Храм поезії (🖤)

🏔️ Втеча ⛰️ От здалося б – Чи можна втекти від людської форми, Соціальної норми буденного віддзеркалення. Коли норму тобі прописали, напевно, Норни Чи то Парки – Навчили, як паритися під долею Тим піддослідним щуриком Із потребою в схваленні. Маренням їде день – Обираєш пусте базікання Замість чистої сили семантичної серцевини. Потім бачиш, Як діти тобі чомусь знову викають, Хоча, будемо чесними, ти не вмієш і вполовину Їхнього Заробляти та бавити его, Тримаючи рівно спину. Втеча нині здається єдиним шансом рятунку духу, Того самого духу, Який викликає у більшості Лиш бажання знизати плечима. Послухай. Послухай. Замовчи хоч на мить, моє серце, Йди у гори, в пустелю таким неквапливим рухом, Щоб помітити рухи у відповідь. Часом вдається Крокувати безоднею. Випади Тихим снігом, Вишневим обрамком стежин гострокрилих. Потім дихай, авжеж, Безумовно та радісно дихай, Коли вилився тихо у тигель І форму небачену вилив. Світ відновиться, серце моє, В ньому є ще керунок для сили. Квітень 2024 р. ***

втеча по стежці через пустелю сорок петельок у пошуках дому що у валізі? — питав прикордонник ніц особлівего, пане Ретельний просто усе моє жито житейське спогади, щоб не застигли, — у термос, пам’ять, намотана на веретена, біль у контейнері, сльози в цистерні гордий собою спікер на TEDі подорожує лише із зубною щіткою — теж мені антитеза Ноя, думають біженки терпко ти поживи так два роки, чи стерпиш? не у готелях/котеждних містечках, а у спортзалах/гуртожитках/там-тешніх оселях у хостів /і дякуй, і жодних претензій/ термін утечі у теках держслужби що ти напишеш у полі “адреса”? ні, не прописка, не рече- сховище, справжня. слухай: шити клаптеве життя — це мистецтво темне люстерко хутенько протерти в тебе є ти — жива, ціла і тепла, значить усе, що було — не смертельно знімеш затерпло бретельки істерик і розтечеться пастель по артеріям стебел ти — і є дім, і фортеця, і тенькіт бентежного серця — чуєш, б’ється, легке, як метелик 30.04.24

Не попий каву сьогодні, а візьми номерок за 40 грн🫶

ще зовсім трохи і збір Оксани завершиться Посилання на банку

обирайте docs.google.com/document/d/19HFGxJ21pAIT74xDcboRfsDrVIn72oRr--psNLYQNY8/edit?usp=drivesdk

*** весняна геометрія полів запах майбутніх хлібів за вікном заспокоїть ці сонячні дні ще настануть напоять наповнять зерна вдихнеш і солодко не рахуй їх будь ласка в одному із них пам'ятаєш ти казала зелені шторки у нашім купе зливаються із зеленню за вікном кілометр за кілометром @znykome

Завтра до 7:20 можна обрати двох джокерів для півфіналу

бард Любисток Дірка від туманності Грифон Зірочка Бузок Зараз подумаю Скарифікатор Mustela putorius Prosto ta Ціпалетта

Вульф - бард Любисток Дірка від туманності - Абсент Escaper - Грифон Ми - Зірочка Вінні - Бузок Зараз подумаю - Тиша в бібліотеці Скарифікатор - Черепаха-аха-аха Tabula rasa - Mustela putorius Shameless - Prosto ta Ціпалетта - Мустанг

Наступний етап - півфінал. Тема: Мандри. Дедлайн: 1 червня

Наступний етап - півфінал. Тема: Мандри. Дедлайн: 1 червня

Під дописом підписники сторінки можуть обрати двох учасників які пройдуть у наступний етап. Від однієї людини два голоси.

Втеча (результати) https://docs.google.com/spreadsheets/d/1eAM8ZZszlRk8_y0q4e6Rsu9MN47ybhXz45L__XfAfWA/edit?usp=drivesdk

Усік - перемога 🥇

Німфа (Вірш написаний на марафон) Роздягаю тебе так нечемно, немов мандаринку, Розтікаєшся соком, коли декламую сонети. Якщо тіло коханої - храм, щойно служба минеться, Завітаю до нього, у край насолоди порину. Розчиняюсь в тобі, ніби цукор в гарячому лате, Розпускаєш волосся – блукаю в тропічних ліанах. Незнайомі палкі почуття вже нуртують вулканом – Я заради цих губ ладен все перешкоди здолати. Розфарбуєш все тіло у колір своєї помади, Розгадаю тебе, ніби ребус, і вивчу напам’ять Кожен вигин, западинку, потім пройдуся степами. Все дозволено зараз, тож нумо кордони ламати. Розквітаєш у мене в обіймах - тендітна волошка, Розважаюсь з тобою і знаю : до цього не жив я. Приманила солодким нектаром до себе, мов бджілку. Прошепочеш ім’я - моє тіло охопиться дрожем. Розцілую ще раз після того, як ти охолонеш, Роздивлюся : лежиш біля мене, як німфа, розкута. Не насичусь тобою ніколи, бо завжди бракує. Я життя залюбки би провів у твоєму полоні. синьоока #синьоока #інтимнірядки

Помолимось за Вусика

тітка і небіж долі поєднані богами Старими Новими вовча кров розтікається венами тут дракони палили багаття лоно моє розквітало лютововк та дракон ліжко розпечене золото чайки над нами у морі боги чаїлись у вічності ти нічого не знаєш, мій Джоне, ніч темна і повна жахіття. я клятий бастарде заріжу тебе уночі, Варта не гожа бути Безликим кров валлірійська холоне у нашому ліжку спалена Гавань сірим та білим саваном славить Королеву андалів, ройнарів і перших людей Джессі Галлівел @jessihalliwell