Щоденник пастора

ЗА ЩО МЕНІ ЦЕ? Напевно, кожен із нас хоча б раз у житті задавав Богу це питання. Воно звучить дуже гостро коли приходить біль (хвороба, війна, зрада, розлучення, втрата, звільнення) і нам здається, що життя втратило сенс. Нещодавно натрапив на цікаву думку психотерапевта Ірвіна Ялома: «Страждання саме по собі не надає сенсу. Сенс виникає з того, як ми відповідаємо на нього». Мені подобається, що Ялом звертає увагу не лише на сам біль, а й на нашу реакцію, яка має велике значення. Дійсно, одна й та сама трагедія може зробити одну людину гіркою, а іншу - мудрішою, співчутливішою і ближчою до Бога. Проте, роздумуючи над цією фразою, я зрозумів, що вона все ж не доходить до найголовнішого і не відображає біблійного погляду. Ми не створюємо сенс своїм стражданням, а поступово відкриваємо той сенс, який Бог уже вклав у них, бо страждання ніколи не є випадковими або безцільними. Йосип не знав, навіщо його продають у рабство, але в кінці життя зміг сказати братам «Ви задумували проти мене зло, але Бог задумав це на добре» (Буття 50:20). Сенс існував задовго до того, як Йосип його побачив. Учні не могли збагнути, чому Христос помирає на хресті, але згодом усвідомили, що Бог весь час звершував значно більший задум, ніж вони могли собі уявити. Хрест - найбільший доказ того, що Бог має сенс навіть у тому, що виглядає абсолютною трагедією. Можливо, сьогодні ти не бачиш жодного сенсу у своїх стражданнях, проте незнання Божого задуму не означає, що його немає. Навіть якщо ти не розумієш «чому», то Бог уже знає «для чого». Я не беруся стверджувати, що знаю, чому саме ти чи я зараз проходимо через той чи інший біль. Бог рідко відкриває нам усі Свої наміри. Більше того, Він майже завжди досягає через одне страждання не однієї, а багатьох цілей, і в житті кожної людини робить це по-різному. Проте одне ми можемо знати точно - якщо ми належимо Христу, жодне страждання не є випадковим або марним у Божих руках. Ось чому ми не повинні вигадувати сенс своїм стражданням, а довіряти Богові, Який уже має для них мудрий і добрий задум. Іншими словами, справжнє запитання не лише «як мені правильно відповісти на цей біль?», а й «Господи, що Ти робиш у моєму житті через цей біль?» Ось чому коли болить потрібно не втікати від Бога, а ще міцніше триматися за Нього, бо саме в Ньому ми зрештою знаходимо той сенс, який так відчайдушно шукаємо. P.S. Більше про те як триматися Бога в наступному пості завтра…