fa
Feedback

فریب کلاهبرداران را نخورید! تل‌متریو این کانال‌ها را شناسایی و برچسب‌گذاری می‌کند 👉 برای مشاهده برچسب، اشتراک تهیه کنید

Храм поезії (🖤)

Храм поезії (🖤)

رفتن به کانال در Telegram

зв'язок: @jessihalliwell прикраси t.me/inspiration_style_ua радіо t.me/virshoplitkarka поетка t.me/in_vino_vino поетка t.me/buryanpoetry колонія t.me/uapoets2 радіо t.me/uapoets_music творчість t.me/jessi_halliwell на каву: 4441 11103 966 1313

نمایش بیشتر
1 414
مشترکین
-224 ساعت
اطلاعاتی وجود ندارد7 روز
+1530 روز
آرشیو پست ها
півфіналісти: Юлія Шинкарук Лана д'Арк Іра Божко Таня Удод Даймонд Сраний Олександра Хопта Гортензія Лора Данилюк Оксана Мовч
півфіналісти: Юлія Шинкарук Лана д'Арк Іра Божко Таня Удод Даймонд Сраний Олександра Хопта Гортензія Лора Данилюк Оксана Мовчан пані Лисичка Маша Чекарьова Ліля Кілдунчик Олеся Репа Аля Гулієва Таня Осіпенко Онофріюк Кудлатий Арсен Леді У Іра Квазар Олександра Дорога @art.miss_ua Лізочка Федько Мар'я Терція @staasiavolk @warrior_road1 @lskrypal Оксана Приходченко Юрій Іванов Раміна Солнцева Каріна Коваленко @mxm_si @sorokina_shovkova @alina_rudnychenko @weronibbka Летаргія @n.litvinova_poetry Яся Сонячна @marolle_virshi @stasya_shynkar @olhamatso @virshi_v_shuhlyadu @maksym_odariuk_writer @defin_itsiia @alina_tsybenko_ @folirun Юля Масюра @svitlana_yankova @tvoyaa_a @dracena72_natalka Ірина Чала Катря Цимбал Темінь Оля Ритик завдання: написати вірш на тему пам'ять, кількість символів, стандартний допис інстаграму. Дедлайн: включно по 30 листопада. 10 учасників з найбільшою кількість балів потраплять у фінал відбірковий етап судили: Тата Пі та Анастасія вірші оцінки

​Це відбувалося точно у декорі La belle epoque, Коли ми з тобою, вдвох П'янкі та п'яні — Торкались стегон одне одного, Кружляли, як Сатурн та його кільця. Простора та пишна зала Чернівецького вокзалу, Манила відблиском мармуру, Сяяла сяйвом свічок, І я ґальопом, у файній маринарці Марширую, як армія на пляці. Веду тебе за руку, Мацаю на зап'ясті пульс. Торкнувся твоїх вуст Сповнених поезії Франка І ладен був втонути... А потім ляскав я твої сідниці, Наче морські хвилі пірс далекого берега. Перса твої оберігаю, Сукенку твою шовкову, Граалю твого покров Знімаю. Граю вар'ята, бавлюсь в невинність, Поведення це поволеньки ламаю. Повала вкрита люстрами, Ми смакуємо садовину із раю, Смородина розтікається тіла твого згинами. А потім, чорною рукою Гаврила Принципа Безпринципно розпочинаю Велику Війну. Прошелестую увесь перемишлянський ліс, Щоб потім, перевальцем, послати Передовий загін на Чортківську офензиву. Вир, ейфорія, екстаз та грація. Констернація від того, яка прекрасна мить. Поволічка ложа нашого вже мокра, Що аж потічком стікає в Полтву, Повноводить її ручаями. Руками впинаюсь у сідниці твої, Манірно перетікаю у партер, Стелюсь попід тобою. Відтягую момент нашого розпарцелювання. Нехай усі боги кохання Позаздрять. Бамбетель рипить. Жевріє натомлена свічка. Ніч огортає сутінками. Ми цмулимо лакомі цигарки з моєї файки. Так файно ніколи не буде. А більше вже й не треба. Кудлатий #кудлатий

Це відбувалося точно у декорі La belle epoque, Коли ми з тобою, вдвох П'янкі та п'яні — Торкались стегон одне одного, Кружляли, як Сатурн та його кільця. Простора та пишна зала Чернівецького вокзалу, Манила відблиском мармуру, Сяяла сяйвом свічок, І я ґальопом, у файній маринарці Марширую, як армія на пляці. Веду тебе за руку, Мацаю на зап'ясті пульс. Торкнувся твоїх вуст Сповнених поезії Франка І ладен був втонути... А потім ляскав я твої сідниці, Наче морські хвилі пірс далекого берега. Перса твої оберігаю, Сукенку твою шовкову, Граалю твого покров Знімаю. Граю вар'ята, бавлюсь в невинність, Поведення це поволеньки ламаю. Повала вкрита люстрами, Ми смакуємо садовину із раю, Смородина розтікається тіла твого згинами. А потім, чорною рукою Гаврила Принципа Безпринципно розпочинаю Велику Війну. Прошелестую увесь перемишлянський ліс, Щоб потім, перевальцем, послати Передовий загін на Чортківську офензиву. Вир, ейфорія, екстаз та грація. Констернація від того, яка прекрасна мить. Поволічка ложа нашого вже мокра, Що аж потічком стікає в Полтву, Повноводить її ручаями. Руками впинаюсь у сідниці твої, Манірно перетікаю у партер, Стелюсь попід тобою. Відтягую момент нашого розпарцелювання. Нехай усі боги кохання Позаздрять. Бамбетель рипить. Жевріє натомлена свічка. Ніч огортає сутінками. Ми цмулимо лакомі цигарки з моєї файки. Так файно ніколи не буде. А більше вже й не треба. © Кудлатий

photo content
+1

@inspiration_style_ua: Привіт, любі🙌 Знову долучаюсь до командного збору і очікую вашої підтримки 🖤🖤🖤 Моя ціль - 2000, а там скільки встигну до зібрання потрібної суми(закріплена в шапці/біо профілю) Ціль моєї команди - 2,350,000 моя монобанка *INFINITY БАНКА - допоміжна банка без цілі, на яку збиратимуться кошти до закриття основного збору. Якщо хочеш також відкрити банку і допомогти - пиши мені, або @incredible_dmytro МІСІЯ: «СТАЛЕВА ХМАРА» НАД АЗОВОМ Я — Тиловик і я відкриваю збір на РЕБи. Азовці міцно стоять на захисті нашої країни і щоденно ризикують найціннішим — своїм життям. Тож найменше, що ми можемо зробити — це забезпечити Героїв доступом до сучасного радіоелектронного захисту. РЕБ — це збережені життя. А ще — це захищені автомобілі, бронетехніка, позиції, командні пункти та склади боєприпасів. Ти теж можеш стати Тиловиком! Для цього реєструйся в чат-боті телеграм tylovyky_bot і отримуй необхідну інформацію для збору. Слідкувати за ініціативою на сторінках @tylovyky @che.darja @mzhnsk_ @ask.merry *Ініціатива затверджена єдиною офіційною платформою по забезпеченню Бригади НГУ «АЗОВ» @azov.one

душі наші стали черствими ми забули, як це – добріше невдачу свою приховаю і невчасність я в цьому світі прийшов час полохатись крові – пірографом випалю в серці знов виношу непотріб з хати, оминаю чужі проспекти втома вічна стає суцільним зачинюся від світла й світу не минають години горя, нашаровується лиш лихо © ольга ритик декламація Юрій Ліщук #ритик #ліщук

КАЗКА ПРО СПАЛЕНУ ШКІРУ а переведи мене через ліс у твоєму горлі там у темносиній траві гуляють мурахи по жовтих кістках і блискучі суниці постають із мертвеччини розливаючи солод а пусти мене по суниці господи я так хочу лишитись живою не дихай не говори ти дівчинко що приручила Степового Вовка хіба тобі не казали що не треба палити шкіру де твій суко червоний скальп іди познімай липкі його обіцянки на чорних покручах минулих дерев хіба ти не могла його збудити коли він заснув із жуйкою в роті а то вже був апокаліпсис бери тепер слоїк зціджуй отруйне своє молоко на холодного первістка той хто не знає доріг ніколи не заблукає я вишкрябала дороги у тебе на спині коли починала кінчати а шрами лишила собі хай не осудять тих кому судилася смерть хай осудять мене венозну артеріальну твою… заблукай мене заблукай я так стомилася повертатись… у тридесятому царстві жив хлопчик із ямочкою на підборідді із воронкою посеред грудей із комахами в голові: одна півкуля – за маму інша – за тата грав собі на сопілочку складав пташок у коробочку а від музики його потойбічної дикі ягоди проростали щось тихе та непомітне наче народження пилу назріває у ті години коли ти мене відпускаєш дощ нарешті стає дощем і щасливо тікає під землю пісок хитро ворушиться ловить губами взуття вишитий хрестиком вовк прибитий над ліжком як охоронець доки знову не стрепенусь а переведи мене через ліс музика рвалася билася шаруділа терпка безкінечна музика йшла із пташиних очниць у замкнений простір а тому хто її посіяв не могли зупинити кров Анна Малігон #малігон

∞ Безмежно… Сонні кільця розповзаються ранковою прохолодою, впускають у вушка голок новий день, перетинаються, зшивають перехрестя у хрестик нашої зустрічі, асфальтують минуле, гойдають - вгадують майбутнє, колються нескінченністю… Затягують у пастку. Стук…стук…стукіт… Біжу октавами по сходах, Чіпляючи підборами чорно-білі клавіші роялю, до дрібки псуючи звук. Стук…стук…стук… Тактом тактовика тахікардія. Грузну в болоті, Позаду сходи! Трохи ряски, і сіра твань, Бліді поганки спільних татуювань На місці чорної діри нашого Космосу. Ні, ні, ні!!! Неїстівні! Переходжу на білу смугу. Відкриваю наступну полосу. І так по колу двома колами на зустріч, бажану, як ніколи. В сповіщенні блискавкою: «Безмежно…» Перебираю в пам‘яті від 1 до ∞ невизначені одиниці відліку… @sarahwatsonrhymes #мовчан Вірш на фінал конкурсу «Вічний Вудсток»

Repost from N/a
Привіт! Вероніка Мовчан запросила мене на 68й випуск ПЕС (Поетичної електростанції). Які тільки комбінації не зустрічаються,
Привіт! Вероніка Мовчан запросила мене на 68й випуск ПЕС (Поетичної електростанції). Які тільки комбінації не зустрічаються, та будемо намагатися підвищити шанси бути вечору цікавому та зібрати потрібні кошти. Чекаємо вас 24.10 о 20:00. Цей стрим, як і усі інші – благодійний. Збираємо кошти на генератор та щоглу для антени для бійців 5 ПКШР (Ку**ський напрямок). Генератор потрібен для підзарядки пристроїв, а щогла - аби встановити антену та можна було ловити кращий сигнал від дронів. Долучіться донатом – подякуйте нам за етер! Донатити сюди: банка https://send.monobank.ua/jar/2GwpapXwLs 5375 4112 1884 6116 Paypal: veronikamovchann@gmail.com В коментарях «на генератор та щоглу для 5 ПКШР» Просимо вас не забувати про лайки, коментарі та репости! Разом переможемо!

#Repost @buryanpoetry Над зап‘ястям у неї подряпина, з рани крапає всесвіт. Зірки і планети стікають на аркуш цупкого паперу. Підписує соту листівку - списалися ручки, зламалися пера; наклеїти марку, і вкласти себе у два речення, в десять слів; відправити - голубом, кінним гінцем, екіпажем, автобусом, баржею, шаттлом чи телепортом. Листи поза часом; своєю тривалістю горді. Листівки - хранителі посмішок, вартові вражень. Вона відпускає листівки удавано легко. “Летіть до чийогось далекого дому!” А потім чекає на відповідь довго. Ім‘я її - сотнею почерків і діалектів. Ми раді, мовляв, познайомитись, і - бережи себе. А вона береже тільки клаптики з іменем. Підписи з іншого боку Атлантики; тих, хто був їй ніким, і хто мають ніким залишитися. Час від часу вона пише тим, хто їй був кимось - марно; відповідь не прийде - ні скупа, ані щедра; втім, це її не зупинить - якщо написати іще раз, вибрати краще зображення, влучні слова, більше марок, то листівку доставлять - точно; і тоді, звісно, відповідь буде, не завадять ні сонний поштар, ані зламані скриньки; і два речення - ті, що розіб‘ють кригу; ті, що завжди шукала в листівках і в людях. Паперові птахи розлітаються понад землею. Слова, зафіксовані в вічності. Крапка. Я щодня зазираю у скриньку поштову - а раптом? І чекаю чекаю чекаю листівку від неї. @buryanpoetry #хопта

Вже котре століття складали залік, І все далі, далі нести нам. Так стоїш у натовпі на вокзалі, і з собою тільки дитина. Що було – не важить, клади на землю, ця доба похмура навчає дзену. Все, що нести уже несила – відпустила. То куди писати, куди дзвонити, як зібрати рване докупи? Я питала всіх, не кажи не нити, я за це стократно спокутую. Хай нести несила – себе ж не лишиш, де не підеш в світі, кругом колишнє, все, що вирване з серцевини – біль, провина. Розм’якає грунт, утрачає пружність, небеса глибокі і злі, недружні. Білий світ – порожній дитячий возик. Не вивозить. @rozpovid

ця тиша проростає, мов трава. ще - голосом сорочиним на гіллі. ще - променем важким в багатопіллі, де тільки сонце й ходить. булава старого будяка дрижить на вітрі - у нього неміч й пам'ять вже не та. велика тінь маленького крота рожевий носик гріє на повітрі. вихляє серпень лисячим хвостом. і стільки в ньому руддя, стільки стом, що тільки ляж і дихай. в цьому літі, у цій розкоші рихлої ріллі. дзвінливі павутини кришталі стають як бубни. й ми стаємся дітьми. Катерина Міхаліцина #міхаліцина

намистини з коралів летять у провалля — скривавлені ягоди. непостійна розрада нагримати вабить: «стривайте, залякані! лихварі налетять, щоб купити-продати, "панібрати" докучливі». бідолашні не чують, стікають стигматно.  позбирати б докупи... одногó переламує, стискує дихання криза (фінансово-жанрова). очевидцям — комедія. «соромно? визнай, у нас розважаються!» на обпалених крилах далеко від люті до світлої звістки. хто пропав у задусі, не схоплять цілюще повітря нізвідки. промовчати, не краяти горло осипле?  загибель — завчасна? хоч розчавлена, ягода носить насіння і вибір без шансів: добровільно ступити в байдужу пітьму, чи помститися катові? у несилі не вирости силі та духу, тому намистинки тікатимуть. навесні розростуться у лáнці кирпаті, що вперто повторюють: «навіть сніг не завадить крижини штовхати!» ...до першого ворона. несподівано зійдуть врожаї, бо тільки крізь вади-розрухи несмак дійсності зникне. яскраве частіше буває отруйним. *лáнці (діал.) — ланцюги @poetkapilotka #квазар

...після грози завжди дзвенить пташиний спів... Лети мій літачку, лети! Черкай крилом волоссячко дерев. Лети туди, куди тебе несе історія з дитинства, розбита навпіл миска, почуханий за вушко глечик. Лети, малечо. Вдихай у долоні вечір. Хапай росу за руку кінчиками пір'я лови травинку на подвір'ї. Лети, мій літачку, лети! Співають над селом коти. А ти? Лети. І най тобі під крила не впаде пушок. Помстися сонцю за спекотні дні І ті, коли тебе воно не гріло, Коли по тілу зорі пилом прилягли. Співають над селом коти. Коти пушок на гору, покоти. Лети тоді, коли несила, коли життям побита слива тебе в обіймах пригорне. Лети! Ти де? Лякає не дорога, а відсутність хмар, Єдиний шлях з-поміж зіркатих гір Ти сам обрав. Та страшно не піти через морські хребти у невідомість. А йти із думкою "назад шляху нема" Хитаються у полі колоски, гримить у банці квас, Після дороги завжди болить серце, Бурлить у шлунку, навіть якщо їв. Гроза...? Не страшно.. @maLvaaaaaaaaa #мальва

набір триває до 25 жовтня включно

Конкурс "Плейлист" повертається з новими правилами!👋 Набір віршів для осіннього альбому декламацій триватиме до 25 жовтня вк
Конкурс "Плейлист" повертається з новими правилами!👋 Набір віршів для осіннього альбому декламацій триватиме до 25 жовтня включно! 📍Підпишіться на канал, залиште в коментарях до наступного допису 1 свій раніше неопублікований вірш за завданням: клік сюди 📍Голосуйте реакціями на вірші інших учасників, які вас зачепили. Поезії, які наберуть 10 і більше реакцій підписників каналу, потраплять на оцінювання до суддів. Отже, переможців допоможуть обрати і читачі, і судді. 🍁Читайте всі відповіді на запитання щодо конкурсу за посиланням 👉 тиць сюди Коли залишаєте вірш, вказуйте його назву, пісню, якою надихнулися, а також ваше авторське ім'я. Успіхів, ваша Віршопліткарка 💅 #плейлиствіршопліткарки @virshoplitkarka

Твої губи — мрія, Доторки теж. Мед розходиться по щоках, Як втримати в собі бажання? Не вмію. Ніяк. Розкажу тобі, що змерзли руки Від четвертої цигарки за раз Не свари, а дзвони, Знаю, відповідь буде — Вчасна і зараз. Хоча, якщо хочеш — свари Тільки дзвони... Мені б почути твій голос, ще раз. Щоб ця кара — у ті кляті 2 дні, Відчувалась легше. Як рухи в фантазіях, у моєму сні. А ці пташки, в месенджері, що вмить з одної перетворюються на дві Змушують стати серце А потім — піти Воно знову б'ється у такт зі світом! (хоча, суб'єктивно, світ зараз за сотні кілометрів на схід) Вірю, ти думав й писав нотатки. Точно чекав усіх слів. І думав, як перемогти всі «але», Не образивши ніжний цвіт. Й кляті два дні, Й зиму із холодом, Що забирає у тебе можливість пригорнути тепло Сонячного лисячого хвоста, Який краде усі редактури віршів Перетворює на свої І змушує привласнювати собі. Чим не щастя? Не цього воліє кожен поважаючи себе автор... Розкажеш чи ні? @poetrypozharska #роніка

Дихаєш? Дихай, а в мене нестача повітря. Клаустрофобія у задзеркаллі подій. Холодно. Інші стараються не перегрітись. Стогне в
Дихаєш? Дихай, а в мене нестача повітря. Клаустрофобія у задзеркаллі подій. Холодно. Інші стараються не перегрітись. Стогне в молекулах кисню нерівний двобій. Мій супротивник помститися хоче за крила, З розмахом пір’я до неба та інше таке… Мій супротивник – реальність твоїх перевтілень Вільним падінням під лід, поцілунком зі скель. Знаєш, раніше я плавала в теплому морі – Плюс двадцять вісім у водах, парне молоко. Зараз на зігнених гребнях новітніх історій Я замерзаю у колах північних широт. Чи загубилась у просторі, часі та числах, Біля фонтана, німого фонтана стою, Символи Морзе малюнками з крапель: «Так вийшло». Біля німого фонтана? Якесь дежавю. Ти віднайшовся у просторі, часі та числах? Дихаєш? Дихай. А в мене нестача повітря. @sarahwatsonrhymes #мовчан