капітан ▪️ смуток

leave my heart in your old jeans такі теплі приємнощі.

Чекав у одному видавництві, передзамовлятиму в Атені.

Іньярріту наїбав мене ще на етапі трейлерів. Потім мене наїбанькали оглядачі і глядачі, які розкритикували фільм після перших показів, хоча під сорок я не дуже ведуся на ці манси. Врешті, мене наїбали рейтинги з новин і заголовки про найбільший прокатний провал в карʼєрі Тома Круза. Може і так, хулі там, цифри річ вперта (жодні цифри, утім, не роблять того ж нового і виссаного із чирячка на дупі «спайдермена» кращим - не в образу фанам), але Круз зіграв одну зі своїх ліпших ролей з часів Магнолії Андерсона, яку я тільки нещодавно вперше подивився (раджу і дивом дивуюся, як я прогавив цей шедевр). І хоча герою Круза, Діґґеру, нафтовому магнату з помираючою кицькою на руках і резиновим пузом, теж потрібно певною мірою рятувати світ, проблеми якого він вперто ігнорував, цьому месіанству ти віриш охочіше).. Як і дикому кидалову між фарсом та болісною екзистенцією в паузах, яке робить фільм ледь не античною трагедією. Так, Іньярріту тут не дуже схожий на Іньярріту. Може крапаль на себе з часів Бьордмена. Крапаль. Більше на того ж Андерсона чи Лантімоса з його любовʼю до ядучої сатири та гротеску. Так, авторська маніфестація тут видається більш ніж архаїчною, до вульгарності нарочитою, а таймінг окремих сцен-монологів міг бути і коротшим, але це хороше, вигадливе, смішне кіно. Це якісне кіно. Одне з кращих в році. Попри цифри і доволі логічне відторгнення мас, котрі планомірно лишали і так малолюдний сеанс починаючи від екватору фільму. Кіно, яке полежить якусь кількість років і стане хай нішево, але культовим. Але це не точно. Із залюбленим мною Вавілоном цього так і не сталося, та це історія не про фільм і його чесноти, а про сучасного глядача, якому потрібно вміти вгодити.

Давно не було рідного Дубна і ше ріднішого Базарчика. Виправляюся ✊🏻 Фото з Типового Дубна.

Цьоготижневі нові альбоми, які запланував послухати.

Hippotraktor - Annihilist Logic1000 - Confirmation! The Seven Ups - Flight Miss May I - No Place For Me Meshell Ndegeocello - Synonym Dead Poet Society - Monarch Portraits - Vaguely Western Victoria Monét - Frequency Of Love Fat Dog - Cancel Me (I'm Tired) Escape the Fate - The Last Goodbye Twin Atlantic - Separation From The Animals From First To Last - We Were Bleeding Anyway EP

​​Люблю цикл білямедичних трилерів Тесс Геррітсен про Джейн Ріццолі та Мору Айлс, і за їхнє видання в нас готовий пробачити КСД чимало. Щось поміж гілті плеже (мене вспокоює хіба те, що авторку любить сам Стівен Кінг) і лайт літературою для відпусток, яких в мене не буває, навіть коли це офіційні відпустки).. Підтримка життя - позасерійний роман, виданий в 1997-му році, що мене здивувало. Не було відчуття різниці в тридцять років між там і тепер, якщо не зважати на відсутність мобільних та соцмереж. Головна героїня, лікарка Тобі Гарпер, яка розривається між виснажливою роботою і хворобою матері, попадає в реальну передрягу. Зникає її пацієнт, інших юзають для дослідів, ще інших омолоджують екпериментальною гормональною терапією… Врешті, починають гинути ті, хто гинути б не мав. Про час на секс і якесь особисте життя нема й мови, - він відсутній як явище. Але Тобі не здається. Тобі - бійчиня, фахівчиня і просто порядна людина. Сподобалося. Діалоги, динаміка, процедурал від людини, яка знає про нього не з вікіпедії. Цікава тема в дусі кіношних трилерів початку 00их. Закриваємо очі на кіношні поцілунки в моменти не для поцілунків і те, як звичайна лікарка бере на себе ціле розслідування. Все працює. Геррітсен вчергове не розчарувує.

Перший сингл з нового альбому Майкла Ківануки. Декілька місяців тому Майкл пережив інсульт, то ж найближчим часом туру на підримку платівки не буде. Альбом «FUDGE» почуємо вже 23 жовтня.

Чудово пригадую той вечір в Рівному, 2009-ий, концерт гурту ВОДА, менеджером якого я тоді намагався бути, клуб Гавана, Казанцева, маршрутку, яка їхала з центру до автовокзалу і нас з Андрієм Олексюком на задніх дверях. Типу, Андрюх, є які-та гітарісти юні, ти ж там в школі музичній, вчиш грати, а я тут вірші пишу поки Бандер не роблю, на офісах не протираю джинси, а іноді непогані вірші, та і поспівати на таборах Нацальянсу любив, моʼ когось порадиш. Порадив, себе. З назвою ми теж особливо не парилися… Фіолет так Фіолет. Минуло сімнадцять років. Із сумом усміхаюся, дивлячися на чимало своїх потуг, амбіцій, планів. Переоцінював себе і наші сили. Але не відмовляюся від подальших спроб і справи, якій віддав так багато років) Та роки нішо. Бо люди і емоції, які ми пережили разом, варті всього. Дякую всім причетним (тут має бути список з доброї сотні людей, на який на жаль нема часу). І рандомна добірка фото з телефону.

З Днем захисників і захисниць України. Тих, кого більше не з нами. Тих, хто продовжує боротьбу. Ветеранів, війна всередині яких лишиться назавжди. Сьогодні відкриваємо новий збір. На пікапи для 46-ої ОАеМБр. Мільйон, ні багато, ні мало, лише невелика частина для закриття запитів моєї бригади. send.monobank.ua/jar/kB1uPHgm5

співають пацани типу що ніщо не варте того, щоб за нього помирати, а де ти народився - просто випадковість (с) ага, без сумніву абстракціонери-пацифісти але музичка дуже заходить моє вимушене дводумство

дяді з Канади після шестирічної паузи видадуть новий альбом. реліз 29 січня. сингл прикольний, з нервом 🍄

рідко викладаю зараз нові вірші. відчуття недоречності із поезією чомусь сильніше ніж із музикою. про що би не були пісні. кожен раз коли пишеться вірш не про цю їбучу реальність, війну, втрати. біль. таке відчуття, що живу в якійсь самодурній паралелі.

De Staat - DE STAAT Заслухані мною в десятих нідерландські вигадники De Staat, яких у нас знають порівняно мало, несподівано - для мене так точно (я і сингли-іпіхи останніх років проґавив успішно) - видали новий альбом, з релізів останніх років і зібраний. Шумкий, традиційно експресивний, амбітний запис. Антиутопічний, як же без наративів. Пост-панк, індастріал, нойз, арт-рок (з артовістю тут на перший погляд трохи перегнули), трохи патетичної стадіонності - впізнаваний для банди мікс, який зародився задовго до популярності хвилі так званого брекзит-панку. Дяді масштабуються, відходять від божевілля, спонтанності, музично в тому числі, десь ліричнішають, за відчуттями, хочуть зробити щось на віки, і я поки хз чи це воно. Порозслуховувати. Стрімінги

​​У Мико, на стінах кулька, зʼявився мурал із Квіткою Цісик. Люблю це місто. Люблю Квітку.

Перша збірка оповідок Кінга нарешті вийде українською. І обкладинка непогана!

дуже очевидні референси від ізраїльського прог-тріо Father Of Peace.) хоча альбом, який вийшов цієї пʼятниці, дає на порядок ширший діапазон впливів.

Morphine несподівано зібрались знову щоби завершити альбом Cocoon, запис якого розпочали й закинули у 1998 році, за рік до смерті Марка Сендмена. Дата виходу 4 грудня, ось архівне відео на однойменний сингл:

тихої ночі, друзі 😌

Nothing But Thieves - Stray Dogs Мабуть найбільш не мій альбом NBT, хоча альбоми в британців траплялися різні. Звуком, зокрема. І це попри те, що запис ситуативно позиціонувався як повернення до коренів, і навіть творився на Angelic Studios, де народився знаковий для банди дебютний альбом, звучить він більше на догоду високочастотній сучасності, ніж кореням, що може і не мінус, а радше специфіка і питання смаку, і тут варто подякувати, що хоча би треки не по дві хвилини :0 Тільки не подумайте, пісні хороші в Stray Dogs є, і аренорокові вайби майже не дратують, чого не скажеш про окремі синтові тембри, але, що найголовніше і найсумніше водночас, з Конора ніби підвисмоктали запаси бадьорості. І мова не про вокальну еквілібристику - тут все в поряді, тут, там, сям, від флегми і фірмового фальцету до істерики. Я більше про штуки глибоко на споді, від яких тягне втомою та інерцією, що може і логічно, і природно, бо пацани не збавляють в рості популярності і темпах. А можливо - мені просто здалося, бо все дзеркала, і не обовʼязково чорні. Ще точно переслухаю. Може не вночі, як цього разу. Стрімінги