SnC Museum Lab

Маю нову версію проєкта музейної бази. Версія 0.13.3. У порівнянні з останнім апдейтом, для всіх об'єктів тепер є галереі з можливістю поставити для власної колекції улюблене фото. Додані локації (якщо експонати знаходяться в різних місцях). Стартова сторінка показує останні додані об'єкти у вигляді галереї (скрін 1). Зробив інтерфейс для модераторів і можливість спілкування з модератором у вигляді чату. Якщо користувачі помітять якісь неточності, вони можуть залишити коментар і це відкриває кейс для модератора, як в тех. підтримці (скрін 2). Власну колекцію тепер теж можна переглядати як галерею виробників, платформ або експонатів. З'явилася "внутрішньоігрова валюта" - оперативна пам'ять (RAM), яка витрачається на додавання існуючих в базі експонатів у власну колекцію (приватна база), а також на завантаження непублічних фото, але відновлюється за додані в публічну базу експонати, описи, фото, якщо вони пройшли модерацію. Таким чином має спонукати контрибьютити. Але в подальшому можна буде просто докупити собі пам'яті (коли розберуся з білінгом). На старті дається 512 байт, цього має вистачити на 40-50 експонатів. Ну і головний апдейт - все це тепер публічно доступне по лінку base.sncmuseum.com. "Вхід через Google" автоматично створить акаунт, далі можна налаштувати профіль. То ж якщо хочете організувати свою колекцію ретро-заліза, запрошую спробувати.

Герой сьогоднішнього посту не пов'язаний напряму з ретро комп'ютерами та консолями, але я не зміг пройти повз це цікаве інженерне рішення. Один з перших пультів дистанційного керування для телевізорів від компанії Zenith, який вони представили у 1955 році (про ноутбук від Zenith я раніше писав ). Реклама каже, що там нема ані батарейок, ані проводів. Ніякого радіо, транзисторів чи ще чогось (а світлодіоди, тим більше, ультрафіолетові, тоді ще не винайшли). Але як же воно працює? З боку пульта тільки механіка і фізика. Кожна клавіша пульта через пружину під'єднана до невеликого молоточка, який при натисканні на клавішу б'є по трубці, а та випромінює ультразвукову хвилю (біля 37-40 кГц). Людина її не чує, але електроніка телевізора без проблем розпізнає ці акустичні хвилі. Різні клавіши - різні трубки - різна частота хвилі. Можна під'єднати до Arduino :) p.s. Це була не перша спроба віддаленого керування телевізором, до Space Commander був Flash-Matic, такий собі ліхтарик яким треба було світити в різні кути телевізора, працювало дуже нестабільно, особливо вдень.

Отримав свій екземпляр книги Ігрові консолі. Якісне вийшло видання. Частину фото для книги робив ще у 2020 році. Дякую автору, що вистачило часу, сил та натхнення завершити її. #books

Після відпустки треба повертатися до "роботи". Сьогодні в нас огляд комп'ютерного музея OXO - Museo Del Videojuego Málaga в місті Малага, Іспанія. Топове місце, на яке я випадково натрапив. 3-поверхова будівля (технічно - 4-поверхова, але на верхньому поверсі ресторан). Всередині купа працюючих експонатів, більшість присвячена відеоіграм. Один поверх займає зал з Lego, схоже, в них якийсь колаб. З цікавих експонатів - макет Tennis for two, це одна з перших відеоігор (1958 рік) на базі осцилографа. Величезний Nintendo Gameboy з Тетрісом та автографами Олексія Пажитного і Хенка Роджерса. Український комп'ютер Робік з підписом, що "це Spectrum з найкращою клавіатурою в історії", одна з перших ігор Гумпея Йокої (Nintendo) - Ultra Hand. Електромобіль Клайва Сінклера і купа японських ігрових автоматів. Перед основною експозицією є невеличка вітрина з експонатами, а далі - віртуальна кімната де на стіни та підлогу за допомогою проєкторів виводиться демо, спочатку може здатися, що це і є вся експозиція (принаймі, в мене закралася така підозра), але ні, далі все норм :) Вхід - 15 євро, час перебування необмежений. p.s. додав тег #museum щоб можна було знайти інші публікації (наразі це друга).

2 тижні тому ми з ChernobylFamily обговорювали можливість проведення виставки "Комп'ютери Чорнобиля" десь у жовтні 2026.

А що якщо ми зробимо виставку “Комп’ютери Чорнобиля” у музеї “Чорнобиль”? Поставимо техніку, якусь працюючу, якусь статично, зробимо контекстуальні штендери з історіями, акрілові бокси з платами та компонентами, і розкажемо цікаву історію?

Сьогодні була зустріч з директором Нац. музея Чорнобиль. ВКРАЙ зацікавилася ідеєю виставки, музей готовий надати приміщення – фото дам нижче. Період: у жовтні 2026, дві пари вихідних + робочий тиждень, разом 9 днів.

Вночі музей "Чорнобиль" було зруйновано черговою російською атакою на Київ. 💔

Цей допис має набрати максимальну кількість лайків. Ми відновлюємо роботу музея в Харкові. З 10:00 до 18:00 з вівторка по суботу чекаємо усіх поціновувачів комп'ютерної історії за адресою: вул. Григорія Сковороди 79/1. Вхід вільний. Дякую нашій менеджерці Інні і всім хто допомагав з перевезенням і відновленням експозиції.

Колись я розповідав про комп'ютер Електроніка МС-1502. Про МС-1503 ніяких згадок немає, а от Електроніка МС-1504 це перший і єдиний радянський ноутбук, про який я сьогодні і розповім. Ноутбук передав музею пан Сергій. Дуже Вам за це дякую, річ доволі рідкісна. Розробкою ноутбука займалося мінське НПО "Інтеграл", перша публічна згадка - журнал "Электронная промышленность" за березень 1990 року. Початок масового виробництва - 1991 рік, закінчення - 1994. Ноутбук, який потрапив до нас має заводскьий номер 1318 та випущений в червні 1993 року, тобто їх було випущено не більше 2 тисяч штук (це припущення з екстраполяції 3 ішних серійних номерів з датами випуску). Припускаю, що вціліло десь біля сотні. І хоча ззовні МС-1504 дуже нагадує Toshiba T1100 випущений у 1985 році, вся начінка була розроблена НПО Інтеграл з використанням місцевих компонентів. Центральний процесор КР1834ВМ86 є клоном Intel 80С86 (1976 рік), підтримує турбо-режим з тактовою частотою 7.16 МГц. Більшість компонентів на платі - це експериментальні зразки, також випущені доволі невеликими партіями, знайти якусь заміну буде нереально. Не дивлячись на однакову назву, існує декілька версій цього ноутбука з різним дизайном корпуса та різними типами дисплеїв. Існувало щонайменше 4 типи екранів, які сюди встановлювались, це і радянський ИЖГ93-640х200, і екран з оригінальної Toshiba, але в цьому екземплярі, ймовірно, стоїть Citizen G6201H з підсвіткою. Буду пробувати дуже обережно це все перевіряти і запускати (на щастя, акумулятор не витік і не поїв усе що тільки можна), а поки пропоную подивитись чудове відео від Chornobyl Family оглядом цього ноутбука.

Продовження про ноутбук від Zenith. Транзистор виявився не той, що я думав, випаяв сусідній і тестер показав, що це таки MOSFET, а пропозицій його купити майже нема. В мене був доволі популярний IRLML6402, він в меншому корпусі (SOT-23), але за рахунок того, що більш сучасний, витримує навіть більший струм. Оригінальний транзистор так нагрівся, що перегрів плату і доріжки, тому довелося робити майже хирургічну операцію, щоб поставити новий. Після перевірки закрив все паяльною маскою. Після заміни транзистора ноут нормально запустився, поганяв його пару годин на максимальному навантаженні (дисковод + жорсткий диск), все нормально працює. Також довелося розібрати та почистити дисковод, щоб він знову почав читати дискети. Наступним кроком був пошук оригінальної операційної системи. Знайшов на https://wiki.preterhuman.net/ фото комплекта з цього ноутбука, оригінальна операційна система була Windows 3.1. Поліз шукати її, навіть знайшов архів з 6 дискет з ОЕМ версією Zenith, але перша дискета виявилася побитою, ані архіватори ані WinImage не могли її відкрити, на допомогу прийшов Gemini та HxD Hex Editor. Закинув в Gemini нормальний образ 2-ї дискети та побитий першої і воно підказало, де проблема. Поправив в файлі 3 байти і диск нормально відкрився, але його зміст викликає сумніви, що це від Zenith... Запостив фото з дискетами на профільному форумі, може у когось є такі дампи. ОЕМ версії Windows 95 для цього ноута нема, та й перевстановлювати його з 14 дискет теж сенсу небагато, якщо вдасться знайти оригінальну 3.1, то краще поставлю її. То ж поки цей проєкт відправляється в "зону очікування", щоб звільнити час і місце для наступного. Це теж ноут, дуже рідкісний. Stay tuned...

Цими вихідними в Варшаві відбувся черговий щорічний фестиваль ігор і поп-культури Replay Fest. З цікавого, цього року було більше аркадних автоматів і фліпперів (пінбол). Побачив наживо і навіть спробував єдину консоль від Apple, яка називається Pippin. Також спробував Nintendo Tabletop, це дуже цікаве інженере рішення, як з використанням LCD зробити кольоровий дісплей, ніколи до цього не пробував в ці ігри пограти. Спеціальним гостем цього року був Jon Hare, гейм-дизайнер, художник, музикант та співзасновник Sensible Software. Він є автором багатьох футбольних ігор, але це взагалі не мій жанр, проте, він також створив оригінальний дизайн та саундтрек до Cannon Fodder, а цю гру я дуже полюбляв, тож підписав в нього коробку з версією для Amiga. На останньому фото також телевізор Sony Bravia з вбудованою PS2.

Реставрація ноутбука Z-Star EX від Zenith Data Systems (ZDS). Ця компанія є дочкою доволі відомої американської компанії Zenith Electronics, яка з 1920-х років займалася виробництвом радіоелектроніки. ZDS як окрема компанія проіснувала до 1996 року і була придбана Packard Bell. За цей період ZDS встигла випустити біля 15 продуктів, включаючи і сьогоднішнього "пацієнта". Ноутбук принесли в музей відвідувачі ще під час його "офлайн" роботи. Зовнішній стан був доволі непоганим, він навіть одразу запустився. До речі, замість батареї у відповідний слот був вставлений блок живлення, що дозволяє запустити його від мережі. Всередині ноута стоять Cyrix 486DX2 50 MHz та 8 Мб оперативної пам'яті, які можна розширити додатковим модулем. На ноуті була встановлена Windows 95, а на клавіатуру були поклеєні наліпки з кирилицею, які я познімав та відмив клавіатуру. Також було пошкодження корпусу в одному з кутів, схоже, від удару. Розібрав його та підклеїв. Також хотілося встановити сюди оригінальну операційну систему, але мені не вдалося знайти від цього ноута жодних інструкцій або, навіть реклами, тому що там стояло "з заводу" - не зрозуміло. Поки хочу поставити туди чисту англійську Win95, для цього вирішив спочатку зробити дамп існуючого диска. До речі, 2,5" HDD Seagate 9240AG на 210 Мб досі чудово працює. На жаль, жоден з моїх USB-IDE адаптерів диск не побачив, але став у пригоді звичайний 44->40 перехідник та десктоп зі звалища, на якому я без проблем зробив дамп за допомогою HDD RAW Copy Tool. На диску окрім, власне, вінди, були ще декілька ігор, доктор веб та чиясь магістерська робота за 1999 рік для Міжнародного Інституту Менеджменту в Києві. Проміжними результатами свого дослідження поділився в командному чатіку і, навіть, пожартував, що нема челенджа, все одразу запрацювало, на що колега мені порадив "зламати, а потім відремонтувати". Ну от зібрав я все до купи, запустив, все норм. Потім поставив диск (правильно, там по-іншому його не поставиш), вмикаю ще раз, а з ноута повалив дим. "Спасібо, блін", Вадік :) Розібрав все знову, знайшов вигорівший транзистор, замовив нові, буду таки ремонтувати, тож далі буде… p.s. HDD живий, проблема не в ньому. #restoration

Вихідними підпрацьовував редактором-коректором, вичитував нову книгу Володимира Невзорова Ігрові консолі, де автор розповідає, які ігрові системи були доступні на теренах колишнього радянського союзу. Innovation in isolation, про яку я колись згадував, теж його книга. Нова книга має вийти цього року українською та англійською мовами. Мій внесок - це також біля десятка фотографій експонатів з нашого музея, включаючи Ексі-відео, про яку теж вже розповідав.

Геймдев - це в першу чергу про Have fun. Гра може бути технічно складна, гарно намальована, але нудна та нецікава. Може бути, звісно, і нецікава і погано зроблена. Таке сталося з цьогорічним Atari Lynx Gamejam - LynxJam 2025. Щоб знайти пости про минулорічні геймджеми додав теги #lynx до минулих постів. Цього року тема була "Let's do it in Monochrome", дозволялося використати 4 кольори, які палітрою дуже нагадують Nintendo Game Boy, а також готовий набір спрайтів 8х8. Це був провал, я спробував всі 6 доступних ігор на "живій консолі", ну "3 в ряд" ще хоч якось схожа на гру, але там настільки жахливий звук, що навіть її хотілося вимкнути якомога швидше. Щоб пост був не зовсім порожнім, поліз подивитися LynxJam 2022, бо про нього ще не писав. І там знайшов справжній скарб. Twitter Panic. Лор наступний: Вас взяли в Твітер і вам треба модерувати повідомлення, блокуючи тролей. Якщо ви помиляєтесь, втрачаєте гроші. На першому рівні це доволі просто, на другому моніторів стає вдвічі більше, а часу на реакцію менше. На третьому рівні з'являються Fake News, окрім тролей треба блокувати повідомлення від Трампа в синій краватці (в червоній - не можна). На четвертому рівні Твіттер купляє Маск і приносить туди умивальник. Тепер окрім всіх попередніх задач треба ще випадково не заблокувати Маска, навіть, коли він тролить, а ще друкувати на принтері щоденний репорт. Далі я поки не пройшов, мене звільнили ))). Технічно гра дуже примітивна, але справжній фан. Пишуть, що в грі 6 рівнів, то ж це не спойлер, а тізер :)

GEM (Graphics Environment Manager), про який я обіцяв розповісти в попередньому пості, було розроблено в Digital Research Inc. (DRI) під керівництвом Гері Кілдала, який розробляв операційну систему CP/M. Як можна зрозуміти з назви, це графічне оточення. Першими масовими комп'ютерами з графічним інтерфейсом стали Apple Lisa (1983 рік) та Apple Macintosh (1984 рік), але вперше графічний інтерфейс з'явився на 10 років раніше (так, у 1973-му) на комп'ютері Xerox Alto. У 1979-му Стів Джобс уклав угоду з Xerox PARC (Palo-Alto Research Center) про візит його інженерів до центру в обмін на можливість придбати акції перед виходом на Apple на публічні торги (IPO). Там вони й підгледіли ідею графічного інтерфейсу, робочого стола, та керування мишею, після чого почали активно працювати над Lisa. Digital Research опублікували першу версію GEM у лютому 1985. Це була модульна оболонка для IBM PC яка запускалася поверх MS-DOS. До виходу Windows 1.0 залишалося ще 9 місяців. Джон Скаллі, новий CEO Apple, побачив в цьому загрозу, бо вважав графічний інтерфейс конкурентною перевагою компанії. У вересні 1985 Apple висунула DRI ультиматум, погрожуючи судом за порушення авторських прав. DRI не мала ресурсів на судову тяганину і погодилася на мирову угоду. Як результат, у GEM версії 2.0 замість плаваючих вікон з ефектом накладання залишилося лише 2 фіксованих вікна, які ділять екран навпіл, Apple також наполягала на зміні дизайну іконок і відключені анімації вікон. В проєкті судового позову вони посилалися на те, що GEM має зовнішній вигляд і відчуття (Look and Feel) інтерфейсу Macintosh. Пізніше з таким самим формулюванням Apple судилася вже з Microsoft. В коментарях до посту я додам декілька прикладів інтерфейсу GEM 1.1 та GEM 2.0 (фото 4,5). Цікаво, що всі ці обмеження Apple ніяк не торкнулися Atari, яка випустила свій TOS (The Operating System) на базі GEM без будь-яких обмежень. Станом на 1985 рік Atari ST був найдешевшим комп'ютером (втричі дешевшим за Macintosh) з графічною операційною системою, але це вже інша історія. p.s. Я пробував запустити емулятор Apricot F2 з GEM на ньому в MAME, але поки без успіху. Також існують проєкти OpenGEM та FreeGEM. Останній нормально запускається в DosBOX.

Рубрика - Цікаве залізо. В Харкові в мене стоїть комп Apricot F2 від британської Apricot Computers Ltd, випущений у 1985 році. На перший погляд, це звичайний x86-й комп'ютер, бо всередині стоїть 5-мегагерцовий Intel 8086, але він не був повністю сумісним з IBM PC. Apricot F2 використовував модифіковану версію MS-DOS через нестандартну графічну карту. Мені він дістався з монохромним чорно-зеленим монітором та максимальним обсягом пам'яті у 768 кБ, що навіть більше, ніж славетні 640 яких мало вистачити всім. Монітор має лише 9-піновий кабель з роз'ємом DB-9 та отримує живлення безпосередньо від комп'ютера. При першому вмиканні на екрані нічого не було, проте, підключивши його до звичайного композитного монітору я побачив заставку. Виявилося, що попри вбудований в комп'ютер повноцінний блок живлення, монітор живится окремо від іншого блока живлення на 17В. Тобто, додатковий зовнішній блок треба під'єднати до комп'ютера, який заживить монітор. Щоб зрозуміти це, довелося його розбирати. Дуже дивне інженерне рішення. В комплекті також були 4 дискети з модифікованою MS-DOS та графічною операційною системою GEM (Graphics Environment Manager) від Digital Equipment Corp. (DEC), але найбільш дивними тут є клавіатура і трекбол, ну бо графічна ОС. По перше, вони безпроводові, і це за 14 років до появи Bluetooth. Для з'єднання використовується інфра-червоний оптичний канал як в пультах дистанційного керування. А по друге, і це найбільш вражає, якщо зв'язок нестабільний або неможливо забезпечити пряму видимість між пристроями та комп'ютером, можна підключити їх оптичним патчкордом, який був в комплекті. В наступній публікації розповім більше про GEM. P.S. І ще про gem, але трішки інший, в Gemini - gem це набір інструкцій для AI-бота, використовую його для обробки фотографій для згаданої вище музейної бази. Нічого не треба кожного разу писати, закинув фото, за кілька секунд отримав результат. Приклад оригінального та обробленого фото - останні в галереї.

Потроху продовжую проєкт бази даних для музеїв та колекціонерів. Gemini Code Assistance активно допомагає. Нагадаю, що основна ідея в тому, щоб вести облік наявних експонатів, але при цьому використовувати додану спільнотою загальну інформацію, як то описи, фотографії, перелік предметів, з яких складається експонат. Існуючі системи обліку не враховують деяких особливостей заліза, наприклад, що експонат може складатися з деяких предметів (комп'ютер, блок живлення, інструкція, пакування), а також що один предмет може входити до декількох експонатів одночасно. Завів джиру, щоб не забувати, що хотів зробити, завів 83 таски. Версія вже 0.9.1. З суттєвих змін у порівнянні з попереднім постом: 1 - Можливість створювати описи до експонатів та предметів на декількох мовах 2 - Профіль користувача з можливістю вказати до 3 мов з пріоритетом. В такому порядку й будуть показуватися всі описи. 3 - Сторінка Contribution (внесок) де можна подивитись статус модерації усіх доданих сутностей (експонати, предмети, фото, описи і так далі) 4 - Варіанти експонатів. Наприклад, Nintendo Game Boy був у декількох кольорах, додавати кожен окремо як незалежний експонат неправильно, або Nintendo NES, був звичайний комплект з приставкою і джойстиком, а був Action Set з пістолетом Zipper в комплекті. Тому от додав такі версії, 5 - Можливість використовувати один предмет в декількох експонатах, наприклад, блок живлення був однаковим для Atari 600XL та Atari 800XL, нема сенсу додавати його 2 рази. 6 - Нотіфікації в телеграм про наявність нових об'єктів для модерації То ж запрошую для тестів та використання, поки ще нема підписки 😁

В минулу неділю, 15 лютого, світ (ну, добре, дуже маленька його частинка) відзначав 80-ту річницю першого електронного цифрового комп'ютера загального призначення — ENIAC (Electronic Numerical Integrator and Computer). Його побудували в університеті Пенсільванії у 1946 році на замовлення Армії США для розрахунку балістичних таблиць. Вартість проєкту складала $487 000, це $8.6М станом на зараз. Комп'ютер був повністю електронний, побудований на лампах. Його швидкість оцінювалася в 500 FLOPS, що було в 1000 разів швидше, ніж існуючі на той момент електронно-механічні комп'ютери, побудовані на реле. Експлуатували його протягом 10 років додаючи нові модулі, під кінець експлуатації він містив 40 модулів. Комп'ютер був десятинний, а не двійковий, як зараз. Програмування відбувалося шляхом поєднання модулів кабелями-перемичками, а константи вводилися за допомогою "портативних" таблиць з перемикачами (1200 10-позиційних перемикачів на кожній). Перепрограмування тривало декілька днів. Комп'ютер містив 18 тисяч ламп, які виходили з ладу кожні 2 дні, а пошук проблеми тривав до пів години. У 1956 році ENIAC розібрали. Вцілілі модулі зберігаються в декількох музеях світу. Найближчий до нас - Heinz Nixdorf в Падеборні (Німеччина).

Сьогодні були випробування DC-DC перетворювача. Загальна ідея - зібрати невеличку і легку коробку з усіма потрібними роз'ємами, кнопками та живленням для підключення до аркадних плат з інтерфейсом JAMMA. (додав тег #jamma до попередніх повідомлень). Аркадним платам, зазвичай, потрібні 2 напруги живлення, 5В та 12В, рідше буває ще й -5 та -12. Щоб не тулити всередину важкий блок живлення хочу використати зовнішній на 19В від ноутбука та DC-DC перетворювачі. По 5В плати споживають від 2.5 до 4 ампер, то ж тестував 5-амперний. Протримав його 2 години під навантаженням 4.5А (тут і електронна нагрузка стала в пригоді), температуру тримає добре, але пульсації завеликі і треба додавати конденсатори (дякую, Олег 😉). Щоб було гарно, зробив платку. В часи, коли 5 плат можна замовити на виробництві за 4-5 баксів, робити плату самому, наче, сенсу небагато, але ж вона примітивна і треба було б чекати пару тижнів. Тому є старий спосіб з прорізанням доріжок в текстолиті. Проте навіть це можна зробити дуже легко. Колеги з роботи подарували на день народження ультразвуковий ніж, і от цією штукою різати доріжки настільки ж легко, як малювати їх маркером. Вийшло все одно, трішки колхозно, але за всього за пару годин. В результаті вийшла плата зі зручними роз'ємами підключення та додатковими конденсаторами, пульсації зменшилися в 3 рази.

Великі аукціони - це безцінне джерело інформації для дослідників комп'ютерної історії. По перше, вони публікують купу якісних фотографій усіх лотів і роблять детальний опис, а по друге, там з'являються різні цікаві документи, які дають додатковий контекст вже відомим фактам. Півтора роки тому я робив публікацію про аукціон колекції Пола Аллена з The Living Computer Museum, а тиждень тому завершився аукціон - Steve Jobs & the Computer Revolution: The Apple 50th Anniversary Auction. Загалом на ньому було продано 142 лоти. Найдорожчим лотом очікувано стала передсерійна плата Apple I, так звана "Celebration board", яку виробили перед першою партією з 50 плат для магазина Byte Shop. Який же прототип без порізаних доріжок та перемичок 😁. Плату продали за $2.75 млн., а от другий за вартістю лот мене шокував. Це чек на $500 виписаний Джобсом та Возняком Говарду Кантіну, проєктувальнику друкованої плати Apple I. Чек виписаний 16 березня 1976 року (Apple була офіційно зареєстрована через 14 днів, 1 квітня 1976 року). Цей шматок паперу було продано майже за $2.5 млн і навряд чи б я колись його побачив, але завдяки аукціону це стало можливим. Ще один цікавий лот - це візитівка Джобса з періоду між 1981 та 1985 роками, коли він керував компанією, на якій написано "Hi. I'm back". Це була просто записка Стіва його батьку, після чергового відрядження, звичайне "Я вдома", але з поверненням Джобса в компанію у 1997-му має певний додатковий сенс. Були, звісно, й безглузді речі, як то радіатор або шматок кабеля за 3к баксів. Це вже якийсь нездоровий фетіш. p.s. Окуляри Возняка теж сподобались :)

Цей Tandy MC-10 живий. Зробив AV-mod, ставиться на місце модулятора. Частина компонентів модулятора були перевикористані. Запаяю роз'єм під міні-джек, зберу в корпус, спробую щось запустити. Те, що курсор блимає - добрий знак. Мінімальне замовлення - 5 плат, то ж у кого ще є такий комп'ютер, можу поділитися платою. Не обійшлося тут і без використання AI. Не було потрібних транзисторів, спитав у Gemini, що з наявного переліку підійде найкраще, схоже, що не збрехав :)

Під час новорічних свят, коли є багато вихідних, мене пробиває щось покодити. 3 роки тому я так написав собі програму обліку електронних компонентів для плат, які іноді збираю, BOM Manager. А в цьому сезоні вирішив зробити ще одну спробу написати, а скоріше, переписати базу даних для Музея. Певну базу для внутрішніх потреб музея я написав ще років 7 тому і ми нею активно користувалися (більше можна почитати на форумі), але якщо б якийсь інший музей чи просто людина, яка збирає старе залізо, спробували її використати, все б довелося заповнювати з нуля, в тому числі, якісь загальновідомі факти. В тій старій базі мені не вистачало "соціальної" компоненти, коли певну загальну інформацію користувачі мали б змогу перевикористовувати, редагувати, але щоб зберігалася модерація та версійність. Писати це все з нуля в мене б навичок не вистачило навіть з Gemini/ChatGPT. Для цьогорічної спроби я, нарешті, знайшов готовий бекенд, який мені підходить. Directus - це CMS, яка підтримує версійність, модерацію, коментарі до контенту, гранульоване керування правами доступу через ролі та політики. Фронтенд довелося вайбкодити на VueJS, в процесі опанував розгортання всього цього в Docker-контейнерах, поки, те що вийшло, виглядає для мене обнадійливо. Розповісти весь функціонал в одному пості неможливо, записав відео версії 0.5 і вийшло майже пів години, а сьогодні вже тестую версію 0.8 :) Загальна ідея полягає в тому, що цей Directus має свій власний інтерфейс, до якого будуть мати доступ модератори контенту, а звичайним користувачам буде доступний лише перевірений контент. Воно вже навіть публічно доступне, кому цікаво потикати - напишіть в коментарях. Поки накидаю сюди скрінів.