Рита читає, а Ада перекладає

Доброго ранку блд. Вже прочитала, що там були також книжки "Уробороса" і "Арфи". Руки опускаються. Мої співчуття постраждалим видавництвам.

Нічого не дочитала, тому поки що апдейти по всіх трьох книжках (для тих, хто приєднався нещодавно — я майже завжди читаю три паралельно: паперову після роботи, електронну на ніч і аудіо під всі справи, які не вимагають участі голови. Хіба зрідка трапляється книжка, від якої не можу відірватися, тоді я її і читаю, і слухаю, і їм, і п'ю, і навіть можу подивитися екранізацію. Останній такий випадок був, здається, з Германом Вуком, а до того - з Джорджем Мартіном). "Остання картина Сари де Воос" — не те щоб я була в захваті, але це досить цікава, не дурна, добре написана книжка (частково) про Голландію, в якій я недавно вперше побувала, і голландський живопис, який я завжди любила. Там є, звичайно, щось на кшталт детективного сюжету, але він мене поки що не надто захопив. Гарний переклад Юлії Нагорнюк, заради якого я, власне, купила книжку. In Memoriam ("Пам'яті...") — прекрасна книжка, яка вимотує з тебе всі кишки. Здавалося б, закрита школа-пансіон для хлопців, двоє старшокласників закохані один в одного й не вміють у цьому зізнатися, але є нюанс, і нюанс цей — Перша світова війна, яка їх неминуче затягне в себе й понесе до неминучого (?) кінця. А на ніч перечитую "Трьох мушкетерів" і от тільки що виявила, що ані "Через 20 років", ані "Через 10 років" українською немає. Це як? Перекладіть хто-небудь швиденько, будь ласка :) поки я дочитую. Бо англійською мені ліньки продиратися, а перечитати хочеться, а французьку я не знаю.

Чотири роки тому. Інший комп'ютер, інша котожабка, а от покривало, мабуть, треба вже міняти :) Щось мене сьогодні прям закидали роботою, а продуктивність якась непродуктивна.

Сара де Воос дійсно пішла набагато веселіше! Читаю і згадую, як зовсім недавно з дитиною були в Амстердамі в домі-музеї Рембрандта і слухали на самому горищі лекцію про фарби тих часів. Марусія сьогодні не ночувала вдома, не змогла її заманити — у неї були якісь справи в кущах на клумбі (скоріш за все миша), і вона тікала від мене, регочучи як дріада. А зранку вона повернулася і тепер хоче спати, а мала вимагає грати, бо вчора пішла спати без вечірніх парних zoomies. Поки що мала перемагає. А тепер треба перекласти якусь нелюдську купу всього.

Ні, все, "Пенсійний план" завтра піде на барахолку після 80 прочитаних сторінок. Нудно, депресивно і взагалі маячня якась. Наступна - "Остання картина Сари де Воос", сподіваюся, не розчарує.

Шанси на те, що cricoid cartilage трапиться мені двічі за два тижні в двох різних серіалах, ніколи не дорівнюють нулю. На відміну від шансів на те, що я запам'ятаю переклад (перстенеподібний хрящ, якби що).

Колись обіцяла писати про незнайомі мені слова та вирази, знайдені в процесі перекладу, і ось знайшла ще один. Daylight between something and something = розбіжності. Приклади: There is no daylight (нема розбіжностей) between them on this issue. She is trying to put some daylight (дистанціюватися) between herself and Trump. Походження — як пишуть, зі спорту: між бігунами (кіньми етц) просвічує світло = один відірвався від іншого.

А я вже #дочитала :) Ну і напишу одразу. Ні, це не підлітковий роман, як я очікувала, а роман про підлітку, яка на літо влаштовується нянею до п'ятирічної дівчинки, але виявляється, що няня ще більше потрібна батькам дівчинки. Мері-Джейн з консервативної родини, а її наймачі — мало що не хіпі, хоч батько і лікар. Відбувається передбачуване зіткнення культур, всі змінюються і (сподіваємося) дорослішають, хоча до рівня М Дж не доходять, як на мене :) Найкраще, що є в книжці — оповідачка, тобто Мері Джейн, якій вдається не бути занудою і маленькою бабусею, і її реакції на все, що коїться в домі Коенів (а дещо з цього, як на мене, чистий жах), прописані цілком реалістично. Однак все це виходить зовсім не на ту фінішну пряму, якої я очікувала (щось таке про компроміс, про те, що є більше одного способу жити правильно). Якщо без спойлерів, тут перемагає, очевидно, одна сторона, яку авторка вважає правою, а інша, відповідно, помірно усвідомлює свої помилки й місцями переходить на бік першої. Не нраїться. Зате безумовно сподобався стиль, бадьорий ритм (ну я за вечір прочитала, ну) і дуже професійний переклад Еліни Чуби. Повиписувати нічого не вдалося, бо Орися повисмикувала закладки (відео в коментах). Загалом — 4 зірки. Переходжу до "Пенсійного клубу", який мені чомусь читати перехотілося, але я спробую.

А ви що читаєте?

І "Катабазис" #дочитала — і він мені дуже сподобався. Звісно, в ньому є дещо, без чого він став би кращим — наприклад, помітне бажання вивалити одразу всю ерудицію, а також пояснити до смерті все, про що читач міг би й сам здогадатися. Мені трохи не вистачило тонкості :) Ну тобто — героїня блукає в пустелі, ти (з огляду на обставини) одразу думаєш "Христос в пустелі", перегортаєш сторінку — хоба, "Христос в пустелі". Приблизно така ж проблема з "Пітьмою" Павлюка. Але менше з тим, книжка все одно дуже гарна, і, попри всю філософію й метафори, не втрачає темпу й залишається цікавою від початку до кінця. Мені подобається сухе почуття гумору Кван, здатність побачити академію збоку і посміятися над нею і, відповідно, над собою. Трохи забагато тем напхано, як я, здається, вже писала: тут тобі і фемінізм, і сексуальний харасмент, і "чи всі засоби однаково корисні в любові й війні" (не знаю, як ще сформулювати), і тріііішечки расизму, але в принципі я цього очікувала, і воно мене не сильно дратувало. Ще раз хочу згадати про прекрасний переклад Ганни Литвиненко і, мабуть, чудову редактуру Романа Трифонова (звісно, масштаб внеску редактора знає лише він сам і перекладач/ка, але Ганна завжди дуже схвально відгукується про п. Романа, тому згадаю і я :)) — текст вочевидь складний, а читається легко і приємно. Тепер хочеться перечитати Данте (якраз прийшла перша частина від Атени, власне "Пекло"), але буду дисципліновано читати за списком з #ПолиціГаньби, де залишилися 10 "легких" книжок, і наступною буде "Мері Джейн" — підлітковий, як я розумію, роман в перекладі ще однієї шановної колеги Елі Чуби.

Я #дочитала Катабазис і Оксанен, як і збиралася, але почну з Оксанен, бо не можу більше терпіти! По-перше, "Бебі Джейн" це не "історія токсичних лесбійських стосунків", як пише в анотації. Це історія двох жінок з клінічною депресією, небезпечною, як ми всі розуміємо, хворобою. Яку їм погано лікують через, мабуть, недоліки фінської системи охорони здоров'я. Ну і, природно, все це погано закінчується. Про це можна було б написати щось соціально корисне (мабуть), а натомість бачимо - як на мене - стигматизацію психічної хвороби, бо написано воно так, ніби героїні просто от такі противні з поганим характером, тому так поводяться. Хоча важко визначити, чи це авторка так написала, чи то вже переклад такий (я рідко критикую колег, але - ну самі зараз побачите). А тепер цитати.

Її пальці на моїй потилиці, пальці на моїй шиї, трішки вище вух.

— Ви чудово розмовляєте голосом один одної, — сказала Босса.

Уяви собі, як усе це мені огидно! Що вона знає, коли в мене починаються місячні у твоєму ліжку, і коли ти їла йогурт з мого пупка та печиво з моєї дупи

- вибачте, якщо ви читаєте за сніданком, але я не могла не поділитися печивом з дупи.

Я припинила розпитування, зробивши те, що колись символізувало для мене поцілунок. - ???

У виразах їхніх облич я бачу те, що викликає подальший сором та великі дивні гульки на холодній ковзанці десь, де немає людей. Тільки зоряні світлі спогади хрусткого скла та холодного вітру в старій картині, пожовклій від нікотину.

— заспойлю вам фінал, вибачте вже. Так, це останні слова в книжці. Словом, я не знаю, може, там в оригіналі дійсно шедевр, але щось сумніваюся. Мені виглядає як страждання-порно, "Маленьке життя" без ідеї і сенсу. Побічний висновок: у Фоліо, схоже, редакторів немає взагалі. І коректорів теж.

Точно як я з останнім тестовим.

Відкрила останню версію відредагованого тексту "Черчилль, лідер і командир", щоб знайти, як перекладала один термін (знадобилося для нового нонфіку), і залипла хвилин на двадцять, знову вивчаючи правки 😁 Оце не запам'ятала з першого разу і знову писала некрасиво в наступному перекладі; а оце наче засвоїла, молодець... А тут от знову не запам'ятала, дірява башка, треба додати до списку самоперевірки... Мабуть, я таки glutton for punishment (красивий спосіб сказати "мазохістка")!

#котобазис — краткий апдейт. Вчора цьоця Маруся милостиво погодилася погратися з малою. Мала щаслива. Хоче тепер ходити з цьоцею гуляти, але то вже ні, бо Марусія кішка благонадійна і нікуди зі двору не ходить, а що цій малій бандитці стукне в малу кумпешку — невідомо. Не кажучи про те, що вона ще а) мала б) не щеплена. До спання обійнявшись їм ще далеко, поки що Марусія не дозволяє Орисії до неї занадто наближуватись, окрім як у грі, але прогрес є. На фото бачимо теперішню стандартну мізансцену: Маруся намивається, Орися зачаровано спостерігає. Сплять згідно з субординацією: старша біля моєї голови, молодша біля ніг. Молодшу зважила, щоб визначити дозу глистогінного, важить вона щось близько 900 г, велика не буде — сіамська кров.

І короткий апдейт про те, що в процесі читання. "Катабазис" в папері — досі дуже подобається, сьогодні сподіваюся дочитати. "Бебі Джейн" Софі Оксанен в електронці — невимовно бісить, повиділяла найбільш бісячі цитати, мабуть, теж дочитаю сьогодні, якщо не засну. In Memoriam by Alice Winn в аудіо (є в українському перекладі, "Пам'яті...") — тільки почала слухати, але вже дуже подобається і відгукується. А мало не кинула, бо на початку там ідуть якісь хаотичні уривки з газетних статей, які дуже важко сприймати на слух, але, на щастя, руки були мокрі від яблук (часта причина, чому я дослухую якусь книжку до кінця), дійшло до початку власне книжки, і все одразу стало добре і навіть чудово. Короткий апдейт по роботі: все іде за планом, буквально з насолодою перекладаю і роман, і нонфік, а по обіді переходжу до реаліті і починаю прокрастинувати й писати пости в ТГ. Якщо потрібен апдейт по котах, ви знаєте, що ставити :)

Обіцяні два трилери, які я #дочитала. Обидва англійською, але як мінімум перший, впевнена, перекладуть. It Could Have Been Her by Lisa Jewell — люблю Лізу Джуел, коли вона пише трилери, а не жахливі любовні романи. Хоча Зустріч Самотніх Сердець тут, звісно, теж манячить десь на тлі. Але головне тут трилерний сюжет: зникла дівчина, жінка мого віку її розшукує як аматорка-детективка, бо дещо в цій історії нагадало їй моторошний випадок з власної молодості. Багато твістів, багато жахів, є спроби поговорити про теми, ширші за рамки трилера (сімейне насильство, самотність, травма поколінь), але не дуже нав'язливі. В цілому - 4 зірки. The Baby Group by Jade Lee Wright. Це трилер з тих, де ти все вже зрозумів на 25%, а героїня тупить до самого епілогу, і хочеться на неї волати. Історія абсолютно неправдоподібна, але я люблю про компанії майбутніх/молодих мам ще з "Великої маленької брехні" (до речі, я ж казала, що скоро вийде сіквел?), сама в такій була, щоправда без вбивств і викрадень. Словом, під цей трилер добре мити посуд і перебирати яблука на джем.

І про роботу. Вкотре переконуюся, що іноді треба її відкласти, коли відчуваєш, що вона не йде. Вчора проводила своїх і збиралася засісти за переклад роману. Але одразу застрягла на двох словах, не те щоб неперекладних, але таких, які часто буває непросто перекласти, бо прямого відповідника на всі випадки все ж таки нема. А слова ці були confused і rejected. Хвилин 15 я вигадувала різні жахливі варіанти, потім плюнула і спокійно дочитала трилер і почитала Катабазис (пост про трилер і ще один, дослуханий сьогодні, буде пізніше). А сьогодні зранку, після кави й традиційного кола лінгвістичних ігор "Нью-Йорк Таймс", сіла й одразу, не замислюючись, написала більш-менш притомну версію цієї фрази зі словами "помутніння розуму" й "відцуралися".

З Днем Незалежності, Україно! 35 років, це ж треба. Не можу сказати, що "пам'ятаю, наче це було вчора", але пам'ятаю ейфорію тих днів, коли здавалося, що от, нарешті історія пішла правильним шляхом, і тепер все буде тільки краще і краще. І ніхто б не повірив, що через 35 років святкуватимемо за таких обставин. Думали, що звільнилися від цієї чуми назавжди, що чума гніздилася в совітах і померла разом з ними. Якийсь вітальний пост виходить надто похмурий. Воно, звісно, було і ще буде краще. Головне — дожити. А поки що святкуємо, як завжди, ударною працею :)

Нема на світі нічого красивішого за наше село, навіть не сперечайтеся. Коти ошелешені: людей буває більше одного. Маруся про це знала, але забула. Бо Дурна 🙂

Прочитала десь третину "Катабазису". Шапо перекладачці Ганні Литвиненко: там алюзій і складних термінів не менше, ніж у деяких нонфіках, і всі вони (наскільки можу судити без оригіналу) помічені й адекватно перекладені. Книжка сама теж подобається, якраз такий гумор, як я люблю, хороший темп, цікавий сюжет. Але поки що трохи відкладу її, бо 1) закінчується термін у бібліотечної книжки в Libby, а я прочитала, що трюк з режимом "у літаку" більше не працює 😁 і 2) приїде сестра, будемо спілкуватися офлайн :) . #котобазис тим часом зблизився вже майже впритул, але коли Орися насмілилася торкнутися священної чорної дупки, то я отримала кігтями по руці (бо підставилася), і Марусія з ревом злетіла з ліжка. Вони вже їдять з мисок одна одної без скандалу, теж прогрес.