компот із метеликів 🦋

// стримані, таємничі кульбаби, гравці гравію. структуровані ескізи битого граніту в долонях, напів розфарбовані, Еґон. на вулиці добродії ламають кущі бузку із завзяттям скульпторів; все вище і вище бузки підіймають свій тяглий обрій. на вулиці б'ють по м'ячах і кладуть на стиглі коліна каштани нежертовної крові. #сандра_шевченко

ВІДТІНКІВ розповідала, як підвелася на власному похороні з гробу й пішла жити далі, кропиву рекламувала, хоч я й став статуєю з зерном усмішки, та відчував, що десь тут зараз є щілина між плитами світу, куди зазирнути можна, побачити фільм відтінків і спробувати почути, піалою неба у бік каланчі летіли запалені сірники, віщую чи нові хепенінги,

О, ще одного знайшов: Мав би я небом мережані шати, Злотим, срібним розшиті світлом, Сині, тьмяні і темні шати, Шиті ніччю, днем, присмерковим світлом, – Я прослав би ті шати тобі під ноги, Але ж я, бідняк, маю тільки мрії: Власні мрії прослав тобі під ноги, Тож ступай обережно – ти йдеш по мріях. _____________________________________ Had I the heavens’ embroidered cloths, Enwrought with golden and silver light, The blue and the dim and the dark cloths Of night and light and the half light, I would spread the cloths under your feet: But I, being poor, have only my dreams; I have spread my dreams under your feet; Tread softly because you tread on my dreams. Пер. 2021

Олег Коцарев зі збірки "Мій перший ніж" (2009)

* ми один на один боже нестерпний мій через тебе праведний загине з безбожним ми люди що прийшли до тебе вночі відчини двері господи мій, і відпусти нас це місто заблизько щоб тікати до нього яка це скорботна втеча - з барабанами і вродженими хворобами бо ймення нам - горе а роти наші повні цегляного пилу викрикують найтяжчі години я мушу ковтнути цей голод бо нема гробу який ми б не взяли з собою бо нема соляного стовпа на який не озирнулися ми сіль цієї землі кинута у твої, господи, очі #олександр_авербух

#kunstobjekt не сезон засмага повільно облізла з бань — входиш у чорному пальто до червня, який подав апеляцію на скаргу (розгляд може тривати до 35 днів, але зазвичай швидше). умови життя невтомно покращувались: він міняв окуляри частіше, ніж коханок; місцеві русалки, втім, були не до смаку: після Зелених свят повтікали в неасфальтовані річки, вочевидь тому, що на побачення замість букету приносив зелену цибулю, вочевидь тому, що досі боявся лісових звірів.

(з нових перекладів) РОБЕРТ ФРОСТ CARPE DIEM Дітей уздріла Старість — Йшли любо двоє. Смеркло. Не знала — йдуть додому, Чи, мо', з села, в дорогу, Чи в церкву (дзвони били). Перечекала, поки Відійдуть незнайомці, І побажала щастя. "Щасти, щасти, щасти вам, Ловіть же день утіхи". Стара ця тема — Старість. Завдала Старість віршам Тягар — збирати ружі Й застерігать коханців: Ачей же ті, любов'ю Поглинуті, безтямні Од щастя, не помітять, Що є у них те щастя! Життя ловити нині? Та як? Воно ж не в "нині" Живе, а скорше — в "завтра", Але найбільше, певно, — В минулому. Бо "нині" — Щось для чуттів надмірне, Тісне, бентежне й надто Вже явне — для уяви. —— Age saw two quiet children Go loving by at twilight, He knew not whether homeward, Or outward from the village, Or (chimes were ringing) churchward, He waited, (they were strangers) Till they were out of hearing To bid them both be happy. "Be happy, happy, happy, And seize the day of pleasure." The age-long theme is Age's. 'Twas Age imposed on poems Their gather-roses burden To warn against the danger That overtaken lovers From being overflooded With happiness should have it. And yet not know they have it. But bid life seize the present? It lives less in the present Than in the future always, And less in both together Than in the past. The present Is too much for the senses, Too crowding, too confusing- Too present to imagine.

Twelve Questions Who are you and whom do you love? What do you remember about the earth How will you begin? Describe a morning you woke without fear? Tell me what you know about dismemberment Where did you come from/How did you arrive Who was responsible for the suffering of your mother? What is the shape of your body? How will you live now? What are the consequences of silence? How will you/have you prepared for your death? What would you say if you could? #bhanu_kapil

--- так постають планети так палають дахи поїздів так у волоссі вулиць запальничку знаходять яка замість народжувати вогонь наповнює все грибним запахом

ЧОМУ ВІРШ ТАКИЙ терен теж не багатослівний і має колючки ягоди терпкі для нікого ЧОМУ ВІРШ НЕ ТАКИЙ терен багатослівний і має колючки ягоди солодкі після заморозку приходь у потрібний час Андрій Даньків #поезія #АндрійДаньків задонатити на розвиток проєкту

Розчахнеться надвоє серця черешня, трісне. Перетруться слова - суницями через сито. По черленому червню вкотре відправлять тризну. Будеш гучно на ній співати та голосити. Так і вигасиш горло, ніби свічу за липнем. І стоятимеш довго - тиха, пуста-порожня. Аж німітимуть пальці тому, хто в небо сипле, як у зім'яту хустку, зорі, що срібні гроші. Вийдуть старці серпами серпневі яму брати. Зодягнуть його тіло в квіти/луску/сорочку. Озирнешся - ні дому, ані отця, ні брата. Тільки осінь, що хвора, яко жона порочна, на тонкій твоїй шиї, наче намиста, звісить білі руки холодні, білі полотна - руки. (Заберіть мене звідси. З коренем вирвіть звідси, заки вересень Землю, ніби платівку, крутить) 2019

в якій то радості живе така печаль, що повертає за твоїм лицем все у кришталях намокріле листя: лускаті човники ідуть супроти хвиль і серце родиться, немов пухнастий мʼячик, на золотій галявині у парку — і сонцю, і собі рівновелике росте, росте, а потім раз — і блискавка — кулястий жереб і горіх палаючий, до білого розпечений кулак. із гілочки, яку ти роздивився, плескаті ґрона у траву опали.

ІГОР МІТРОВ н о в и й  д з е н подивились з сусідом на вибиті вікна і подумали: може, на літо воно й непогано

Poem When you get out of the shower in 1932 Los Angeles is gleaming with light, a shiny modern city surrounded by groves of lovely oranges, and as you reach for the towel a cloud of dust is rising and I have been wondering, which part of your body do you dry first? #ron_padgett

УЛЬТРА випросити в зливи більше

то здайся і впусти мене назад у вірний сад де розкошує пустка де розпушилося наснажене ніщо і час іще не час а тільки точка мрійлива кісточка з якої крилата випнеться черешня де солов'ї щоразу сонцю дають нове ім'я згідно з його ділами ми в цім саду такі маленькі і смішні одні безстрашні у броні своїй хітиновій інші м'які й безтямні без кори впусти мене назад або- або я повернуся битим склом горілим пір'ям удосвіта як всі твої гріхи як чорний іній на троянді жовтій як сон котрий нічим не прикидається а лиш вичерпується безкрайній сад затиснений у жмені не пам'ятає і не впізнає нікого з нас а отже всім належить 10-11.06

* поезія це data science і та темрява в якої ти відмовив мене #сандра_шевченко

серце моє крихке не впади під стопи чужинців днино моя тонкостанна не зітлій од гласів земних ранку босоногий стань на перса мої аби проросло дихання нехай з ребер моїх вибіжить ріка світла для спраглих трав що хиляться до тіні нехай руки мої не збідніють на ласку очі - на тихе впізнавання ноче безвинна  з повними пригорщами зір укрий мене темрявою як мати вкриває дитя полотном теплого слова аби сни мої не вимерзли до світанку 08.06.2026

*** С. М. Ані з мене друг, ані не коханець, а мовчазний бесідник, звиклий всотувати чужі скарги, – в марній надії, що й мене почують. Тільки ж єдиний абонент, який слухав, – аж ніяково тут вживати фемінітива, – ніколи не озветься, помщаючись за колишню байдужість. 07.06.2026