اکنون در دسترس! پژوهش تلگرام ۲۰۲۵ — مهمترین بینشهای سال 
reading at midnight 🌙
رفتن به کانال در Telegram
навколокнижковий хаос з періодичними появами театрів, музеїв, кіно та кота вацлава
نمایش بیشتر851
مشترکین
+224 ساعت
+37 روز
-130 روز
در حال بارگیری داده...
کانالهای مشابه
ابر برچسبها
اشارات ورودی و خروجی
---
---
---
---
---
---
جذب مشترکین
ژوئن '26
ژوئن '26
+11
در 0 کانالها
مه '26
+9
در 3 کانالها
Get PRO
آوریل '26
+21
در 1 کانالها
Get PRO
مارس '26
+32
در 7 کانالها
Get PRO
فوریه '26
+33
در 4 کانالها
Get PRO
ژانویه '26
+25
در 1 کانالها
Get PRO
دسامبر '25
+39
در 4 کانالها
Get PRO
نوامبر '25
+11
در 3 کانالها
Get PRO
اکتبر '25
+14
در 0 کانالها
Get PRO
سپتامبر '25
+32
در 4 کانالها
Get PRO
اوت '25
+12
در 2 کانالها
Get PRO
ژوئیه '25
+46
در 8 کانالها
Get PRO
ژوئن '25
+14
در 2 کانالها
Get PRO
مه '25
+22
در 2 کانالها
Get PRO
آوریل '25
+29
در 8 کانالها
Get PRO
مارس '25
+32
در 2 کانالها
Get PRO
فوریه '25
+43
در 5 کانالها
Get PRO
ژانویه '25
+64
در 6 کانالها
Get PRO
دسامبر '24
+59
در 6 کانالها
Get PRO
نوامبر '24
+36
در 4 کانالها
Get PRO
اکتبر '24
+67
در 1 کانالها
Get PRO
سپتامبر '24
+26
در 3 کانالها
Get PRO
اوت '24
+38
در 0 کانالها
Get PRO
ژوئیه '24
+19
در 3 کانالها
Get PRO
ژوئن '24
+9
در 1 کانالها
Get PRO
مه '24
+13
در 0 کانالها
Get PRO
آوریل '24
+5
در 2 کانالها
Get PRO
مارس '24
+26
در 3 کانالها
Get PRO
فوریه '24
+67
در 3 کانالها
Get PRO
ژانویه '24
+21
در 4 کانالها
Get PRO
دسامبر '23
+336
در 0 کانالها
| تاریخ | رشد مشترکین | اشارات | کانالها | |
| 17 ژوئن | 0 | |||
| 16 ژوئن | +2 | |||
| 15 ژوئن | 0 | |||
| 14 ژوئن | +2 | |||
| 13 ژوئن | +2 | |||
| 12 ژوئن | 0 | |||
| 11 ژوئن | +1 | |||
| 10 ژوئن | 0 | |||
| 09 ژوئن | 0 | |||
| 08 ژوئن | +1 | |||
| 07 ژوئن | 0 | |||
| 06 ژوئن | 0 | |||
| 05 ژوئن | 0 | |||
| 04 ژوئن | +1 | |||
| 03 ژوئن | +1 | |||
| 02 ژوئن | 0 | |||
| 01 ژوئن | +1 |
پستهای کانال
+3
маю гостинчик від зайчика (MEGOGOBOOKS) для моїх луччих у світі підписників: промокод
😉😉😉
MIDNIGHT
😉😉😉
дарує вам -15% на увесь асортимент MEGOGOBOOKS (крім ВСЛ, КСД, Наш формат, Лабораторія, Vivat, А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА) і діятиме до 31.08.2026 👀
(а ще у них є безкоштовна доставка НП від 599 гривень)
накидала вам для наочності цікаві варіанти у кошик - код вже працює, тож якщо спокуситеся взяти власні бажанки, діліться тут зі мною 🤭
#співпраця| 2 |  +1сьогодні я харюся на головну героїню "Тайванських тревелогів" - японську письменницю, що у 1938 році поїхала писати про колонізований острів - бо ну занадто нагадує "хароших рускіх" 💀 | 173 |
| 3 | надивилася в Прилуках на побиті влучаннями будівлі й міськраду, зараз ось проїжджала Арсенальну, про влучання в районі якої ви вже читали новини.
каналами вже ходить багато гарних зборів, я ж попрошу допомогти закрити ті 100к, які давно збирає Ріна Есмерай на НРК та авто для 20-ї бригади «Любарт».
🫙 https://send.monobank.ua/jar/78GyhwbNtC | 173 |
| 4 | بدون متن... | 233 |
| 5 |  +4я зробила помилку новачка і почала одночасно дві круті книжки, тож роблю це вашою проблемою: оберіть за мене, що поставити у пріоритет та читати першим 💀
опитування нижче ⤵ | 227 |
| 6 |  +1до речі, на рефлексії про тредвайф-інфлюенсерок вже вимальовується тренд. на радарі помітила горор з дуже оригінальною назвою "Trad Wife", який порівнюють з "Дитиною Розмарі" цифрової епохи: інфлюенсерка вагітніє від демонічної сутності, аби здобути таку необхідну для ідеального образу дитину.
зізнаюся, не певна, чи хочу читати - зокрема, бо цю книгу радять фанатам "Нічної сучки", яка мені не сильно сподобалась свого часу 💀 | 255 |
| 7 |  +1📚"Yesteryear", Caro Claire Burke
#прочитане #fiction
I could practically hear the Lord whispering in my ear: Be careful what you wish for, little lamb. You just might get it.
⏺Наталі - 32-річна інстаграм-інфлюенсерка, у якої, здається, є все: люблячий чоловік (який днями дивится відео про теорії змов), прекрасна ферма за містом (тільки органічні продукти! ні, не дивіться на діжку з пестицидами, і на мексиканських мігрантів теж), п'ятеро чудових діток та шоста на підході (і що, як старша донька завжди виглядає нещасною на камеру) та мільйони підписників, які її обожнюють та ненавидять.
⏺І коли схована за ідеальним фасадом гниль загрожує виплеснутися назовні, Наталі раптом прокидається у минулому: місці без невидимих для камери нянь-помічниць, пральних машин та "Таргету" за півгодини шляху.
⏺"Yesteryear" веде оповідь у двох часових площинах: флешбеки про життя Наталі та її "сьогоднішнє" буття у минулому. Скажу чесно - я йшла сюди за другим, але першого насипали, за відчуттями, значно більше.
⏺Це книга і про нещасливе материнство, і про правий поворот американської політики, і про тіньову сторону інфлюенсерства, і про експлуатацію дітей для контенту, і про традиційні гендерні ролі, і про інтерналізовану мізогінію, і про патріархат як пастку і для чоловіків також, і про нещасливий шлюб, і про конструювання ідентичності, і про лицемірство в ім'я релігії, і про капіталізм, і про трудову експлуатацію, і про, і про, і про.
⏺Ця книга настільки фонтанує дотепними маленькими шпилечками у різні боки, що в результаті не може розкрити жодну тему глибше за середньостатистичний годинний відеоесей про умовних Балеріна Фармз чи Рубі Френкі (якими авторка дуже непрозоро надихалася). Місцями тут бракувало сміливості йти до кінця - наприклад, чому б не назвати, до якої політичної партії належить політик-зять Наталі, коли це очевидно? Чому б не визначитися з конкретною релігійною течією, а не брати щось від п'ятидесятників, щось від мормонів, і щось від баптистів.
⏺Фарби дуже згущені, і сатира взагалі не тонка - все підкреслено-показово. І так, це весело читати, але "Yesteryear" не каже нічого, що для мене не є очевидним і передбачуваним. А ще, як на мене, для реальної ваги цієї історії обраний тон оповіді занадто легкий і жартівливий.
⏺Оповідь ведеться від першої особи Наталі - і ця мінімальна дистанція до неї теж, як на мене, не йде на користь. Тут мало показування, зате розказування вистачає, тому я багато чому у характеризації Наталі не змогла повірити: попри всі проговорювання, наприклад, вона не відчувається справді релігійною людиною.
⏺І хто ж вона така - холодна маніпуляторка, що скористалася системою? Чи жертва обставин, що заплуталася у брехні, в якій була вихована? Так, вона - нехороша і неприємна людина, але мені, все ж, було її шкода.
⏺Великий фінальний твіст заключається у тому, що (спойлери) ніякого перенесення назад у часі не було: після краху її медіа-образу Наталі переживає психічну кризу і все далі й далі занурюється у свою тредвайф-фантазію, доки не викидає всі сучасні елементи з будинку і не змушує себе з чоловіком та молодшими дітьми жити як американські першопроходці. І її "перенесення" було лиш черговим зривом, під час якого вона забула останні років п'ятнадцять-двадцять.
⏺Розумно? Так. Але мене це трохи розчарувало, бо замість історії про явища, інституції, тяглість патріархату ми отримуємо оповідку про самообман, завершену доволі прямолінійним проповідуванням (з яким я цілком та повністю погоджуюся ідейно, але надаю перевагу більш тонким підходам).
⏺Середнього рівня книжка, яка дуже добре потрапляє у цайтґайст, але нічого не втратила б, якби була вполовину коротша. Ну й на якусь особливу глибину теж не варто розраховувати - це така весела сатирична штучка в дусі "Жовтоликої" Кван, тільки про інший куточок інтернету. | 281 |
| 8 |  +1уоо, "щос" відкрили передзамовлення на ще одну книжку карсон маккалерс, мені дуже треба 🐱
#книжковіновини | 294 |
| 9 | ✨Зізнаюся, на виставу йшла дуже впевнено, попри переважання неоднозначних відгуків - зрештою, саме Захоженко зробив неймовірних "Топ Ґьорлз" у львівській Лесі, і цього вистачило, аби мати величезний кредит довіри щодо інших робіт режисера.
✨Але сталося не так, як гадалося, і ця адаптація видалася мені невдалою. (Хоча чи можна взагалі вдало поставити на сцені "Зону" - питання окреме.) Перший ешелон проблем тут того ж штибу, що і у виставі Білиця за "Невеличкою драмою" Підмогильного: зрізається увесь складний психологічно-інтелектуальний контекст на користь мелодрами, а персонажам (вже доволі схематичним, радше збірним образам, ніж людям) лишають одну рису, доведену до абсолюту.
✨Пропадає засіб обрамлення - щоденники санаторійної хворої, яка і пише повість - за рахунок чого одразу зникає шар отієї самоіронії над архетиповими персонажами і мелодраматичними любовними перипетіями.
✨З політичних аспектів лишили тільки розмиті напівнатяки, прибрали всю гостроту, ще й цнотливо зацензурували, що одна зі спроб Хлоні втопитися була спровокована тим, що він не побачить Леніна. Ну як, це ж так промовисто про все одразу 💀
✨Актори мені теж якось не потрапили в книжкові образи (але окей, про це можна посперечатися), і гра абсолютно всіх здалася якось занадто натужною і непереконливою. Хоча Артем Мяус чисто зовнішнього ще міг би потрапити в образ Анарха, він у цій ролі дивовижно... ніякий. От просто чєлік чілить в санаторії. Нема цього надриву, параної, поступового руйнування психіки.
✨А ще вистава йде дуже близько до тексту, інколи аж занадто - деякі репліки звучать дивно і неприродно, коли їх промовляють вголос, хоч як би це не було гарно на сторінці.
✨Візуал - тут найсильніша сторона. От що-що, а місцями було дійсно доволі гарно. Хоча все здалося дико вторинним.
✨У "Санаторійній зоні" напхом напхано усіляких модних прийомчиків, аби було що зафільмувати в тіктоки - і чоловік танцює в сукні, і оператор з камерою, і перерва на неонове світло, і пробивання четвертої стіни, і декорації ну дуже нагадують фірмові богомазівські метал та скло. Трішки "Калігули", трішки "Марії Стюарт", щось від "Підступності та кохання", змішати, не збовтувати.
✨І всі ці прийоми не запатентовані Уривським, і той самий Захоженко ту ж телезйомку та чоловіків у сукнях використовував у вже згаданих "Топ Ґьорлз" у (львівській) Лесі. Але та вистава видається свіжою (попри 2021 рік прем"єри) та оригінальною. "Санаторійна зона" ж - ні, це якийсь нескладний вінегрет. Не люблю вінегрет.
✨І не політична сатира, і не психологічна драма, і не любовний трилер з таємними чекістами, і не кумедія про психлікарню санаторій. Навіщо було намагатися поставити цей твір саме так? Аби трохи перевиховати глядачів колишньої "російської драми", але не відлякати остаточно чимось занадто радикальним? Хіба що. | 273 |
| 10 |  +5📚"Санаторійна зона", double feature: повість Миколи Хвильового та вистава реж. Дмитра Захоженка у київському театрі Лесі Українки
#прочитане #театральне
✨Середина 20-х. Хвильовий пише про санаторій, де, після перемоги революції, зібралися елементи, що не вписуються у нову реальність. Серед них і Анарх - колишній революціонер, що переживає кризу віри і падіння ідеалів. Він крутить романи-"пуговки" з іншою пацієнткою, точить ляси з місцевим поетом-мрійником, задивляється на медсестру Катрю. Але ритм санаторійних днів збиває прибуття метранпажа Карна, чия присутність заволодіває думками Анарха.
✨Скажу чесно - це було читання радше ознайомче, аніж для задоволення. Не можу не визнати таланту Хвильового у володінні словом, проза пречудова, але емоційно цей твір пройшов повз мене. Все ж, хоча Хвильовий надзвичайно прозірливий щодо майбутнього омріяної революції, співпереживати тут комусь важко. Хіба що оспівування швидкоплинної краси кінця літа в саме серденько, в усьому іншому повість лишила по собі туман депресивного сум'яття і безліч питань.
✨Мені дуже гостро не вистачало додаткових контекстів часу, і "ключі до розуміння" (я читала у віхоловському "неканоні") дали доволі мало практично корисного, тож я ще доганялася подкастами та гуглінгом, аби картинка нарешті склалася.
За декілька темних годин осінньої темряви перед ним пройшло стільки примар і спогадів, скільки він не бачив за все своє життя. Він остаточно вирішив, що вже не існує, що находиться по той бік реальності. Анарх не тільки примирився з цим, йому навіть радісно було, що він уже, нарешті, так просто, без усяких перешкод попав у цей невідомий край.
Він знав, що раптово може вирости башта неможливої муки, і він спішив, зараз кипить над рікою жовтожар, і зараз не треба думати, не треба знати.
Але, коли анарх підходив до тієї думки, що він може, коли схоче, покинути санаторійну зону, десь у глибоких тайниках ховалась йому мисль, що це він неправду каже, що відціля він ніколи не вийде, що відціля нема повороту, як із того світу, що в цім саме й полягає - коли він хоче — вся драма. | 267 |
| 11 |  але вимушена визнати що це, все ж, смішно 🤭 | 290 |
| 12 |  на перший погляд "yesteryear" каро клер бьорк (вона ж "та сама книжка про тредвайф, що переноситься назад у часі") - це сатира настільки ж subtle, як і фігурки школяриків з неоновими рюкзаками перед пішохідними переходами 💀 тобто ще більше в лоба було ніззя | 299 |
| 13 |  робіть ваші ставки: чи врятують хоча б токсичні лесбійки-вампірки від мого не-нечитуна*?
* - тобто читати я хочу, навіть дуже. але все якесь не таке, а що буде "таке", я не знаю 💀 | 346 |
| 14 |  +1сьогодні заборонив читати не вацлав, а кажан 🤭
вдома на мене, мабуть, чекатиме шкандаль | 360 |
| 15 |  мені сказали запостити естетік фоточку з нашого крисяче-шакалячого обговорення, тож виконую 🫡 | 361 |
| 16 |  маршруткове перформативне читання 🤭 | 318 |
| 17 |  📚 "Мої спомини. Сповідь інтерсекс-людини", Абель (Еркюлін) Барбен (упорядкування і передмова Мішеля Фуко. Післямова Еріка Фассена)
#прочитане
⏺Париж, 1860-ті. У скромній кімнатці знаходять тіло самогубця, а поруч з молодиком - рукопис, де той оповідає про своє життя і низку подій, що підвели його до такого рішення. Так, через другі-треті руки, у друк потрапляє історія Абеля Барбена, інтерсекс-людини - при народженні Аделаїди Еркюліни Барбен, записаної як дівчинки, вихованої у жіночих монастирях.
⏺У мемуарах Барбен (що використовує щодо себе і чоловічий, і жіночий роди) оповідає про свої юні роки та душевні метання, про існування у жіночих колективах, про заборонене кохання до подруги і про те, як - у середині ХІХ сторіччя - можна було домогтися цивільної зміни статі.
Іди, затаврований, продовжуй своє завдання! Світ, до якого ти звертаєшся, створений не для тебе. Ти не створений для нього. У цьому величезному всесвіті, де є місце будь-якому стражданню, ти марно шукатимеш куточка, де сховаєш своє. Воно ж бо перевертає всі закони природи та людства.
⏺Для мене це була надзвичайно болісна історія, яка лиш підкреслила - ЛБГТ+ люди були завжди. Тільки їм доводилося (і багато де доводиться досі) існувати в тіні, мов жахливий секрет, мов щось гротескне та гріховне. У Барбен(а) не було ані вокабуляру, ані орієнтирів для вираження і усвідомлення того, що з ними відбувалося; їхньою найкращою надією на допомогу і підтримку була сповідь священику.
⏺Я не підходила до цієї історії як до твору художнього - ні, тоді б критерії оцінки були б цілком інші. І "Споминам" можна було б дорікнути за сплутаність, за фрагментарність, за мелодраму - але робити цього я не бажаю. Бо це така щира, така цінна, така болісна частина квір-історії - хоч і текст не дійшов до нас у первісному вигляді. Тардьє, лікар, який представив його світові, наприклад, вирізав епізоди з життя Барбен(а) після цивільної зміни статі, лишивши переважно спомини про "жіночі" часи.
⏺Самі спомини займають лиш половину книги, інша ж - супровідні матеріали: біографічні дані, медичні звіти, майже детективна історія віднайдення ідентичності автора рукопису, дуже вумний академічний есей з гендерних студій. І я була вдячна за частину цього додаткового контексту, до решти ж моє ставлення неоднозначне.
⏺Попри те, що мемуари не говорять про тілесне, хіба що напівнатяками, додані лікарські висновки описують анатомію Барбен(а) вкрай детально - і читати їх мені здалося неправильним, занадто інвазивним, ніби я втрутилася у їхню приватність.
⏺Додано сюди і новелу "Скандальний випадок" Оскара Паніцци - і, зізнаюся, я не маю жодних хороших слів для цієї "натхненної" мемуарами Барбен(а) низькопробної оповідки, сповненої авторських вологих фантазій. Це графоманія сумнівної як художньої, так й історичної цінності; і у мене є багато питань до рішення Фуко як упорядника таки поєднати під однією палітуркою і "Спомини", і писанину Паніцци.
⏺Сумно. Сумно і гірко - від того, як за життя ця людина вважала себе позбавленою права на щастя, як почувалася затиснутою в суворі кайдани гендерної бінарності. Від того, як навіть після смерті Барбен(у) не знайти спокій - їхнє тіло піддано ретельному розтину і вивченню, їхній "випадок" став приводом академічних суперечок від теоретиків гендеру. Але є щось прекрасне у тому, що ці мемуари, попри все, існують, і що ми можемо почути власний голос цієї людини.
⏺ День народження Барбен(а) - 8 листопада - є міжнародним днем пам'яті/солідарності з інтерсекс-людьми.
Тут я віддаю себе на суд нащадків, які мене читатимуть. Я покликаюся на почуття, закладене в серця усіх синів Адама. Чи був я винним і злочинним, бо чиясь жахлива помилка приписала мені у світі місце, яке моїм бути не могло? | 324 |
| 18 |  +1повторний похід на "Кассандру" (за Лесею Українкою, реж. Давид Петросян), тезово:
✨ при всій моїй повазі до Ксенії Баші, все ж, вона - не моя Кассандра;
✨ попри це, я все одно всплакнула під кінець, бо цей текст занадто безсмертний:
✨ і хоча в перший раз мене зачепило значно більше, це така гіпнотична вистава, що хочу ще раз (але суворо у перший ряд і тільки на Марину Кошкіну, бо вона - ідеальна в головній ролі 🥲)
#театральне | 330 |
| 19 | ні, я не забила на щомісячний список відосиків. я забула, виправляюсь:
😉"Макбет" Івана Уривського: закривавлені екрани долі | Шалені автор(к)и | Агеєва, Семків
😉«Володар мух» і фолк-горор | Lord of the Flies (2026)
😉The Austrian Victim Myth: A Nation in Denial
😉ВІДЬМИ В УКРАЇНСЬКОМУ КІНО
😉How True Crime Lies to You
😉Is Renoir a Bad Painter?
😉Medieval Migraines or Mystic Visions? Hildegard von Bingen
😉Your Least Favourite Person's Favourite Book
#vids | 383 |
| 20 |  святкую початок прайд манс заслуженим рівотчем "конклаву", геніального кіно про інтрижкги сумних дідів та воук папу римського. досконалість, легенда, ідеал, кращого не існує 🤌
і так, це тематичний фільм без усілякої іронії
#кіно | 408 |
