Храм поезії (🖤)

Дорога сліз¹ Прогресом на Захід Коламбія² манить: Удари по коліях, квіти бавовни. Початки маїсу у ґрунт переорано. Покинуті землі поринуть в тумани. Дорога широка,  не знали Черокі, Як швидко без кореня цвіт їх зав'яне. Одежа тоненька, спожитки замерзли. Позичила Квітка³ свій плащ немовляті — Не сіла вечеряти біля багаття. Сіріло лице амайéлі⁴ в наметі: Великі рівнини забрали дружину. Живі вирушають — не квапляться мертві. Приносять вітри пневмонію до прерій. Усі захворілі залúшились. Зранку У водах приспить золота лихоманка. Бізони з вовками — Едем на папері. Обіцяний спокій? Забудуть Черокі Всіх предків імення. Назад не повернуть. 1. Дорога сліз — масова депортація індіанців. 2. Коламбія — персоніфікація США після революції. 3. Квітка на снігу — Елізабет «Quatie» Росс, дружина вождя черокі Джона Росса, яка загинула Дорогою сліз. 4. Амайéлі — вождь мовою черокі. Картина: " Американський прогрес" Автор — Джон Гаст, 1872 рік. Вірш на 2й тур Ліги поетів. Тема — " Колонізація"

Нам казали: таке не читають на сцені. Що це “занадто особисте”, “занадто щире”, “занадто чуттєве”. Але поезія — це не про дозволи. Це про дотик, що не потребує рук. Про голос, який оголює більше, ніж тіло. У світі, де сексуальність кричить з білбордів, ми обираємо шепотіння римами Тексти, де звучить справжня пристрасть. Цей етер — для тих, хто знає, що слово може пульсувати. Хочеш увійти в цей простір? Напиши «+» у відповідь на пост Посилання на сторінку, де буде прямий ефір https://www.instagram.com/yeschoskazaty?igsh=eTlyOTAyazJ3b2pq&utm_source=qr

tabula rasa якби всі машини у світі стали зеленими людство б різко вийшло з dark ages якби всі машини стали червоними гвалтівники би розбачили у дівчатках 12 femme fatale якби всі шляхи пожовтіли ми б сонцеосяялись у pax romana якби всі всі машини стали чорною тінню — memento mori, страх преед смертю. знов — dance macabre, eternal return але поки — vita contemplativa на розі шосе і забуття.

Сьогодні лишу цікавий filler. А все тому, що ви — так-так, ви, підписники каналу "ставозеро" — протягом півтора місяця ділилися прізвищами/псевдонімами авторів, які вам спадають на думку при згадці того чи іншого регіону/обласного центру. Як наслідок, вийшла отака карта, де вписано по два/три найчастіше згаданих автори. Можливо, вас щось здивувало у виборі тих чи інших поетів під певні регіони? Буду радий відгукам :)

Прийняття /сакуро самовидці над річищем тиші в пурпурові кружальця розлуки вписали свої імена моє вміння читати твої не скасовані з часом окличні залишається в кутиках посмішки наче свіжа оголеність шкіри японської вишні - достеменно до правил життя -цвіте- як красиво ведеш за запʼястя тонке аж розчулена жилка пелюстки на останніх витках логарифмів спіралі* відновлює серцебиття від пронизливих присвистів вітру полохливо вібрує й безшумно розростається світлозалежною ніжністю в ребрах - почýй-но, вона здатна на більше ніж будь-хто колись уявляв падіння/ так спроможна тримати цю відданість відстані зліплену з марень безумовна присутність любови- тільки ще раз мене обійми́ в цьому спокої ставши лице до лиця поміж нами приточила б петельки на затертих манжетах вчорашньої драми ледь помітно здмухнувши невидимий смуток цієї весни *Властивість логарифмічної спіралі - зберігати свою форму після різних перетворень Вірш на 2 тур Ліги поетів, тема - вміння

живи, дівчинко, живи у своєму темпі. ковтаєш міське повітря, наче рванули в гори, маячиш вогненно, ніби повсюди темрява, танцюєш звабливо, ніби під алкоголем. танцюй, дівчинко, танцюй у своєму темпі, зі сміхом бісячим, із трохи пихатим поглядом, бо в щастя твого — кінцева на тім моменті, коли ти знову когось забажаєш поряд.

Травневий настрій!!! ТРАВЕНЬ Вітер холодом подмухав, Злет пелюсток наче сніг, Травень знає не послухах, Це в природи такий збій. — Мамо, глянь, кульбаби жовті, Промінь сонця спати ліг? Бджоли будять — хоботочки Почали медовий збір. Джміль кошлатий спір затіяв: — Мамо, він неначе дід, Все бубнить, чи мало квітів? Жовтий килим в трави ліг. — Доню, всі спішать набрати Дива божого — це ж дар! Ми зберемо в кошик також, Мед зготуємо у чай. Жовтий колір, жовтий настрій, Тепло в серці, щастя мить. Придивись, там жовтий заєць У кульбабі, доню, спить... 02.05,2025 фото з Pinterest.

Запустив розмову. Можете під'єднуватись. https://meet.google.com/itm-qxsy-jmt

3)   4Killdun4ik  vs Сонячна Темінь 4Killdun4ik:  Як домовлялись, без коментарів. Дякую, за Фрірен. Цей вірш я взагалі не зрозумів. Але читаючи вірш я згадав про існування однієї валькірії з холодної Норвегії та сонячної Слобожанщини. 5/2/2/3 Сонячна Темінь: Це пиздець! п и з д е ц ь  п и з д е ц ь п и з д е ц ь 0/0/0/0 Голос: 4Killdun4ik.

Збірка в роботі. Передзамовлення 250 грн. Далі отримання Новою Поштою за рахунок замовника. Книга «Скрипторій» – збірка віршів, віршованих казок та лірики. Всі мої ельфи, дракони та єдинороги. Сума збору на банці – на тираж 100 екз. Але мінімальна сума для 20-ти – від 9000 грн. Все, що більше – збільшить тираж. У книзі мої ілюстрації та кілька ілюстрацій чудових художників. 🔗Посилання на банку https://send.monobank.ua/jar/3BcrofDKYg 💳Номер картки банки 4441 1111 2131 7576

Головне – зробити перший крок від первинної точки від атому Карбону від загоєного татуювання Галактик що віддаляються від нашого початку до початку кінця. Вибухом надприродним найдивнішим найдивовижнішим надпочатком. Дихай! Зупиняється подих від слова «від». Дихай «до». Рідкого кисню вдосталь вистачить до завтра до сонця до глибини до розкинутого гілля до мене. Пливи кролем брасом батерфляєм. Злітай каменем. Падай ніжним метеликом. Розчиняйся місячним сяйвом у повені. Стікай піском між міченими атомами мізинців. Повернись до первинного вибуху очима шкірою шовковим відчуттям шкідливих звичок що ховаються за незліченними кінцівками надпочатку. Без закінчення. Без зупинки. Без кінця. Оксана Мовчан

Коли заново вчиш слова, найважче вимовити “ніколи”, найскладніше читати книжки з улюбленими картинками. З діркою в спині, уквітчана пластиковим вінком, попелом посипає майданчик Тинкербел. Make Neverland Great Again, все, що зверху — ІПСО, жере сарана овочеву культуру згоди. Навколо втраченої планети розкручують сонечко ті, хто більше ніколи не впадуть з гойдалки. @bozhkoistyping #ірина_божко

Тут етер Олеся Репи instagram.com/more_poem?igsh=czgyeHp0cDl6MjFj

Атоми твого тіла - пил наднової, що вчасно вибухнула. Кожен спочатку зірка, допоки ущент не вигорів, наче будинок навпроти. Доносить протяг щільно римовані хрипи: коли палять бібліотеку, з легень вириваються літери. Попіл лягає в ноги: крапками, комами. Згорів дитячий майданчик, загинуло тільки двоє. Зненацька захоплені роєм бджіл з горючого алюмінію. Тільки двоє. Летять пилинки, осідають на руки інеєм. Оцинковане болем "тільки". Розпростерте тілами "тільки". Попелинки летять додому, до наступного вибуху наднової. @snigpoetry #мері

Етер давай

Все! Всім щиро дякую за ваші донати💛🧡