Кеди Каннінгема 🇺🇦

😱Йопта, я згадав, що я ж оналітег і ви чекаєте якоїсь оналітегі по першим матчам «головної серії сезону» Біда в тому, що аналізувати буквально нічого. Бостон грає навіть не на повній потужності, але цього вистачає просто через жахливі вхідні дані. Даллас поки просто не може захищатись і Кідд не встигає знайти вихід. Селтікс вимотують Дончича в обороні і Маверікс не можуть не стягувати допомогу від проходів. У підсумку дуже часто Тейтуму навіть не потрібно грати драйв-н-кік - він тільки отримує м'яч, а захист суперника вже стискається як сфінктр житєля Бєлгорода, що бачить темну пляму в небі. Далі пас на вільного - і готово. Проблема в тому, що в стартовому складі Бостона особливо ні від кого не пострахуєш, навалять буквально всі. В другому матчі Кідд спробував тримати ширину - отримав по самі помідори на вриваннях Голідея в розріджений простір всередині. Класичні два стільці. Так само додає болю вихід Порзі в другому юніті, який буквально завершив дорогу пригод Гарді, який за таких обставин стає неграбельним. Але перекидання його хвилин на більш-менш габаритного Екзама (+додавання хвилин Джонсу та іншим) ще більше вбило і без того інвалідний скоринг, бо Екзам, Джонс дадуть тобі трошки більше, аніж ніхріна. Це ще більше навантажує Луку і Кайрі, які пропорційно ще більше втомлюються, забиваючи болт на захист. З Лукою всі ротуються і змушують його вічно вигадувати нові шляхи до кільця. З Кайрі грає Вайт і поки зжирає його, як я бігмак-меню на ранок після жорсткої пʼянки в студентські роки. Мобільність Деріка в поєднанні з розмахом рук роблять його чи не найкращим варіантом проти такої айзо-машини. З плюсів, Геффорд нарешті зрозумів, що проти команди, яка лупашить стільки трьох підбирання варто чекати в середньо-дальній зоні, а не курити під кільцем. Це одразу зробило його не мінусовим. Суто теоретично, тут є аспекти, які можуть стати краще. Контроль підбирань прогресує, Кайрі може активніше шукати розміни, рольові мають активніше рухатись і покривати кидкові проблеми катами. Але ми ще в подкасті сходились, що ледь не єдиний шанс Далласа був в раптовому успіху в перших двох матчах. З 2-0 проти банально більш талановитого (саме сукупно) суперника навіть домашні трибуни не факт, що допоможуть. 🇺🇦Кеди Каннінгема

🤯Блін, ну це вже не чесно! Ставлячи знак рівності між тренерами в останньому подкасті ми ж не знали, що Мазуллу консультуватиме лисий шарлатан 😂 🇺🇦Кеди Каннінгема

😢Лейкерс готують довгостроковий контракт для чинного чемпіона NCAA Дена Херлі 🇺🇦Кеди Каннінгема

💡💡💡Нарешті це сталося! Епічне прев'ю Фіналу НБА! Нам з Іваном нарешті вдалося проманеврувати між клопотами дорослого житті та відключеннями світла аби поговорити про головну серію року! Кайрі проти Бостона! Порзі проти Далласа! Лука проти Тейтума! Два генії тренерської справи один проти одного на лавках! Ми цього чекали весь рік - тому немає сенсу відкладати, гайда слухати поки телефон не розрядився! 🟣Apple Podcasts ⚪️Spotify 🟡Google Podcasts 🟠CastBox 🔴Pocket Casts 🟢MEGOGO 🔵Anchor 🇺🇦Кеди Каннінгема

Маю для вас таку аналітику 🇺🇦Кеди Каннінгема

🤔Пишуть, що Кузма мав на руках варіант з Далласом в дедлайн, але відмовився їхати в Техас по причині "несправжнього контендера" Прорахувався, але де... 🇺🇦Кеди Каннінгема

🧨Фінч таки вміє робити висновки Після першого матчу, в якому Даллас окопався всередині дуги і змусив Міннесоту валити з дистанції в надії на те, що триочковими вони гру не потянуть (вгадали) - тепер тренерський штаб Вулвз, таке враження, просто сказав гравцям "от тобі ружжо, отам суперник - пи*дуй". Воно дійсно дало певний ефект - Едвардс, Таунс і навіть Конлі почали активніше лізти всередину, кількість штрафних і фолів у суперника почала зростати. Але чим далі, тим більше Даллас адаптувався, почав стягувати додаткову допомогу Геффорду/Лайвлі (на щастя МакДеніелся традиційно після вдалих кидкових перформансів забув де кільце) - і забіги Мінні почали ставати все більш суїцидальними. Спроби активного пушингу кільця замість очок другого шансу частіше завершувалися фастбрейками Далласа. Можна сказати, що Вулвз при цьому вели в рахунку до останнього володіння, не дивлячись на всі героїчні повернення Далласа по ходу гри. Справедливо. Але коли вас тягнуть триочкові Ріда і пенсіонерські проходи Конлі (РАПТОВО центрових суперника можна перекидувати, а не летіти в ний у лобову), а головні зірки викидають 25% - це вже не надійний план. Який міг би спрацювати, якби не ще одне геніальне рішення кинути Гобера на Дончича у фінальному володінні. Взагалі Руді має у своїй кар'єрі хороші матчі і володіння проти Луки. І тут також він відзахищався настільки якісно, наскільки взагалі міг. І провина тут взагалі не на ньому. Що заважало піти у дабл-тім? Кат Лайвлі? Так там Андерсон і Рід під кільцем чекали (хай би Едвардс залишався з Кайрі). Дереку ще треба було б швидко вирішити - кидати на рівний чи спробувати оперативно скинути на Джонса чи Вашингтона в кути (у яких на двох аж цілих 0 з 7 сьогодні). Все це сценарії кращі і перспективніші, аніж танці Гобера з Дончичем. Ну а так 0-2. Десь злорадно посміхається один Нікола Йокич. 🇺🇦Кеди Каннінгема

🧨Фінч таки вміє робити висновки Після першого матчу, в якому Даллас окопався всередині дуги і змусив Міннесоту валити з дистанції в надії на те, що триочковими вони гру не потянуть (вгадали) - тепер тренерський штаб Вулвз, таке враження, просто сказав гравцям "от тобі ружжо, отам суперник - пи*дуй". Воно дійсно дало певний ефект - Едвардс, Таунс і навіть Конлі почали активніше лізти всередину, кількість штрафних і фолів у суперника почала зростати. Але чим далі, тим більше Даллас адаптувався, почав стягувати додаткову допомогу Геффорду/Лайвлі (на щастя МакДеніелся традиційно після вдалих кидкових перформансів забув де кільце) - і забіги Мінні почали ставати все більш суїцидальними. Спроби активного пушингу кільця замість очок другого шансу частіше завершувалися фастбрейками Далласа. Можна сказати, що Вулвз при цьому вели в рахунку до останнього володіння, не дивлячись на всі героїчні повернення Далласа по ходу гри. Справедливо. Але коли вас тягнуть триочкові Ріда і пенсіонерські проходи Конлі (РАПТОВО центрових суперника можна перекидувати, а не летіти в ний у лобову), а головні зірки викидають 25% - це вже не надійний план. Який міг би спрацювати, якби не ще одне геніальне рішення кинути Гобера на Дончича у фінальному володінні. Взагалі Руді має у своїй кар'єрі хороші матчі і володіння проти Луки. І тут також він відзахищався настільки якісно, наскільки взагалі міг. І провина тут взагалі не на ньому. Що заважало піти у дабл-тім? Кат Лайвлі? Так там Андерсон і Рід під кільцем чекали (хай би Едвардс залишався з Кайрі). Дереку ще треба було б швидко вирішити - кидати на рівний чи спробувати оперативно скинути на Джонса чи Вашингтона в кути (у яких на двох аж цілих 0 з 7 сьогодні). Все це сценарії кращі і перспективніші, аніж танці Гобера з Дончичем. Ну а так 0-2. Десь злорадно посміхається один Нікола Йокич. 🇺🇦Кеди Каннінгема

✌️Ентоні Едвардс мені подобається Він просто не може не подобатись, бо він гравець саме того типажу, який подобається плюс-мінус усім: яскравий харизматичний джорданоподібний атлет-скорер. Ми от буквально не так давно говорили з Михайлом (BasketMoves), що це майже чіт-код на народну любов. Спадкоємців Майкла вже було чимало: Вінс, ТіМак, Вейд, Кобе, Батлер, Букер, якоюсь мірою навіть ЛаВін з Мітчеллом. Тоді як гравцям інших форматів треба доводити купу всього: чи не занадто маленький, чи не занадто великий, як добре захищається і чи якісно кидає триочкові - таким хлопцям достатньо завалити данк чи фейдевей через руки, після чого прикласти пальця до губ чи зробити ще якийсь персональний жест і все - фанати поплили, як школярки після першої банки рево. Тут варто зазначити, що найкращий з клонів Джордна - Кобе - заснував фактично власну течію зі своєю Мамба Менталіті. Це коли ти все так само до біса харизматично, але чи то розвалюєш кабіни, чи то навалюєш цегли. Саме тому останній формат часто стає іронічним, коли умовний Тейтум намагається когось порятувати в клатчі (учорашній матч прям майже ідеальний приклад, коли Джей встиг і майже закопати свою команду, і все одно потім героїчно врятувати). І ось Едвардса я б поки порівнював не з Джорданом, а з Кобе. Ентоні поки лише вивчає всі межі свого таланту. З ряду причин - і через брак досвіду, і через особливості натури - він не методично прокатує завчені патерни, а грає скоріше від вайбу. Як і у випадку з Кобе і подібними йому персонажами, ми повинні завжди бути готові приймати зворотню сторони стилю - за героїчними іграми завжди приходят погані, коли він вас і закопає. От як Батлер, який виглядає спочатку як тру-альфа, який вирішує питання і красиво затикає суперника - а завтра він зливається в нуль і всі його альфа-замашки виглядають вже як порожній випендрьож. Сьогодні вночі його знову лімітували в найкращому, що він вміє - йти під кільце. Тут перед ним не будували особливих стін, часто доводилося розмінюватись і "віддавати" Енту або Луку, або вільний кидок. Але головне, що під кільцем стовбурчив вже не Йокич, а теза "Ви не виграєте триочковими Едвардса" продовжує себе виправдовувати. 12 з 16 його кидків були з дистанції і навіть за умови непоганого відсотку (42) він все одно набрав мізер. Бо він не лізе під кільце, не збирає фоли, не лімітує цими фолами гравців суперника, не змушує захист звужуватись і відкривати вільні зони. Він знову не знаходить виходу з ситуації, а Фінч (ну або Норі, який керує з лінії) не реагує миттєво. Тому ми або бачимо шалені перформанси, або ось такі історії, коли Ентоні просто на яйцях намагається завалювати ліхтарі в лоба суперникам і вони раптово не залітають. Саме на це я закладався в подкасті, як на позитивний для Далласа фактор - комбінація "недостатньо досвідчений для миттєвої адаптації Едвардс + не спроможний вносити in game корективи тренер". І це спрацювало вже в першій грі. Зрозуміло, що вже у наступному матчі Фінч буде щось вигадувати і шукати шляхи виходу. Але якщо команди вийдуть в фазу, коли оборона з обох сторін працює нормально і на перший план вийде здатність зірок вирішувати в соло - "вовкам" гайки, бо Даллас володіє чи не найкращим активом для такої гри. Ну і фактор Гобера, на якому фактично трималася оборона Міннесоти і якого не можна розтягнути на всі 48 хвилин. Сьогодні він закінчив +10, а в останній чверті взагалі був момент, коли Вулвз вихопили ривок в 10 очок від Далласа без Руді і з виходом француза Маверікс моментально видали серію з 0 влучань за 4 хвилини. Тут доведеться щось вигадувати, бо у цього суперника, на відміну від Денвера, і в другому юніті є персонажі, які агресивно атакують фарбу. 🇺🇦Кеди Каннінгема