Кеди Каннінгема 🇺🇦

⚡️ОБЕРЕЖНО, СПОЙЛЕР⚡️ 🇺🇦Кеди Каннінгема

❗️Цікава інформація, яка є критично важливою перед шостою грою серії В п'ятій грі баскетболісти Денвера 34 рази даблтімили (або навіть тріплтімили) Ентоні Едвардса. Я про це писав вище і це, як на мене, ледь не ключова деталь цього протистояння. Проти Ента будують буквально такі ж "стіни", як проти Янніса. Будемо чесними, це не Каррі, він вас не похоронить своїми триочковими. І тут у мене головне питання не до самого Ентоні. Топо вимагати у пуцвірінка його віку швидкості мислення Йокича (це для більшості і за кар'єру неможливо). Це питання до тренерського штабу. Едвардс отримує м'яч раз, другий, третій - кожного разу перед ним виростають три дубки. Він не йде, але розуміє, що ось робити треба, бо ж він тут типу альфа і має тягти. І він не знаходить інших варіантів, аніж ось такі стрибки на трьох з розбігу. Ну раптом проканає. В силу відсутності досвіду і (що там гріха ховати) трохи баскетбольного IQ, він сам не може на ходу адаптуватись і вийти з ситуації. Тут має вийти Фінч і за короткий термін знайти рішення сам, не покладаючись на гравців. Намалювати їм чіткий план, що треба робити, бо там всі далеко не генії думки, зате енергійні і завзяті. Прибрати Едвардса від м'яча, загравати його на отриманні, налаштувати ривки на данкер-споти - варіанти є, але треба зробити їх робочими. Чи встигне Фінч? Дізнаємось вже сьогодні вночі. Бо з такими саісайд-стрибками Едвардса на піки точені буде дуже важко розраховувати на сьому гру. 🇺🇦Кеди Каннінгема

☝️А тепер давайте серйозно 🧨СПОЙЛЕРИ🧨 Серйозно, зараз будемо говорити про гру. Якщо ти дочитав сюди - то далі на свій страх та ризик🤞 Ми починаємо цінувати щось тільки тоді, коли втрачаємо. Це я про Майка Конлі, раптом що. Незважаючи на скромну статистику і наче як статус вразливості для міссматчів в обороні, Конлі виконував дуже важливу роль в команду - він був її метрономом. Майк не буде тією людиною, яка почне накидувати по 40+ очок в ізоляціях, цього і не потрібно. Але він, з висоти власного досвіду, добре розуміє, коли потрібно прискорити гру, а коли пригальмувати. Також йому завжди можна дати м'яч для простого і якісного розіграшу пік-н-роллу чи виходу на високий середній. +18 за перші п'ять матчів (при тому, що наступний з гравців обійми мав +9) про щось та й говорять. Сьогодні, особливо в першій половині, я побачив одну з найжахливіших ігор в атаці цього плей-офф точно. Трохи підзаспокоїлись з Ентоні Джорданом, чи не так? Едвардс не готовий бути головним плеймейкером, а кращих варіантів у Вулвз і не було. Гравці Міннесоти або буквально не бачили партнерів (ходять чутки, що Гобер досі чекає свої передачі під кільце, як Хатіко), або намертво провтикували таймінги. Нездатність розіграти банальну двійку призводила до творчого закрепу і відчайдушним камікадзе-атакам під кільце. Коли ви востаннє бачили три поспіль володіння з фолами в атаці від однієї команди? І це ж навіть не приколи домашнього суддівства - просто баскетболісти Мінні розганялися так очевидно, що Гордон і Ко мали час не те що встати, а ще й переслухати і посміятись з наших прогнозів у подкасті. Фінч спробував відреагувати і кинув на паркет Морріса, як найближчого за адекватністю чистого розігруючого. Але цей задум так і залишився для мене загадкою, бо Монте вийшов... і встав в кут, дивитись на айзо Едвардса. При тому, що якраз "свої" володіння він непогано відкатав, були там і непогані середні, і вчасні передачі. Але цього було мало і тому особливо воно не допомогло. І коли з іншої сторони у вас плеймейкери типу Букера і Біла, то ще не так страшно. А на тлі Йокича з його баченням партнерів і швидкістю прийняття рішень, потуги баскетболістів Міннесоти виглядали відверто сумно. Чесно кажучи, я сам був в шоці, що на перерву команди пішли майже за рівного рахунку, бо я звик, що такі "перформанси" зазвичай призводять до ривків суперника. А Денвер і сам тупив страшно, особливо Мюррей і Портер. А коли перестав, то і питання по матчу майже відпали. Тим не менш, за захист у мене не так багато тривоги. Навіть з такими виступами Йокича можна грати, бо в захисті Нікола традиційно відсутній, він відходить з дороги в проходах і через раз зустрічає на пік-н-роллах. А от питання того, як діставатись до Йокича через першу лінію оборони - це велика проблема, на вирішення якої у Фінча обмаль часу. А потім знову будемо аналізувати, як Гобер в усьому винен (хоча він єдиний здоровий гравець обійми з плюсом по серії). 🇺🇦Кеди Каннінгема

😅Актуально як ніколи ⚠️Не дивись, якщо не хочеш схопити спойлер. 🇺🇦Кеди Каннінгема

Mood уболівальника Детройта просто зараз 🇺🇦Кеди Каннінгема

🤔В Міннесоті зародилася інтрига? Ну, власне, вона і не помирала з кінцями. Але Денвер дійсно добре відпочив і помітно налаштувався на боротьбу. Не зазираючи далеко з висновками, відмічу три цікавих моменти: ❗️Арбітри чи то пройнялися претензіями гравців Денвера, чи то вирішили спростувати команду тягти Едвардса до чемпіонства - але у себе вдома Міннесота раптово отримала далеко не теплу ванну. Я не експерт у трактовці правил, тому не буду вдаватися в теорії змов - але вже зі старту на фоли присів МакДеніелс і загалом планка дозволеного стала значно нижчою. Для команди, яка грає від фізично активного захисту, це дуже неприємна штука. ❗️Але то таке, який сенс говорити про захист команди, якщо вона набирає за матч 90 очок. Очевидно, що це була далеко не найбільша проблема. Особливо важливим був підхід до захисту проти Едвардса. Під Ентоні стягувалася додаткова підтримка і за будь-якої спроби йти всередину ряди захисників закривалися наче турнікет в київському метро. 8 атак кільця від Ента до перерви і половина з них тричкові - це безперечний успіх. І це саме заслуга гравців периметра, особливо Брауна. Йокич і далі переважно прикидався шлангом у захисті фарби (там такі три блоки, як з мене - баскетбольний експерт). І ціною насправді чималих зусиль його партнерам вдавалося уникати головного міссматчу серії (я маю на увазі Микола під кільцем намагається зупинити проходи Едвардса). ❗️Мюррей нарешті влучив все, що було потрібно! Пес його знає, звідки у Джамала взялася репутація якогось плей-оф кіллера. Достатньо зайти в гейм логи фактично будь-якої його серії, включно з фіналом минулого року чи легендарною зарубою з Ютою у баблі - і там ми побачимо картинку "ліпила-мазала", в якій матч з 40+ очками змінювався на 2-14 і навпаки. Тому для мене така оцінка дуже дивна. З іншого боку, просто зараз це працювало на користь Наггетс, бо після таких провалів явно не за горами був той матч, коли Джамал мав напхати все як в останній раз. І сьогодні він реально поклав чимало дуже важких м'ячів. Чи то з рукою на обличчі, чи то реверс-лейапом проти двох страхуючих - завалювалось все. В симбіозі з тим, що у Вулвз навпаки - кільце випльовувало з себе все як ваша колишня - це і допомогло отримати основний гандикап. ❗️Ну і ризик від Фінча на початку другої з відвертим ігнором Гордона себе не виправдав - Аарон раптово вирішив завалити все. Це вже був "Дреймонд-момент" - якщо вже Грін ввалює вам три триочкових, то це гайки. У Денвера буквально те ж саме з Гордоном. З іншого боку, якщо ви за Міннесоту у цій серії, то і виправдань у вас багато. Тут і хороший гандикап, який дозволяв дещо розслабитись ("Це серія, у нас все добре" від Едвардса на лавці це красномовно підсвічує), і віри в стабільність Мюррея не так багато, не кажучи вже про снайперські таланти Гордона. Виглядало ніби Міннесота одразу випала з матчу і швидко підзабила на цю гру. Що не відміняє хорошої гри Наггетс - але їх ситуація досі залишається дуже складною. 🇺🇦Кеди Каннінгема

📣СПОЙЛЕРИ📣 ❗️❗️❗️ Варто було пройтися по Моблі - от вам і 20+, і активність в атаці, і результат на табло. Навіть побалував нас триочковим, які навіть не намагався кидати п'ять матчів поспіль. Раптово з'ясувалося, що завжди є варіанти, якщо сам гравець пропонує себе і готовий приймати участь в атаці (це до питання про те, що у Клівленда немає схем під Евана). Якщо гравець ставить скрін, форсує розмін, розвертається і просто йде собі - звісно з ним нічого не пограєш. Сьогодні Моблі показав, що навіть у складі такого Бостона є куди бити. Габарити Евана дозволяють хоча б намагатися бити майже в будь-кого - Горфорд далеко не такий легкий як у 25, а всі інші не дотягують по зросту. Було б бажання. Особливо цікаво, що сьогодні баскетболісти Клівленда задіяли "протокол Дюранта" на Тейтумі, а саме затр@хати його атаками в нього, щоб він швидше вимахувався. І Джейсон дійсно багато недобігав. Хоча, звісно, це все пояснюється тим, що увесь Бостон розуміє дистанцію і ніби як не хоче вмирати задля от прям 4:0. Поки все йде по сценарію серії з Маямі, тому і серйозних висновків стосовно інтриги робити зарано. 🇺🇦Кеди Каннінгема

🥰Доповню вже сказане у подкасті стосовно зірок (або "зірок") Клівленда Мені дуже дивно чути будь-які розмови про зірковий, а то і суперзірковий статус баскетболіста, який жодного разу не набирав 20+ очок в плей-офф. Чет, розпочавши свою другу серію в житті, вже зупинився в одному пункті від другої двадцятки. Моблі грає свій другий плей-офф і у 13-и матчах не набирав більше 17 очок. Я ціную захист, особливо дуже хороший. Але кейси Руді Гобера настільки рідкісні, що їх буквально взагалі немає. В більшості випадків великий гравець з претензіями на зірковість має загрожувати в атаці. Це пройшов Девіс, це пройшов Адебайо, це пройшов (і проходить) Джексон - має вже почати проходити і Моблі. Просто для мене дуже дивно, як людина в 23 роки і на третій рік в НБА залишається такою константою. Ніяких змін - яким був у першому сезоні, таким залишився зараз. Навіть сумніше - він ще менше почав атакувати сам і закинув навіть середню дистанцію. На третій рік в НБА у тебе не з'явилося ані натяку на притомний кидок з дистанції, ані якісного технічного арсеналу для реалізації міссматчів під кільцем, ані - що найважливіше - БАЖАННЯ брати на себе ці атаки. Знов-таки, так же Гольмгрен сьогодні постійно ліз на Геффорда і Лайвлі, розуміючи, що у нього є перевага бодай у зрості і більшість його атак вони законтестити не можуть. Не все виходило технічно, але то вже друга справа. Кожен раз, коли Моблі опинявся проти Вайта, у мене складалося враження, що він робить комусь велику послугу, намагаючись атакувати кільце. Хоча просто зараз саме Моблі є ледь не головною надією Клівленда на внутрішній прогрес. Я б не написав усього цього, якби Моблі був новачком. Для новачка він якраз продемонстрував інтригуючий рівень, який змушував задуматись про можливості розвитку. Але у підсумку все вийшло як з серіалом, який зацікавив пілотом, але потім почав одну за одною навалювати філерні серії, а сюжет так і залишився на місці. Саме те, чи зможе Моблі показати щось дійсно цікаве в атакувальному плані, буде для мене головною інтригою далеко не найцікавішої серії. Бо у Бостона насправді вистачає вразливостей - там вся лавка клієнтів на міссматчі. Мітчеллу з Гарландом дійсно важко, куди більші сили суперника зосереджені на периметрі. А ось для великого гравця, особливо поки немає Порзі, є простір для маневрів. І якщо Еван так і залишиться аморфним тілом, яке принципово не бажає зайвий раз напружувати себе в нападі - його максимальний контракт (який йому звісно видадуть вже влітку) буде для мене дуже сумнівною штукою. 🇺🇦Кеди Каннінгема

🥳🥳🥳Вітаємо легендарного Майка Д'Ентоні з його 73-м днем народження! Ах так, у нас же ще подкаст вийшов! Зібралися з Антоном та Іваном для обговорення пар другого раунду. Міннесота декласує чемпіонів, Тібодо нарешті зібрав команду кіборгів, а дайнемік-дуо з Техасу спробує дати бій Оклахомі. Когось ще забули... ах так - у Клівленда немає шансів. Не дякуйте за спойлер. Приємного прослуховування! 🟣Apple Podcasts ⚪️Spotify 🟡Google Podcasts 🟠CastBox 🔴Pocket Casts 🟢MEGOGO 🔵Anchor 🇺🇦Кеди Каннінгема