Книжковий дворф

Нещодавно розповідала тут, що кинула пити каву та енергетики. В коментарях пан Ярослав написав «а може тобі спробувати улуни», і любʼязно запропонував зібрати мені, чисто на пробу, те, що він рекомендує. Вашій увазі «трошки» 🙂 Дякую,Ярославе 🥰 І чекайте відгуки на чаї😁

Наразі це найзатишніша манґа, що я читала 🌟 Той тайтл, який хочеться читати, загорнувшись у ковдру, попри те, що там люди регулярно намагаються не стати обідом для монстра 😅 Перші три омнібуси (1-6 томи) просто ковтнула, разом з галоном матчі і какао. Кайф у тому, що підземелля тут ціла екосистема (привіт,Женю), де з кожної монстротварючечки, рослини чи слизу можна щось приготувати 🥹 Команда Лайоса ходить під землею, шукає спосіб врятувати Фалін і паралельно вирішує дуже важливе питання (яке і мій чоловік мені ставить частіше, ніж хотілося б 😂) : а що ми сьогодні будемо їсти?🙂 Мені страшенно подобається ця побутовість. Між небезпечною сутичкою і черговою проблемою герої можуть сперечатися про рецепт, чистити гриби, обговорювати властивості якогось монстра або з абсолютно серйозним виразом обличчя розмірковувати, чи можна це з’їсти. Та за всією цією їжею поступово вимальовується дуже продуманий світ, де ми дізнаємось правила підземелля, про його мешканці, магію, способи виживання й те, як усе це між собою пов’язане Лайос зі своїм майже науковим інтересом до монстрів, Марсіль, яка дуже не хоче брати участь у кулінарних експериментах Лайоса, Чілчак і Сенші, який, здається, здатен приготувати вечерю навіть із того, до чого нормальна людина вже і близько не підходила б 😂 Тішить також швидкість видання тайтлу, вже видано 5 омнібусів, і на передзамовленні заключні два Також відкрито передзам на лорбук по всесвіту🥹 А потім я піду на зимівлю з однойменним аніме☺️ Читайте «Підземелля смакоти», їжте смачну їжу, і перемагайте всіх монстрів в реальному житті ☺️

Вечірнє, медитативне яке переходить в панічне😁

Вчора у «Жоржа» на каналі ну дуже гаряче було від кількості крутих передзамовлень. Для себе я відмітила ось ці. А ви можете перейти за посиланням вище, і подивитися інші також. А там і передзамовити можна одразу через дірект

Тримайте мене семеро!!!!! Це прекрасно🥹🥰

🔥 ПЕРЕДПРОДАЖ «Левада Чорного Лебедя» Девід Мітчелл • Від одного з найкращих романістів сучасності, автора «Атласу хмар» • У довгому списку Букерівської премії • У топ-10 найкращих книжок 2006 року за версією Times Січень 1982 року. Джейсон Тейлор — тринадцятирічний хлопець, який потай бореться з затинанням і друкує вірші під вигаданим ім‘ям. Від наступного року він не очікує нічого особливого. Головне — вижити в суворій хлопчачій ієрархії середньої школи Левади Чорного Лебедя — найнуднішого й найтуманнішого села графства Вустершир. Однак події наступних місяців запускають ланцюжок незворотних змін на шляху його дорослішання. Тринадцять оповідей сплітаються в єдину історію — іронічну, болісну, сповнену справжнього життя в усіх його проявах. Життя, де в дитячих іграх на замерзлому озері розігрується «реальна політика» в дусі Кіссінджера; де таблоїди розпалюють захват від Фолклендської війни, водночас нагадуючи про її високу ціну; де дорослі поводяться менш відповідально, ніж діти; де холодні війни точаться не тільки на світових аренах, а й у вітальнях за сімейним обідом. Життя, в якому ще все можна відчути вперше: перші поцілунки, перші бійки, перші платівки Duran Duran та перші втрати… Якщо «Атлас хмар» Девіда Мітчелла — це погляд на людське життя в широкій перспективі, то «Левада Чорного Лебедя» зосереджується на конкретному моменті межі старого і нового, дитинства і дорослого світу, коли важливо не тільки отримувати визнання, а й вміти визнавати. ❌ 690 грн ✅ 552 грн Тверда обкладинка, 392 сторінки Перекладачка Ганна Яновська, літературний редактор Роман Трифонов Наявність ~ грудень 2026 року. Передзамовлення приймаємо в соцмережах «Жоржа» — директі або месенджері. Безкоштовна доставка по Україні при замовленні від 1000 грн.

Попалась реклама UAnimals, з пропозицією оформити підписку на щомісячний донат для хвостиків. Підписка від 1 грн на місяць, го зі мною?🥹

Ну я, і що 💁‍♀

📖 «Шахрайство» ✍🏻 Зеді Сміт У мене є одна дуже проста порада перед цією книжкою: не очікуйте, що перед вами просто твір про грандіозну аферу. Бо ви можете чекати 450 сторінок вікторіанського детективу, де зараз викриють самозванця, а натомість отримаєте мікс, де авторка «вшила» дуже яскравими нитками теми: рабство, колоніалізм, літературу, жінок, класову нерівність, правду, пам’ять і те, як ми взагалі вирішуємо, кому вірити В основі — цілком реальна Тічборнська справа XIX століття. Сер Роджер Тічборн зник після кораблетрощі, а через роки в Англії з’явився чоловік, який заявив, що він і є зниклий аристократ та законний спадкоємець величезного маєтку. Справа дійшла до суду й перетворилася на величезне суспільне шоу. І пані Сміт цікавить не стільки питання «хто цей чоловік насправді?», скільки питання «чому люди так сильно хотіли йому повірити?» Поруч із Тічборнською справою живе Елайза Туше — вдова, компаньйонка й фактично господиня дому письменника Вільяма Гаррісона Ейнсворта. І вона, власне, моя головна любов цієї книжки. Вона розумна, дещо уїдлива, спостережлива, з хорошим почуттям гумору й дуже… своєрідним поглядом на людей, який, місцями, тотожний моєму)) Елайза переконана, що стоїть на боці справедливості, виступає проти рабства, цікавиться політикою й намагається дивитися на світ більш холодно. Але Сміт поступово вибудовує їй… назву це дзеркалом… або ж видом збоку , який покаже, що можна щиро боротися за чужу свободу й одночасно залишатися людиною зі своїми класовими та расовими упередженнями. Мені це сподобалось, бо підштовхнуло покластися у своєму відношенні до однакових речей в різних ситуаціях. І авторка не робить із Елайзи святу активістку, яка завжди говорить правильні речі. Вона дозволяє їй бути суперечливою, часом неприємною і навіть лицемірною. Другий дуже важливий персонаж — Ендрю Боґл, колишній поневолений чоловік із Ямайки, який знав родину Тічборнів і став одним із ключових свідків у справі. І тут роман робить таіст, який може добренько перевірити ваше терпіння, і швидкість займання пʼятої точки) Бо коли ви от тільки розібралися що-куди в цій судовій історії, фігакс, і Сміт на десятки сторінок забрає вас із Англії на Ямайку й розповідати історію Боґла, його родини, рабства та колоніального життя) Зізнаюсь, що з одного бок — це дуже цікаво. І водночас це ж дратувало) Бо головна проблема «Шахрайства» для мене — структура. Тут фактично три великі історії: — життя Елайзи та її стосунки з Ейнсвортом; — Тічборнський процес; — історія Боґла. Вони пов’язані тематично й поступово починають перегукуватися, та читаються часом так, ніби авторка писала три різні книжки, але вирішила вкласти в одну) Стрибки в часі бували різкими. Ми сидимо на суді — і фігакс, двадцять років тому. Потім вечеря у письменника. Потім інший персонаж. Потім Ямайка. Потім назад у Лондон. Я не скажу, що це прям псувало враження, радше збивало трохи з пантелику Зате літературний Лондон мені дуже зайшов. Тут є Діккенс, Теккерей та інші реальні письменники, а Сміт із величезним задоволенням копирсається в письменницькому его, конкуренції, славі й забутті. Потішно було спостерігати за Ейнсвортом — письменником, який колись був популярним, але поступово опиняється в тіні Діккенса. Після прочитання я ще гуглила цю тему, яка є цілком реальною) І ось поступово назва роману розкривається ширше. Шахрай не тільки в Тічборнському процесі. В ньому персонаж шахраює з власною особистістю. Літератори шахраюють із реальністю, коли перетворюють життя на красиві історії. Люди обманюють самих себе. Елайза намагається розібратися, де правда, при цьому сама змушена замислитися над тим, чи не привласнює вона чужу історію, коли розповідає її від свого імені. І от це, мабуть, головна тема роману: правда існує, але люди страшенно люблять створювати навколо неї власні версії. Все як в житті, все як а житті) Тут мушу обрізати свої думки, бо обсяг знаків. Лише додам: мені сподобалося, що після роману реально хочеться піти читати про всі справи окремо. Таке зі мною буває нечасто. Видавництво #книголав

У видавництва Mal’opus дуже багато тайтлів на передзамовленні 🔥 Ось ті, які я примітила для себе. Але певна, що це може бути ще не кінцевий список 🌚 💭 Ви на щось з переліченого чекаєте?

КСД поділились планами, що до видання книг Палагнюка☺️ Я його обожнюю, тож читатиму все, що видадуть🔥 І подобається оформлення серії його книг, тож, сподіваюсь, його не змінять 🌚

На добраніч 😴

Ось фотка з фейсбука. Цьому джерелу гріх не довіряти ☺️

Зараз би плот твіст, що це якийсь лівий чоловік а Євгена ніхто не бачив

Upd: не так вже і важко було!

Як легко мене забайтити …

На вечір щось легеньке хочу глянути. Триматиму в курсі, Якшошо🙂

☺️ читацьке, осіннє

На сайті «Бабая» вийшов огляд, який написала пречудова Оксана Ковальчук (авторка «Залишеної), на книгу Аткінсон — «Злочини минулого». Погляд Оксани на твір мені сподобався. І спіймала себе на думці, що якби ще не читала її, то зараз взяла б 🔥