SMAIRLINES

🇳🇴 🇳🇴 Про норвезькі F-104 сьогодні нагадують лише поодинокі пам’ятники минулих років, старі фотографії та спогади тих, кому колись доводилося піднімати їх у холодне північне небо... Однією з таких історій сьогодні і завершимо: Отож про перехоплення МиГ-25 або ж мемуари майора Рольфа Ноеля: "...28 лютого 1979 року я вилетів по тривозі з авіабази Будьо (ENBO/BOO), ведучи за собою ще один F-104G на перехоплення трьох радянських протичовнових літаків Ил-38, що діяли в Баренцовому морі приблизно за 130 км на північний схід від мису Нордкап. Після ідентифікації цілей ми лягли на зворотний курс до нашої передової авіабази в Банаку (ENNA/LKL), що на півночі Норвегії. До неї залишалося близько 240 км. На зворотному шляху ми знизилися для проведення візуальної розвідки надводних суден. На висоті 200 футів (60 метрів) над морем ми опинилися поза зоною радіолокаційного покриття та зв'язку з офіцером наведення (GCI). Раптом високо над нами я помітив інверсійний слід майже на зустрічному курсі. Ціль рухалася швидко. Чи варто було йти на перехоплення? Швидка перевірка залишку пального підказувала: ні. Але після понад 2000 годин загального нальоту мій мозок на F-104 наказав: так. Я наказав веденому вимкнути радар, систему IFF і слідувати за мною, дотримуючись повного радіомовчання. Потім подав знак увімкнути форсаж, і ми розігналися біля води до 620 вузлів (1150 км/год). Після цього я ввів F-104 у косу напівпетлю з випередженням (Lead Pursuit Immelmann) для динамічного набору необхідної для перехоплення висоти. Посеред маневру ми знову увійшли в зону радіопокриття, і оператор GCI раптом почав засипати ефір зайвими вказівками. Це заважало, тож я коротко передав усім кодове слово «Judy», повідомивши, що повністю контролюю ціль і допомога мені більше не потрібна. І знову запанувала тиша. На цьому етапі мій ведений через надважкий маневр випав із строю та зрештою відстав приблизно на 16 км, тому я наказав йому повертатися до Банаку (ENNA/LKL). Я вийшов точно під перехоплюваним літаком на висоті 36 000 футів (11 000 метрів) і швидкості 0,96 Маха (приблизно 1020 км/год). Маневр спрацював ідеально. Я не міг повірити власним очам. Це був МиГ-25РБ. Щоправда, ми летіли абсолютно не в тому напрямку, а залишок пального вже критично наближався до аварійного мінімуму. Але я знав: якщо хочу, щоб мені повірили, треба зробити фотографії. Тож приблизно за 15 секунд я зробив близько десяти знімків на свою ручну камеру, прилаштувавшись праворуч від його борту. Тоді радянський пілот мене помітив і почав віддалятися, стрімко набираючи швидкість на форсажі та енергійно маневруючи. Я розвернувся до узбережжя, підібрав свого веденого, і ми обидва благополучно сіли в Банаку (ENNA/LKL) із таким мізерним залишком пального, про який мені досі краще не згадувати. На жаль, усю славу за це перехоплення штаб зрештою приписав оператору GCI, хоча насправді це був повністю самостійний маневр, виконаний мною без жодного наземного наведення. Фактично ж перехопити надшвидкісний МиГ-25РБ нам вдалося лише завдяки моєму досвіду, здоровому глузду і, що найважливіше, здоровій зневазі до паливних лімітів..." #Norway #RNoAF #Lockheed #Starfighter #Винищувальне SMAIRLINES