поверхні — ідіть у глибину. Ваш @lehit

Грішна! За гроші гірша, продажніша. Чи то моя ніша важливіша за вашу? Хочу пестощів твоїм пестиком, Твоїм ім'ям. Все найприємніше тобою називаю, мій драконе. Тану і течу, танком твого танку витечу на поверхню ліжечка, коли твій зверхньо-лагідний погляд співчутливо придивляється, втримуючи рухами мою нижню половину. Вгору, вниз Вгору, вниз Бриз, бризьк З к з к з к – Змагалися пружини матрацу Спіралями часу. Піддавались і відпускали, виштовхуючи скрежетом імена нічних відвідувачів, подорожніх, хворих, щасливих чи запрограмованих. Поезія – для сумних, а для сильних однокімнатка на вітряних горах, А для сонних хмизом дощу сипле село старого двору. Жити, вмерти Жити, вмерти З власними мріями секс, Приємний спогад ніжний, як зелено-рожевий захід, гострий, як твій перший вхід у мене. Чому, як метелик впійманий крихкий, боюся здатися і сказати відверто – люблю двох! А потім розреготатися. Кожному з них в спину Милу Ніжну Сильну, в яку втирала секрет своїх долонь. Родимі, родимки… Нехай ідуть, а я лишусь в собі і спогадах. @ankolesan #анґа_зелена

кохання це привілея та один із предметів розкоші майже як свинина іберико чи березневі овочі кохати це те саме що грати у гольф із багатими білими чоловіками— до сорому мало зусиль але в біса посереднього сексу та виняткової драми почуття це привілея десь на вершині Маслоу разом із сектами, здоровою їжею та не пакетованим вином кохання це мелена кава замість нескафе три-в-одному це ніби їхати карантинним таксі на позняки з подолу почуття це як казка діснея наче сесія, а ти маєш здоровий сон тож кохання — це про привілеї але спробуйте prove me wrong @nesvidomo