страшно середньовічне
Ir al canal en Telegram
дрібнички із середніх віків. чатик живе тут: @talking_medieval особисті повідомлення можна писати сюди: @verbava
Mostrar más5 360
Suscriptores
+124 horas
+27 días
+4830 días
Archivo de publicaciones
ісус прийшов до своєї святої нареченої зі скрипочкою, бо загравати треба вишукано.
(мініатюра з рукопису першої половини xiv століття).
#звукимузики #добребутисвятим
19 nov, 03:33
а ще після лекції мене питали про «народні оповідки про відьом та упирів» іванова, то осьо вони. виходили, щоправда, у «прометеї» і давно, то я й не знаю, чи її десь можна нині дістати, але суто теоретично переклад існує.
18 nov, 10:55
лекція про упирів минула чудово, жоден упир не постраждав (але слухачі тепер знають, що в разі чого робити).
а поки я віддихуюся і збираюся на концерт, ловіть мій улюблений слайд (повну презентацію теж невдовзі викладу): маленьке упирятко тримає (або не втримало) ключові для нас слова, вирізані з цитованого листа де ноєра, і з цих фрагментів ви можете запідозрити, що почерк у того такий собі. з другого боку, це приватна кореспонденція, то де ноєр, може, не дуже й старався. а з третього, пробувала я писати гусячим пером — у мене теж не вкрай гарно виходило.
18 nov, 10:46
танці довкола липи й песик, який у цьому шаленстві участі не бере, в інкунабулі 1546 року.
(а я нагадую, що ви — так, саме ви, якщо ви в києві, — можете долучитися до барокового шаленства і, по-перше, зареєструватись і прийти сьогодні о четвертій слухати, як я розповідаю про упирів, а по-друге, встигнути на ще п'ять концертів у межах київ барок фесту).
#звукимузики #грайливілюди #песики
18 nov, 03:16
якщо ви не йдете слухати музику, музика їде до вас.
(мініатюра з рукопису кінця xiii — початку xiv століття).
#котики #голілюди #звукимузики
17 nov, 03:51
куртуазна гра в шахи з музичним супроводом у рукописі з початку xiv століття.
#звукимузики #грайливілюди
16 nov, 03:41
у часослові з межі хііі й xiv століть музику слухають усі — навіть ті, хто не планував.
#звукимузики #маргіналії
15 nov, 03:55
+1
радісний віслюк на маргінесі антифонарію з 1260-х років. грає по написаному, як і треба.
#звукимузики #маргіналії
14 nov, 03:57
покійник запрошує ченця на дискотеку — ну й що, що танці страшні, зате страшно веселі (як у пінгвінів).
(мініатюра з рукопису 1540-х років).
#звукимузики #всітамбудемо
13 nov, 03:50
неймовірний атракціон: найближчими днями трапляться аж дві події з моїм обличчям на афішах (і, якщо все буде добре, з моєю присутністю в авдиторіях).
по-перше, уже завтра в книгарні «сенс» на хрещатику розповідатиму про книжки, які зробила оцими руками (відриває і показує ©). шоста вечора у п'ятницю, тринадцятого, що взагалі може піти не так? приходьте, щоб перевірити.
по-друге, у середу в національній філармонії розказуватиму про українських упирів, особливо тих барокових. навіть якщо ви були на недавній лекції від «печери платона», все одно приходьте: по-перше, на живо воно завжди приємніше, по-друге, я запланувала кілька нових історій. тим більше, що вхід вільний, треба тільки зареєструватися отут.
деталі на афішах. буду зовсім рада вас бачити.
12 nov, 06:03
чарівний меланхолійний музика з часослова 1500-х років (c. 227) оголошує тиждень київ.барок.фесту на цьому каналі.
#маргіналії #звукимузики
12 nov, 03:44
біси з аркебузами (?) та кольорово вбрані лучники нападають на фортецю віри в рукописі другої половини xv століття. міжнародні спостерігачі, здається, ще не висловлюють занепокоєння, але скоро можуть і почати.
#біси
11 nov, 04:03
якщо добре придивитися, то щодня можна знайти якесь свято.
завтра в нас, наприклад, одразу два дні незалежності (анголи і польщі), день народження курта воннеґута (люблю безмежно) і день самурая (ну й що, коли його вигадали недавно і тільки в одному японському місті, день вишиванки теж дуже локально починався). то якраз із нагоди дня самурая я прийшла вам нагадати про канал (і магазин) @tvoyacartochka із чарівними японськими листівками.
у межах свята можна познайомитися в них із 47 самураями-ронінами (і навіть купити листівки з декотрими), пороздивлятися краєвиди токіо на роботах хірошіґе (можна уявити, що цей котик, наприклад, належить самураєві) чи дистанційно поблукати довкола гори фуджі (якої на листівках є безліч, але мені особливо подобається оця). та й загалом люблю переглядати цей канал — там відбувається щось чудесне на перетині мистецтва, побуту й цілковитої ефемерності, бо які взагалі шанси у клаптика паперу з 1900-х років опинитися через століття з гаком у зовсім іншому куточку світу.
серйозно, підписуйтеся.
#іншілюди
10 nov, 07:59
александр македонський питає в чарівних дерев, як би йому підкотити до цих не менш чарівних дів, які, схоже, взагалі не планують знайомитися. дерева чекають, поки він знайде логічну хибу в своєму запиті.
(мініатюра з рукопису xv століття).
#голілюди #свояатмосфера
10 nov, 03:46
лелеки з молитовника 1300-х років (f. 24v) намагаються втримати своїх знайомих людей від биятики, але, здається, їхня миротворча діяльність має такий собі ефект.
#маргіналії
09 nov, 03:53
яку ж славетну санта-барбару несуть нам «знамениті оповідки з діянь римських» цієї ночі. ідеально, щоб почати з неї тиждень.
був собі король, який мав сина й дочку. був-був, але потім умер, лишивши дочку під опіку синові. а син так нею опікувався, що зґвалтував. а потім знов. через пів року сестра завагітніла — і тут до брата дійшло, що він щось не те зробив, тож він пішов у паломництво в єрусалим, щоб оце все спокутувати, а сестру лишив під опікою місцевого лицаря (але нормального).
сестра народила сина й наказала вкинути його в річку в бочці, обладнаній колисочкою, табличками з викладом усієї цієї історії та достатньою кількістю грошей на його виховання. і щойно бочка попливла, з єрусалима прибув гонець із повідомленням, що брат умер. тож сестра стала правити державою.
і тут сюжет розщіплюється на дві гілки. в одній володар сусідньої держави хоче одружитися із цією сестрою та, отримавши відкоша (бо вона присвятила себе богові, щоб спокутувати гріх буття зґвалтованою), іде на її країну війною і все плюндрує — так, що королева мусить зрештою тікати в далеке місто. у другій гілці хлопчика знаходить абат, хрестить іменем григорій і віддає на виховання рибалці, але зрештою той, підрісши, дізнається про своє походження і вирішує йти воювати за віру, щоб його спокутувати.
утім, корабель, який мав везти григорія на воювання, потрапив у бурю, і прибило його до міста, де переховувалася королева. він почув про її біду та, не знаючи, який між ними зв'язок, вирішив, що повоювати можна й тут, тож поклявся її порятувати. за один абзац він розправився з загарбником, і радники королеви були в такому захваті, що вмовили її, попри обіцянку богові, вийти заміж за цього мужнього лицаря — все-таки королівство потребує міцної руки. тож королева одружилася з григорієм, і жили вони закохано і щасливо, поки одного дня вона не знайшла табличок, із яких зрозуміла, що ой-йой. розказала григорієві про їхні складні генеалогічні зв'язки, а він так вразився, що вирішив стати пустельником.
поплив григорій далеко за море, а там зустрів іще одного рибалку, який, почувши про бажання пустельництва, вивіз його на далекий острів, закував там у кайдани, а ключ викинув у море, бо саме так треба підходити до аскези. але за кільканадцять років, коли помер папа, із неба пролунало: «знайдіть григорія і зробіть його понтифіком». вочевидь, григоріїв на той час було не так багато, бо гінці з рима в пошуку дійшли аж до того рибалки, який сказав, що так, проходив тут колись один григорій, тільки ж із нього, мабуть, уже й не лишилося нічого на тому острові. та сталося чудо, і в рибині, яку рівно в той момент патрав, рибалка знайшов ключ від григорієвих кайданів, тож усі зрозуміли, що це не просто так. поїхали на острів, забрали пустельника і призначили папою.
королева (а ви думали, ми забули про неї?) почула про нового папу, осяяного чудесами, і вирішила йому висповідатися. вони знов одне одного не впізнали, але в процесі сповіді григорій зрозумів, хто це, і, попри конфлікт інтересів, відпустив королеві гріхи, а потім заснував монастир, де поставив її абатисою. і жили вони потім недовго і щасливо. (а лисик заснув, навіть не дослухавши).
#вечірнінотатки
08 nov, 17:09
+8
химери з бельгійського часослова 1440-х років.
#маргіналії #бабевини
08 nov, 03:22
у «знаменитих оповідках із діянь римських» є одна, яка зветься «про злагоду», і розповідає вона про двох дуже вправних лікарів, які схотіли визначити, хто з них вправніший.
«дорогенький, — сказав один лікар колезі; у цій книжці загалом всі всіх називають дорогенькими, дуже кумедне. — а позмагаймося в тому, хто кому ліпше очі вибере, а потім вставить назад». «який прекрасний конкурс, — відповів колега, — взагалі не бачу, що може піти не так».
ну то так вони й зробили. перший узяв модні інструменти й мазі, вийняв другому очі й питає (і цей діалог, на відміну від попереднього, я прямо цитую, а не переказую, бо він дуже мило каламбурний): «ну, як воно з твого погляду?». а другий відповідає: «звісно, що ніяк. не маю жодного погляду, бо позбувся очей». то перший лікар вставив йому очі назад, операція минула успішно, всі вдоволені, настала черга мінятися.
другий теж, уже зі своїм причандаллям і мазями, успішно вибрав колезі очі й поклав їх на стіл. а поки готував інструменти для повертання очей на місце, прилетів ворон і одне вкрав. зажурився лікар: мовляв, програю конкурс, доведеться принижуватися. але бачить — коза стоїть. то він позичив око в неї, а воно взяло й цілком нормально вставилося, реципієнт тільки дивувався потім, чого йому одне око постійно на дерева поглядає. але так йому й треба за дурні пропозиції.
після того вони проголосили нічию і жили довго і щасливо. у злагоді, як каже назва оповідки. (кручика більше цікавить те, як там коза).
#вечірнінотатки
07 nov, 17:18
кіт із лисом їдуть у відпустку в рукописі xiv століття (bnf ms français 12584, f. 55r).
#котики
07 nov, 03:32
у «знаменитих оповідках із діянь римських» є історія про володаря, який видав наказ, щоб у його державі всі судді судили чесно (duh) під страхом лютої кари. але один суддя чи не вразився, чи сподівався, що його не впіймають, — одне слово, спокусився подарунками й виніс неправильний присуд.
«як почув це цар, наказав своїм слугам обдерти його зі шкіри. так і зробили. здертою шкірою цар застелив місце, де сидів суддя, на знак того, щоб його наступник добре думав і неправильних пртсудів не виносив». а наступником для кращого педагогічного ефекту призначив сина отого обдертого зі шкіри судді.
таке винахідливе: водночас і боротьба з корупцією, і дизайн інтер'єрів.
#вечірнінотатки
06 nov, 14:01
