Rota Fortunae

#інструкторське Де ж взяти ті ваші аптечки? Я довіряю перевіреному магазину, де ви можете купити як окремі складові так і повні комплекти. Жмакай сюди і купуй якісну аптечку)

#балаканина Побратими луплять по болючому)

#балаканина Всіх новоприбувших вітаю.! Мій позивний Фортуна і я оце от все пишу, кручу турнікети поросятам хвоста і ненавиджу такмедовське ідолопоклоннічєство.

#інструкторське А якщо..? Курточка карінтія, штанішки Край, берці бельвілі, айфончик в руках. Я ж нє лох? Тенденція клубу "ачумєлі ручки" ніколи не зникне, оскільки завжди, в кожній родині є той самий легендарний персонаж - у Вʼєтнамі він своїми руками переніс тисячу помираючих бійців, тільки задяки одному ремню. У Афгані він тампонував всі кульові жіночими тампонами і врятував сотню афганських дітей. Короче - клоунська тематика. Тому що існують випробування, існують тести, існують клінічні дослідження які дуже часто написані чужими життями і кровʼю. Вам не треба вигадувати новий велосипед працюючи на автомобільному заводі. Засоби надання першої допомоги існують від "преміума" до "доступних". Але чомусь, ми вважаємо що телефон за 50к це необхідність, а турнікет за 1к це неймовірно дорого і страшно. Чому ви так знецінююте своє життя? Я не буду розписувати тисячу літер про те які імпровізовані засоби хуйові. Ви можете прочитати пост Сави вище. Ви можете прочитати настанови і алгоритми. -Ну от якщо нічого нема? Шо кидать помирать? Якщо сталось так, що ви або хтось в 2025 році опинились без турнікету - ваша безвідповідальність може коштувати вашого життя. -А от на війні, в мого кума була тільки верьовка і він врятувався! Дуже сумно вам доповідати - настільки безвідповідальне ставлення до свого життя, ніколи не приводило до хороших наслідків. Якщо у вас хтось воює - купіть йому в подарунок якісну аптечку і турнікети. Якщо ви воюєте - купіть собі ті турнікети. Купіть собі якісну аптечку, якщо вас не забезпечують. Ситуація з життя: Більшість моїх. курсантів у 2022 році, не мала якісного забезпечення. Після курсу, я давала їм посилання, допомогала замовити, шукала волонтерів які можуть забезпечити. Вони скидувались грошима, просили рідних допомогти. Тому що ваше життя вартує більше тисячі гривень. Саморобні турнікети і проча наволоч не мають клінічних досліджень і тисячі врятованих життів. Один раз спрацювало? Один раз і палка стріляє. Захопившись одноразовим рятуванням, ви можете потім вбити десятки поранених. Не живіть "синдромом вижившого", живіть дослідженнями і доказовою медициною.

Цікаві факти про імпровізовані турінкети. В теорії, ось що має статись, щоб вам довелось дійсно використати імпровізований турнікет 1. У пораненого нема жодного турнікету 2. У тебе нема ніякого додаткового запасного турнікету 3. Ні у кого з бійців поруч нема додаткового турнікету 4. У вас нема групової аптечки 5. У вас нема бойового медика з медичним наплічником або в ньому нема турнікетів 6. Тампонування не працює або неможливе 7. Прямий тиск не працює або неможливий 8. Непрямий тиск не працює або не можливий або ви не навчені це робити 9. І додатково, щоб він був ефективним - ви маєте встигнути його виготовити і застосувати, так щоб поранений не встиг провалитись в глибокий шок або переливання крові має бути здійснено вже ось-ось - він має бути ефективним одразу - він має бути ефективним протягом тривалого часу - він має бути виконаний таким чином, що не пошкодить кінцівку На сьогоднішній день не існує однозначних доказів, що імпровізовані засоби не працюють. Але і не існує однозначних доказів, що імпровізовані засоби працюють. Все буде дуже сильно залежати від ВСЬОГО і, особливо, від навичок рятувальника. Згадки про імпровізовані турнікети зустрічаються в більшості матеріалах з надання допомоги. Ці згадки часто містять такі категорії дописок до них: «робіть», «робіть в крайньому випадку», «не робіть». Імпровізуйте дуже обережно і імпровізуйте лише в крайньому випадку. Не пройобуйте планування і зробіть все можливе, щоб вам не довелось імпровізувати. Наприклад: подбайте про те, щоб у вас був одягнутий на вас парашут ДО того, як вистрибнути з літака.

#балаканина Бойовий досвід це як член - дуже радісно що він у вас є, але не треба будь-ласка тикати мені їм в обличчя.) Навіженість довкола магічного терміну "бойовий досвід" мені дуже зрозуміла - люди наділені магічними здібностями, при отриманні цього досвіду різко стають різномастними фахівцями всіх твоїх собачих справ. Але, чи наскільки ми можемо все підписувати цим досвідом та вірити беззаперечно людям з ним? Моя думка в цьому питанні - ні. База, якій ми маємо всіх навчати чудово існує без бойового досвіду, на те вона і база. Особливо в тактичній медицині - накладання турнікета від інструктора "бойового" і "звичайного" не має відрізнятись. Тому що накладання турнікета не змінне за будь-яких умов. (не треба тут рвать з контексту, я саме про механіку накладання) Але чомусь, більшість дає абсолютну індульгенцію формі - людина була на війні, людина знає як ту війну воювати. Оукей, давайте прикинемо - досвід піхотінця та арти однаковий? Ні, їх важко порівняти. Але що той, що той - бойовий. Так само порівняти медиків і саперів - абсолютно різні умови роботи, абсолютно різні ситуації. Тож, цей "бойовий досвід" з нами в одній кімнаті? Десь є характеристики чи список, коли має присуждатись надбавка "бойового досвіду"? По яким характеристикам ми обираємо так званих носіїв цього досвіду - вдягнута форма? Перебування в прифронті? Кількість фрагів? База є у всьому, куди не глянь. Стрілецькі навички, медичні, саперські. У всього є абсолютно аргументовані і систематизовані навчання, які написані дуже часто кровʼю. Бойовий досвід - дуже дякуємо що ви його маєте, але це не індульгенція. Тим більше, коли в нас йде стовідсоткова нестача інструкторів, гнати людей з гражданочки - хуйова затея. Базі може навчити і людина без форми. Якщо буде діяти за конкретним алгоритмом. Хватить вірити всім, хто вдягнув форму. Форма не лікує єбанатів, і не робить з них професіоналів.

#військове І так, а в нас нова задачка. Вижив чи ні? Що сталось?

#військове І так, що тут у нас? Правильно - кейс з смішною історією. 2023 рік, 31 грудня. По домовленості з командиром, мене відпустили до брата в сусіднє село, з договорняком - тільки мені подзвонили на евак, я вилітаю і лечу ракетою. На шляху до брата, я вирішила заїхати до побратимів з іншої роти, щоб їх привітати. Тільки мені дають в руки каву (маккохве), дзвонить командир: -Там в нас 300 на позиції... -Я щас виїжаю! -Та я просто тобі кажу, нікуди не треба їхать, його зараз заберуть. Але зайди в зелений. Сказано - зроблено. В зеленому в мене вже вісить повідомлення від КСП, та ми починаємо смішну гру: я пишу голосове ксп, ксп в рацію передають позиції з пораненим. І в зворотньому так само. Я навіть посміялась - наканєцта тєхнології, евак по месенджерах!! Сиджу я значить на холодильнику (ну бо більше не було куди сісти), записую голосові, десь зампотліт цієї роти оре мені: -В нас не прийнято сидіти на холодильнику! Між голосовими кричу йому: -А нас хуйово виховували! Потім ми з ним не розмовляли з пару місяців.) Хлопці на момент поранення одразу затягнули турнікет, дали пілпак і намагались на словах пояснити куди саме ж і як сталось. Чи було зрозуміло? Ні. Навіть моя хвора фантазія не могла намалювати по тим поясненням, але про всяк випадок нагадала що якщо зламано - треба шину. Але, в цей чудовий, святковий день, плече еваку було дуже коротким, водії дуже швидко з позицій передали пораненого стабпункту, де зняли турнікет і після довгої реабілітації боєць користується рукою знову. В чому плюси? -Навчані бійці, багато практики з такмедом, вміють контролювати всі ці питання. -Якісне наповнення аптечок. Якщо ви думаєте, що вони мають самі понімать - нє а. Цього не буде. Коли я прийшла в підрозділ аптечки були очко, не вистачало багато чого. Тож ми намагались максимально швидко поміняти аптечки, пояснити біцям що до чого, відпрацьовувати сценарії, і саме як на мене головне - казати якщо щось використали, або щось спортилось. -Завдяки нашому командиру - якісне планування і завчасно продуманий евак. В нас завжди були чергові водії які знали маршрути, орієнтувались на місцевості, мали додаткові аптечки на броні та в машинах. Але досі побаююсь горизонтальних холодильників, і намагаюсь не спиратись на них в будь-яких випадках. Не так страшний каб, як злий замполіт без настрою. Це чудовий і достатньо легкий кейс, де спрацювали і телемедицина, і планування, і навчаність.

Мої улюблені кольори на одному фото.

#інструкторське Хочте цікавого про цей уламок і смішну історію про Новий Рік?

#військове Ти не врятуєш всіх, але ти будеш винним за всіх. Дисклеймер: я чудово розумію, що не всім дана емпатія, тривожність і почуття провини. Але за всіх поранених, всіх моїх загиблих побратимів та друзів - я живу в провині. Я кожного дня, усвідомлюю цю провину. Звичайно, я та ви можемо сказати - неможливо було врятувати. Поранення несумісні з життям. Але я знаю десяток медиків, хто не може собі простити навіть тих, кого врятувати було просто неможливо. Робота інструктора, медика, стрільця-санітара в період війни може налічувати нескінченний потік втрат. Десь не встигли евакуювати, десь на етапі еваку загинули всі, разом з евакогрупою. Десь, ти як інструктор, вирішив списатись з бійцями яких навчав і отримуєш повідомлення: майже всі 200, нас троє лишилось. Дуже важливе вміння: абстрагуватись і тверезо оцінювати ситуацію, розуміти свої дії і наслідки не твоїх дій. Мій близький товарищ, бойовий медик, не зміг стягнути свого стану і не дивлячись на наші намагання допомогти, знайти спеціалістів та реабілітацію, врятувати його - покінчив з собою. Ми не маємо запасу людського ресурсу, медики закінчуються постійно. Адекватні інструктори йдуть у військо, класні бойові медики гинуть на тупих задачах. Я не можу вам дати стовідсоткового рішення як боротись з цією провиною. Але я можу підказати шляхи, як полегшити це і намагатись більш тверезо оцінювати ситуацію. -Антидепресанти. Я також мала табу на антидепресанти і вважала що справляюсь. Аж поки, не приставила автомат до голови. Те що я не вистрілила - заслуга моїх побратимів, які про це навіть не здогадуються. Але після цього випадку, я погодилась з друзями і пішла до психіатра. Вона виписала мені терапію, коригує час від часу препарати. Мені не стало прям легко, але тепер я більш тверезо можу оцінювати що я роблю, чому так відбувається і не я винна в усьому. -Терапія. Звичайно я знаю - знайти свого терапевта, той ще квест. Особливо коли ви військовий. Я провела сім пробних консультацій, щоб знайти свого терапевта. Це багато, але вартувало того. Я теж думала - і що я буду казать? Просто Фортуна, з тих людей що прибирає перед клінінгом, бо соромно чота. Але правильний терапевт знайде з вами разом шлях до цих розмов. -Не мовчіть. Кажіть близьким що відчуваєте, кажіть що не справляєтесь. Я.. Я б віддала все, щоб ще раз обняти друга і сказати що я поруч. Я стояла з ним в кавʼярні за місяць до того як його не стало, обіймала і казала що якщо ми правильно зберемось, зможемо пробувати виправляти такмед. Він до останнього казав що все добре, посилку прислав. Я забрала її, коли вже знала що його немає. Ніхто з нас не знав. Цей біль не передати словами. Але саме страшне: світ втратив чудову людину, яка жила і горіла бойовою медициною. Кожне тіло яке я опізнавала, пакувала в мішок і ховала - я роздивлялась. Довго, повільно знімаючи прикраси і дістаючи все з карманів, я думала - а чи б врятували? Я знаю від чого загинув кожен з моїх побратимів. Вночі, я чую той голос з рації: я зараз надам допомогу.. Наді мною дрон.. Щоб прожити горе, правильно його відгорювати - треба час. А коли горе йде одне за одним, відгорювати просто неможливо. Не звалюйте провину на себе - всеодно це не воскресить пораненого. Навчайтесь щоб могти більше, щоб робити якісніше і швише. Вашим навчанням і роботою врятовано та врятується тисячі життів. Але саме головне, під час цього рятування врятувати себе. На фото наш побратим, його намагались врятувати, але поранення було настільки важким, що шансів не було абсолютно ніяких.

І на ніч вам задачка: Що в чорному ящику скотчевому полоні? Це аптечки які збирала пані фармацевт, дружина курсанта. Це додасть вам варіантів)

#військове Минулий день всіх закоханих з 6 ранку ми проводили в процесі еваку і доставки на медпункт нашого пораненого бійця. Саме смішне в історії: за день до цього боєць обіцяв пасії романтичний вечір в цей день. Потім стояв, страждав, курив і казав по телефону що реально не повезло...) Зроблено: турнікет максимально високо + гемостатик + бандаж на позиціях, знятий за 1 год 39 хв, ушивання вени, тиснуча повʼязка. Рука на місці, боєць розстроєний найобнутим романтичним вечором)

Всім хто святкує - вітаю❤️ Всім хто як я закоханий в медицину тільки - співчуваюю🫡

#військове Чи всі поранені мають стікати кровʼю і помирати у вас на руках? В будь-якому викладанні ми завжди навчаємо ознакам масованої кровотечі, ознакам пневмоторакса і гіпотермії. І це чудово, але іноді пораненого може вбивати маленький уламок який був не помічений через відсутність "ред флегів" в пораненому. В один з моментів на позиціях, в мене був поранений з невеличким пораненням в області поясниці, йому дуже боліло, але ознак великих проблем не було. Йому боліло, із-за дуже довгої евакуації я просто підколювала його знеболюючим, бо ковтати він не міг. Але за деякий час в мене зʼявилась підозра - щось не так з ним. Щось мені дуже сильно муляло. Я оглянула його ще раз, повністю, обробила поранення антибактеральною маззю (це вже була десь четверта година як він був у нас, евак планувався не раніше 25+ годин), заклеїла. І вирішила перевірити живіт. При стартовому огляді - цих ознак не було. Живіт був твердий, з буграми всередині, з болісною реакцією на мої рухи. Так, звичайно це можуть бути ознаки будь-чого, але тут в мене було питання - наскільки глибоко увійшов уламок і якого горя він наробив? Ми влаштували цілу епопею щоб його евакуювати, зовсім трошки я давала йому води, в ньому був вже транексам і мелоксикам. Я вписала в картку пораненого - ймовірно внутрішня кровотеча (?). Його змогли евакуювати за 12 годин, і на щастя все було вчасно для тих умов. Уламок прошив кішкивник і печінку. Звичайно в бліндажі таким пораненим мало що можна зробити. Але це може нам підсказати - оглядати всіх поранених, навіть тих в кого є незначні ВОСПИ і царапини. Я не знала що в мене уламок, не відчувала як він увійшов і не було жодних ознак. Тільки рентген тазу (болів суглоб, ніяких ознак проникаючого) показав - я маю невеличкого друга в стегні. Коли ви закінчили з критичними пораненнями, огляньте бійця і зробіть переоцінку всіх наданих засобів. Перевіряйте (якщо ви медик підрозділу) бійців після прильотів поруч, навчіть їх оглядати одне-одного за можливості. Наголосіть на необхідності переоцінки - ми не маємо "золоту годину", поранені можуть знаходитись на позиціях багато днів-тижнів, вони мають вміти надавати не тілько критичну допомогу, але і уважно відноситись до себе і побратимів. Прочитайте Prolonged (посилання є в постах вище), перевірте своє спорядження - дуже часто звичайний малий флакончик бетадіна і пару ватних дисків можуть вам допомогти з ранами, і не дати цим ушкодженням стати критичними. Правильно і якісно надана допомога на етапі евекуації з позицій - полегшить подальше лікування бійця. Іноді, "зайва" увага, може врятувати життя. На фото: в бійців, під час заміни влетіло фпв. На первинному огляді - мінімальні ранки, порвані перетинки. За чотири дні спаде набряк - магнітом знайдуться нові уламки, які не виявили себе при пальпації.

Вас вже цілих 192 підписника! Сподіваюсь в мене виходить вас зацікавити своєю роботою і балаканиною🖤

#військове І так, про кейс. Насправді не можу сказати про цей кейс дуже багато, оскільки наданої допомоги там було мало. В цій ситуації ми прийняли рішення не відтерміновувати евак своїми діями. Але, він цікавий з точки зору масованої кровотечі і характеру поранення. Дано: розрив міномета, в наслідок не справності снарядів. Боєць який отримав найбільші травми (1) - множинний ВОСП обох нижніх кінцівок, перелами обох нижніх кінцівок, множинний ВОСП правої руки, травматична, часткова ампутація правої кисті, абдомінальні ушкодження, травма тазу, розриви підпахвинної ділянки (мк), розрив перетинок (?), гемопневмоторакс, геморагічний шок ІІ ст., ВОСП обличчя. Боєць який отримав менш критичні травми (2) - множинний ВОСП нижніх кінцівок, геморагічний шок ІІ ст. Так як медика поруч не було, бійцями було зроболено наступне: (1) наклав турнікети самостійно, максимально високо. Але до моменту накладання перебував в шоці, тож підтік достатньо солідно. Бійці поруч дотягнули турнікети помістили в машину. (2) на праву руку максимально високо накладений турнікет, боєць був перенесений в течіка (не евак, просто течік), в спробі накласти турнікет на нижні кінцівки - не вистачило турнікета, через великий обсяг нижніх кінцівок. (Я сама ахуєла, праве слово). А тепер, все як відбувалось, з моєї сторони. В цей чудовий світлий день... Мені повідомляє командир - маємо трьох 300, але скоріше за все це контузії, бо мали використовувати нові снаряди. Сказав що в нашу сторону виїхала машина з контуженими, і я почала готувати свою машину. Так як вони контужені, дуже ймовірне блювання, тож я застілила ноші і крісла ізофолією (багата жізнь она другая), наділа рукавички, підготувала шприці з ліками. І якимсь святим чином - почала перескладати такмед в органайзерах, бо був вільний час повний очікування. Коли до нас підʼїхав течік, перше що мене смутило - крики зсередини, друге - кров яка текла з під дверей. Коли відкрились двері, я побачила стан поранених, і не задумуючись, з турнікетом і бандажем в руках стрибнула до них, прокричавши поїхали. (2) нас не дуже турбує, він в турнікетах, в свідомості, відповідає на запитання, хоче спати. Тому, я потягнулась одразу до того, що лежав на підлозі і стікав. Маю уточнити стосовно турнікета який не змогли затягнути - мій боєць, не дивлячись на те що не міг затягнути, вперся ногами в стінки, накинув турнікет і просто їхав тримаючи його затягнутим, за хвіст. Поки одну кінцівку контролювали, я спитала де основні пошкодження щоб його не вертіти, отримавши інформацію, я полізла під другу ногу і відчула там огромне поранення, яке активно тікло і відчувалась пульсація. Так як, наша задача перша - зупинити все що тече, я почала тампонувати раньовий канал який виявився дуже глибоким і дуже широким. Хоча і не здавався таким на перший погляд. Так як, евакуація в данний момент була швидша, а стан пораненого критичний - рішення не зупинятись на перекладання з машини в машину врятувало життя пораненому. Він підтікав з підпахвинної зони, але не критично. Тому я займалась ногами. Всьо в крові, я в крові і ахує, поранений кричить. Я на стресі питаю: чого кричиш? Чую відповідь: бо можу. Кажу: то я теж можу? Він киває: ми починаємо вити разом, водій в ахує, поранений вперше посміхнувся. В чому бонус? -17 поворотів по місту до медичного пункту та медеваку. -Він кричить, в свідомості, усвідомлює все що відбувається. Чому не знеболили одразу? Він стікає, яке знеболювати, наша задача закрити всі дірки з яких він тече. Ми доїхали менше ніж за 15 хвилин, де поранений був перенесений до медеваку і поки медики підʼєднувались до вени, вистачило часу оглянути рани в чотири руки, перетампонувати поранення, зробити повний огляд. Сумна частина цього кейсу: внаслідок важких уражень двох нижніх і однієї верхньої кінцівки, боєць втратив дві ноги і руку. Більше легкий поранений відбувся операціями і довгою реабілітацією.

Я трошку проспала, але приготувала вам дуже-дуже-дуже скучний кейс 😉