Храм поезії (🖤)
Ir al canal en Telegram
зв'язок: @jessihalliwell прикраси t.me/inspiration_style_ua радіо t.me/virshoplitkarka поетка t.me/in_vino_vino поетка t.me/buryanpoetry колонія t.me/uapoets2 радіо t.me/uapoets_music творчість t.me/jessi_halliwell на каву: 4441 11103 966 1313
Mostrar más1 414
Suscriptores
-124 horas
+27 días
+1230 días
Archivo de publicaciones
1 414
Коли заново вчиш слова, найважче вимовити “ніколи”,
найскладніше читати книжки з улюбленими картинками.
З діркою в спині, уквітчана пластиковим вінком,
попелом посипає майданчик Тинкербел.
Make Neverland Great Again, все, що зверху — ІПСО,
жере сарана овочеву культуру згоди.
Навколо втраченої планети розкручують сонечко
ті, хто більше ніколи не впадуть з гойдалки.
@bozhkoistyping
#ірина_божко
1 414
Атоми твого тіла - пил наднової,
що вчасно вибухнула.
Кожен спочатку зірка,
допоки ущент не вигорів,
наче будинок навпроти.
Доносить протяг
щільно римовані хрипи:
коли палять бібліотеку,
з легень вириваються літери.
Попіл лягає в ноги:
крапками, комами.
Згорів дитячий майданчик,
загинуло тільки двоє.
Зненацька захоплені роєм
бджіл з горючого алюмінію.
Тільки двоє.
Летять пилинки,
осідають на руки інеєм.
Оцинковане болем "тільки".
Розпростерте тілами "тільки".
Попелинки летять додому,
до наступного вибуху
наднової.
@snigpoetry
#мері
1 414
*словотвір*
наслідки великого вибуху відчуваються і донині
слова – це бактерії, що залишають рани у ротовій порожнині
дивись і запам’ятовуй
так складаються арії й оди ницими
дихати й відчувати
хоч і давитися синтаксичними одиницями
обітри знаки оклику, що забиті мені у долоні
приголосні – гіркі, голосні – терпкі та солоні
пропущені крапки
коми ставив як знав і умів
на плечах залишив знак питання
на ключицях – відбитки зубів
чуєш як страх та неспокій беруть мене у дужки?
покривають тире та пунктиром:
тривожним й важким
висипай мене із абетки, викладай ножем на папір
я – натюрморт із літер
я – словотвір
Діана Онофріюк
@crescent_poetry
#онофріюк
1 414
Repost from Ola_poetry_ua
Друзі, я розумію що зараз всім важко і більшість втомилася і зневірилися
Але зупинятися неможна
Ще більше половини номерів в наявності 🙌
1 414
Repost from Ola_poetry_ua
+1
Нова лотерея на сторінці https://www.instagram.com/inspiration_style_ua?igsh=cnlweGt4M3FmZ2Jj&utm_source=qr
1 414
Так цікаво дивитись сторінки твоєї історії
Через вигони біля осель на узбіччях доріг.
Через тисячі днів, колисанками перегороджених,
Відокремлених макросвітів о вечірній порі.
Переспіви птахів, пересічні посічені вулиці,
Кожен крок розповість про посіяні вітром дива.
Кожен голос тонкий, кожен виклик до цього долучений
Шепотітиме чуйно – і знову сторінка нова.
У пелюстках м‘яких, у махрових загущених паростках,
Там, де сонця не треба, на пил обертається скло,
Де вимірювач часу – годинник – зникає з наявності,
Перетвориться «має відбутись» і «є» на «було».
Ти його відпусти, бо події хлипкі у минулому,
У майбутньому – все в невагомості власних думок –
Загартується в посмішку щиру у колі похмурому,
Намистинами скотиться ніжно на безліч умов.
З ними скотиться вічність у сповідь зі слів непояснених,
І у відліку видно, як рік переходить у два…
Розкажи мені теплими, зшитими з променів, травнями:
Де завіса подінеться – та, що завжди снігова?
Оксана Мовчан
@sarahwatsonrhymes
#мовчан
1 414
Repost from N/a
Наступна станція "Тараса Шевченка"
(Читання ментально здоровим, вагітним та дітям категорично не рекомендується)
Станом
Лежання на підлозі в угарі п'яними
Станум
Ріже шкіру на моєму зап'ясті
Як Стала
Авогадро чи стабільна робота
Сталий
Графік тріпів з п'ятниці по суботу
Відсталий
Маршрут із шлуночка в передсердя
Старанно
Завмирає тіло в конвульсіях мертвих
Скарг
З поліції на вживання дуетами в туалетах
І спрага
Від олдскул опіатного Назарету
Сраний
Даймонд, вибачайте за кожне слово
Сральник
Чорний, доріжки різного кольору
Старі
Кераміка, пластик та сеча із кров'ю...
Трахни
Речовинами мозок підлітковий
Прямо тут!
У кабінці туалету на Кирилівський
Бруд!
У кожному душі, що є тут
Помруть!
Від передозів чи вистрілу в мозок;
Від ртуті
У домішках амфетаміна з Привозу.
Ждуть
Смерті близької затягують
Джгут
По венам струмує Куренівський
Маршрут —
Абсолютний автопілот...
Кінчай ти з дитинством,
Накінчай їй у рот!
#поезія
1 414
Привіт!
Як ти? Тримаєшся? Тобі тихо?
Вже випив кави (без цукру, з вершками)?
Я сіяла квіти весняні та трішки на літо.
Пізніше зайду провідати твою маму.
Я знаю, ти пізно заснув, проте їй не дзвонив.
Скажу їй, що ти в порядку, але робота,
Купа завдань, навантаження, новий колектив.
Візьму для неї йогурт безлактозний.
На твоєму вікні помітила пляму бруду –
Треба помити і випрати штори у спальні.
Нагадую ще про хімчистку, бо точно забудеш,
Тож забери здане у середу вбрання.
Наче все запитала. Вкотре кажу, що скучила,
Тому сьогодні ніяких відмов – лише наш вечір.
Я приготую, що любиш, вино і музика.
Ти маєш забути усіх, що були до мене.
Чому це зайнятий? Які ще колеги, друзі?
Жодних барів, кіно та прогулянок!
Я – твій простір і справи будь-які,
Твої читання, думки і слухання!
Прийшов? І добре. Сідай, ось на двох вечеря.
Смачно? От бачиш, я подбаю про побут, милий.
Про все, що торкається твого розуму й серця...
Як ні – то квіти сіятиму на твоїй могилі.
@olesya13r
#репа
1 414
Repost from N/a
⚙️ Нічого нікому ⚙️
Поезія нічого нікому не винна.
Поезія чисто вимитих вікон,
Поезія часу, поезія віку,
Поезія ельфів, поезія ліній.
Слово в ритмі живого серця,
Слово несеться, вирує, б'ється,
Або кольорове, або чорно-біле,
Безмежна надмірність зіркового пилу.
У храмі, в соборі, в домі культури –
Сплетіння літер, акупунктура
Живого сенсу в псалми та сури.
Поезія часом альтернативна,
Міряє вірші метром, дивно,
Колись звучить, як вечірнє каркання,
Колись спливає м'якими знаками.
Переклад з мовчання, з легенди, з тиші,
З якими усі наодинці лишаться,
Коли приходить Оле-Лукойле,
Коли пегаси не в стійлі – вволю
Збирають мальви на ґанку, в полі,
Коли достигають в садочку вишні,
Коли в уламках живе та ніжне,
Коли вино огортає істинно,
Коли неофіти наживо ріжуть
Словами, віршами та римозмістом.
Хвилястий нотатник історії ери,
Поезія тихо готує прем'єри,
Поезія вірші повнить плітками,
Поезія – оні й поезія – камі.
Поезія – сніг на розпатлану голову,
Слова, заціловані сонячним оловом,
Поезія винна та синьоока,
Екзистенційна, терапевтична,
Поезія вічно іде до строку
Разом із тими, хто п'є із вічністю.
Квітень 2025 р.
#небогослов
***
1 414
Уявляєш, як довго триває наша розлука,
Що волосся відросло майже у половину.
Уявляєш, як сильно можна хотіти людину
Що рахувати дні у кожну вільну хвилину.
Торкатись пальців
Наче цілуєш ти,
Торкатись себе
Наче твоїми словами
своїх губ.
Уявляєш, як міцно тримає обіцянка,
Що неможливо спати без почутих тембрів
Уявляєш, як тоскно крутити у мріях вигадку,
Що станеться скоро у пісню
З окремих семплів
Торкатись талії
Наче твоїми руками
Співати цю пісню гучно
Наче для тебе
Віч-на-віч.
Уявляєш, нарешті весна…
Ця ніч нарешті прийшла
@poetrypozharska
#роніка
1 414
спільність
двоє з одним хребтом, односпинні двоє
в темні водойми лиця схиляють, тануть.
чотирируко леліють сумісну рану.
порозуміння між ними стоїть стіною.
мали якби неспільне, то що б віддав ти?
скільки б себе для мене відтяв, відкраяв?
іншість – інакша, іншість не знає правил.
це наша близькість нас розриває навпіл.
плесо блазнює, плесо дрижить і дражнить.
піниться подих, перетікають губи
з лика на лик невпинно. котре з них любить?
двоє дзеркал воюють за те, хто справжній.
це за бажання сплівшися здатись помста.
наша подібність плодить маленьких монстрів.
наша подвійність схожа на нуль в квадраті.
ми до останку маємо що втрачати –
двох осоружних себе. але це не просто:
з ранку до ночі спільність стоїть на чатах.
Ірина Шувалова
#ірина_шувалова
1 414
Repost from N/a
А ще я хочу повернутися до ведення інстаграм-сторінки, тому прошу підтримати мене активністю ❤️🫶
https://www.instagram.com/reel/DJFdPwls0G8/?igsh=MW05d3FpeHkxZG1idg==
1 414
Повнорядкова втеча
Між "потрібним" і "важливим" димна прірва стигне,
Ніж зі срібла жалить живо від порідних спину.
Від облудного театру руки ловлять п'яти,
Світ відлюднику, як ватра – лунко знов палати.
Квіти серця — під ногами. Боже, де я винен?
Вітер в'ється між словами, гожий – хрест нестиме.
В ці ґрунти чим більше сієш – менше назбираєш,
Всім годив, леліяв дії. Глушина безкрайня...
Враз доречно заховатись в ніжній тиші тайни,
Час до втечі: спрагла плаха, грішні миші грають:
Мрій гризуть жертовні карти – першу їжу куцих.
Мій тризýб любові вартий: брешуть – не діждуться.
Я втомився від нещирих, йду піском повз пальці,
Стяг втопив я, слід немилий, дух зісковз по капцях.
Змін жадаю — крик жорстоких на затишшя лісу,
Сліз немає — звикне спокій. Так, за тиждень, звісно.
Сан міняю на свободу, маски й шовк — додолу!
Сам до краю вчасно ходжу — враз пішов до волі!
Край кайдани віровбивців — небеса вітають,
Хай дістануть вірні лиця, не без нас, квіт Раю.
***
Зараз затишок знаходжу за залізним зáмком,
Фрази шляхти шок не створять – склав валізи знатно.
Все скляне розб'ється славно, хай луна несеться,
Це для них пап'є, забави. А для мене — серце...
@real_dobrutskiy
#добруцький
