우유

коротше забайтила я дівчат на срач і норм дискусії не вийшло, вибачте 😅 але якщо у когось ще є що сказати, напишіть в анон чи повідомлення каналу, поговоримо з вами. також трохи згодом виставлю старий арт про яким я забула

блін, цікаво, але сьогодні я вже навряд то осилю читати, завтра напевно дам відповідь. може когось тут теж все ще ця тема цікавить, бо вона мені спокою не дає

our dignity goes beyond our usefulness to society

я часто думаю над тим, що виставляли, а що ні. мої роботи доволі часто темні і геть не в стилі, який очікують фани бтс. моє бачення мистецтва часто йде разом з чимось похмурим, бо така вже я і така моя голова. Чімін часто стає центральною фігурою в моєму мистецтві і часто через біль. чому? бо він для мене оцей приклад сили і болю, вразливості, яка є навіть у сильної людини, тому через нього мені легше це показати. але після такий коментарів я питаю себе, можливо це все занадто? можливо не варто його так малювати? можливо в цьому є хейт все, а я просто цього не розумію? тож питання до вас, що ви думаєте про таке моє мистецтво, не комфортне і не яскраве? тільки кадіть чесно

в вікторіанську епоху було модно ще пити "ліки" зроблені з мумії. реальної мумії. через це купа мумій тупо не збереглася… словами не передати, як я обожнюю цю епоху

Намджун став тією людиною, яка познайомила мене з корейською літературою, мистецтвом і мовою, за що я вдячна йому. в той самий момент, він змусив мене подивитися на нього з іншої сторони, що дало мені змогу інакше дивитися на деякі речі і дещо для себе вивчити. так само я вдячна йому за альбом, що дав мені відчуття того, что мене побачили. цікавий чувак, коротше. з дн.

вирішила нарешті гарно засісти за вивчення сучасного корейського мистецтва. у висновку сіла робити власний архів статей і художників, бо інфи катастрофічно мало...

🌟🌟

Атен

останній арт літа до якого мені зробили тт: https://vt.tiktok.com/ZSV3p4r2A/ заходьте і коментуйте :р

я знаю, як пахнуть згорілі книжки і знаю, що слово, що жевріє у грудях не згорить ніколи. не забудьте придбати хоч невеличку книжку наших видавництв, бо скільки б книжок не згоріло, ми завжди знайдемо поверхню і атрамент, де напишемо нову.