Rota Fortunae

Радісна новина для всього комʼюніті)

Що відбувається на фото? Що вас смущає? Поради-пропозиції-скарги?

Пруфи тампонування ножицями і додаткове фото шиї.

#медичне Коли ця моя фотографія, почала гуляти інтернетом, звісно я почала гуляти за нею і читати коментарі. Хто просто вкрав фото і не тегав нас горіть в пеклі І саме страшне для мене відкриття було - "експертні" люди. Я ніколи не візьмусь судити повний кейс по одному фото, без пояснень учасників події. Тому що не все ясно, не видимий повний обсяг ситуації. І чого тільки ми не читали: комір на шию, на пластикові ноші його і привʼязати до них, не тампонувати бо пошкодите спинний мозок (?) і інші тисячі непроханих порад. Значить, ось реалії кейса, як воно було: Десь близько четвертої ранку нас підняли зі страшними словами: блять, там уламок в шию, піздєц, чувак стікає, його несуть. Бачите, да? Повна трагедія, до якої не кожен медик буде готовий морально, плюс створення паніки така тєма. Як на справді виявилось: Прийшов тіп, не ворушить головою бо страшно, на біль скарг НЕМАЄ, масованої кровотечі теж. Говорить, дихає, при огляді це єдине поранення (НОСІТЬ НАВУШНИКИ І ГОРЖЕТИ). Пораненню пара годин, довго йшов. Надана допомога: ТХА (про всякий, ми не бачимо що всередині), тампонування комбат гаузом, фіксація бандажем (уламка і тампонування) через руку. За три години знаходження у нас маємо дві проблеми - він хоче лягти і починає щось там нити. Рішення: Посадити спиною до себе, притримувати голову і дати відпочити. Начислити 25 декскето. Пробув він у нас 7 годин, ми з напарником почергово тримаємо голову і даємо тіпу подрімати, перевіряємо поранення, неможлива евакуація ніяким іншим способок окрім його ногами. Рішення як його виводити з ускладнених позицій: тримає провідника який йде попереду за плече, провідник ним повертає і керує, щоб не вертілась голова. Успішний вихід, успішний евак і доставка на стабік. Дістали уламок, зашили, зафіксували. Ніяких ускладнень. Ви щось робили б по іншому? Окей. Ми робили як робили. Складнощі були тільки в вузькому проміжку під кінець тампонування - ножиці допомогли. Поранення шиї завжди викликає неабиякий страх. Знаю інструкторів які досі носять кейси в стилі: поранення в шиї - сто відсотків 200. І вчать цьому курсантів. Не вчіть курсантів хуйні, з пораненням в шию рятують і ще й як рятують. Цьомки-бомки тим хто дочитав. Марік, якщо ти це читаєш і воротиш шиєю - ти мені ще винен патч і каву, я все памʼятаю.

Розкажіть про свої цікаві кейси, а я викачу вам наш любий кейс з посадки біля Кліщіївки завтра, звісно з фотками)

Лікарі Другого окремого медичного батальйону провели складну операцію військовому. У його стегно влучив снаряд від СПГ, який не здетонував і залишався вибухонебезпечним. Через це до операції долучилися сапери - втручання проходило під їх контролем. Снаряд вдалося витягти, після чого його передали саперам. Надалі боєприпас було знешкоджено. Кінцівку вдалось зберегти, функціонально все буде добре після реабілітації Пишаюсь проходити службу в Другому окремому медичному батальйоні і знати таких лікарів особисто Прохання для ЗМІ чи інфлюенсерів - будь ласка, додавайте посилання на Instagram підрозділу

Враховуючи на скільки я боюсь самого сапога, то тепер цей страх підкріплений додатковим бонусом

Враховуючи мою панічну боязнь голок, я люблю коли на мені навчаються. В мене хрінові вени, тонкі і ховаються. Це завжди експірієнс. А яку штуку ви любите в навчанні? Я маю на увазі, що роблять на вас.

Стільки відписок за турнікети дніпро Чого такі ніжні всі…..

Як часто ви сварите своїх колег, стажерів, курсантів чи підлеглих? Як часто критикуєте і вказуєте на помилки? А як часто хвалите, підсвілюєте їх сильні сторони? Я давно помітив в Україні тенденцію: ми звикли, здебільшого, тільки критикувати. Акцентування на помилках і недоліках — це наш націнальний вид спорту і наше замкнене коло садизму і мазохізму. Це я бачу, як зі сторони інструкторів до курсантів, так і між інструкторами, друзями, батьками — загалом всюди.

Неодноразово на курсах або на стажуваннях було таке, що людина відпрацювала все ідеально і відбувається такий діалог: — Ти добре зробив оце. Ти молодець отут. Отут дуже швидко прийняли рішення, так і треба робити. — Дякую. А тепер дайте мені фідбек — Це і був фідбек — Нє, дайте мені критику, розʼєбіть мене, дайте мені пізди, скажіть шо я проїбав, хочу щоб мене відшмагали по всім пунктам.

Памʼятайте: коли людина постійно чує про свої недоліки і слабкості — це її дуже демотивує, вигорання наступає швидше, а бажання виконувати роботу суттєво зменшується. Коефіцієнт Лосади (або лінія Лосади) — це концепція в позитивній психології, що визначає співвідношення позитивних і негативних емоцій/взаємодій, необхідне для ефективного функціонування команди або особистості. Марс’єль Лосада – психолог та дослідник в області психології, взявши за основу дослідження сімейних відносин Джона Готтмана, спостерігав за командами під час розробки ними стратегічних планів. Після цього він вивів співвідношення між позитивними і негативними взаємодіями членів команди. Він зазначив, що в колективах, де цей коефіцієнт падає нижче 2.9013 (на 1 негативну взаємодію припадає 2.9013 позитивних взаємодій) або перевищує 11.6345 (де дуже солодко-зефірно), команда стикається с проблемами ефективності і залученості, падає продуктивність, що веде до занепаду. Негативна взаємодії: публічне озвучення невдач, токсичні коментарі, неетичний або неконструктивний фідбек, булінг, тролінг, звинувачення, плітки, підвищений тон чи переходи на особистості, прискіпування, знецінення, ігнорування, несправедливі покаранні, непослідовні рішення керівництва тощо. Позитивні: публічне визнання успіхів і сильних сторін, похвала, натхнення, позитивні підкріплення, вдячність, підбадьорювання, гумор (не тролінг), під час обговорення проблем — пошук причин і рішення, а не винуватих тощо. В інтернеті пишуть, що концепція має сумнівну доказову базу, але я думаю, що задуматись всеодно є над чим. Як мінімум, коли надаєте фідбек, знайдіть не тільки недоліки, але і те, що було зроблено добре. Позитивний фідбек: • Мотивує людину навчатись • Мотивує людину відпрацювати це ЩЕ РАЗ • Навіть якщо зміни не будуть сприйняті зараз, то позитивний фідбек і позитивна комунікація підвищує вірогідність що в майбутньому людина прийме ці зміни або фідбек. Може від вас, а може і схожий від когось іншого. • Коли людина отримує позитивний фідбек, мозок закріплює: «Так і треба робити в майбутньому» і ви збільшуєте вірогідність, що людина буде застосовувати ці зміни в своїй рутинній діяльності в майбутньому. • Це робить вас більш приємним інструктором або співрозмовником. Ви легше оминаєте конфліктів і внутрішнього опору співрозмовника або курсанта.

#такмем Вітаю друзі, на радіо Фортуна ФМ і сьогодні я повернусь до наболілої всім теми. А ЧОМУ НЕ ДНІПРО? Взагалі, ця тема вспливає на задвірках соцмереж раз в пару місяців, і завзятті лицарі-дніпровці швидко приходять на місце подій, дзеленча латами і мечами по щитах, в намаганні захистити вітчизняний продукт. І саме смішне, в цьому лицарському бою - відсутність оновленої методички аргументів. А тепер, по пунктах аргументації: 1) А в мене і ваша хвальона СІЧ рвалась! А в мене за чотири роки ні. І САТ в бойових умовах ні. От жодного разу, окрім екземплярів які тисячі разів закручувались на навчанні, і то там нюанси талантів навчаємих курсантів. От чотири роки, я користуюсь Січчю, і не маю жодних проблем. Звісно - я маю і САТ і САМ, і маю навіть собачий соф в сумці. Але от за чотири роки, я не стикнулась з проблемою накладання Січі. Може руки ростуть в мене з іншого місця, я не знаю. 2) Всі турнікети рвуться, а наш от ні, тисячі відгуків. У САТ наприклад, я певна відгуків за пів мільйони. А про те, що ваш не рветься - це брехня. Це я кажу як колишній бойовий медик, потім ЦВСник, потім як медик евакуації. Майже всі проблемні кейси які я маю - саме з турнікетом ДНІПРО. І першої генерації, і другої. І САТ в мене рвався, було таке - правда. Але ніколи чомусь не обговорюється сам кейс коли це сталось - якщо на навчанні, то вважаю варто проговорювати кількість накладань цим турнікетом. Якщо в бойових умовах - сподіваюсь бойовому медику не віддтяло язика розповісти як накладався турнікет, в якому він був стані і що як було. 3) А МИ НЕ МАЄМО ВАМ ЩОСЬ ДОКАЗУВАТИ - В НАС ВІДГУКИ! В Налбуфіна теж відгуки. Але ми маємо дивитись хто і за якої умови що використовує. Так, беззаперечно - передай будь-що безкоштовно на частину, вам знімуть вдячний відос. Так, питань немає - іноді і палка з бинтом спрацьовує, і тампон в рану, і мякіш бородинського хлібу в голову. Насправді, тут не буде глибокої моралі. Просто, здебільшого, коли раніше я приймала участь в конфліктах інтересів вічного турнікетного протистояння - на мої фото порваних турнікетів, або запит більш вагомої аргументації я отримувала тільки перехід на особистості. Чим більше шафа, тим голосніше пада, чи не так?)

На сьогоднішній день запланований срач, не перемикайтесь!

Від автора. Звісно, дуже класним рішенням було створити цю групу і намагатись наповнювати контентом своєї роботи. Чесно, в мене не стояло питання в популярності чи підписниках. Мені просто хотілось розповісти про випадки, в яких я боялась надавати допомогу. В яких я рахувала хвилини життя бійця і в яких, я робила абсолютно протиречні штуки, при яких хтось вижив не завдяки, а всупереч. Але будемо чесні - робота змінюється, як і посади в армії. Нажаль, я не можу себе ідентифікувати вже як інструктор чи бойовий медик - я не практикувала давно навчання, і на посаді бойового медика більше не знаходжусь. Після переведення, з посади бма в інший організм - було цікаво. Медики евакуації та працівники стабіку. Багато поранених, багато нових речей вивчено. Мій напарник давав мені натхнення вчитись і працювати, тому ночами я сиділа і вчитувалась в талмуд по Мувзу. Мені подобалось коли ми поруч працювали на стабі, пліч-о-пліч. Ми багато зробили, він показав багато з "чистої" роботи, я показала брудну - на околицях Кліщіївки, та в мокрому і брудному бліндажі. Кохана мені людина підтримувала мене, і постійно підбадьорювала нас з напарником. Було натхнення єбашити до одурі. Напарник загинув. Людина яка в мене вірила і надихала. Я стояла над його труною і думала яка це все дебільна хуйня. Цю втрату ми не змогли винести. З усіх втрат, саме ця вдарила в голову і стала чистим болем. Так, звісно мене підтримують любі мене люди. Але, психіка за чотири роки не справилась з обсягом загиблих друзів, роботі з 200, роботі з 20-річними дітьми, яких ми забирали під мостом в Констасі. Вибачте друзі, я взагалі не справилась в ролі блогера, чи то оповідача. Взагалі не справилась в жодній з ролей в своєму житті. І наразі я буду проходити лікування, щоб вирівняти мою голову. І намагатись памʼятати чого вартували Бахмут, Кліщі, Лиман, Іванівське, Часік і інші чудові посадки і міські смуги. Але. Я хочу пробувати далі, я хочу розповідати вам цікаві випадки і розбиратись в них разом з вам. Тому, я дякую що ви доєднались. В березні, якщо буде 1500 підписників ми розіграємо кайфову аптечку, і почнемо трошки інакший напрямок роботи і текстів. Дякую що ви були, дякую що лишаєтесь. Це дуже цінно.

Два роки без кента і жартів про хуйовий такмед. Сумуємо брате. Честь.

Курс STOP THE BLEED в Києві 28.12.2025 (неділя) Я насправді не впевнений, що воно вам треба, але якщо група збереться, то проведемо. ✅ Особиста безпека ✅ Розпізнавання масивної кровотечі ✅ Зупинка кровотечі прямим тиском ✅ Зупинка кровотечі за допомогою тампонування ✅ Використання турнікетів. У вас буде можливість потренуватись з турнікетами CAT, SAM XT, SOF, TMT, RMT/TX2/TX3, SICH, SWAT/Омега ✅ 1 година лекції, 4 години практики з перервами. Після курсу кожен учасник отримає офіційний сертифікат "STOP THE BLEED" Американської колегії хірургів, трошки нових вражень, а також великий набір додаткової корисної інформації. Розгорнута інформація про надання допомоги в умовах бойових дій НЕ входять в програму курсу. Для участі від вас треба тільки бажання. Досвід, освіта, стать, професія і інше - не важливе. Ці навички потрібні абсолютно кожному. Вартість - 1500 грн за кожного учасника курсу Реєстрація по повній передплаті. У разі вашої неявки на курс передплата не повертається, але ви можете прислати замість себе друга. Для реєстрації пишіть в коменти

Друзі дякую🖤 Обіцяю не тупіть і писати більше корисного🖤