Щуриний клуб "Текіла"

Вау-вау-вау-вау Жорж запустили пепедзамовлення на Похороні справи Гарта і Мерсі, яка мені неймовірно сподобалося! Це любовний роман у фантастичному сетінгу. І він одночасно простий і чарівний, поєднує майже всі мої улюблені тропи: буркотун та сонечко, анонімне листування, він закохується першим. Спілкування Гарта і Мерсі почалося не з тієї ноги. І чомусь завжди усміхнена і неможливо приємна Мерсі вкривається колючками в присутності маршала Гарта, який відомий усім як хоч і буркотливий, але щирий чолов'яга. Однак, неспроможні терпіти одне одного при зустрічі, вони знаходять багато розуміння в листах. Шкода, вони не підозрюють, з ким насправді спілкуються. Детальніше казала у відгуку, але просто повірте на словоч що якщо вам треба приємний роман на вечір — це воно! (Мені ще сподобався незвичний світ. Хоча тут фокус на любовній лінії, приємно, що авторка постаралася над віруваннями і богами) До речі, Меґан Баннен має три книги в цій серії — я вже прочитала всі — і найбільше мене вразила друга. Адже там розповідатиметься про пару друзів, яким вже давно не 20, і не 30, і навіть не 40. Кожен з них був у подружжі, має жітей, а може й онуків, але що там з особистим щастям? Усе ж не тільки двадцятирічним мріється про кохання і іноді дещо більше😍 Закликаю всіх підтримати Жорж передзамовленням, бо мені необхідно, щоб вони пережили всі росіянські атаки й видали усі три книги!!! Усе, я пішла покричу в подушку від радощів, що книга буде українською! Від Жоржиків!

Діяти щоб відновити сферу потрібно вже зараз. Підтримуйте тих хто постраждав (список буде доповнюватись) Урбіно (також запустили акцію на -30 на всі ел. книги додатково) Паперові -10% Уроборос Віват Основи Readeat Book.ua Старий лев АртБукс Віхола Стилет і стилос Верба Бімба Книголав IPIO Уважно! В видавництва "Хто це" згоріло 80% книг на складі Їхній сайт ТУТ Абабагаламага Видавництво Видавництво Крапки УВАГА У НИХ ТЕЖ ВСЕ ДУЖЕ НЕДОБРЕ Муркіт Букшеф Ранок Пломінь creative women publishing Стретович Лабораторія Жорж Риби на даху Небо Наш Формат

Була на презентації першої едалтової книги Елізабет Лім — Fishbone Cinderella — і дізналася кілька цікавих фактів про саму авторку. Я не раз помічала, що її стилю властива певна мелодійність і легкість, але навіть не здогадувалася, що це не просто талант, а роки навчання на композиторку! Виявляється, Елізабет Лім ще з дитинства мріяла створювати музику! Вона закінчила музичну школу, а потім вступила до університету навчатися на композиторку. Десь у процесі навчання Елізабет несподівано усвідомила, що написання лібрето захоплює її не менше за створення мелодії, а іноді навіть більше. Вона ще років із 13 бувало пописувала фанфіки (по «Зоряних війнах» і «Сейлор Мун»), тому не забарилася з наступною письменницькою стадією. Лім написала свою першу книгу й почала шукати зацікавлених агентів. Однак видавництва одне за одним відмовляли їй.

Як подумала тоді авторка: «Я просто подумала, що письменництво — така ж навичка, як і музика. Я роками навчалася грати на інструментах і писати мелодії, щоб досягти успіху. То чому я ставлюся до написання книжок інакше? Я просто тренуватимусь і вчитимусь й поступово вдосконалю свою навичку».

І вірте чи ні, але на долю секунди ці її слова мене неабияк надихнули. Шкода, що лише на долю секунди... бо далі Лім сказала, що такої мотивації вистачило десь на рік, після чого вона здалася. Вона закинула письменництво і не збиралася вертатися, аж поки не засумувала до болю за цією творчістю. Вона знову дала собі шанс. Невдовзі одна редакторка побачила потенціал в Елізабет Лім, і вони підписали контракт на книгу з видавництвом. Що цікаво, та книга, про яку йшлося в тій угоді, ніколи не побачила й, напевно, не побачить світ. Бо начебто вона занадто сира й узагалі не найкраща. Але сам факт, що в Елізабет повірили, дав їй чималий поштовх продовжувати творити, і вже незабаром вийшла «Зіткати світанок», що, здається, одразу ввійшла у бестселери NYT. «Зіткати світанок», до речі, — історія, що народилася з любові авторки сидіти вдома😅 Вона завжди була тихою дитиною і не дуже любила кудись бігати, лазити надворі чи взагалі виходити гуляти. Вона любила спокійно в затишку займатися своїми хобі, читати, писати музику, допомагати по дому. Навіть у казках вона завжди шукала схожих на себе персонажів. Тож, пишучи книгу, їй захотілося створити саме таку героїню. І вона шукала, яку б казку/легенду переосмислити та реформувати, коли вибір пав на Сплячу красуню. Багато книжок Лім натхненні казками чи легендами. Навіть її едалтова книга не виняток. Адже перегукується трохи з китайською версією Попелюшки. Хоча магія в новій історії лише один із засобів передачі життєвої драми та конфлікту, або, як каже авторка, — напруги між поколіннями. Fishbone Cinderella — перша історія авторки, що не має яскраво вираженого фокусу на романтиці. У центрі опиняються сімейні цінності, життєві перепитії та внутрішні конфлікти. Я розповідала про книгу тут і тут. А в коментарях додам, як книгу представляє сама Елізабет Лім. Мені дуже щемко в серці від розуміння, що нова історія Лім заснована на житті її бабусі. Звісно, твір художній і реальні події слугували лише натхненням, але життя бабусі Лім проглядає зі сторінок. Можливо, саме тому Елізабет називає книгу щасливою, адже їхня сім'я створила свій затишний куточок в Америці й тепер це лише приправлені світлою димкою спогади. На жаль, бабуся Лім погано знає англійську, тому не прочитає роман аж поки його не перекладуть кантонською, але авторка каже, що багато розповідала бабусі про написане, й та щаслива, що її історія житиме на сторінках книги онучки. А я сподіваюся, що РМ чи ще хтось звернуть увагу на цю новинку й, коли матимуть можливість (бо з цими обстрілами всім видавництвам важко), викуплять на неї права. Мені було б цікаво з кимось обговорити книгу🥺 #зустрічі_і_пригоди

Чомусь не всі зображення прикріпилися, тому доповнення! От як тут втриматися, якщо обкладинки малюватиме одна з моїх улюблених артерок? І взагалі поки мені дуже подобається все, окрім ціни й довгого очікування. Коштуватиме сет £125 І відправка очікується аж в квітні 2027

Хо-хо-хо Ще одне спешл видання Персі Джексона. На цей раз від litpinsandco, від яких я маю серії Лиходіїв Шваб. Цікаво, чи зможе їхня версія задовільнити мій дуже вибагливий смак? Бо поки що, хоча я гордо величаю себе фанаткою серії, я досі не маю фізичних примірників🥲

Мою бабусю звали Ірина Констянтинівна. Вона була паталогоанатомом і кандидатом наук. Завідучою кафедри валеології в університеті. Написала дві дуже розумні книжки. Мені колись 12 в четверті поставили за те, що я подарувала одну школі. Ми завжди сміялися, мовляв, скажи, що в тебе бабушка кандидат наук на уроці охорони здоров'я, най ставлять в рік 12. Вона обожнювала читати. Була книголюбкою ще до того, як це стало мейнстрімом. Мала найбільшу бібліотеку. Вона мала 6 великих шаф, але книжки все одно лежали всюди: на столі, тумбочках, ліжку, підлозі... Коли довелося переїджати, то ми роздавали книжки, продавали й довго відбирали, що здати на макулатуру. Уявіть скільки там було книг, якщо в далекому 2012 чи 2013 ми заробили 500 грн з макулатури... Вона знала на пам'ять вірші й романси. Любила класику, хоча найбільше обожнювала медичні детективи. Я досі користуюся її карткою КСД. Вона була членом клубу, ще коли видавництво розсилало каталоги (з яких я вирізала бажанки), а знижки залежали від років членства. Вірите чи ні, але навіть в бібліотеку ми найчастіше ходили разом з нею. І подаоуночкі мені завжди давали на шоколадки та книжки. Вона не знала добре українську. Але намагалася читати мої книги. Казала, що їй ніби навіть сподобалася червона про вампірів. А ота про спорт якийсь американський і мафію, що в мене стояла російською, була дуже закручена. (Я просила мамі не давати їй третю і, чесно, навіть не знаю, чи вона таки прочитала її чи ні... чи дізналася, що Ендрю і Ніл більше ніж в одній команді, чи ні...) Коли книги закінчилися в обох бібліотеках, вона читала електронні. Багато. Сотнями. Аж поки очі не зрадили. Тоді мама скачала їй аудіо. Вона не любила фентезі. Але завжди слухала мої довгі тиради про потраплянців, фейрі і драконів. Вона любила мого дракончика Яшку. Вона мріяла побачити Париж та Іспанію, однак раділа й тижню в Коблево. З кроссвордами, кавою біля будиночка, пивом під вечір і грою в пісні. Вона гарно співала й грала на піаніно. Навіть мене вчити намагалася, але я пропащий випадок. Ніхто краще неї не розгадував кросворди й не в'язав шкарпетки. Їй ніколи не було лінь посмажити для нас пиріжки чи помити посуд. Вона любила бути корисною. Ненавиділа сидіти без діла. Напевно, це в нас сімейне. Хоча я ніколи не вміла й, напевно, вже не навчуся прибирати так. як вона, чи готувати. Вона навіть втомлена творила якусь магію, створюючи затишок навколо. Вона любила сюрпризи і традиції. Передбачення в цукерках на ялинці, листівки на день народження, грамоти кращим членам сім'ї і незмінні календарики. Вона навіть писала вірші з привітаннями для нас про нас. Вона була творчістю й світлом. Вона завжди робила свято святом. Най би яким важким рік не дув, і як би не пустів гаманець, вона знаходила можливість зробити всім нам маленький подарунок. Вона не любила почуватися слабкою. Злилася на себе й на своє тіло. І мріяла знову побачити мене і дочекатися свого сина з полону. Тому вона завжди була сильною. Навіть сивина лише підкреслювала її красу. Вона боролося за те, що вірила: що в університеті проти корупції, що навіть просто в житті. Вона завжди питала про мене. Завжди передавала вітання й казала, що я мушу буду щасливою. І сама вона любила повторювати, що щаслива, коли ми разом збиралися на дачі. Робили м'ясо чи її улюблений плов. А день народження починався завжди з келиху шампанського, бо коли як не у свій день ще дозволити собі? А потім вона завжди казала, що перші 12 днів після дня народження визначають увесь рік, тож не можна сумувати — лише позитивні емоції! Я сподіваюся, вона справді відчувала сеье щасливою. Може, не завжди, але хоча б у сонячні дні. Мені дуже соромно, що я не позвонила вчасно, що не сказала, що люблю й сумую востаннє. Що не встигла приїхати додому і обіцняти. Що не зіграла ще раз в доміно, в яке вона мене навчала грати, що не зіграла в пісні, що не розповіла, як в мене день і як багато вона для мене значить. Тепер же святкую день народження на дев'ять днів. Я завжди любитиму, завжди буду вдячна за все те свіиле й хороше, що вона приносила в моє життя. Сподіваюся, я і завжди пам'ятатиму. А поки хочеться, вірити, що той саіт таки існує і там вона молода, здорова і шаслива з безліччю книжок навколо і мільйон пригод попереду.

Зазвичай це канал про книжки, але сьогодні я собі дозволю дуже особистий допис про людину, яка зіграла значну роль у моїй любові до книжок і до бажання мати власну бібліотеку

незалежність складається із безсоння, боротьби й присяг з кадрів того, як чорновіл у раду заносить стяг як в тривожний рюкзак ти складаєш вишитий оберіг зрештою ця земля пам'ятає кожного, хто її беріг доки на ринг зі смертю виходять ті, кого не лякає тьма доки у наших героїв є місця поховання і імена доки кожна з втрат особиста, доки немає чужих нулів ти зберігатимеш цю любов цю велику любов і великий гнів пофарбовані кров'ю шеврони, непрацюючі номери незалежність війни розпадається на символи й кольори і збирається там, де люди в футболках виходять проти колон бо нема того, хто взяв би харків або підкорив херсон доки ти пам'ятаєш червоні лінії мап, які стягуються в кільце доки у всі інші дні ти постійно говориш про це доки ти пам'ятаєш тваринний страх, доки ти пам'ятаєш, заради чого його пройдеш бо є речі, які не знищиш, не відбереш Надія Глушкова

З річницею Незалежності! З кінця 2013 року боротьба за незалежність перейшла зі сторінок підручнику в реальне життя і це свято стало особливим. Свято символ і нагадувування. Саято боротьби і свободи. Незалежність дається Україні високою ціною і я вдячна кожному, хто присвятив життя виборенню її. P.S. важко описати, як я хочу, щоб росії не існувпло, а День Незалежності був просто приводом поїхати на шашлики з друзями, але не в цій реальності...

Та-да! Шафи оновлені! Тепер мене дратує біла стіна позаду. Треба вигадати, як втулити туди полички...

Та-да! Шафи оновлено! Тепер мене дратує біла стіна за ними... Думаю, як би туди полички втулити

Здається, переставляння книг у шафах було поганою ідею... Чомусь поміщається менше книг, ніж було до цього🙈

Кривий Ріг 💔 Бити по торгівельному центру вдень, знаючи, що там повно людей. Вдарити вдруге, дочекавшись приїзду служб порятунку. русня не люди, в них немає нічого людського. Ось тут збір Ріни для 20-ї бригади оперативного призначення «ЛЮБАРТ»: https://send.monobank.ua/jar/8i4Kqe8r9m

Колись давно Настя з letters are better читала Shanghai Immortal — книжку про напіввампірку - напівкіцуне.

Вона - первісна демониця, яка керується власними інстинктами і чхати хотіла на інших. Але доля вирішує зробити їй подарунок: зі Смертного Шанхаю прибуває милий живий банкір, аби допомогти місту привидів налагодити банкову систему.👀

І за Настіними описами мені дуже сподобалася книга. Захотілося її прочитати миттєво. Однак, було одне але... В одному з розділів герої там в Шанхаї 1930х років пішли поїсти в росіянський ресторан, де їли не що інше, а БОРЩ. Нібито "руський" борщ. І біс з тією згадкою русні, бо справдні в Шанхаї в ті роки це була не дивина. Окей, з пісні слів не викинеш. Але красти наш борщ🤬 мене особисто задіваються такі речі. Тому, коли вчора, я зустрілася з авторкою, я не втрималася від, зізнаюся, трохи пасивно-агресивного питання, а чому це борщ російський? Сказала, що українська спільнота дещо обурена. А реакція авторки мене приємно здивувала! Вона розпитала мене за ситуацію з борщем. Бо, ну, він є в роснявих кафешках і невже вона щось переплутала. Тоді я пояснила про спроби росні привласнити частину української культури й про боротьбу за визнання борща культкуною спадщиною України на рівні ЮНЕСКО. Тоді вона вибачилася і сказала, що спитає видавців, чи можливо змінити це в наступних накладах і подумає, що може ще зробити. Перепитала, чи все окей там з танцем та іншим (я не пам'ятала, тож припускаю, там був не гопак). A.Y.Chao також розповіла, що її родина з Тайваню, тож їй знайома проблема привласненої культури. Мені авторка здалася щирою, тому я хочу сподіватися, що вона насправді виправить це, або хоча б напише допис. Дуже рада, що дівчата заохочують мої пасивно-агресивні настрої, бо іноді це корисно!

Сто відсотеів будуть незадоволені фанати, але я вважаю, що це перлинка🤌 Ну, обожнюю я локалізації і що ви мені зробите

Дивилися з колегами сонячне затемнення. Такі дивні емоції від нього. Знаєте, в моменті світ не занурився в темряву, а ніби став тьмяним. Ніби хтось фільтр наклав, чи забрав яскравість життя. А ще, на коротку мить, але повіяло холодом, що було сильно відчутно після 36°С спеки... Тому питання! Чи може хтось порекоменлувати сай-фай книги, де Сонце вмирає/замерзає, зникає, тощо? Чи навпаки розжарюється? У мене якесь натхнення на щось таке з'явилося😅

Реальний діалог, який стався в мене в черзі на івент: Дівчина: А ти читала Shroud Андріана Чайковського? Дуже хороша наукова фантастика. Люди опинилися на планеті з інопланетями й думають, що ті хочуть їх вбити чи з'їсти. Але там є крутий пов інопланетям. Насправді люди їм здаються милими та цікавими й вони хочуть сконтактувати чи щось таке... Я: В принципі у Варварах Крижаної плпнети все те саме + секс😅🙃

Благодійний розіграш на підтримку видавництва «Жорж» 📚✨ 1 серпня росія знищила склад видавництва «Жорж» у Харкові. Згоріло понад 400 000 книжок. Це важкий удар для видавництва та всієї нашої книжкової спільноти. Щоб підтримати «Жорж», я вирішила влаштувати благодійний розіграш комплекту з трьох романів Ребекки Кван у моєму перекладі та трьох особистих консультацій. Всього буде 4 переможці! 🎁 Що можна виграти та як працюють шанси? Лот 1. Комплект книжок (в одні руки) — за донат від 100 грн: «Жовтолика» «Вавилон» (без зрізу) «Катабазис» (із кольоровим зрізом) 💡 Кожні 100 грн = 1 шанс. Що більший донат, то вищі ваші шанси! Наприклад, внесок у розмірі 300 грн дає вам три шанси виграти ці книжки. Лот 2. Три особисті онлайн-консультації — за донат від 500 грн: Деталі та теми консультацій з кожним із трьох переможців ми узгодимо індивідуально. Роблячи донат від 500 грн, ви отримуєте 5 шансів на комплект книжок, а також автоматично берете участь у розіграші консультацій. 📋 ЯК ВЗЯТИ УЧАСТЬ: 💠 Зробіть донат напряму на рахунок видавництва: Скануйте QR-код або скористайтеся реквізитами нижче. Призначення платежу: Благодійний внесок (обов'язково!)

Отримувач:

ТОВ «ВИДАВНИЦТВО ЖОРЖ» ЄДРПОУ: 40301707 IBAN: UA563052990000026000045929569 Банк: АТ КБ «ПРИВАТБАНК»

💠 Підпишіться на канал «Хто не здох, той книжкова перекладачка» (щоб ми не загубилися після оголошення результатів). 💠 Залиште скріншот квитанції у коментарях під цим дописом. ВАЖЛИВО: Скріншоти приймаються тільки в коментарях на каналі під цим дописом. 💠 Поширте цей допис, щоб про ініціативу дізналося якомога більше людей. 📌 Важливі деталі: Облік учасників: Я поступово додаватиму всіх у зведену таблицю. Якщо протягом кількох днів я не поставила вподобайку (реакцію) під вашим скріном у коментарях — будь ласка, нагадайте про себе, щоб я точно нікого не загубила. Терміни: Розіграш триватиме до кінця серпня. Підтримаємо українське книговидання разом! 💔📖

Книжковий клуб на роботі по Dungeon Crawler Carl пройшов дивно. Прийшло три людини: - та, хто запропонувала книгу - та, хто не читала книгу - я, якій книга не сподобалася Тому ми більше обирали тему нового місяця, ніж обговорювали Карла. А ШКОДА. Адже мені є що сказати. Dungeon Crawler Carl Matt Diniman Увесь час читаючи книгу, я відчувала, що спостерігаю за чиєюсь комп'ютерною грою — і це добре, зважаючи, що це геймкор. Було б дивно, якби такого відчуття досягти не вдалося. Однак, ця ігрова жорстокість мені не дуже зайшла. Спершу було цікаво втягуватися в умови проходження рівню, левелапи та прикольні лути, але після другого боса почало набридати "атмосферне" одноманіття. Дочитувала я лише тому, що автор закинув достатньо гачків про корпорації, систему й мотивації цих злих гейммейкерів та інонпланетну політику, що мені хочеться докопатися до істини (я, напевно, саме тому ще й другу книгу прочитаю) А ще це типове чоловіче фентезі й ви готові до цього діалогу. От знаєте, чоловіки так часто крутять носом від однотипних тропів роментезі, що мені аж хочеться ткнути їх носом в однакові матерни їхніх крутих книг. Знову в нас герой чоловік, звісно, сильний і статний, а краще якщо в минулому чи теперешніму пов'язаний з армією/іншим типом захисників". Звісно, самітник. І обов'язково з розбитим серцем: не важомво, чи жінка померла, чи зрадила, чи просто не відповіла взаємністю. Наш мачо не хочете рятувати світ. Йому так-то здавалося байдуже на людство, якби не моральний корпус глибоко всередині, який змушує переводити бабусь через дорогу, рятувати сиріток і вбивати поганців. Ах, не варто забувати, що для підкреслення свого внутрішнього світу й підняття ставок герою треба слабший персонаж, яким той опікуватиметься. Я щиро люблю цей заїжджений архетип так само як люблю варіації історій попелюшки. Та ж Імперія Вампірів та Серця Наґів цьому доказ... Але чи то кількість якихось підліткових жартів про футфетиши, гівно, мамок і жирух мені відштовхнули, чи що... але я не могла змусити себе хвилюватися за персонажів. Колеги (які читали книгу, але не клуб не прийшли) не погодилися зі мною. На їхній погляд жартів про мамку не так багато й я вигадала собі якусь трохи мізогінний тейк... Вони проковтнуои книгу за раз і їм щиро припала до душі новизна й легкість історії. Так що, скіки людей — стільки думок. Прочитайте й складіть своє власне враження. #відгук