until august

Коли біль народжує шедеври: історія Шарлотти Бронте і Костянтина Еже. Шукаючи в біографії Шарлотти людей, які надихнули її на письменництво, пропустити фігуру Костянтина Еже неможливо. Костянтин був вчителем; викладав тематику, мови, географію та історію. У 1836 році він одружився з Клер-Зоє Паран, директором жіночої школи. 1842 року сестри Шарлотта та Емілі Бронте прибули до Брюсселя вдосконалювати знання мов. Вони навчалися в школі подружжя Еже, викладаючи натомість англійську та музику. Костянтин викладав сестрам французьку літературу і одним з перших визнав талант Шарлотти, заохочуючи її письменництво. Через шість місяців несподівана смерть тітки Елізабет мусила сестер повернутися до Геворта. Шарлотта повернулася до Брюсселя в січні 1843 року — сама. Їй було 28, йому 35. Попри те, що Еже був одруженим батьком (і вже мав кількох дітей), Шарлотта божеволіла від кохання. Вона почувалася самотньою, тужила за домом, але не могла відірватися від почуттів до свого вчителя. until august | #цікаве

Дайджест дописів за вересень 📗🍵 Щось про книжки: 〰️ Що почитати восени. 〰️ Рецензія на книгу «Марія». 〰️ «Тлумач тіл» в одному реченні. 〰️ Рецензія на «Оповідь служниці» + слова Етвуд. 〰️ Спонтанне оновлення полиць. 〰️ Рецензія на «Дерева». 〰️ Пляжна бібліотека в Нормандії. 〰️ Неймовірні книги видавництва Атена. 〰️ Рецензія на «Guns, Germs, and Steel» + цитати з неї. 〰️ Рецензія на «Вільєтт». Щось для очей: 〰️ Японська гравюра «Казка про фурісоде». 〰️ Найцікавіші (західні) обкладинки червня. 〰️ Вересень в картинах. 〰️ Бібліотека міста Кікучі. Щось цікаве: 〰️ Письменники, з якими було б важко вижити в одній квартирі. 〰️ Пожежа через фурісоде. 〰️ Жінка на Папському престолі + книга про неї. 〰️ Стаття про важливість слова «ні». 〰️ Книжкове гадання. 〰️ Історія про те, як книга Агати Крісті врятувала людину. 〰️ День Гобіта + екскурсія по Хоббітону. Щось болюче: 〰️ Статистика лінчувань в США. until august | #дайджест

Зі святом усіх наших Захисників і Захисниць! 🫶 Завдяки їм ми можемо читати книжки і писати про книжки, тому сьогодні особливо активно агітую підтримати будь-який збір на ваш смак :)

Є міста, які приймають чужинців з розкритими обіймами, а є такі, що дивляться на вас скоса, вичікують, примушують доводити своє право на існування. Вільєтт — для Люсі — саме таке. Воно не англійське, не рідне, не тепле. Воно католицьке, коли вона протестантка, франкомовне, коли англійська — її єдина зброя. Воно повне життя, інтриг, пліток — а вона хоче тиші й невидимості. Шарлотта Бронте обирає для своєї героїні не випадкове місто. Містечко стає метафорою того, як Люсі Сноу проживає своє життя: вона завжди чужа, завжди на задньому плані, завжди спостерігає крізь брудне скло. Школа мадам Бек із її коридорами, якими господиня безшумно ходить ночами, перевіряючи шухляди вчительок, — це і є внутрішній світ Люсі: постійний контроль, недовіра, відчуття, що приватності не існує, що треба ховати усе, бо відберуть і спаплюжать. Люсі Сноу, найбільш автобіографічна і найбільш складна героїня Бронте, і сама схожа на замкнений будинок із зачиненими віконницями. Фасад ще можна побачити, але що всередині — таємниця. Вона розумна, це відчувається в кожній фразі, і вона не приховує зневаги до тих, хто живе легше, поверховіше. Вона дещо зверхня до учениць, легковажних аристократок і буржуа, що не знають, що таке злидні. Але це презирство, як і все в Люсі, — захисна реакція. Люсі живе так, ніби постійно чекає наступного удару долі. Це постійна внутрішня боротьба: Люсі хоче любити, але боїться; хоче довіряти, але не може; хоче мріяти, але змушує себе бути реалісткою. Коли вона закопує листи від доктора Бреттона в дупло дерева — це теж символічний жест: сховати від себе саму те, що могло б принести біль. Вона намагається контролювати свої почуття так само ретельно, як мадам Бек контролює свою школу. Містечко тим часом живе своїм життям: карнавали, вистави, церковні свята. Воно барвисте, галасливе, пристрасне — все те, чим Люсі не дозволяє бути собі. Парадоксально, але саме в цьому чужому, некомфортному середовищі вона поступово починає змінюватися. Містечко тисне на неї, примушує виходити за межі — грати у виставі, відчувати ревнощі, зізнаватися собі у почуттях. І тоді з'являється людина, яка бачить Люсі. Не фасад, не вчительку англійської, не сіру мишу, а справжню Люсі: дотепну, пристрасну, вразливу, іноді дріб'язкову у своїх ревнощах й судженнях. Він не лякається її складності, не вимагає, щоб вона була простішою чи милішою. Але Містечко, як і життя, не обіцяє казки. Воно дає Люсі можливість відкритися — і одразу нагадує, що вразливість має ціну. Фінал розповідає про це наче крізь зуби, ніби сама Люсі знову ховається за своїми захисними стінами. Люсі Сноу обережна і розповідає свою історію, ніколи не дозволяючи собі і нам побачити справжній масштаб свого відчаю, нещастя і самотності. Це не «Джейн Ейр» і не має нею бути. Проте. Стиль Бронте такий же багатий, персонажі такі ж унікальні, а фінал, скоріш за все, розіб'є вам серце 💔 until august | #книгоогляди

Хай вас не обманює пастельна обкладинка. Читати «Вільєтт» — це не ніжні пелюстки і не м'які мереживні серветки. Це, скоріше, як спостерігати за людиною, яка намагається заховатися на відкритому просторі. Люсі Сноу не хоче, щоб ми її бачили, не довіряє нам, і від цього читати про неї ще важче і цікавіше. Бронте майстерно занурює нас у свідомість людини, яка пережила щось травматичне в дитинстві (що саме — ми так і не дізнаємося), і це невідоме лише посилює відчуття замкненості. Люсі йде по життю без грошей, без зовнішньої краси, без перспектив — проте з шаленою гордістю. Вона краще буде вчителькою на чужині, ніж обтяжуватиме когось своїм існуванням в рідній Англії. Так, крокуючи без плану і цілі, Люсі приходить у Вільєтт. Містечко. Саме тут її життя і змінюється. until august | #книгоогляди

Здається, в мене нарешті є для вас рецензія на «Вільєтт» Шарлотти Бронте... 👀

Що б такого почитати восени? 🍁📕 Погода дає привід залишитися вдома з хорошою книгою і літром чаю :) Підготувала список того, що варто прочитати цієї осені — тут і атмосферна класика, і сучасні романи. Діліться своїми осінніми фаворитами в коментарях! until august | #книги

Річ, яка мене особливо вразила і яку найкраще виразила сама Марґарет Етвуд в одному зі своїх інтерв'ю:

Я встановила для себе правило: я не буду включати нічого, чого люди ще не робили в іншому місці чи в певний час, або для чого ще не існує відповідної технології. Я не хотіла, щоб мене звинувачували в похмурих, викривлених вигадках або в неправильному представленні людського потенціалу до жахливої поведінки. Групові повішення; розривання людей на шматки; спеціальний одяг, характерний для каст і класів; примусове дітонародження й привласнення немовлят; діти, викрадені режимами і віддані на виховання високопоставленим чиновникам; заборона писемності; заперечення права власності — все це мало прецеденти, і багато з них можна було знайти не в інших культурах і релігіях, а в західному суспільстві і в самій «християнській» традиції. (Я беру слово «християнська» в лапки, оскільки вважаю, що значна частина поведінки і доктрини Церкви протягом її двох тисячоліть існування як соціальної і політичної організації була б огидною для людини, на честь якої вона названа).

until august | #книги

Щур у лабіринті вільний іти куди завгодно, доки залишається в лабіринті.

Я знала, що мені сподобається ця книга ще до того, як взяла її в руки — я чула про неї, тому й не мала сумнівів. Чи страшна вона? О, так. Чи важлива вона? Безперечно. «Оповідь служниці» — дзеркало, що показує, куди може привести байдужість до прав людини, готовність поступатися свободою і мовчазна згода з дискримінацією. А ще це — роман-попередження. І поки ми читаємо його з тривогою впізнання, а не як далеку фантастику, це означає, що його послання залишається гострим. Я не хочу переповідати сюжет чи перечислювати "топ-10 причин, з яких ви маєте прочитати" цей роман. Не хочу говорити про майстерність Етвуд чи про гіпнотичний стиль оповіді. Я просто хочу сказати, що цей роман мав бути написаний — і має бути прочитаним. P.S. Ілюстрації в пості — авторства Анни та Єлени Балбуссо з видання The Folio Society. until august | #книгоогляди

Вересень в картинах 🖼 〰️ «Вересневий ранок», Альфред Сіслей, 1887. 〰️ «Шістнадцяте вересня», Рене Магрітт, 1956. 〰️ «Збирачі врожаю» Пітер Брейгель Старший, 1565. 〰️ «Нічна тераса кафе», Вінсент ван Гог, вересень 1888. 〰️ «Осінні трави, квіти і місяць», Охара Косон, 1910. 〰️ «Натюрморт з яблуками й апельсинами», Поль Сезанн, 1899. 〰️ «Читання в осінніх горах», Пу Хуа, 1907. 〰️ «Вересневий ранок», Поль Еміль Шабас, 1912. until august | #мистецтво

А я поки що десь на другій половині «Оповіді служниці» Марґарет Етвуд і повільно втрачаю глузд. Найстрашніше, що книжка вийшла 40 років тому — у 1985. 40 років, а вона досі актуальна. Якщо подивитись на новини (політика заборони абортів, таліби у Афганістані, репродуктивний тиск на жінок), то антиутопія Етвуд наче стає одним з можливих варіантів розвитку майбутнього. Ми б не хотіли такого майбутнього. until august | #книги

Розповідайте (і показуйте!), що читаєте зараз? А ще — яка книжка стала улюбленою з прочитаного за літо? Діліться ✨ until august | #поговорити

Ну і як не зробити міні-тур по місцю проживання гобітів? Знайомтесь, це Хоббітон — чарівне місце в Новій Зеландії, найбільш відоме завдяки зйомкам трилогій «Володар кілець» і «Хоббіт», що проходили на його території. На даний момент це найвідвідуваніше туристами місце Нової Зеландії! Усі охочі можуть забронювати екскурсію та відчути себе справжніми гобітами завдяки неймовірній кількості реквізитів і декорацій. Проте квитки потрібно бронювати заздалегідь. Якщо ви випадково знаходитесь у Новій Зеландії, то ось сайт :) 🏷 Вартість квитків ~ 100 євро until august | #цікаве

Панове, сьогодні 22 вересня і день гобіта, тобто офіційне свято усіх Створінь, Що Люблять Книжки, Їжу і Сади! 🙌 У світі Толкіна — це день народження одразу двох героїв, які змінили Середзем'я: Більбо і Фродо. І знаєте, що найгарніше в гобітах? Вони не хотіли бути героями. Вони хотіли: 〰️ смачно їсти (мінімум 7 разів на день); 〰️ спати в теплому ліжку; 〰️ не мати справ з драконами, орками та іншою нечистю. А коли прийшов час — не злякались, а пішли й зробили те, що треба. Як українці. З Днем Гобіта, друзі! 🎂 until august | #цікаве

Як ви думаєте, як має виглядати бібліотека міста, в якому приблизно 50 тисяч жителів?.. Приблизно ось так, якщо це японське місто Кікучі 🥺 Ця бібліотека була спроектована компанією Nomura Co., LTD. та отримала престижну нагороду Best of Year Winner for Library у 2018 році. Головною ідеєю проекту стало відтворення образу річки Кікучі, яка є невід'ємною частиною міста. 100-метрові книжкові полиці з вигнутою формою, що імітують течію, виготовлені зі сталі та світлого японського ясеня. Вони багатофункціональні: в деяких місцях слугують лавками для відвідувачів, в інших — робочими поверхнями. Бібліотека стала надзвичайно популярною серед мешканців міста не лише як місце для читання та зустрічей. Також вона стала улюбленим місцем для проведення... весіль! Яка краса! ✨ until august | #бібліотеки

✍️ Декілька цитат, які я для себе виділила:

History followed different courses for different peoples because of differences among peoples' environments, not because of biological differences among peoples themselves.

«Історія розвивалася по-різному для різних народів через відмінності в їхньому середовищі, а не через біологічні відмінності між самими народами».

Much of human history has consisted of unequal conflicts between the haves and the have-nots.

«Більша частина історії людства складалася з нерівноправних конфліктів між тими, хто мав, і тими, хто не мав (чогось)».

The history of interactions among disparate peoples is what shaped the modern world through conquest, epidemics, and genocide. Those collisions created reverberations that have still not died down after many centuries, and that are actively continuing in some of the world’s most troubled areas today.

«Історія взаємодії між різними народами сформувала сучасний світ через завоювання, епідемії та геноцид. Ці зіткнення створили резонанс, який не вщух і через багато століть, і який активно продовжується в деяких з найбільш неспокійних регіонів світу сьогодні».

All human societies contain inventive people. It’s just that some environments provide more starting materials, and more favorable conditions for utilizing inventions, than do other environments.

«У всіх людських суспільствах є винахідливі люди. Просто деякі середовища надають більше вихідних матеріалів і сприятливіших умов для використання винаходів, ніж інші середовища».

Naturally, what makes patriotic and religious fanatics such dangerous opponents is not the deaths of the fanatics themselves, but their willingness to accept the deaths of a fraction of their number in order to annihilate or crush their infidel enemy.

«Природньо, що робить патріотичних і релігійних фанатиків такими небезпечними супротивниками, це не смерть самих фанатиків, а їх готовність прийняти смерть частини своїх, щоб знищити або розгромити своїх ворогів». until august | #книги

Даймонд категорично відкидає расистські пояснення про "вищість" одних народів над іншими. Натомість він пропонує захоплюючу теорію: все вирішила географія. Не розум окремих індивідів, не гени окремих рас, а банальне розташування на карті. Основна ідея книги проста, але геніальна. Причина активного прогресу Євразії у неймовірній удачі: клімат був стабільним, сільське господарство почалося раніше, а тварини піддавались одомашненню. У колисці цивілазації, Родючому півмісяці, росли дикі злаки, які легко було ростити і перетворювати на їжу — пшениця, ячмінь. Тварини — коні, корови, свині, кози — жили неподалік і наче чекали на одомашнення. Даймонд також переконливо показує, як сільське господарство запустило ланцюгову реакцію. Надлишки їжі → більше населення → спеціалізація праці → технології → письмо → організована релігія і держава → зброя → можливість завоювати сусідів. А ще мікроби! Близьке життя з домашніми тваринами подарувало євразійцям не тільки молоко і м'ясо, а й бонус у вигляді інфекційних хвороб. Поки європейці віками вмирали від віспи, кору і грипу, їхні нащадки набувал імунітет від цих хвороб (ось цей розділ варто було б почитати людям, які не розуміють, навіщо нам вакцини). Пізніше ці хвороби стали найстрашнішою зброєю проти корінного населення Америки. Звісно, у книги є і слабкі місця, коли автор занадто спрощує складні процеси. Та, попри недоліки, це захоплююча книга, яка змінює погляд на світ. Даймонд пояснює складні речі простими словами і в дуже динамічному стилі. Він веде оповідь крізь тисячоліття людської історії, від перших землеробів до конкістадорів, і все це читається як пригодницький роман. Особливо важлива книга сьогодні, коли знову з'являються теорії про "вищість" одних рас над іншими. Якщо ви колись замислювалися, чому світ такий нерівний, «Guns, Germs, and Steel» дасть вам відповіді. І, скоріше за все, додасть трохи питань :) until august | #книгоогляди

Науковий нон-фікшн, який поки що став одним з найцікавіших цього року — «Guns, Germs, and Steel» Джареда Даймонда. Виявляється, він був у перекладі («Зброя, мікроби і сталь»), але я про це дізналась тільки сьогодні 🥲 Даймонд — біолог, який вивчав птахів у тропічних лісах Нової Гвінеї. На написання цієї книги його наштовхнуло випадкове питання його приятеля, місцевого жителя. Він запитав:

Чому це ви, білі, маєте стільки речей, а ми, які живемо тут уже 40 тисяч років, маємо так мало?

Це і стало початком пригоди. Ця книга — спроба відповісти на одне з найболючіших питань історії: чому деякі цивілізації домінували над іншими? Чому європейці колонізували Америку, а не навпаки? Чому в одних регіонах виникли могутні імперії, а в інших люди залишилися мисливцями-збирачами? until august | #книгоогляди

Ну... я перечитала «Пісню Ахілла», бо я слабка духом... Після чого вирішила подивитись на видання «Іліади» Гомера від Атени і з тих пір мене ніхто не бачив. Питання ось в чому. Чи потрібен мені весь Шекспір від них? Бо подивіться на ці обкладинки і на демократичні ціни! Бути чи не бути... until august | #книги

Наздоганяю суб'єктивно найцікавіші (західні) обкладинки, цього разу в нас червень! У виборці вийшло багато помарачевих/червоних кольорів, воно саме, чесно... :) Яка обкладинка — ваш фаворит? until august | #книги