VIBE

у мене обсесія з кампейном maison margiela для колекції fw26. бренд випустив трейлер фільму "anonymity", в якому головна героїня – ребекка голл – акторка, яка готується до важливої ролі, та всюди зустрічається зі своїми анонімними двійниками у масках, що змушують її задумуватися про власну ідентичність. єдина поправка – це трейлер до неіснуючого фільму, який ніколи не вийде. а шкода, бо я дуже люблю таке візуально насичене кіно. думок різних багато: і про те, як ще один бренд звертається до кіноіндустрії для кампейну, бо фотографія більше не занурює глядача у вигаданий світ моди; і про те, як сильно ціную візуал, який не створюють єбучею аішкою; і про те, як цікаво випустити трейлер до неіснуючого фільму, і що це говорить про нас як сучасних споживачів... але есея не буде. просто дуже-дуже гарний кампейн, який раджу до перегляду.

не можу перестати роздивлятися інтерʼєр міланського дому демни, де він зараз живе. світлини авторства юргена теллера для system magazine — де кеті горін (the cut) протягом року спілкувалася з дизайнером, слідкуючи за його дебютним роком в gucci. саме інтервʼю дуже хочу прочитати (а десь в києві ще залишилися точки з іноземними журналами?), але інтерʼєр is looking very demna. від подертого американського прапору, порцелянового крокуючого тигра та подертих меблів до пропагандистської радянської картини 1983 року, на якій «героїв червоної армії зустрічають вдячні за звільнення селяни». ага, we all know how it went. не знаю, наскільки сильно я б хотів мати щось таке у своєму домі, навіть розглядаючи цю картину як метаіронію над пропагандою. якось — не смішно. ось шпалери мені дуже сподобалися. і я дуже люблю, коли по інтерʼєру видно, що дім є продовженням людини. завжди почуваюся дуже інтимно, коли дивлюся на те, як хтось живе.

краще пізно, ніж ніколи — зрештою хочу вам розповісти про виставку анатолія криволапа у київській картинній галереї. криволап — один з найдорожчих сучасних українських митців. ще до того, як я це дізнався, закохався в роботу «кінь. вечір» — саме її продали за $186 200 на аукціоні в лондоні в 2013 році. часто роботи криволапа називають «абстрактними», хоча це описує скоріше період його творчості у 1990-х, до початку нульових. словосполучення «нефігуративний пейзаж», який використовують для опису найпопулярніших творів митця, для мене звучить як оксюморон. втім, від абстракціонізму у криволапа залишилися особливі стосунки з кольором. «колір тут функціонує не як засіб зобразити місцевість, а як подразник: він апелює до чуттєвого досвіду і навмисно не дає зосередитися на деталях», — пише анастасія курінська у своєму матеріалі для «суспільне культура». роботи криволапа вражають. не тільки неймовірною роботою з кольором і розмірами полотен, але й тим, що вони виглядають як спогад про щось фігуративне, будь то схід сонця чи образ коня. але сама виставка в ккг мені не сподобалася, хоч авторитету таке казати у мене поки немає (буде через два роки). роботи розставлені за найпершою асоціацією, яка приходить в голову, коли ти бачиш серію пейзажів — від «сходу сонця» до «ночі». не вказано, яка робота в якому році була написана, немає назв, а інформація про анатолія абсолютно невичерпна, як на мене. якийсь дуже плаский підхід, що спаплюжив сприйняття творчості криволапа. попри все це, я дуже раджу завітати в картинну галерею та подивитися на роботи наживо. телефон і скани ніколи не передадуть того ефекту, який його творчість справляє.

памʼятаєте фріду джанніні? у неї нещодавно було те, що люди називають повний crashout. з 2006 по 2014 роки вона була креативною директоркою gucci. в індустрії її період прийнято майже не згадувати, вона виконує роль такого собі «простору» між генієм тома форда і революцією алессандро мікєлє (але там ще була алессандра факкінетті дуже коротко). це вам привід задуматися, як мода ставиться до жінок дизайнерів. але сама фріда зараз веде феноменальний інстаграм — вона щодня постить якісь свої старі кампейни, в дуже поганій якості, з неймовірними підписами. і ось останній показ демни для gucci взбудоражив джанніні: вона виклала аж 4 поста, з неймовірними підписами. фріда каже, що демна дуже сильно надихнувся конкретними позиціями її авторства для gucci. що глобально, наче має бути не дивно, бо дизайни взагалі-то належать бренду, а не дизайнеру (теж, стейтмент на «подумати»). але мене з цього крешауту розйобує. молю, зверніть увагу на підписи на підбір треків. “but does Someone have memory ??”; “shoulders…” ікона

в захваті від вчорашнього золотого показу ysl. особливо сподобалося взуття-оммаж на рошенівську «стрілу подільську»

цікаво, що хотіли сказати автори цими образами? 🤔 якщо без жартів, то у мене якась глибока істотна нелюбов до всього, що робить дует в matière fécales. хоч виглядає так, наче мені мало б подобатися — але цей ремікс на vetements, rick owens та alexander mcqueen під соусом жосткої соціальщини має два запахи: нафталін і доморощений протест. ще дуже сильно пахне русскім слєдом. але я за свій базар відповім: повернуся до вас протягом декількох днів з фактами, бо це я зараз чисто на вайбі кажу. p.s. я так навалив хейту зранку, що майже забув додати, що цих мільярдерів на плечах зробила мисткиня sarah sitkin.

дуже хотів закликати вас сходити на виставку анатолія криволапа в картинній галереї, розповісти про показ bobkova, написати про семпли парфумів dries van noten, які купив на поп-апі german., про нову колекцію gucci, про своє навчання, про авангардного композитора дьорда лігеті, музика якого в космічній одессеї кубрика… про життя, яке намагаюсь жити. але мене якщо чесно вже не тримає ані жорстка wellness рутина з йогою, здоровим харчуванням і колагеном, ані саморуйнація, ані ескапізм, ані будь-яка комбінація цього всього. між робочими смс я постійно пишу близьким, чи вони живі, обговорюю з друзями день нашого рідного міста, яке вже чотири роки окуповано. дурка, пекло, тортури — ці слова я пишу і промовляю щодня. і добиває те, що я знаю, що є люди, яким гірше. багато людей. сильно гірше. в такі моменти я як ніколи хочу в нести світ хоч якусь позитивну емоцію. я мрію робити щось, аби люди навколо були усміхнені, щасливі, танцювали, сміялися. тому мені сподобалося бути діджеєм, тому мені подобалося знімати відео на ютуб, тіктоки, писати пости сюди. цей пост — нагадування собі про те, що краса, музика, мистецтво, мода — це не розкіш, а ще одна сторона життя, яка наповнює його сенсом. ніхто вже давно не тримається, не питайте порад ані в мене, ані у ваших друзів. я вдячний за те, що можу писати цей текст, вдячний за те, що живий. я можу не прокинутися завтра, як і більшість з нас. але якщо прокинуся — то продовжу жити, автоматично і механічно, поки що так. росіяни обстрілюють академії, університети, склади книг, лікарні, трц, виробництва, бізнеси, все-все. вони хочуть забрати життя, українське життя. я не можу їм цього дати. я буду тащити себе далі.

матьє блазі разом зі своєю командою дизайнерів взуття у chanel щось таки знають. я уже писав про шанельманію — так назвали феномен першої колекції блазі, коли всі поголовно, включаючи журналістів та фешн-інсайдерів, побігли в бутики бренду за взуттям. а зараз в магазини поступила колекція fw26 і я знову дуже шкодую, що не можу прогулятися на rue cambon аби приміряти лаковані чорні мюлі з білим носком. у мене взагалі якась зараз криза гардеробу, особливо взуття. тому я постійно моніторю yugen buying service, де мені по дружбі і розповіли про те, що в бутиках chanel вже є нова колекція. і вам по секрету скажу, що зараз в аутлетах за дуже приємним прайсом є взуття bottega veneta ще авторства блазі.

Розкішна 73-річна французька акторка Ізабель Юппер в рекламі нової помади BYREDO 🚨

дуже шкодую, що каламбур brada про нову колекцію prada придумав не я.

нагрозився вам новою «парадигмою», поміняв аватарку мовчки в кофеїновому екстазі, і зник. такий вже я, що поробиш. після мого діджей-сету у харкові, мене опустило в спіраль роздумів. я ще десь на шляху у своїй рефлексії, але одне вже можу сказати точно: мені люто набридла мода в інтернеті. в харкові я побачив стільки неймовірно красивих та стильних людей. які не одягаються у спробі «імітувати тренди». вони абсолютно самобутні, їхній стиль автономний. це нагадало мені про мою любов до одягу — саме до одягу, бо це почуття і привело мене в моду. я обожнюю бачити одяг, дивитися, як люди вдягаються, міряти щось нове, виряжатися. а от від чого я втомився — дивитися чергові кампейни, читати абстрактні фрази, навʼязувати собі ідеї. мода загралася в надуману і штучну концептуальність, про що постійно каже кеті горін із the cut. всі наче забули, що продукт моди — одяг — мають носити люди у реальному житті. а харків знову змусив мене хотіти жити реальне життя, спілкуватися з людьми, які щось роблять і шукати те, що я дійсно люблю. можливо, для цього молодого покоління, яке я побачив у харкові, я вже жосткий бумер на каблуках та зі скучним нюдовим макіяжем. хоч я і теж молодий, очевидно, що зараз виростає нове покоління — і я хочу дивитися на них. ці люди та їхній стиль мене захоплює. від цього моменту ростиме новий vibe. це слово для назви свого телеграм-каналу я обрав як постіронічний жарт — на момент заснування каналу, всі постійно казали «блін, це такий вайб» абсолютно на все. і хоч це вже давно не модно, мені подобається, що це слово залишилося зі мною. воно приросло до мене, а комьюніті людей, які тут — моя вічна підтримка.

пішли плітки, що пʼєрпаоло піччолі покидає посаду креативного директора balenciaga.

знаєте, у мене в житті останнім часом багато змін, про які я ніде ще не писав. деякі з них спричинено зовнішніми обставинами, а деякі — мій власний вибір. і через це завжди змінюється мислення, тому наступні декілька постів будуть виходити з моєї нової парадигми. відсьогодні на мапі столиці зʼявився новий неймовірний проєкт agatha playing. він виріс з бренду верхнього одягу katsurina, але він сильно-сильно більше, ніж це. як каже сама даша кацуріна: «в якийсь момент стало очевидно, що ми подорослішали». agatha playing — це міський простір, який обʼєднує в собі кафе, кавʼярню та шоурум однойменного бренду. мені пощастило побувати там за день до офіційного запуску, і я досі під враженням від того, наскільки це класне місце. по-перше, робити щось нове і масштабне в умовах, в яких ми живемо — захоплює та надихає. по-друге, весь простір доповнюють роботи українських художників, серед яких й олександр крижановський, каріна синиця, роботи митців з ательє нормально та інші. по-третє, одяг розділено на дві лінійки: мерч простору та лінійку верхнього одягу. я міряв і те, і те — всі речі органічно доповнюють одне одного, а якість і підбір тканин вражає. я не зміг вийти звідти без синьої футболки з червоним лого бренду, а ще дуже хотілося сірий худі й довге пальто. і свою нову футболку не хочу знімати — настільки вона приємна тактильно і візуально. не буду казати, скільки б така коштувала в парижі, але радійте, що не я власник цього проєкту. бо було все дорожче. про їжу не буду писати, ви і без мене знаєте, що не може бути несмачно в закладах даші. це мої go-to destinations на сніданок, бранч, обід і вечерю. подобається мені і концепція цього проєкту — ти наче прийшов в гості до агати, а вона кудись вибігла зі свого дому та розчинилася у вулицях міста, чи то шукаючи, чи то створюючи пригоди. і ти залишився сам-на-сам з усіма possessions агати, які так і хочеться забрати собі. мої щирі вітання всій команді проєкту. можна довго описувати це місце та одяг, але справжня магія відбувається, коли ви там фізично. тому замість пресфото додаю вам власні світлини. мало що в моді зараз дійсно надихає, як у нас, так і глобально у світі. але в agatha playing вийшло.

в інстаграмі сініор дизайнера взуття бренду thom browne, пана джереміна лі, побачив ці неймовірно милі пари від sandy liang. сподіваюсь, ера fun shoe ніколи не закінчиться. як після мюлей-зайчиків можна взути щось скучне? до речі, у самого джереміна крейзі колекція взуття, більше 600 пар.

якимось чином, проходячи щодня повз шоурум kulakovsky, я умудрився пропустити превʼю зимової колекції. але по сторіз у всіх знайомих бачив цю красу — лікті мною кусалися дуже активно. попри мої проблеми з тайм менеджментом, хочу показати вам цей кампейн fw26/27. я одного не можу зрозуміти — як можна з кожним сезоном робити тільки гарніше і гарніше. дуже подобається пальто а-силуету, приталений жакет, червоний тренч, але бомбер і новий тренч зі змінним шкіряним комірцем… бездоганно!

Даріо Вітале — новий креативний директор Emporio Armani та Giorgio Armani Accessories.

Даріо Вітале — новий креативний директор Giorgio Armani.

все ж таки, хочеться, аби деякі речі були згенеровані штучним інтелектом. під час показу cos в рамках nyfw президент council of fashion designers of america — стівен колб — фізично затикав рти та клав на підлогу активістів peta. активісти peta прийшли боронити овець від вовни, яку з них стрижуть, та з якої роблять одяг — причина бредова, як і багато-багато акцій цієї організації. наприклад, до цього у них були експозиції з назвами «голокост на твоїй тарілці», «тварини — нові раби?», брошури «твій папочка/твоя мамочка вбивають тварин». але справа не в цьому. а в тому, що мережею гуляють відео, де очільник престижної величезної організації, яка є обличчям американської моди у світі, поводиться дуже жорстоко з цими активістами. і головне — навіщо? такі ситуації стаються щосезону, на показах завжди є охоронці, які знають, як з цих ситуацій виходити. абсолютно недоречна поведінка, попри бредовість акції протесту від peta. як результат — пана колба тимчасово відсторонено від його посади до прийняття фінального рішення. от і треба було піарникам cfda робити стільки головняку посеред nyfw?

Вийшов зін, присвячений памʼяті української художниці та військової Маргарити Половінко. У своїх роботах Маргарита працювала із темами присутності й відсутності, втрати і памʼяті. У квітні 2025 року вона загинула під час виконання бойового завдання. Зіном «Пам'яті Щезника» мистецтвознавиця Аля Сєгал та друзі Маргарити продовжують її творчу спадщину. DTF Magazine поспілкувався з Алею та розповідає про концепцію й наповнення зіна докладніше 📖 Читайте, слухайте та дивіться DTF Magazine у Телеграмі | Інстаграмі | YouTube | SoundСloud

не повірите, але в моєму бінго на 2026 рік було зіграти свй перший діджей сет. я навіть робив якісь кроки для того, аби це сталося, але головне – послати багато доброї енергії у всесвіт. і вона повернеться до вас – 18 вересня (ця пʼятниця) в барі протагоніст в харкові. чекаю вас на своєму дебютному сеті! а якщо не може прийти, залайкайте мій пост в інстаграмі. у світі не вистачає діджеїв, ви же знаєте. ельдар хх