reading at midnight 🌙

🐾 всім привіт, це абсолютно нерегулярна рубрика #читацькийапдейт планую за вихідні дочитати книжулю, що чекала свого часу на поличках чотири роки 😶 власне яка історія: на самому початку пандемії (ні-ні, відмовляюся ностальгувати за локдаунами) я регулярно залипала на безкоштовні стріми вистав the met opera; серед них була і постановка "Марні" - вона тоді дуже сильно вразила. тож книжка була мені негайно потрібна. і от ми зараз тут 😇

🌛 "Фіолетова тінь", добірка української містичної прози від видавництва "Ще одну сторінку" #прочитане ✨чотири (закоханих) чорта з п'яти 🟣Довільна вибірка (без претензії на всеохопність чи повноту репрезентації) творів з надприродними елементами українських письменників ХІХ-ХХ століть. 🟣Містика тут фольклорна: відьми, чорти (багато чортів. дуже багато чортів), різноманітна нечиста сила, покійники та сільська магія. Примітно, що є один-єдиний не-народний виняток: Святослав Ольшенко-Вільха з його "Фіолетовою тінню" (яка й дала назву збірці, хоча абсолютно вибивається із загальної картини) та "Рудим котом". 🟣Здебільшого все доволі нехитро, є речі дещо слабенькі (з точки зору сучасного читача), але було вайбово та колоритно; нема бажання прискіпуватися, і я, в принципі, задоволена - це рівно те, що мені треба зараз. Якось вчасно взяла цю збірку до рук, і провела з нею кілька досить хороших вечорів, навіть відпочила. 🟣Хоча далеко не всі оповідання приємні й розважальні: гумористичні оповідки змішані з жахачками, кривавими трагедіями та байками з мораллю, і що буде наступним - не передбачити. 🟣Є автори вже знайомі: наприклад, Олекса Стороженко. У нього харизматичні оповідання про всіляку нечисть з тугою за козацькими часами; нагадує початок "Марка Проклятого", що мені гарно зайшов (на відміну від решти твору). З патерну тут тільки вибився "Мірошник", який взагалі трагедія з легесеньким містичним елементом. 🟣Проте з кимось це була і перша зустріч. Впевнилася, що все ж хочу зацінити збірку Кобринської "Блудний метеор", бо саме її "Рожа" і була тією моторошно-жорстокою річчю, що так кинулася в очі, особливо на контрасті з попередніми простенькими історіями про чортячі капощі. 🟣Що відверто не сподобалося - передмова Пагутяк, краще прогортати і забути, користі там небагато (і це найкраще, що я здатна про це сказати). 🟣Оформлення розкішне, зроблено дуже естетично, монохромне рішення я зацінила. Маю також таку собі опінію, що "Фіолетова тінь" може бути непоганим варіантом на подарунок, якщо у людини лежить душа до всілякого фольклорного та містичного 🌛 #fiction #укрліт

доповідаю: Квітка-Основ'яненко вже давно усім нам книгоблогерам визначив належну роботу у пеклі 🤣

Збір на потреби лікарні «Охматдит» і підопічних фонду «Таблеточки» Фонд «Таблеточки» відкрив терміновий збір. ❤️ внесок на банку; 🩵 внесок фонду «ОХМАТДИТ».

Друзі, привіт. Київ, Дніпро, Кривий Ріг, Словʼянськ, Краматорськ 💔 Важкий ранок, сподіваюсь, що всі ви в безпеці 🫂 Що можна зробити: — поширити твіти Лачена — перший твіт та другий твіт — задонатити на будь-які збори, яким ви довіряте. я довіряю і доначу на збір Стерненка, збір на Харківщину та на збір для Вовків Да Вінчі — зробити сьогодні щось добре для себе і для свого стану. обіймаю всіх, бережіть себе 🫂

✨Складно бути (в оригіналі No fun at parties, не зовсім розумію рішення, наче втратили частину фрази але вже ну гаразд) - жінка, з якою трапилось щось жахливе (прямо не кажуть, контекстуально зґвалтування), дивиться порно і чує думки акторів. Надзвичайно болить за оповідачку, але воно теж видається радше незавершеним.

Я вірю у світ, де трапляється неймовірне. Де любов обганяє жорстокість, нейтралізує її повністю, як нічого і не було, або ж обертає її на щось нове і краще. Де любов перемагає натуру.

Бронзова медаль. Сподобались не дуже сильно: ✨Інвентаризація - жінка пригадує всіх, з ким кохалася, доки світ котиться кудись не туди; наче нічого поганого сказати не можу, гарно, поетично - а якесь прохідне, не зачепило. ✨Особливо мерзенний - доволі дотепна сатира на police procedurals (саме "Закон і порядок", але якщо ви бачили якийсь один, то ви бачили їх всі) у вигляді посезонного переказу серій, яка перетікає у щось горорно-гротескне. Припускаю, нескінченність оповідання зумисне пародіює тенденцію таких серіальчиків мати 128 сезонів, але я на ньому міцно застрягла. Стало б вдвічі кращим, якби було вдвічі коротшим.

Не те щоб я ненавиділа чоловіків, - каже жінка. - Я просто їх боюся. Та я звикла до того страху.

🥀Загалом, Мачадо доволі hit or miss, зайде не всім, але якщо ви полюбляєте чудернацьку та експериментальну химерну прозу з фокусом на жіночу перспективу - можна спробувати. [Але як завжди є нюанс: книга вийшла 2020 року, ВСЛ не квапляться її перевидавати, тому зараз тільки шукати на барахолках з надіями щодо адекватної ціни 😔]

📚"Її тіло та інші сторони", Кармен Марія Мачадо #прочитане #fiction ✨середньостатистичні 4/5 всій збірці

Нехтувати - це перша помилка, яку робить жінка. (...) Пиха - це друга помилка. (...) Як з'ясувалося, мати рацію - це третя і найгірша помилка.

Обережно, чутливі теми: body horror, сексуальне насильство, описи жорстокості, gore, розлади харчової поведінки, мертві тварини. 🥀Збірка короткої прози з доволі ілюстративною щодо тематики оповідань назвою. Мачадо пропонує феміністичний weird fiction про тілесність, сексуальність, стосунки - гетеро та квірні (сапфічної репрезентації взагалі приємно багато), материнство, гендерні стереотипи, більш чи менш універсальні жіночі досвіди. Але, звісно, with a twist.

Я хочу сказати: Не завдавайте собі клопоту про щось мене питати. Я хочу сказати: Другого дна нема.

🥀Мачадо моторошна, дискомфортна, до натуралістичності відверта в деталях та зумисне абстрактна, коли справа заходить за щось глобальніше. Фішка в уривчастості, образності, у тому, що вона недоговорює і що ти додумуєш собі між рядками. Як наче оповідання - то скелет, на який ти проеціюєш щось власне. Але десь це виходить справді потужно, а десь, хоч як мені подобається стиль та ідеї, не вистачає напруги та кульмінації, і у кінці замість подиву чи шоку тільки виникає "well, ok, I guess that happened".

Я вірю, що моя дружина любить мене такою, як я є, але я також переконалася, що м'якішу версію мене вона любить ще більше.

🥀Є оповідання, що запали в душу, проте загалом я не настільки в захваті, як розраховувала з відгуків людей, чиєму смаку довіряю. Хоча це був цікавий досвід. Мені подобається "голос" Мачадо та її концепти, навіть якщо реалізація не завжди резонує - можливо, через коротку форму, можливо, варто її ще зацінити в оригіналі для порівняння. Те, що хочу почитати її мемуари "In the Dream House" - однозначно. 🥀А тепер, щоб коротенько так поговорити про оповідання з "Її тіла...", я вирішила поділити їх на три доволі умовних групи: Золота медаль. Сподобалися найбільше: 🌞Шов для чоловіка - про жінку з зеленою стрічкою на шиї, яку не можна знімати. Дуже айконік, лишає післясмак і чим більше про нього думаєш потім, тим краще воно здається. Квінтесенція традиційної жіночої ролі у патріархальних рамках, розказана як моторошна казка для дорослих. Пані Діана на своєму каналі робила розбір культурних відсилок, щиро рекомендую зайти подивитися 💟 🌞Матері - про трохи неочікувану проблему у стосунках двох сапфічних цисгендерних жінок (дитину), дуже щемке та сюрреалістичне, вайби ненадійних оповідачок Ширлі Джексон та поступового падіння у божевілля, як у Шарлотти Перкінс Гілман. 🌞Вісім кусників - про невдоволену власним тілом жінку, що погоджується на операцію зі зменшення шлунку. Я до тематики body image та ваги дуже чутлива і тому (очікувано) з цього оповідання в соплі. Наче і мої почуття препарували під мікроскопом. Чисто суб'єктивно - найсильніше у всій збірці.

Чи коли-небудь я буду змінена - минулий час, доконаний вид - чи я завжди буду змінюватись на краще, аж поки не помру?

Срібна медаль. Гарно, але в якийсь момент щось пішло не так: ✨Справжні жінки мають тіло - історія про світ, де жінки поступово прозорішають, розказана працівницею магазину суконь на випускний. Починається як дійсно моторошна жахачка, розгортається як лесбійська драма, а сенс був, мабуть, у соціальній критиці. Мачадо взагалі мало чого пояснює, але тут все стає настільки відкритим до інтерпретації, що виглядає аж занадто обірваним і розпливчастим. ✨Резиденція - готична оповідка про письменницю, яка їде до ізольованого готелю, і всі ми знаємо, що ні до чого хорошого такі історії не приводять. Вайби 10/10, воно теж таке ширлі-джексонівське, і були усі компоненти для того, щоб сподобалося, але якось так понакручено, що я під кінець була дуже спантеличена і не у самому хорошому сенсі.

здається, мені доведеться дожити приблизно до ста років, аби перечитати увесь свій запас електронних книжок (і це якщо його не поповнювати) 👀

на гугл букс знайшлися кілька цікавих безкоштовних (!) позицій, і, оскільки я ebook hoarder, ухопила собі і ділюся з вами: 💌 "криваві землі" снайдера 💌 збірка кримськотатарського письменника шаміля алядіна 💌 книжка кіпіані про дисидентів

для порівняння, пачка іноземних обкладинок до "Її тіла..." в половині випадків далі першого оповідання вирішили не йти, все ясно