Книжковий дворф

Почала нині читати новинку від Неба Поки мені дуже подобається. Тут є нерозкрита справа про подвійне вбивство 1977 року, підозрювана, яку свого часу виправдали, true crime-блогерка Шей та дуже підозрілий старий будинок. По атмосфері ну дуже моє і дуже лягає на мій настрій і погоду за вікном 🍁🍁

Ну, аби не Пономарьов (Так, цей баян я тягнутиму доки не порветься)

Одне з перших аніме що я подивилась. На щастя, подобається звідки тіко один персонаж, то тільки його фігурку хочу. Поки що 🌚😁

Сьогодні Міжнародний день читання книг 📖 Не знаю, чи витримала б я останні декілька років пиздецю, що відбувається навколо, якби не книжки і книжкова спільнота. Дякую, що читаєте мої дописи Дякую, що коментуєте Дякую, що ведете свої канали І дякую нашій галузі книговидання, яка, попри все, розвивається 🫂 💭 ❗️ Пропоную сьогодні в коментарях влаштувати дарування книг один одному Правила: напишіть яку книгу/и хочете подарувати, і яку/і хотіли б отримати в дар. Я теж приєднаюсь) Без русні у будь-якому виді. І по справедливості. Без розбору приймати все, що дарують, аби побільше — не треба так. За оплату доставки домовляйтесь вже між собою. Додатки до подарованої книги (чай, смаколик, нурофен) — за бажанням того, хто дарує Діліться цим дописом з друзями, щоб взяло участь більше людей, які порадують одне одного☺️

Новенькі від видавництва Lobster 🦞 «Швидкість темряви» Мун. Тут нам обіцяють недалеке майбутнє, де аутизм уже навчилися лікувати, і гг отримує шанс пройти експериментальну терапію й стати «таким, як усі». От тільки його цілком влаштовує його життя таким, яким воно є, і він не впевнений, що хоче відмовлятися від частини себе заради чужого уявлення про нормальність. Власне цей опис мені і «продав» книгу. Обожнюю бунтарів) «Цивілізація статусу. Квиток на планету Транай» Шеклі. Два антиутопічні світи, які утворюють серію, в якій люди намагаються створити «ідеальне існування». Вже на цьому моменті можна закотити очі, як на мене. Та почитаю, як же людиська цього разу все похерять «Памʼятай, що ти помреш» Робінса. « У центрі історії — штучний інтелект на ім’я Перегрін, яка намагається впоратися з горем після загадкової смерті своєї людської доньки й водночас осмислити, що насправді означає бути людиною». Тут для мене саме формування відносин цікаве. Та і тема смерті з призми ШІ також 💭 яка з трьох зацікавила? Може вже читали щось з цього?

Прекрасна дівчина приєднується до не менш прекрасних чоловіків🥰 Хто шарить за Кайджю? Знаєте хто вона? 😏

Моніторю новини. Від «перемирʼя» аж око сіпається. Люди🫂

Хто з вас? 😁

Projector Publishing випускає шостий номер Telegram — артбук про сучасну візуальну та креативну культуру. Цього разу тема номера — «Швидко. Повільно». Трохи ознайомилась з описом. Мені подобається сама ідея: ми постійно перемикаємося між двома режимами. Треба встигати більше, швидше працювати, відповідати на повідомлення, кудись бігти й постійно тримати темп. А потім раптом виявляється, що нам так само необхідно зупинятися — відпочивати, перемикати увагу й просто повертатися до власного ритму. Однозначно, що для України ця тема звучить особливо гостро. Під час війни швидкість іноді буквально необхідна для виживання. Але здатність сповільнитися теж важлива — хоча б для того, щоб не загубити себе в цьому нескінченному русі. Мені, на приклад, фізично заземлитися вдається, а от ментально в мозку постійно смерч думок У новому випуску про власний досвід життя у швидкому й повільному темпі розповідають Наталія Жижченко (ONUKA), Павло Вржещ (Vanda), Олексій Сай та інші А ще сам артбук побудований відповідно до його концепції: у нього дві обкладинки й два входи. З одного боку починається «Швидко», з іншого — «Повільно». А посередині вони зустрічаються у фотографічній галереї Тані Щеглової. Коротше, видання, яке можна не тільки читати, а й буквально розглядати з різних боків. Таке я люблю, тому і вам про це розповідаю Передзамовити можна ось тут

📖 Бетмен. Один поганий день. Загадник ✍🏻🎨 Том Кінґ, Мітч Ґерадс Якщо ви давно читаєте мій канал, то знаєте вже, що я обожнюю Джокера, а Загадник у мене сидить на другому місці в топі лиходіїв DC. Тому до цього тайтлу я підходила з любовʼю) хочу одразу закцениувати, що тут не зовсім класичний Загадник, який залишає після себе ребуси, загадки й підказки, щоб помірятися з Бетменом…розумовими здібностями. У цій історії Едвард Нігма вбиває незнайомого чоловіка просто посеред вулиці, дозволяє себе схопити — і при цьому не залишає жодної загадки. Бетмену залишається з’ясувати «ну і нахіба?» Далі історія розмотується через теперішнє і флешбеки в дитинство Едварда. Кінґ дає йому нову версію походження: хлопчик із винятковим інтелектом, батько якого керує престижною школою і безжально тисне на сина. Саме там формується його ставлення до загадок, інтелекту, перемоги й поразки. Цей момент дуже і дуже мені нагадує типове сходження злодіїв у трукраймі, тіко версія лайт І мені дуже сподобалося, як Кінґ (та зробіть вже в розкладці букву «ґ», забембали) переосмислює саму ідею Загадника. Тут загадки для нього вже не спосіб показати, який він розумний. Він настільки переконаний у власній інтелектуальній перевазі, що загадка стає радше шансом для інших пограти з ним на його умовах. Тобто правила «гри» існують не тому, що Нігма їх потребує, а тому, що без них іншим навіть не дадуть шансу його наздогнати. Закрутила складно тут, прям як Загадник, власне 😁 Тут Едвард (не хоа-хоа!) зображений моторошним. Кінґ дуже сильно зміщує його від ексцентричного злочинця з любов’ю до зелених костюмів у бік холодного психологічного трилера. Насильство тут подане досить жорстко, а сам Нігма поводиться дуже безжально. Мені цілком імпонує такий варіант Але найбільше мене вразив Мітч Джерадс. Його малюнок тут прекрасно створює атмосферу. Візуально комікс дуже холодний, похмурий і тривожний. Особливо добре працюють переходи між теперішнім і минулим, повторювані композиції та моменти, де персонажі фактично залишаються сам на сам із текстом і власними думками. Це той випадок, де художнику вдаєттся буквально допомагати створити психологічний тиск. Такс… є ще одна річ, яку я не можу оминути. Кінґ дуже явно «грається« з «Убивчим жартом» Алана Мура. Вже починаючи вже з самої назви «Один поганий день». І фінал теж, думаю, навмисно перегукується з тією історією. Не знаю, чи це навмисна паралель, чи занадто очевидна спроба повторити вже легендарну конструкцію. в будь-якому випадку вийшло непогано Як історія саме про Загадника ця робота мені було цікавою. і я переконалась у своїй зацікавленості цим персонажем Видавництво Vivat 🌟

Естетика мого упакування прикрас. Кожен раз кайфую🫠

Не книжкове. Але я мушу показати, якщо ви ще не бачили Це, певно, найлогічніший кросовер евер🤣

Яка нудна у мене бульбашка. Я не в курсі тупо жодного з «срачів»😭

Все, що ви хотіли знати про книжкові срачі, але боялись спитати 😂

📖 «Злочини минулого» ✍🏻 Кейт Аткінсон Я вже згадувала, що читала Кейт Аткінсон кілька років тому. І тоді це було «Життя за життям». І от тепер після «Злочинів минулого» можу остаточно сказати, що увесь «смак» цих книг саме в стилі подачі авторки Тут у центрі Джексон Броуді — колишній поліцейський, який тепер працює приватним детективом у Кембриджі. До нього звертаються з кількома старими справами, які на перший погляд взагалі не мають між собою нічого спільного. Зникнення маленької дівчинки. Вбивство вісімнадцятирічної Лори. Жінка, яка вбила власного чоловіка сокирою. І от Аткінсон бере ці три історії, розкидає між ними персонажів, роки, перспективи, шматки чужого життя і складає в одне полотно тексту Мені дуже сподобалося, як вона це робить. Тут немає відчуття, що всі персонажі існують виключно для того, щоб розповісти нам чергову порцію доказів. У кожного є своє життя, свої проблеми, свої стосунки й свої способи переживати те, що з ними сталося. І, що важливо, я з легкістю вірила цим історіям. І при цьому книжка напрочуд смішна. Не в сенсі «комедійний детектив», звісно. Просто в Аткінсон є ця прекрасна здатність посеред доволі похмурої ситуації видати іронічну деталь, яка мене злегка вводить в ступор , єі бо, а потім приходить усвідомлення того. На скільки це було влучно. А за тим згадуєш, що взагалі-то тут люди когось убили або втратили 🌚 Щоправда, якщо ви чекаєте трилер, який буде тримати динамікою — це не та книжка. «Злочини минулого» значно більше про людей, ніж про гонитву за злочинцем Мені якраз сподобався цей баланс. Адже було цікаво не тільки дізнатися, що сталося, а й дивитися, на причинно-наслідкові звʼязки. Взагалі обожнюю карму, як в реальності так і в художній літературі І ще раз переконалася, що Аткінсон дуже добре працює з часом. Маю на увазі «кидання» читача в різні відрізки десятиліть. Після «Життя за життям» я, в принципі, це знала, але тут побачила її майстерність дещо з іншого боку Тож так. Джексоне Броуді, схоже, ми з тобою будемо продовжувати знайомство і очікувати наступних книг серії Видавництво Наш формат 🌟

Планую зараз дочитати цю книгу. Хороший приклад трилеру, де не довіряєш просто нікому з оповідачів, і інтрига тягнеться нескінчено. Подобається

Значить шукала я на олх щоденник ТигрЮля. І понеслось… Але мерч яника для народу, а от Тимошенко тіко для багатих 😁

Три сезони Criminal minds позаду☺️ Якщо хтось бажає придбати — пишіть☺️

Перед вами моє джерело ендорфінів, яке не потребує рецепта, що для мене рідкість😅 Свіже ілюстроване видання «Володаря перснів» від «Астролябії» з ілюстраціями Алана Лі 🥹 Три здоровенні томи, понад 1600 сторінок Середземʼя, яке я люблю до непристойності. «Братство Персня», «Дві вежі» і «Повернення короля» — і кожна книга ще й із кольоровими ілюстраціями Алана Лі. Насправді важко описати на скільки дивовижні і любі моєму серцю ці видання. І на скільки я захоплююсь тандемом Толкіна і Лі Буду розглядати, нюхати, гортати й, можливо, трохи пищати від щастя. А враховуючи що настав мій улюблений сезон, то ще й перечитаю вже оновлене видання 🥹 А замовити можна на сайті Астролябії 🌟

Завчасний старт вчора був. Всесвіт вирішив поставити мене на місце, і подарував незабутньо добу високого тиску, швидкої, та мігрень бонусом. Потім почитала новини (розумію, мазохістично), і полізла назад в свою яму Люди, маю надію, що ви і ваші рідні цілі і у відносній безпеці. росія і всі її вилупки рано чи пізно потрнуть у своєму болоті 🫂