Храм поезії (🖤)

ню твоє тіло — твій храм, його підступи омиває вода нестримного Чорного моря, хвилі грайливо лижуть ступні, цілують ніжно живіт після палкого літа й важкої спеки завжди приходить прохолоди спасіння, ти шепочеш, що вийшла з ребра Ліліт я лягаю спати поміж твоїх стегон, і твій храм перетворюється на опочивальню, ти безжальна, впустила у мої легені міцелій, розрослась у них, наче міт я молюсь у твоєму храмі, відкидай усі свої страхи, знімай білі одежі, на землю поклади соломʼяний бриль, яким соромʼязливо прикривала груди, ти прийшла у цей світ саме така — оголена і беззбройна люди можуть заборонити тобі бути почутою, бути гучною, можуть кинути камінь, спалити твій храм, але вони ніколи не змінять твою сутність вони можуть танцювати на твоїх кістках, адже ти оголена і беззбройна прийшла у цей земний світ, щоб нести свою любов, наче гордості стяг.

Цей збір відкрив хороший друг мого чоловіка. Колись Сашко разом з моїм чоловіком забирав мене з пологового з першою дитиною, бо у нас не було машини. Тому цей збір важливий для мене особисто. На майстерню 🔗Посилання на банку https://send.monobank.ua/jar/3jssHpqAi6 💳Номер картки банки 5375 4112 2254 6298

Ковтнувши чашку еспресо - зомліла лише від радості. Це вдихи Волі хутчіше побачила там на дні. Не в сон я лину, а в сонце - одне з переможних ласощів. І доливаю ще кави. Залежна, як орк від гільз. Пройтися Кримом чи Сумами - відчути легкість, жагу зі спокоєм. І розчинити все горе ще зернами, бурхливим окропом. Он синьо-жовті вітрила ціліють від бомб тих, Господи. Весна закутана у діамантово-морозяний холод. Екстаз напою шалений - ескімо б взяти, схопити. Розпланувати поїздку - стати б "валізними" леді. Узяти "Jacobs Монарх", зварити йще одну... Шов з рани омитий. Ввімкнути б трек одкровення про серця, що сталеві! Сонячна Темінь @soniachnateminpoems #ковтокперемоги #темінь

Сам запит виставлю на днях, чекаю фіналізації по інфі. Якщо коротко: це для 5 ПКШР, Сумський напрямок. Я вже казала, що багато техніки було знищено. Хлопці попали в госпіталь, вже повертаються до роботи. https://send.monobank.ua/jar/2GwpapXwLs Хто розпочинить?

Присвячується Мурці. ну що я маю тобі сказати? у когось - Марія, чи хоч Олена, а в мене - ні хати, ні рим піздатих, я так, пересічно-паралельний до наративів благої долі - непристосований застосунок. пельмені, кола та анаболик. ну й трохи zoom-у. дивись, я без схем,              махінацій,                            кланів — плекаю тишу, щоб жити звуком хтось рве харизму, щоб вирізнятись, хтось пише плани, збирає cookie, та вище неба підбори тягне — асфальт відлунює металево. на фоні міста гливкої магми я наче стяг без герба та лева на фоні кольору плям лексичних статично граю в плейофф-неймдропінг — так іронічно палю(сь). в "по-лічном" — кульгаві кроки. та кожен ріст має дивне значення, стрибати в воду  - як в тій задачці, де з точки А в точку Б є начебто чи жовтий потяг за фібоначчі, чи тільки крок - нескінченно вартий слизьких парабол та гострокутих систем, горінь, реформ. і начхати на скутки. тож паралелюсь під власний вимір, тримаю коло найближчих. серед листів загубленого покоління я майже вижив, бо ще не вмер, а живу — зодягнений не по стандарту. сміється доля, як моріарті, як клята курва десятибальна, бо точки змішано, наче карти, на фоні неба все маргінально. і недоречна моя відвертість на фоні лиха, сирен і вирв. та на фоні загальнолюдської смерті — я ще живий. @viknapoetry #верле

Ти бачиш мене? Бо я тут, зовсім поряд: Ловлю твої сни і нашіптую зорям Таємне і тихе, нестримне, глибоке – Все те, що ховаєш удень від сторонніх. Вночі будь зі мною, бліда й босонога, Оголеним нервом, перекотиполем, Відвертістю, ніжністю, трунком, відмовся Від всіх заборон зі своїм білим вовком. Ловлю твої сни. Завиваєш волосся У коси тугі, перев'язані шовком Думки доплітаєш. Здолаю всіх монстрів, Що в душу тендітну проникнути хочуть. Я – твій оберіг, нерозривний із родом: Від предків крізь морок століть до сьогодні Приходжу до тебе тотемом, не гостем. Ловлю твої сни, зберігаю твій простір Щасливим, теплом огортаю, бо досить Шукати вину чи недоліки в собі. Світанком в роз'яснену променем просинь Прийду і залишу тобі стоголосся Праснів, що твій рід розкладав на покоси Цілющого зілля – заварюй на росах. А потім поспи. Я втиратиму сльози Й ловитиму сни. Ти під захистом вовка. Вірш привів мене у півфінал конкурсу від "Собору поезії", тема: тотемна тварина. Писала під псевдонімом 39.

вітаю, наші переможці: 1 місце - Таня Удод 2 місце - Саша Хопта 3 місце - Андрій Мальва результати коментарі вірші окрема подяка Каті Цимбал #хрампоезії

Щось знову пишеться... *** Я втомилася ненавидіти і поділяти людей На "своїх" і "чужих". Я не хочу захлинатися від гніву, читаючи знову про обстріли. Я відчуваю безсилля проти цієї війни. Проте продовжую цей потік негативу. І моє сприйняття вже ніколи не зміниться. Всередині біль, ніби намагаєшся затулити Емоційну самотність, зловживаючи ескапізмом. Ніби ти дитина, яка вивчає сепарацію від батьків З перших кроків. І доки не станеш дихати рівно – Тобою не перестануть маніпулювати. Я втомилася догоджати, щоб у відповідь Побачити сонце, яке сховалося щільно за хмарами. Воно хоче бути причиною прийдешнього дня, Проте світить через мішуру невдоволення. Ніколи не стане краще – Це звучить так приречено і водночас вільно. Бо ти ж знаєш, що сподівання Одягають на руки кайдани. Не думай, що завтра буде полегшення. Прийми цей шлях цілісно і безжально. Я втомилася ненавидіти. Але в цій жорстокості гнів приймає образ каталізатора. Я продовжую мислити категоріями. Моє сприйняття ніколи не зміниться. @adelis_in_equilibrium #adelis #вірші

Минув понад тиждень після початку конкурсу "Плейлист"🐌 Маємо 15 чудових віршів, але мені малувато, я хочу більше 😶 Тому прошу розповсюдити пост про набір на конкурс по каналах, чатах чи просто розповісти друзям-поетам про цю можливість🖤 📌 завдання конкурсу 📌 здавати вірш сюди 📌 регламент конкурсу 🎧 7 авторів отримають декламацію на свій вірш і потраплять в окремий альбом переможців Дякую Мемотворцеві за інфографіку🫰

Мавка Хрусткими крихтами блакиті В долоні падають зірки. На шпилях вражень та дзвіниць Збираю променями миті. Йду, не торкаючись дороги, Босоніж лину за поля, Вплітаю в довгі коси час, Жасмин, любов і перевтому. Де трави не ростуть, танцюю, У гори квіти понесу. Крізь ребра не побачиш суть: Ти бійся — вже без порятунку. Зеленокоса врода лісу Туман вбирає, душі п'є. І десь під склом озерних плес Тримає сни, колише тишу. Стихії паростками зéла Ростимуть від весни у синь, Розтануть грози й голоси, Де мавка побрела на стерні. Душа приплавилась навіки, Крил за спиною не таїть, Самотність перелилась в цвіт Серед болота теплим світлом. @olesya13r #репа

а чим це таким починає попахувати в повітрі? це що, аромат свіжих чорнил та паперу з-під пресу?

у мене кава в чашці, бо там на фронті - ти. я з книжкою у парку, бо ти там - з автоматом. найменше, чим тобі я могла б допомогти - це акції в підтримку, поширення, донати. у мене вдома тихо, бо ти шумиш в степах, у мене є вечеря, бо ти сьогодні в варті. сьогодні твої берці крізь бруд торують шлях, щоб завтра ми до Криму добралась на плацкарті. хтось зараз у окопі, хтось повернувся в тил. герої! героїні! сьогодні ваша дата. найменша наша вдячність за працю збройних сил - це акції в підтримку, поширення, донати. @daria_lisich #лісіч

Боже, скажи, чи є щось краще, ніж ранній вечір і мо‌рось дощу? Небо біжить, запнувши плащ свій, у місце, про яке я не чув. Листо‌пад здійма ліхтарі вуличні ви‌соко через сутінь богів. Сонця нема. Сонце заснуло, чи, може, Гарм його з'їв? Хочеться просто йти безцільно під вітру жалами обрію вслід. А ще – щоб осінь була фільмом, поставленим на "repeat". І щоб у кишенях – лише‌ зорі, а в рюкзаку – слова і дим... А ще б – мати вдосталь історій, аби розказати всім. @nikolasson #ніколассон

Ранки, що пахнуть мильною парою Та окситоциновими думками Так їх хотілось, Щоб більше ніколи не лити сліз Спати — не спати Уявляти — не переуявити Вже те, про що і так думаєш — Стискати не свій військовий жетон уві сні В надії, що він допоможе влучно стріляти. Спати — не спати Уявляти — не переуявити Промах Та й все одно уві сні в цьому немає сенсу Сни — не сни, То куди я стріляла? Напевно, що прямо в серце Та й таки точно поцілилась. Ранком, що пахне мильною парою всіх дощів (Та нарешті вони не з моїх очей) Від того окситоциновими думками Мені не переуявити, те що і так неодмінно станеться/сталось. Окситоциновим пострілом Прямо в серце, Парою всіх дощів Зі снів, що складно тепер уявляти Таке не переуявити. @poetrypozharska #роніка

Я нелогічна, я знову крізь себе пропускаю зайве Знову думаю про не свої втрати, вбивства, поранення Про щось реальне для когось, а для мене уявне І це суперечить суспільному психологічному вченню. Я нелогічна, я знову переживаю про все на світі Я знову не знаю, що тут, бляха, таке ось коїться І ви лиш просто собі весь цей біль уявіте Та скажіть коли серце та розум мої заспокояться. Я нелогічна, я ламаюся без кінця на безліч уламків Та не знаю як склеїти їх в одне ціле, зібрати до купи Як поставити моральних сотні, тисячі замків І про біль нарешті навіки безпечно забути. Я нелогічна, я знову крізь себе пропускаю зайве А краще б малювала в уяві квітучі мальви. Я нелогічна, я знову переживаю про все на світі А краще б себе навчилася щиро любити. Я нелогічна, я ламаюся без кінця на безліч уламків А краще б рахувала кількість прожитих до нині світанків. @tatka_ternavska #татка_вірші

@ternavska_tatka: Можливо когось зацікавить Продаємо кавомашинку для домашнього використання Кавомашина Polaris PCM 1535E Adore Cappuccino Оголошення

Олена Галунець Друзі, треба РОЗШТОВХАТИ збір🚨🚨🚨 Допоможіть мені це зробити, бо хлопці збирають вже 3 місяці 😮😮😮 А нічний зір треба вже зараз!🔥🔥🔥 Збираємо для 117 механізованої бригади, 3 батальон, які несуть службу на Оріхівському напрямку. На другому фото в каруселі парамедикиня та інструкторка з такмеду Оксана Скачко разом зі своїм чоловіком, який служить у 117 мехбригаді. Кожен по троху, ДОЛУЧАЙМОСЬ!💵👉🏻🫙 Посилання на банку

Верхні ноти: ялівець, лимон, бергамот, перець. Ноти серця: голки сосни, ладан, корінь ірису. Ноти бази: ваніль, сандал, амбра. Я так пахну сьогодні. Ці нові парфуми бентежать: такою ти мене ще не знаєш. Верхні ноти: ванільне тістечко із сільмагу, сигарети, «ведешка» для зброї. Ноти серця: голки сосни, соляра, кава. Ноти бази: вогнище, вітер із лісу, чужі люди поруч. Чим ти пахнеш сьогодні? Є ще й інші нагальні питання. Де ми нині й навіщо? Хто ти? Хто я? Як я потім впізнаю тебе на пливких перехрестях незнаних доріг? Ну а хоч би й навпомацки, сліпо тикаючись мокрим носом, спрагло вивчаючи кожен сантиметр твого тіла, кожен дражливий запах, кожен слід існування-без-мене, кожен збіг у нотах серця, кожен свіжий і давній рубці непрожитого вповні життя, де ми разом і порізно, разом і порізно, разом і порізно, амінь. Ірина Цілик #цілик

Спартанко, ти знову прийшла? І знову прийшла не одна? Блакить у очах твоїх стала неначе темніша. Даруєш мені це маля? Охоче прийму. Синам Твоїм я дозволю вступити в ряди мого війська. Слабкий серед вас чи ні, Для мене ви всі такі. Тендітні створіння богів, скуті плоттю та кров'ю. Захочеш, прийму й тебе. І біль вже за мить мине, Тоді покажу, що дарую всім сірим та кволим. Побачиш своїх синів, Що стали вітрами, дім Отримали вдруге, опісля батьківської зради. Побачиш цариць моїх, Що втратили земну міць І кинулись в урвище, світ проклинаючи владний. Ти зможеш помститись їм. Усім, хто калічив й тим, Хто буде калічити інших, допоки не скресне. Ти вмієш літати? Ні? Навчу, ти ступай. Униз. Всміхнися, ти ж скинеш кайдани! Хіба не чудесно? Ми скличемо всі вітри, Зітремо з лиця землі Усе, на що око впаде, все, що трапиться в шалі. Злітай на рахунок "три". Не вмієш? Навчишся. Всі, Що нині ширяють, колись уперше злітали. Ти бурею станеш. Шторм Тобі уже б'є чолом. Він бачив, які блискавиці в блакиті ховались. Навіщо тобі земля, Якщо в тебе буду я? Спартанко, дозволь запросити тебе на цей танець. Це буде неспішний вальс Під ритм руйнівних громів, І Спарта молитиме небо, на мир зубожіле. Ніхто не зупинить нас, І Зевс вмиє руки. Він Лишень-бо паяц перед обличчям стихії. І небо розколеться навпіл в кривавій лазурі. Ти йдеш? Я чекаю, Спартанко, майбутня буре. @zapyskyneofitky #вічнавічзістихією #неофітка