Храм поезії (🖤)

Храмові конкурси ч.1: 10) Палітра осені 1 місце - Лілія 2 місце - Лана д'Арк 3 місце - Яна Мороз 4 місце - Олександра Дорога 5 місце - Іван Добруцький 6 місце - Маша Чекарьова 11) @uapoets - 6 1 місце - Іван Добруцький 2 місце - Саша Хопта 2 місце - Раміна Солнцева 3 місце - Олеся Репа 4 місце - Наталія Скляр 5 місце - Маша Чекарьова 12) XXI століття 1 місце - Таня Осіпенко 2 місце - Іван Добруцький 3 місце - Оксана Приходченко 4 місце - Яна Мороз 4 місце - Анґа Зелена 13) Ковток Мандрагори 1 місце - Саша Хопта 2 місце - Єва Верле 3 місце - Іван Добруцький 4 місце - Іра + Сашко 5 місце - Іра Божко поза конкурсом Немаксим 14) Вогні Марсу 1 місце - Саша Хопта 1 місце - Іван Добруцький 1 місце - Олеся Репа 1 місце - Маша Чекарьова 15) Ланіти Афродіти 1 місце - Андрій Мальва 2 місце - Олександра Дорога 2 місце - Костя Ватульов та Маша Чекарьова глядацьке голосування Раміна Солнцева та Юля Масюра 16) Храм Еросу 1 місце - Немаксима 1 місце - Сашко Ставицький 1 місце - Іляна Лисиця 17) марафон Палітра Ватри ІІ 1 місце - Каріна Коваленко 1 місце - Олеся Репа 18) Великодні Дзвони 1 місце - Саша Хопта 2 місце - Мар'я Терція 19) марафон Брати Лев'яче серце 1 місце - Саша Хопта 2 місце - Таланна 2 місце - Іван Добруцький 20) Доля Фортуни 1 місце - Маша Чекарьова 2 місце - Леді У 2 місце - Костя Ватульов 21) Чотири Стихії 1 місце - Маша Чекарьова 2 місце - sun_with_saturn 22) Будинок Слово 1 місце - Олександра Дорога 1 місце - Яна Мороз 1 місце - Юля Масюра 1 місце - Анна Ничипорчук 23) марафон воєнної поезії імені Вікторії Амеліної 1 місце - Саша Хопта 2 місце - Юля Масюра 24) від @uapoets (Космос) 1 місце - Саша Хопта 1 місце - Немаксим 2 місце - Лана д'Арк 2 місце - Андрій Мальва 25) Останній рейс із літа 1 місце - Таня Удод 2 місце - Саша Хопта 3 місце - Андрій Мальва 26) арфа Орфея 1 місце - Саша Хопта 1 місце - Олеся Репа 1 місце - Маша Чекарьова 1 місце - Костя Ватульов 1 місце - Юля Масюра 27) Вічний Вудсток 1 місце - Оксана Мовчан 2 місце - Сашко Ставицький 3 місце - Іляна Лисиця

Храмові конкурси ч.1: 1) @uapoets - 1 1 місце - Kateryna Hrushun 2 місце - Маша Чекарьова 3 місце - Юлія Вітряк 2) @uapoets - 2 1 місце - Валерія Кудлай 2 місце - Маша Чекарьова 3 місце - Kateryna Hrushun 3) @uapoets - 3 1 місце - Коля Дендак 2 місце - Лілія 3 місце - Маша Чекарьова 4 місце - Діма Янкевич 5 місце - Юлія поза конкурсом Каталіна 4) @upoets - 4 1 місце - Яніта Савіч 2 місце - Раміна Солнцева і Сашко Негрич 3 місце - Іван Добруцький 4 місце - Таіс Весняна 5 місце - Торі 6 місце - Маша Чекарьова 5) @uapoets - 5 1 місце - Каталіна 2 місце - Летаргія та Оксана Самохліб 3 місце - Іван Добруцький 4 місце - Торі 5 місце - Раміна Солнцева приз глядацьких симпатій Оля Ритик 6) марафон Весна 1 місце - Раміна Солнцева 2 місце - Юля Масюра 3 місце - Іван Добруцький приз глядацьких симпатій - Іван Добруцький та Яна Мороз 7) марафон Літо 1 місце - Оксана Самохліб 2 місце - Олеся Репа 3 місце - Таня Осіпенко 4 місце - Костя Ватульов 5 місце - Іван Добруцький поза конкурсом Раміна Солнцева та Оксана Приходченко 8) марафон Палітра Ватри 1 місце - @crystal_flying_island 2 місце - Оксана Приходченко 3 місце - Іра Божко 4 місце - Раміна Солнцева 5 місце - Анґа Зелена 9) поетичний конкурс Ua Poets 1 місце - Іра + Сашко 2 місце - Олександра Дорога 3 місце - Іван Добруцький

Я хочу знов відчути море за вікном, Не десь…на вістрі узбережжя Криму, І просто до води, де сонечко зійшло Крізь сад черешні преспокійно линуть. Всміхаючись, сховавши в окулярах блиск Очей, та йти по теплій плитці вулиць. За стільки років, що майнули, не відвик І в серці почуття, повір, не вщухли. І низку віршів написати, як гадав, Здається часом ― залишився винним. Взірцем на обрії темніє Кара-Даг, Чекаючи давно на теплі зливи. Побачити б ще раз прекрасний едельвейс, Здіймаючись у гори східним схилом. Відчути, як потік думок кудись несе Приємний вітер у безкрайність швидко. Увечері розпити пляшечку вина. Щось буде: «Магарач» або «Масандра». А ніч зірками поступово вись вкрива І пахне ледве сон-трава духмяна… Я знаю точно, що колись приїду знов. Вважай весь час ― це мрія заповітна. Наш стяг замайорить під гамір рідних нот, Тому що Крим ― славетна Україна! @kostiantynvatulyov #ватульов

світ починався з того, що вигоріли міста час бити перестав, зміліла світлина пуста лід починався зі злив, зі зламаних live кісток ти постив себе у тік ток, а мені залишався крок до всотаної пустелі від стелі і до підлоги де кроками плачуть ноги, допоки їм небо стелять, допоки вигини злого палають в стожарах ван гога, збиваючи сни у сніп. і борошном сипле сніг. і я порізала мрії на чай, як листя меліси, закручена в млосний відчай, зібгана млявим тістом, ліпи вже з мене що хочеш, сортуй на розпечений лист, я буду отрутою ночі цідити гарячий розчин крізь зуби міської брами. не пий із моєї рани - там пестять світанки відьми відлунням кривих фіранок, закляттям розбитих губ, плеоназмами злив мортидо. ...а з неба - чи попіл, чи сніг, чи в пір'я розпатраний світ. @viknapoetry #верле

Спартанко, ти знову прийшла? І знову прийшла не одна? Блакить у очах твоїх стала неначе темніша. Даруєш мені це маля? Охоче прийму. Синам Твоїм я дозволю вступити в ряди мого війська. Слабкий серед вас чи ні, Для мене ви всі такі. Тендітні створіння богів, скуті плоттю та кров'ю. Захочеш, прийму й тебе. І біль вже за мить мине, Тоді покажу, що дарую всім сірим та кволим. Побачиш своїх синів, Що стали вітрами, дім Отримали вдруге, опісля батьківської зради. Побачиш цариць моїх, Що втратили земну міць І кинулись в урвище, світ проклинаючи владний. Ти зможеш помститись їм. Усім, хто калічив й тим, Хто буде калічити інших, допоки не скресне. Ти вмієш літати? Ні? Навчу, ти ступай. Униз. Всміхнися, ти ж скинеш кайдани! Хіба не чудесно? Ми скличемо всі вітри, Зітремо з лиця землі Усе, на що око впаде, все, що трапиться в шалі. Злітай на рахунок "три". Не вмієш? Навчишся. Всі, Що нині ширяють, колись уперше злітали. Ти бурею станеш. Шторм Тобі уже б'є чолом. Він бачив, які блискавиці в блакиті ховались. Навіщо тобі земля, Якщо в тебе буду я? Спартанко, дозволь запросити тебе на цей танець. Це буде неспішний вальс Під ритм руйнівних громів, І Спарта молитиме небо, на мир зубожіле. Ніхто не зупинить нас, І Зевс вмиє руки. Він Лишень-бо паяц перед обличчям стихії. І небо розколеться навпіл в кривавій лазурі. Ти йдеш? Я чекаю, Спартанко, майбутня буре. @zapyskyneofitky #вічнавічзістихією #неофітка

тому що в маленькому тілі – безмежний дух; і скільки б тебе не ховали в кишені глумління, твоя сила, що шви між нитками розводить, – твій друг. і кожен твій м’яз – найцупкіша мітрилова линва. борись. тому що за крихтами-ребрами – сяйво без меж; і скільки б тебе не стискали убивчі лещата, твоє серце не переплавиш, на брухт не зігнеш. і кожен твій стукіт – це вміння прицільно прощати. борись. тому що в дрібнім кулаці є синичне перо; якщо і захочуть тебе між пилинок розтерти, твоє слово – пронизливе, вічне тавро – буде мстиво пекти їм до самої смерті. борись. тому що на невеликій голівці – золотий вінок; злий геній не здатен тебе обвести і круг пальця, на блиск твого розуму не осяде з роками вино, у чистому погляді сонця хоч вічно купайся. борись. тому що у крихітних ножнах – загострена голка як меч; ні зміям, ні велетам світу його не підняти, але найгрубішу луску твоя зброя візьме. і подряпаним шляхом вертатимеш в рідні пенати. борись. тому що в найтоншому голосі – підкоряючий звук; твій шепіт буде наказом четвірці, запряженій світом. твої ноги читатимуть небо і води, поля і траву, та не швидший за вітер, бо станеш тим вітром. борись. тому що в найменшому сумніві – найглибший провал. і тільки тобі, друже, видно світ без мікроскопу. коли до потилиці липне той сумнів, що спокій зірвав «чому я настільки малий?», відповім тобі вкотре…. @cherry_poetry #немаксим

Гострайтери в голові перешіптуються. Їм-бо видніше з полиць, як краще. Сидять у своїх кутках. Тільки я, ледащо, не знаходжу місця сама в собі. Патосні вірші про рифи і кораблі легше складати, замкнувши себе у трюмі: з головою під ковдрою, з відданими примарами, що зостались на чай після сонних паралічів. Це там, назовні, відчаї і кошмари, а тут притулок. І тільки щем нагадує мені про сушу. Що ніби берег. І наче груші, чи сливи падали коло ніг. Що вибух — майже травневий грім, але направлений прямо в вуха. Що десь є дім і з надійних стін вода не ллється з усіх шпарин новинним шумом, як тут, у сховку. Прогорклий кисень вповза у пролиг і нудить спогадами натщè. А місяць світить підбитим оком, у скроні лупить уперте: "Ще!". Із пащ гострайтерів нитки слини єднають плоть і стілець у ціле. Сичать зі свистом: "Пиши, пиши..." Не пережити, то розповíсти, як розривається зір намисто над містом, винищеним ущент. Якщо немає плодових дошок, згодиться в діло торішній щеп неперетравлених вчасно вражень, від емоційності знезаражених за строком давності. Так мішень тремтить в очікуванні проколу. Спітнілі лапи стискають повід і витискають з нутра віршем патологічну ангедонíю. Вишневим м'ясом, пекучим димом, неспинним спазмом дощить отрута від істерії і до спокути, та не закінчуються рядки. Дзвенить у вухах: "це досі ти" У бурштиновому саркофагу павук не став за роки цикадою. Уже по щиколотку води. І знову втрати, і знову люди. Немає кременю, зі слюди тепер звикай вибивати іскри. У грі для клавіші "зберегти" не залишилося вдосталь місця. Тож все на максимум, по хардкору. Назви вороже казковим "Мордор", вигадуй тактики, позивні. Сухим не вибратися з війни, ні тут, у трюмі, ні поза морем. Кипить в котлах баритон моторів, та не заглушує голоси. У механізмів не стало сил і захист з гуркотом дав пробоїну. Доба подовжується в інсомнії до забобонного "двадцять сім", та не заснути під гнітом смути. То скільки має упасти бомб, щоб дати дозвіл самій собі зробити спробу знов щось відчути? Змовники на полицях потирають уявні руки. Вогник стрибає між відсирілих щеп. Внутрішня ватерлінія підіймається до очей. @snigpoetry #мері

я живу з жінкою, яку кличуть поеткою так склались обставини, що вона ще й моя мати їй майже сорок і вона також не надсилає конверти з листами тим, хто мав би їх читати вже третій рік вона сильно закохана в того хто абсолютно кожну ніч  збирає рюкзак і залишає її змарновану з відкритими ранами віч-на-віч вона, буває, задихається від болю і я приходжу з водою і заспокійливими обіймаю і кажу: мамо, він як завжди не правий давай краще підемо вип’ємо  і шепчу: чуєш, треба обрати себе ти у нас така неймовірна чому якийсь чоловік так виводить тебе? а вона сміється - доню, ну я ж не ти я, на жаль, не залізна і я мам, я мам теж знаю, ти вважаєш мене холодною, сильною а для мене це найкращий комплімент, бо я просто боюсь що дізнаються, що я насправді буваю іншою і я кажу цій жінці про все в моєму житті, вона не знає тільки про мої сльози просто ця клята сучка любов навіть, здавалося б, сильній мені все одно лишила смертельну дозу але я тримаюсь від закоханості до закоханості і стараюсь не вмерти між бо в сусідній кімнаті живе ще одна поетка якій потрібна я, як і вона потрібна мені @artyleriya #домрачова

ти плинеш між собою і скупим перевалом свого хребта димом і рудої трави корінням  надходиш першою ниткою вітру тоненький і вижовклий — стеблом до стебла там де провалля очниці — стебло до стебла зупинений світ на тобі — оксамитний костюм і пальці що скручують запонку від хвилювання  все як я люблю  і чекаю на зустріч  до завтра @yelagina_poetry #єлагіна

Переплітаються міфи з реальністю, Спільно верстаючи дивні скрижалі, Доля в них з кожним по-своєму грається. Та чи несхожість на інших похвальна? Бо полювання на відьом триває. Часом початок у чарів із імені. Чи сперечатися з ним? Ваша справа. Та Тінатін із найменням отримала "Сонячний відблиск". Тож весело й жваво Тінка промінчиком сонця стрибала. Бавилась барвами в гарному настрої, Навіть у хмарні часи як заграва Рухалась поміж людей, попелястими Й досить нещасними ті виглядали. Їх і погожими днями чимало. Стрічка життя в нас притрушена, справді-но, Попелом смутку то трохи, то густо. Часто батьки залюбки свої прагнення В мрії дитини вкладають із хрустом. Муляє всім своє ложе Прокруста. Інколи Тінка тьмяніла від роздумів: "Стільки іскринок у мене! Що ж марно Сяю собі та не взмозі ще жодному Допомогти. Недарма ж сонце жарить! Як же ділитися рідкісним даром?" Сонячні Усмішки в неї монетками Стали. Хоч пустощі, та пурпурові, Жовті, брунатні, рожеві подекуди, Радісну ватру живили чудово. Досить багато знайшлося замовлень. СУ Тінка купу створила. Та щупальця Заздрощів завжди знаходять успішних. Темні від світлих століттями щуряться. Магія? Швидше! Не сталося б гірше. Взяти під варту — найкраще із рішень. Стрімко втікала вона пізно ввечері,  СУ Тінки падали — обрій світлішав, Хмари летіли, багрянцем обпечені. Ледве доносився шепіт крізь тишу: "Звідки ненависть до радості інших?" *Тінатін - ім'я, яке з грузинської мови означає "відблиск сонця". @literospletinnia

я навіть більше

«мені хоча б тиждень без тривог прожити щоб зрозуміти як це» — говорить нова знайома з Кривого Рогу це найдальша точка куди я запливала за буйки де пише: «обережно! купатись заборонено» тиха темна вода у Франику як і в інших прибережних містах ти ще дістаєш ногами дна тут безпечно з маленькою приставкою «не» до берега близько тиха темна вода розростається на схід на південь стає українською западиною окремим котлом у пеклі самим пеклом щоб сховати своїх у морі сліз і чужих у морі ненависті тиха темна вода приплинь-приплинь до бережка і вийди поки вкотре не кинули вибухівку у воду й маленькі рибки не перекинулись животиками догори @novakain_poetry #новакаїн

навряд чи це буде комплімент, але ви виглядаєте, як ваш батько — такий самий вираз очей, манера себе тримати, постава. не вистачає лише декількох дюймів зросту і хоча б одного… ну, розумієте. там. ви виглядаєте, як ваш батько. я вас впізнав. я вас одразу впізнав. руки у вас інші. руки майстра чи музиканта. ваш батько своїми руками вмів… рахувати банкноти, розправлятися з ворогами і неугодними друзями. я його добре знав. дуже добре. і багато б дав, щоб забути. тільки як тут забудеш, коли переді мною — ви! у вас усмішка інша. і інший сміх. ви посмійтеся ще — вам це личить. ваш батько ніколи не червонів щоками, навіть під час сварки, навіть під час кохання. а вам… вам вже доводилось покохати? ні? маю для вас пропозицію — підемо прогуляємось. розповісте мені, як він зараз. я розповім вам про нього справжнього. так вже склалося, що за певну частину освіти у цій — тобто, у вашій — родині відповідаю я, тож, якщо забажаєте… ким ви, до речі, себе бачите у майбутньому? буде з вас… фізик? скрипаль? маєте дуже розумне обличчя, витончені пальці. маємо цілу ніч. тож, якщо забажаєте, хлопчику мій, я навчу вас пити коньяк так, як вміє ваш батько. і цілуватися краще, ніж він. 9.10.2024р. рольове. юний віконт зустрічає старого знайомого (дуже близького знайомого!) свого батька @gkruk_wirszi #крук

Я знаю, ви чекали на це не менше, ніж я! 3й випуск «Декламації за гривні» вже тут!🥰 😎Цього разу в рівняння крутості додається мущина! 3 неперевершених вірша і 3 не менш крутих автора. (натискайте на імена авторів та підписуйтесь на їх канали). 🐦‍🔥Чому я так довго обирала і готувалась до цього випуску? Бо хочеться щоразу чогось цікавого, чогось нового! І щоб це був виклик – для вас і для мене! Тож що ви думаєте? Це ФЕНТЕЗІ-випуск. До вашої уваги 3 нереальні роботи з елементами фентезі. Тільки уявіть, як можна розгулятися в декламуванні! 👉Зустрічайте вірші 3го випуску: 1. Вірш 1. Гортензія – тут 2. Вірш 2. Немаксим – тут 3. Вірш 3. Саша Хопта – тут

*голосуєте гривнями і в коментарі до донату вказуєте номер вірша *донатити можна безліч разів і будь-які суми. Виграє вірш, що збере найбільше коштів *голосування гривнями триває до 18:00 13.10 (неділя) *вірш-переможець буде продекламований мною *всі умови тут *зібрані кошти підуть на купівлю генератора та щогли для 5 ПКШР *рекламувати улюблений вірш можна будь-де. Чим більше активності та грошей, тим краще

🏆Голосувати тут: БАНКА КАРТА: 5375 4112 2182 5685 Погнали!⚡

Мало хто знає, але...

- втікачі - запам’ятай мій сину  драконяча луска на моїх руках – уламками по шрамах драконяча кров у моїх зіллях – краплями у моїй жилах на благо тобі пазурем веду по мапі вишукуючи наступне місто в якому приховують цих чудовиськ укривають їх від істини їхнього призначення  і навіть від самих себе невігласи дурні не забувай у дрекхеймі не має місця для них жорстоких токсичних незграбних ворожих і проклятих хижих дракони  віверни  змії вірми гідри ящіри василіски  скільки б їм не було ймень – всі вони були і мають стати інгредієнтами зілля вічного життя  оздобленням замків справжніх вельмож основою зброї на службі добра і цілями роду нашого жертовного навіть зараз страждаємо через них вимушені ховати свої тривоги під каптуром а герби й печаті – тримати в тіні вимушені зношувати власні сили з міста у місто з гори у ріки з лісів у моря тільки б ці почвари ставали отрутою на вістрі костеніли стрілами у колчані та всихали натягнуті на щиті опісля даруючи мені новий каптур тобі – новий плащ роду нашому – вічність запам’ятай мій сину висота людського розуміння – на рівні твоїх поножів мета нашого полювання – на висоті польоту химер зберігай знання і уміння до моменту смерті останнього виродка до перемоги над пандемією сліпоти у даркхеймі до становлення роду твого а до того мій сину не забувай ми – гордий народ що працює в тіні мисливці за вічністю світу вісники переродження стражі першооснови нехай і женуть нас з деркхейму  і кажуть що ми – «втікачі» запам'ятай мій сину драконоборцю істина на нашій стороні @cherry_poetry #немаксим

а нарештість збудеться проти ночі сонце скрапує з підвіконника мені на стегна нарікаю себе квіткою (пере)чіпляюсь поглядом об тебе — от-от впаду тіло-губка — то набирає, то віддає шириться від теплоти а потім маліє, хоче зникнути всотати всі нерви стесати гострі кути припасувати речення щоб вилітали з горла триденні горлиці їм світанок подарує волю @novakain_poetry #новакаїн #поезія

Ще ніколи з вогнем не доводилось грати у схованки І спіткатись із тим, хто губив приналежність оманливу. Вчерговé не пройшовши крізь спеки серпневої коло, Замикати відрізком непевності обрії завтрашні. Принагідно згадаються зайчиків сонячних контури, Вполювати усмішки яких не вважають за прояв безумства, Поки вінця вітрів, гріті барвами винно-медовими Передбачених ржавістю опіків доверху сповняться. І хто знав, коли відлік назад допоміг врятуватись, І чи здатна до легкості змін кординатна система. Неміч пам'ятних слів провокує фатальне запалення У відбитках промов і складів діакритики щéмної. @absltrndm

Чи любите ви фільми? Можливо, є поціновувачами театру? Наша команда пропонуємо об'єднати ці два захоплення і відвідати проєкт «Театр на екрані» 🎥🎭 Спільно з Київським театром драми і комедії на лівому березі Дніпра та платформою «Dramox» ми організовуємо подію, під час якої ви зможете насолодитися переглядом запису театральної вистави «Ерендіра не хоче вмирати» режисера Максима Голенка та в кінці обговорити її в комфортному колі однодумців 🤩 П'єса Лєни Лягушонкової «Ерендіра не хоче вмирати» - політична сатира, що сповнена краси, чесності та драйву з дрібкою українського вогню! Це історія 14-річної Ерендіри, та її бабці. Їхній будинок знищила пожежа. І найкращим виходом з ситуації, як вирішує бабуся, буде продати цноту та розпоряджатися честю власної онучки. Одним з клієнтів виявляється журналіст, який і розповідає про Ерендіру іншим. А що відбувається далі, краще побачити самим, відвідавши захід 😉 🗓 Подія буде проходити 19 жовтня, о 16:00 📍 Київ, МЦГО «НАТРІЙ», вул. Скоромська, 5 Наші партнери – «DRAMOX», онлайн-театр, де ви знайдете цю і ще безліч різних цікавих вистав за різними жанрами: від драм до комедії. Та Київський театр драми і комедії на лівому березі Дніпра, який ви можете відвідати, щоб побачити інші їх вистави вживу. Коли, як не зараз, популяризувати українську культуру і поринати в світ нашого театрального мистецтва 🇺🇦 📌 Вхід на подію відбуватиметься за донат від 50 гривень. Всі кошти підуть підсиленням збору на пікап для 119 окремого батальйону 111 окремої Луганської бригади. Звітність буде доступна на сторінці в Instagram ФРІ Київ.

Ну, що друзі, до кінця передпродажу збірки «Ліброзорій» 5 днів. 15 числа — все, алєс-фіналіс) Анкета, щоб ще замовити: https://forms.gle/72aYHjPzrxxA6vpd9 Нагадую, що збірка поки коштує 180 і частина коштів піде на збір для 5 ПКШР, який веде моя подруга і волонтерка Вероніка Мовчан; хлопці нещодавно втратили багато техніки, були у госпіталі, але слава Богу відновилися і повернулися, але не додому, а на кордон Сумської області: https://send.monobank.ua/jar/2GwpapXwLs (може без збірки, хтось схоче докинути, то сюди будь ласка) Після листопада «Ліброзорій» можна буде купити готову-паперову за 230 і з неї також частина йтиме на актуальний збір. Не зволікайте, єслі шо)