Старий Лев

🤫 «Ніхто не має знати» - Ліндсі Кемерон Жанр: психологічний трилер К-сть сторінок: 424 Серія: одиночна книга Видавництво: Видавництво Старого Лева 📎[ престижна школа • проблеми багатіїв • анонімний форум • батьківські амбіції • секрети й плітки • Верхній Іст-Сайд • статус понад усе ] Уявіть, що ваша дитина навчається в одній із тих престижних шкіл, де недостатньо просто добре вчитися. Треба готуватись до вступу в ПРАВИЛЬНИЙ університет. Дружити з ПРАВИЛЬНИМИ людьми. Ходити на ПРАВИЛЬНІ гуртки. А вам, як хорошим батькам, бажано ще мати правильну роботу, правильну квартиру і вигляд людини, в якої все життя розкладене по дизайнерських поличках. ☀️Бо що люди скажуть?☀️ А тепер вам дають анонімний форум, де нарешті можна написати все, що ви насправді думаєте про інших батьків, школу, власну сім'ю і життя загалом. Ніхто ж не дізнається, що це ви. Правда? ...ПРАВДА? 🙂 Уявили? От приблизно так і починаються проблеми героїв «Ніхто не має знати». Ох уже ці проблеми багатіїв. 😂 Половину книги просто хочеться стукнути героїв, і записати: «ЛЮДИ. Вам було нудно? Ви просто вирішили самі створити собі проблеми з нічого?» Бо тут дорослі забезпечені люди настільки сильно переймаються статусом, репутацією і майбутнім своїх дітей, що періодично забувають одну маленьку деталь: це взагалі-то життя їхніх дітей. І ось цю тему можна розглянути з двох боків. З одного боку, майже всі вони щиро хочуть дати дітям найкраще майбутнє. Хорошу школу, правильні знайомства, шанс вступити куди треба. А з іншого... Десь між «я просто хочу для тебе кращого» і «ти повинна досягти цього, бо інакше що про нас подумають?» починає відбуватися якась дуже цікава батьківська акробатика. 😅 І мені взагалі дуже заходять трилери зі шкільним або університетським сетингом. Тут школа наче й залишається центром усього цього павутиння, але головні зірки шоу - саме батьки. Хто з ким дружить. Хто кому заздрить. Чия дитина успішніша. У кого більше грошей. Хто що приховує. Коротше, “Пліткарка”, але тепер дорослі теж вирішили, що їм терміново треба драма. 😂» А ще я ОБОЖНЮЮ вставки з чатів, форумів, листувань, газетних статей і всього такого. Тому «УрбанМіф» одразу купив мою прихильність. 🤌 Ці повідомлення дуже добре розбивають основний текст і додають того прекрасного відчуття, ніби ти не читаєш трилер, а випадково отримала доступ до чужого закритого чату й тепер сидиш там у кутку з попкорном. І взагалі книга виявилася дуже легкою. Вона буквально проковтується. Короткі інтриги, секрети, кілька героїнь, у кожної свої проблеми й свої маленькі скелети в дуже дорогих шафах. На один-два вечори - саме воно. А от фінал... [Прости господи]😂 Для мене це було приблизно: «ОЙ, Я ВИПАДКОВО» «Шо ж тепер буде?!» «ШО Ж БУДЕ?!» ... «А, нє. Ну норм. І так піде». Не можу сказати, що він мене прям розніс чи змусив збирати щелепу з підлоги. Скоріше я сиділа і трохи сміялася з того, як насправді усе вийшло Це не той трилер, після якого я піду вдивлятися в стіну й переосмислювати людську природу. Це той трилер, який я відкрила, швиденько втягнулася в чужі секрети, посиділа в першому ряду на фестивалі проблем заможних людей і через пару вечорів задоволено закрила. Але іноді більше нічого й не треба. 🤌 Оцінка: 8/10 🤫 #відгук_на_книгу #трилер

🚂 Нарешті вона до нас приїхала! «На повну пару!» Террі Пратчетта — третя й завершальна книга підциклу про Мокра фон Губперука у Дискосвіті. Анк-Морпорк входить в еру пари, залізниця мчить уперед, а Мокр традиційно має розібратися з усім — від технологічної революції до інтриг і тих, хто дуже не хоче жодних змін 💨📚 Дизайн обкладинки: Романа Романишин і Андрій Лесів Переклад: Інга Кононенко

З 7 до 11 жовтня в онлайн-крамниці та книгарнях Старого Лева діє акція «1+1=3» на сувеніри Старого Лева 🧢 Обирайте три або більше речей — футболки, горнятка, блокноти, закладки, свічки та інший мерч, а найдешевший товар у кошику отримаєте за 1 гривню. Саме час поповнити свою колекцію улюбленим мерчем або знайти подарунки для близьких 💛

останнім часом почуваю страшенну втому від всього, хочеться просто втекти кудись, де зовсім немає людей, обірвати всі звʼязки і ні з ким не контактувати мінімум місяць. 🍄«тамдевін. Бора» Галини Вдовиченко дуже пасує до таких настроїв, до речі. ✏️ вид-во: ВСЛ признаюся: завжди вважала цю авторку панянкою, яка пише для аудиторії старшого віку, але чи то я помилялася, чи мій психологічний стан кренить вже в тому напрямку — мені сподобались обидві повісті, друга трохи більше, ніж перша. 🌄 «тамдевін» — свіжа, карпатська, з легким нальотом містики історія. вона — жінка, котра перестала чути себе в гламурно-діловому шумі столиці, він — чоловік, що обрав дискомфорт та відлюдництво заради вивчення поведінки улюблених вовків у дикій природі. їхні сюжетні лінії рухаються окремо, і приводять обох в невеличке село на кордоні. дуже цікаво було спостерігати за самим текстом, трохи стерильно-вилизаним і через це доволі незвичним через 18 років з моменту написання цієї історії, і за романтикою, яка зараз сприймається трошки крінжово, але, мабуть, дійсно вважалась прикольною в 2000х роках. з фатальності деяких моментів мені хотілось похіхікать, а от осінь в горах, описи сіл на Львівщині, містичні моменти, фольклорні оповідки і особливо вовчики дуже сподобались. 🌟🌟«Бора» ж вже неймовірно львівська повість. (знову) осінь, дощ, травмаї, старенька вілла, яка чомусь дісталась у спадок Христині Борі від її колишнього залицяльника юних літ… монотонна робота у видавництві, самотність через сепарацію сина-підлітка, роман, який пишеться як мокре горить і ніяк не зрушить з мертвої точки — вілла вривається в звичне життя Бори і дивним чином гуртує навколо себе дуже різних і дуже випадкових персонажів. підлітка-школярка, старенький чоловік, найближча подруга і загадковий різнороб Гордій, котрий виявляється не тим, ким здається спочатку — їхні долі переплітаються одна з одною, роблячи життя яскравішим, цікавішим, приємно химернішим. я не читала Бакмана, але здається це якраз така життєва і трошки зцілююча книжка про людей навколо та те, як вони пожвавлюють залізобетонну сіру рутину. от тільки відкритий фінал трошки мене рознервував, тож чесно попереджаю про це. загалом мені сподобалось, це було дуже вайбово. хочеться якось ще поринути в двохтисячні, це на диво медитативний досвід. і швидше за все, для цього оберу теж щось із серії новітньої класики від ВСЛ, вони такі гарнезні!.. #прочитала

📖 А що, як одна книжка може змінити десять життів? Еліс Вейн написала «Тео» в момент, коли її власне життя розсипалося на друзки. Згодом вона відпускає свою книжку у світ — і навіть не здогадується, скількох людей вона торкнеться. Для когось «Тео» стане способом повернути собі голос. Для когось — шансом відпустити провину, наважитися на зміни чи нарешті дозволити собі близькість. А для самотньої підлітки книжка стане нагадуванням, що вона не сама. «Десять життів і одна книжка» Еріки Бауермайстер — історія про те, як слова, написані однією людиною, можуть несподівано відгукнутися в життях інших. І про те, що іноді ми відкриваємо книжку, а насправді вона відкриває щось у нас. Дизайн обкладинки: Марія Білінська Переклад: Антоніна Ящук

​​«Пісня моря» - це дуже милий і щемкий комікс. Він зроблений на основі однойменного мультфільму, який теж дуже раджу. Ірландська міфологія + стилізовані малюнки – краса. Головний плюс коміксу – можна позалипати над картинками, порозглядати деталі (і навіть знайти відсилочку на «Абатство Келс»). Загалом, добре підходить для осінніх читань: 🦭 Події відбуваються у ніч Геловіну 🦭Персонажі, від яких передоз милоти 🦭 Дівчинка-перевертень має знайти свою шубку до ранку, інакше всі магічні істоти загинуть Я не буду переказувати сюжет, бо багато хто і так дивився мультфільм. Хочу зупинитися на іншому моменті. «Пісня моря» - це фактично терапевтична казка про невідгорьовану втрату. Адже історію можна прочитати на двох рівнях. Зовнішність фентезійних героїв скопійована з реальних людей, які оточують головного героя – хлопчика Бена. Відьма-сова, яка забирає емоції і перетворює усіх на камінь, - його бабуся. Син відьми, який від горя виплакав океан сліз, поки матір не перетворила його на скелю, – це батько Бена. А німота сестри Бена символізує непроговорені в родині емоції від втрати матері, на яку дівчинка дуже схожа. Саме тому сестра, як і матір, належать до міфічних створінь. І коли дівчинка отримує голос і починає співати, це розбиває магічні камені відьми-сови, ніби прориває дамбу, герої нарешті можуть відгорювати і попрощатися з матір’ю, розморозити «муміфіковане» горе. Батько Бена нарешті приміряється зі своєю мамою (відьмою-совою) і вже не такий відсторонений. Бен із сестрою теж нарешті знаходить спільну мову. Для всього цього не вистачало «пісні», яка розтопить скам’янілі серця. До речі, те, що наприкінці книги магічні істоти разом із матір’ю Бена йдуть із цього світу, - теж символічно. Це означає прощання Бена з вірою у казки, його дорослішання, становлення підлітком. В цьому «Пісня моря» схожа на іншу терапевтичну казку про втрату – «Голос монстра». Але, на відміну від неї, більш обережна у роботі з травмою. Мені сподобалося, що комікс (як і мультфільм) залишає обидва варіанти зчитування сюжету, не наполягаючи на тому, що це казка, створена уявою дитини для переживання горя. У такій подачі «Пісня моря» виглядає доволі екологічною. Її можна просто читати як красиву легенду на основі ірландської міфології. У нас комікс випустили «ВСЛ». У тексті багато фраз залишили ірландською (з перекладом наприкінці, який я знайшла вже все прочитавши). Але історія від цього не стала менш чарівною чи щемкою. Якщо любите оригінальний мультфільм чи милі казки – комікс має сподобатися.

Естетика до книги "Ніхто не має знати" P.S. та сама книга, яку я ковтнула за день🤭

Коротко про сюжет:

✨ Ровен прокидається вранці в останній день школи з однією метою: нарешті перемогти Ніла МакНейра. Бо якщо є людина, яка псувала їй нерви всі чотири роки старшої школи, то це саме він. ✨ Усе почалося тоді, коли Ніл обійшов Ровен у конкурсі есе. І відтоді вони змагаються буквально в усьому: хто отримає вищу оцінку, хто переможе на виборах до учнівської ради, хто стане найуспішнішим випускником. Якщо існує хоч найменша можливість визначити у чомусь переможця, Ровен і Ніл обов’язково знайдуть спосіб перетворити це на особисту війну. ✨ І ось школа закінчується. Попереду коледж та доросле життя, в якому їм більше не доведеться бачити одне одного щодня. ❤️ Але спершу залишилася остання велика битва — випускники беруть участь у традиційній грі під назвою «Галас». Це щось середнє між величезним квестом, полюванням одне на одного та нічною екскурсією Сіетлом. ✨ Кожен учасник отримує загадки, які ведуть його до різних точок міста. А ще — аркушик з іменем суперника, якого треба вибити з гри, зірвавши синю повʼязку з його руки і перебравши на себе його мішень. Останній учасник, який залишиться в грі й розгадає всі підказки, отримає п’ять тисяч доларів. 🤩 Для Ровен це останній шанс перемогти Ніла. Тим паче що після цього дівчина має й інші справи — трохи пізніше проходитиме зустріч з її улюбленою авторкою любовних романів, і Ровен дуже хоче туди потрапити. 💫 Бо є одна річ, про яку більшість людей навіть не здогадуються. За ідеальними оцінками, активною участю в учнівському самоврядуванні та шаленою потребою бути найкращою у всьому ховається дівчина, яка мріє писати любовні романи. І трохи соромиться зізнаватися в цьому навіть батькам та подругам. 💫 Тож сьогоднішній план Ровен приблизно такий: — востаннє перемогти свого найбільшого суперника; — потрапити на зустріч із улюбленою письменницею; — залишити школу позаду і більше ніколи не витрачати енергію на Ніла МакНейра. Але що, якщо людина, якої вона чотири роки тільки й чекала можливості позбутися, виявиться найважливішою частиною її останнього шкільного дня? І що буде, якщо до кінця цієї ночі Ровен раптом з’ясує, що той, кого вона вперто називала своїм ворогом, насправді — хлопець її мрії?

Чи було б вам цікаво прочитати таку історію? ❤️ так ❤️‍🔥 можливо 👀 ні 💅🏼 я вже #нині_увечері_завтра_рейчел_лінн_соломон

🐝 Бджоли в романі Пола Мюррея це не лише красива метафора і точно не випадкова деталь у назві. Їхнє життя дивним чином перегукується з історією родини Барнзів. Ми зібрали 5 фактів про бджіл, які заховані просто в тексті роману, — гортайте та діліться, який із фактів здивував вас найбільше.

🍄"Грибних справ підмайстра", Катерина Корнієнко #прочитане #fiction

Все у світі рухалося відповідно до ниток долі, і переступити написане не вдавалося нікому.

😉 У світі, де у кожної людини доля написана на її тіні, прочитати тінь шістнадцятирічної Доці - Явдохи - не може ніхто. Одного дня, дівчина вирушає до міста разом із чумацькою валкою, маючи при собі спійманого в лісі кота та загадковий жупан, сподіваючись, що, можливо, загадку її долі хтось все ж зможе розгадати. 😉"Підмайстра" - це пригодницьке coming of age фентезі у фольклорно-українському сетингу з вайбами фільмів Studio Ghibli (особливо "Віднесених привидами" та "Мандрівного замку", але книжкою Вінн Джонс вайбило також), а ще першої книжки з циклу про королівського злодія Меґан Вейлен Тьорнер. 😉Мені дуже кортіло якоїсь такої відпочинкової, але затягуючої книги, і це було саме воно. Спершу мене захопила мова (словосполучення "магобурзьке право" взагалі вкрало моє серденько, а ще оці всі жупани, кунтуші, пані Заланітські, Абисьманські звірі, цей антураж, ну така краса, ну така словесна розкіш), потім зайшов ненав'язливий гумор, потроху почав закручуватися й закручуватися сюжет, розкриватися деталі світу (маги, чиє головне знаряддя - голка це прекрасно, кажу як фанатка рукоділля, але is this just me, чи тут дійсно є легенькі вайби такого собі cosy постапокаліпсису?), підвищуватися ставки. Додалася романтична лінія, на яку я спершу похмикала, а потім пройнялася. А в кінці стався поворот, на який я дуже сподівалася і який змусив мене вголос сказати "ну шикарно, шикарно" (легкиий спойлер: є, все ж, щось таке моторошне й дискомфортне у ідеї, що твоя доля визначена наперед, ні?). 🪵 Тут хороший баланс між безпекою та загрозою: ставки є, але за рахунок жанру я вже як доросла тьотя знаю, що геть незатишно мені не зроблять. Ще дуже сподобалося, яку роль відіграють казки та історії: навіть нібито одну й ту саму можуть переповісти по-різному, з різною метою. А ще особливий захват викликало те, наскільки природно і буденно згадуються місячні у головної героїні, і боже, я згадки про них у "дорослих" книжках пригадую тільки коли вони не настають. 🍄‍🟫Мені здається, я б у середньошкільні роки таку книжку відірвала взагалі з руками, але й зараз нічого не заважає насолодитися нею дорослому читачу, який бажає трохи відкинути цинічність цього світу і поринути у щось тепле та життєствердне, але не зацукроване. Ще й чудовий варіант, якщо хочеться чтива з дуже осіннім настроєм.

🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️ 📖 Книга: П'ять зламаних клинків ✍️ Автор: Мей Корланд 💌 Серія: Зламані клинки №1 🤩 Видавництво: ВСЛ 🌟 ⭐ Оцінка: 4/5 Сюжет: королю Юсану, безсмертному й жорстокому правителю, кидають виклик п’ятеро небезпечних людей, кожен із яких має власні причини бажати йому смерті. Серед них: найманий убивця, асасинка, злодійка, вигнаний принц та шпигун. Усіх їх таємничо збирають разом із єдиною метою - вбити короля й позбавити його чарівної корони, яка дарує безсмертя. Проте об’єднатися виявляється набагато складніше, адже кожен із п’ятьох має власні секрети, мотиви й плани... Жанр: фентезі Мої враження: розпочну я з того, що ця книга просто неймовірної краси. У неї дуже красивий зріз, гарні форзаци, тут є карта, а ще невеличкі розділи й комфортний шрифт. Тому читалася вона для мене досить легко та швидко, незважаючи на те, що сама книга зовсім не маленька. Із мінусів для мене - величезна кількість персонажів. Я спочатку трохи в них заплуталась, тому що тут у кожного своє минуле, свої мотиви, секрети й історія. Але згодом я до цього адаптувалася і вже цілком спокійно читала далі. А сам сюжет мені дуже сподобався. Особливо те, як поступово всі ці персонажі сходяться в одній точці й починають діяти разом. Оцю підводку до їхньої спільної історії мені було дуже цікаво читати. Тут класний світоустрій, є свої правила, особливості, політичні інтриги, таємниці. Мені взагалі подобається, коли у фентезі авторка не просто створює якихось магічних істот і кидає їх у вигаданий світ, а реально продумує, як цей світ працює. І тут я якраз відчула, що за цією історією стоїть досить багато продуманих деталей. А ще мені дуже сподобалася кінцівка. Усе поступово йшло до такого моменту: напруга, напруга, ще більше напруги і потім ця шалена кінцівка. Я прям була в захваті, тому що мені вона дуже-дуже сподобалася. Ну і, звісно, тут є така собі приманка на другу книгу. Після такого фіналу мені тепер максимально цікаво, що ж буде далі з героями й цим світом. Тож я однозначно буду продовжувати серію. #відгук_анасстеп

Дочитую сьогодні трилер «Посеред ночі» Райлі Сейґера ✨ Це моя друга книга автора, минулого року читав «Єдину вцілілу», яка мені дуже сподобалась. Люблю психологічні трилери, які повністю поглинають мою увагу. От поки не отримаю всі відповіді, просто не заспокоюсь. До того ж Сейґер створює дуже класну похмуру атмосферу, але водночас вона чомусь здається мені такою затишною 🍂🤎 Читали щось у цього автора? Бачив, що бібліографія в нього чималенька.

Шукаєте книжки, з якими ця осінь буде атмосфернішою? Тоді ловіть добірку аудіокниг від Старого Лева та застосунку Абук 🍁🎧 Повільні історії, які довго не відпускатимуть. Трилери, що триматимуть в напрузі. Фентезі, які переносять у інші світи та часи. І трошки ностальгії та мотивації ✨ Продовження добірки >>> на сайті. Вже читали або слухали щось із добірки? Чи якраз плануєте?

Отака новинка на перепродажі, від автора «Середньої статі» (тут теж чекаємо перепродаж пажалустааа🥹)

«Пʼять зламаних клинків» Мей Корланд навіть краща, ніж я собі уявляла! Це історія, яку я з радістю читала декілька днів і вже можу сказати, що з нетерпінням чекатиму на переклад наступних частин😍 Дуже сподобалися головні герої, їхні характери й навички, якими вони володіють. Вони всі дуже різні, але чудово доповнюють одне одного. І додам для кращого розуміння: у нас тут п'ятеро головних героїв + ще один важливий чоловічий персонаж, який впливатиме на сюжет. Тому спочатку не всі з них одразу запам'ятаються, і це нормально. Кожен з них має свою перевагу, як-от непомітно викрадати різноманітні речі або ж майстерність позбуватися ворогів за допомогою отрути. У наших героїв є спільна ціль, і саме вона познайомить їх і об'єднає. У книзі є моменти жорстокості, багато таємниць і бажання помститися тим, хто скривдив дорогих їм людей. І думаю, що ви дуже здивуєтеся, коли дійдете до фіналу й зрозумієте, хто зрадник. Хочеться також згадати про дуже красиве оформлення самої книги: зріз, обкладинка й форзац виглядають неймовірно! • Часом почуваєшся не таким самотнім, коли топиш свої печалі у спільній діжці елю. Коли розчиняєшся у натовпі корчми. Навіть якщо нікому не кажеш жоднісінького слова. • Світ хапатиме і смикатиме твою людяність, намагатиметься роздягнути догола, але, зрештою, тобі вирішувати — триматися чи відпустити. • Іноді помста — це гра в довгу, і хай би як кортіло маленького виграшу зараз, аби здобути більшу перемогу — потрібен час. • Я вже бачив ціну війни. Це надто висока ціна, яку платять люди, що отримують від неї найменшу вигоду. 🎧 Should Have Known Better — Sufjan Stevens Видавництво: ВСЛ Більше відгуків на книги за тегом #ВіраЧитає ❤️

Ось які книги ви найчастіше обирали у вересні на нашому сайті та у книгарнях-кав'ярнях Старого Лева 📚

✏ Топ книг інших видавництв: 1. «Спитайте Мієчку», Євгенія Кузнєцова 2. «Оповідь Служниці», Марґарет Етвуд 3. «Ніколи-ніколи», Коллін Гувер, Террін Фішер 4. «Найкраще "найгірше", що могло статися», Юлія Лаба 5. «Веріті», Коллін Гувер 6. «Жінки», Крістін Генна 7. «Заповіти», Марґарет Етвуд 8. «До побачення, телебачення!», Емма Антонюк 9. «Маленький принц», Антуан де Сент-Екзюпері 10. «Колега», Фріда Мак-Фадден

📸 Топ дорослих, дитячих та підліткових видань Старого Лева на фото.

1 жовтня відзначаємо День захисників і захисниць України 🇺🇦 Дякуємо всім, хто захищає нашу країну, і з повагою згадуємо тих, хто віддав свої сили заради нашої свободи та безпеки. До цього дня з 1 до 3 жовтня даруємо 25% знижки на добірку книг, написаних військовими та ветеранами. Це можливість познайомитися з історіями й думками тих, хто має власний досвід війни та служби. ✍ У добірці — художні та нонфікшн-книги: особисті історії, спогади, роздуми й тексти про досвід війни, службу, людей поруч і життя після неї. Обирайте книги, які допомагають чути й краще розуміти одне одного.

✍ Ніхто не має знати — Ліндсі Кемерон Видавництво: @starlev 🌟 Жанр: психологічний трилер 424 сторінки Оцінка: 10/10 Здається, я знайшла ще одну авторку, за якою тепер захочу стежити 👀 ✨ У центрі історії — кілька заможних родин, які, попри зовнішню дружбу, постійно змагаються між собою. Хто успішніший, чия дитина вступить до престижнішого закладу, хто має кращу професію, кращий будинок, кращі зв’язки… Одне слово, класичне «а в кого пісюн більший», тільки в дуже дорогих костюмах 😂 І все це починає сипатися після однієї вечірки. Діти кількох родин відвідують клуб, де телефони та інші гаджети категорично заборонені. Але комусь усе ж вдається пронести телефон і зробити доволі компрометуюче фото. Фото, яке потенційно може вплинути на майбутнє однієї з дівчат. 🤩 А ще тут є «УрбанМіф» — застосунок, де можна абсолютно анонімно розповісти те, про що не наважуєшся говорити вголос. Зради, потаємні думки, дивні звички, проблеми у стосунках, страхи й усе те, що зазвичай дуже старанно ховається за фасадом благополучного життя. І поступово цей застосунок перетворюється на своєрідний терапевтичний кабінет для батьків, які зовні мають усе, а всередині далеко не такі бездоганні, як хочуть здаватися. 🧩 Мені дуже сподобалося спостерігати за тим, як дорослі намагаються контролювати ситуацію, захистити своїх дітей і водночас не втратити власне обличчя. Особливо цікаво це показано через жінок — у кожної з них є своя історія, своє минуле, свої комплекси та переконання, які багато в чому сформували їх такими, якими вони є зараз. При цьому авторка досить детально розкриває персонажів. Ми поступово дізнаємося, що стоїть за їхньою поведінкою, які стосунки вони мали зі своїми батьками, через що пройшли і чому тепер так сильно намагаються дати власним дітям зовсім інше життя. 🤩 І це, до речі, одна з тем, яка мені тут особливо сподобалася. Бо йдеться не лише про стосунки батьків і дітей у теперішньому. Ми бачимо цілий ланцюжок: те, як виховували цих дорослих, сформувало їхні переконання й моделі поведінки, а тепер усе це неминуче впливає на їхніх власних дітей. Ну і, звісно, тут дуже багато про соціальний статус, репутацію, очікування суспільства й оце постійне прагнення відповідати певному образу «ідеальної сім’ї». Моментами все це набуває майже комедійного вигляду: персонажі так старанно намагаються бути тими, ким вони насправді не є, що зрештою самі загоняють себе в ситуації, з яких доводиться вибиратися вже через величезну купу проблем. Ти сидиш і думаєш: «Господи, ну цього всього можна було уникнути! Ну йомайо!» 😂 Але, власне, якби вони просто нормально поговорили одне з одним і прийняли кілька адекватних рішень, у нас не було б цієї книги. 🤩 Окремо мені сподобалося, як авторка показує тему сили й слабкості жінок у суспільстві, а також те, як сильних і самостійних жінок можуть сприймати чоловіки, які самі не почуваються достатньо впевнено. Загалом «Ніхто не має знати» стала для мене дуже вдалим попаданням. Насичений сюжет, багато психології, сімейних таємниць, соціальних проблем і достатньо сюжетних поворотів, щоб мені було цікаво стежити за всім цим до самого кінця. Звісно, я зараз не розповіла й половини того, що хотілося б сказати. Після кожного відгуку я ще згадую: «Ой, а треба було ж ось це додати!» Але якщо розписувати абсолютно всі свої думки, відгуки перетворяться на дисертації, а я все-таки хочу, щоб ви їх читали 😁 #відгуквідЛізи #Ніхто_не_має_знати #ВСЛ

«Довгий шлях до річки» Елізабет Ґілберт — це глибоко особисті мемуари про кохання, пристрасть, втрату й життя після неї. Ґілберт відверто розповідає про свої стосунки з Райєю Еліас — історію, у якій було багато любові, болю, горя та спроби зцілитися. Передзамовити «Довгий шлях до річки» можна на нашому сайті 📖

🎁«Дарунок» Сесілія Ахерн   видавництво: Видавництво Старого Лева, 8/10❤️   У мене такий приємний посмак цієї історії: ось немов подивилася добрий різдвяний фільм нульових! А взагалі, книга мені віддала вайбом «Різдвяної історії» Діккенса.   ✨ Та почнемо із зав’язки. Рейфі, старий поліціант, в переддень Різдва затримує підлітка, який вчинив хуліганський вчинок по відношенню до свого батька, і поки його мати їде за ним, вирішує йому розказати історію про Лу. Лу Сафферн – це тридцятилітній чоловік, успішний у всіх сферах життя. Але роботі він приділяє найбільше часу, нехтуючи дружиною, двома дітьми та близькими людьми. Одного разу він наймає безхатька на роботу поштарем, бо чомусь він його зацікавив. Це самий безхатько та його дивні поради / слова змушують переглянути цінності, але чи не буде запізно?   Ось знаєте, я не заради клікбейту сказала, що тут є вайб «Різдвяної історії». В Діккенса головний герой зустрічає трьох Духів Різдва, в цій же історії – він один, в якомусь розумінні статичний, але він чітко підсвічує втрачене, важливе, близьке та рідне головному герою. Спершу я навіть не зрозуміла, навіщо деякі дії, аж поки в кінці така: «А-а-а, блін, прикольно!». Не можу сказати, що це надто неочікувано і це не можна пробити, але мені наразі так не вистачає таких відносно легких, повчальних історій, що я просто насолоджувалась кожною сторінкою.   В цілому, враження такі, що я переглянула старий добрий фільм нульових, по типу «Реальна любов». Ось тут чудовий баланс повчання, любові, сім’ї, втрат та дрібка магії. До речі, потрібно сказати, що тут присутня ця тінь чи то магічного реалізму чи наївної магії Різдва, від якої я в кінці печально посміхалась. Ось саме воно, справді.  

-  Ґейб подарував Лу дар часу, синку. Звісно, коли тобі чотирнадцять, ти думаєш, що у тебе є весь час на світі. Але це не так. Ні для кого. Наш час на землі обмежений. І ми тринькаємо його, як гроші на січневих розпродажах.

Єдине, я раджу цю книжку все ж читати взимку, ближче до Нового року, аби повноцінно проникнутися цією атмосферою та історією.   Однозначне так! Раджу!   #дегустація2026