страшно середньовічне

дивні й не дуже створіння з французького рукопису хіі століття. #маргіналії

біс із французького рукопису 1470-х років пояснює людям, як треба поводитися з котиками. (насправді це трактат проти єресей, а на мініатюрі зображено, як єретики присягають дияволові, цілуючи кота в дупцю). #котики #біси #свояатмосфера

у скарбничку до нечуєвого безвідмовного способу визначати, хто в нас тут живий упир (червонопикий і дуже любить пити горілку), — іще одна абсолютно надійна версія від аґнес мурґочі, британсько-румунської етнографки, яка 1926 року опублікувала статтю «вампіри в румунії». у тексті йдеться, втім, не про аристократичних блідих кровопивців, а про нормальних сільських відьом і упирів, і сказано, що русини називають вампірів опирями; то вважаймо термінологічні розбіжності несуттєвими. так от: якщо людина не їсть часнику — це точно упир. як категоризувати тих, хто дуже любить пити горілку, але закушує часником, наука поки що мовчить. (і я знаю, що «ги-ги, яке смішне слово» — це не вкрай високоінтелектуальний гумор, але в тій самій статті аґнес мурґочі згадує про окремий різновид немертвих, які звуться пріколічі. ну чарівне ж). #вечірнінотатки

ісус роздає автографи в італійському рукописі хііі століття, а репортер у куточку намагається його швиденько намалювати, щоб мати гарну ілюстрацію для вечірнього випуску газети — все-таки нечасто такі знаменитості в їхню провінцію заїжджають. #новозавітне

принесли з лисиком вам іще одну гарну упирячу історію. волтер меп, валлійський автор із хіі століття, розповідає про відважного лицаря вільяма, який прийшов просити поради у знайомого єпископа. бо справа була така, шо без митри й не розберешся: у лицаревому селі завівся повертанець із того світу. приходив ночами, кликав своїх родичів на ім'я, і кого він покликав, той за три дні вмирав (ми вже про такий механізм колись чули). єпископ почухав голову під митрою і сказав, що, мабуть, це бог дозволив злому янголові вселятися в це тіло. треба розкопати могилу, відтяти покійникові голову заступом, покропити тіло й землю довкола свяченою водою, а потім назад закопати. так і зробили. але чи вода протермінована була, чи що, та покійник і після цих процедур уставав із гробу зі своїми закликаннями. виявилося, що лицар вільям — теж його родич, й одного дня мрець прийшов кричати вільямове ім'я. але лицар не розгубився, побіг за з'явою, наздогнав її над могилою і відрубав їй голову мечем. волтер меп не пояснює, звідки з'явилася ця голова, якщо її вже раніше відсікли — може, заступ був тупий і не впорався, може, покійник зумів собі її якось приростити, не знаю. у кожному разі, після інтервенції з мечем мрець більше з могили не вилазив. #вечірнінотатки

песик і півник в ініціалі на початку євангелія від луки, переписаного (разом із рештою євангелій) у іх столітті. трошки повсякденного затишку в урочистому біблійному тексті. #гарнібукви #цихтваринхудожникбачив

александрові македонському роблять по-справжньому королівську зачіску на мініатюрі з рукопису xv століття. #моднілюди #домашнійзатишок

учора був анонс анонсу (і дехто навіть правильно здогадався, що йтиметься упирів), а сьогодні я вам уже нормально розкажу, що запланувала на осінь. 29 жовтня о 20:00 ми з «печерою платона» проведемо онлайнову лекцію про історію українських упирів. у ній будуть: загадкова жінка, що з'їла одяг, у якому її поховали (і чому це погано), єпископ не без голови, упирі на вечорницях, спалення упирів (зокрема в нагуєвичах) та інші способи з ними боротися, нотатки про упирів у пресі хх століття й купа інших деталей, які здаються мені страшно цікавими. ми спробуємо зрозуміти, чим відрізняються (якщо взагалі) живі упирі від мертвих, українські упирі — від польських і словацьких, а просто немертві — від власне упирів. узагалі-то запланована тривалість — дві години, але я про всяк випадок не плануватиму собі нічого пізніше на вечір, щоб ми всі мали час обговорити те довколаупирське, що нас особисто тривожить. купити квиточок можна отут (а всі прибутки ми з «печерою платона» передамо на зсу). після реєстрації вам буде доступний чат із усіма деталями, а якщо ви раптом пропустите подію — то не страшно, бо, по-перше, у вас буде доступ до запису, а по-друге, на будь-які питання про упирів я залюбки відповім і поза лекцією. а якщо вам виявиться мало, то в листопаді я знов розповідатиму про упирів у межах київ.барок.фесту — але, звісно, трошки бароковіше, бо ситуація вимагає, і трошки стисліше, бо після лекції одразу концерт. відбуватиметься це на живо, 18 листопада від 16:00 у музичному салоні київської філармонії, і там вхід вільний (якщо з минулого року нічого не змінилося), але потрібна реєстрація. щойно її відкриють — неодмінно вам скажу.

божа мама й ісусик із виразними, наче підведеними кохлем очима на роботі амброджо лоренцетті з першої половини xiv століття. #гарнеякбожамама

відгадаєте за книжками, котрі я позбирала зі столу й дивану, який у мене для вас є анонс? 😊

люди в рукописі 1260-х років (f. 73v) прийшли до лікаря спитати, чи це в них, бува, не щось зайве виросло. #голілюди

уранці в нас було трохи котячої музики, а зараз я розкажу вам про цілком людську (яку ще й можна варто піти послухати). 24 жовтня о 18:00 у львівській філармонії ансамбль старовинної музики «kings and beggars» гратиме музику з xiv століття. і не просто музику, а композиції з укладеного близько 1400 року італійського манускрипту, які нині вважають одними з перших суто інструментальних творів західної традиції. (сам манускрипт, припускають, у xv столітті належав родині медічі — мали люди смак). мені страшенно шкода, що я на це свято не потраплю, але якщо ви у львові — страшенно раджу. і діліться потім враженнями, будь ласка. квитки можна купити отут. а послухати самих «kings and beggars», щоб остаточно переконатися, що вам потрібно до них на концерт, — отут.

ілюстратор англійського часослова 1320-х років (bl harley 6563) не сильно вмів малювати котів, але його це не спиняло. і дуже добре. #маргіналії #котики

група підтримки (і коментування) в рукописі з початку xiv століття (f. 63v). #свояатмосфера #бестіарії

сьогодні в нашій нерегулярній рубриці «сови, які бачили чимало лайна», — сова з бестіарію середини xv століття (den haag, mmw 10 B 25, f. 32v), якій просто треба хвилинку, щоб віддихатися. #совоньки

упирі бувають живі і мертві. живого упиря легко пізнати: в нього лице дуже червоне, неначе налите кров'ю, і він дуже любить пити горілку. у нас із кручиком для івана нечуя-левицького складні новини. #вечірнінотатки

гігантські зуби на маргінесі «міста божого» святого августина, створеного близько 1400 року, — підписані, щоб ні в кого не було сумнівів. #домальоване

чорти тягнуть трильйонера багатія в пекло, а бог і праведна душа дивляться згори на це діло й тішаться в неаполітанському рукописі середини xiv століття. чорти теж здаються цілковито вдоволеними. #біси #зненацькабог

дуже вишукані мисливці з песиками в рукописі xv століття. #моднілюди #песики