Рита читає, а Ада перекладає

Короткий зміст перших ста сторінок "Книгарні Хюнам-Тон": у всіх все добре, а якщо не добре, то обов'язково буде. Жіночка відкрила книгарню-кав'ярню і продає в ній тільки книжки, які вважає гідними. У неї є найманий робітник, розумний бариста, який не може знайти роботу після універу, але його все устраює. І подруга, хазяйка кав'ярні не книгарні, яка вже розповіла все, що ви хотіли або не хотіли знати, про походження, сорти й обсмажування кави. Є також милі диваки-відвідувачі. Кота поки що нема. Читаю і чую за кадром сатанинський регіт п. Андрія Носача 😁 Але все це невимовно мило і приємно.

Наш вечірній спа з переходом у мляву бійку.

Отже, #дочитала "Надзахідне сонце", і якщо не враховувати те, що в передмові... то там все одно мало не в кожному оповіданні та в повісті, по якій названо збірку, якщо не Маркс, то Енгельс, якщо не Тургенев, то Достоєвський. Це щодо тригерів. А щодо власне тексту, то він, звісно ж, хороший, нормальний такий напівавтобіографічний європофільський японський текстик в дусі свого часу. Це насамперед про повість, але і про оповідання теж, особливо останнє в збірці — "Вишня". Але це не та Японія, яку люблю я. Тому якщо вам подобається, наприклад, Мішима — тоді читати варто. А якщо Кавабата — тоді не варто. Хоча Осаму посрався з обома 😁 Переклад дуже гарний, я зараз в коменти скину один хороший приклад. Хоча у мене виникли певні сумніви щодо електронного годинника на залізничній станції в 1930-х роках. Ну електричний ж, мабуть. Бо електронні, не знаю як в Японії, а в нас з'явилися вже на моїй пам'яті.

Тільки що в реаліті, яке перекладаю, показали площу в Амстердамі, де я розбила захисне скло в телефоні півтора місяці тому :) Не знаю, навіщо вам ця інформація, але я мала з кимось поділитися. А вчора в "Пам'яті..." герої тікали з німецького табору для військовополонених приблизно туди, де я зупинялася в Голландії. Все ж таки важко укласти в голові одночасне існування всього цього. Амстердам, пляж в Ізраїлі, моє село. Зі змістовніших постів можна очікувати сьогодні на відгук на Дадзая Осаму, а завтра на In Memoriam (досі не дослухала). Після Осаму читатиму "Ласкаво просимо до книгарні "Хюнам-Тон", а після In Memoriam слухатиму нову Моріарті. Слухатиму, мабуть, довго, бо роботи дуже багато, а врожаї здебільшого закінчилися — тільки виноград залишився і трохи яблук.

Поки є світло, напишу короткі підсумки серпня. Реально короткі, бо як слід почала читати десь вже з другої половини, після повернення. Усього: 10 книжок. З них: Мови — 8 укр, 2 англ, я молодець. Носії — 6 паперові, 3 електронні, 1 аудіо, знову молодець. Жанри — 3 трилери, 1 фентезі, 1 фольклор (саги), 3 просто література, 1 хрінь (так і написано в графі жанр). Країна — 3 Великобританія, 3 США, по одній Ісландія, Фінляндія, Австралія і Україна, я не молодець. Перечитів 0, з #ПолиціГаньби 5. Непогано. Найкраща — Атлас хмар/Катабазис ніздря в ніздрю. Найгірша - "Бебі Джейн" з великим відривом, практично в космосі.

Всі ми сьогодні

Вчора перед сном записала в щоденнику "все, канікули закінчилися, завтра в школу" після плану на десять здебільшого робочих пунктів і лягла, сподіваючись виспатись після попередньої ночі. Далі ви здогадуєтеся. Проспала майже до восьмої, прокинулася - нема світла, а мені для половини пунктів потрібен інтернет. А у мене ані запасів технічної води, ані навіть телефон не зарядила, хоча вночі здогадувалася, що світла може не бути. Добре, хоч зарядна станція заряджена. Піду пробувати її підключити до роутера, але щось мені підказує, що це може не допомогти... Ви як?

В пєчку Каутского з тим, як його!

От іноді хочеться підтримати наші видавництва, але коли бачиш ціну 700+ за папір, 450 за електронку, а обидві книжки є англійською в Kindle Unlimited (за який я плачу щось типу 500 грн на місяць і можу читати необмежено з обмеженого, але дуже широкого асортименту), стає якось сумно. Ні, це не дорікання нашим видавництвам, боронь боже. Просто я розумію, що хтось так само подивиться на мої переклади, зітхне і візьме оригінал. І стає ще сумніше. Я-то, звісно, все одно куплю українською, бо мені треба ще і вчитися в колег. Але, але.

А дорогою з Києва я слухала "Пам'яті...", іноді вимикала і робила паузу, щоб віддихатися, бо почалося найстрашніше — полон, Сомм — і чула сирени, потім слухала далі, чула щось на кшталт "Нашим батькам пощастило — вони прожили збіса хороше життя без усього оцього, готуючи для нас усе оце" (перекладаю неточно, по пам'яті) і знову зупиняла, бо я і є ці батьки, хоча наче робила все, щоб не готувати оцього всього, а все одно. Не дослухала ще. Ще є надія. Книжка дуже, дуже хороша. Коти без мене довели свою благонадійність: Марусія невідомо де швендяла, але прийшла, як тільки я повернулася, а Орисія, замкнена в хаті, нічого не розбила, взагалі ніякої шкоди не наробила, але дуже зла і ввімкнула сіамський няв. Зараз вони там братаються внизу, скучили. А за мною, очевидно, не дуже :)

#дочитала позавчора, але не було часу писати. Хороша книжка. Умовно можна вважати детективом про підробку, але насправді детективного тут мало — більше про людей, які в різний спосіб виплутуються з обставин, в які самі себе загнали. І про методи фальсифікування картин :) Решту я вже написала в процесі читання: переклад гарний, багато цікавого про побут і історію різних місць, викликає (нездійсненне) бажання сходити в музей. А потім почала читати Дадзая Осаму, де зі 150, здається, сторінок 42 займає передмова. От її я і прочитала, після чого бажання переходити до власне текстів практично відпало 😀 Оскільки Дадзай Осама справляє враження відбірного комуністичного мудака (з багатої сім'ї, все як ми любимо), який дурив голову непропорційній до його зовнішності кількості жінок, а також посрався з усіма моїми улюбленими японськими письменниками. Однак почитаю.

https://chytomo.com/minkult-vidnovyt-zakupivliu-knyzhok-dlia-bibliotek-i-hotuie-hranty-dlia-vydavtsiv/ Начебто хороші новини.

Яку це книжку я читала на веранді сім років тому? Раптом хто впізнає.

На одній сторінці - фільм, який я перекладала, і фільм за книжкою, яку сьогодні купила 🙂

Я тут випадково дізналася, що? В "Римській крові" є котики "Серце — самотній мисливець" переклав Гєник Бєляков У тій же серії вийшла Колетт! Ну а Римська весна це для акції 1=2, щоб усе це коштувало не як на скрині написано, а вдвічі менше. Все, допомогла як могла )) На цей місяць закупівлі завершено.

Ну от, переклала 6000 знаків однієї книжки, тепер можу показати надбання. Окремі три книжки - це Урбіно, взяті за затишність і втішність. Сергій Махун у Віхолі - бо це мій колишній колега, дуже хороший журналіст і чудова людина. 1794 в Ранку — бо я колись прочитала 1793, мені дуже сподобалось, я замовила 1794, а далі була війна і замовлення скасували, а потім я забула. А ота з квіточками вже не пам'ятаю навіщо й чому 🙂

До речі, не забудьте кешбек на книжки ввімкнути (я забула 🙂). Закупилася електронами, але потім розповім, треба ж і поперекладати теж, щоб було вам що купувати, а мені - за що 🙂

Цілий день читаю стрічку між роботою і щоразу бачу назви видавництв, які постраждали найбільше. Це вже, здається, повний список видавництв, які взагалі в нас існують. Що можна зробити? Звісно, замовляти, насамперед передзамовляти, бо саме це допоможе видавництвам втриматися на плаву. Урбіно (молодці!) зібрали список з посиланнями на сайти. Пошуруйте там, будь ласка. І я пошурую, ввечері розповім, що нашурувала. Наразі я чекаю тільки на одну книжку — "Путівник по католицькій школі для лесбійок", замовила пару днів тому, побачивши, що його переклала Олена Лісевич. Треба щось додати, електронки або передзами.

Доброго ранку блд. Вже прочитала, що там були також книжки "Уробороса" і "Арфи". Руки опускаються. Мої співчуття постраждалим видавництвам.

Нічого не дочитала, тому поки що апдейти по всіх трьох книжках (для тих, хто приєднався нещодавно — я майже завжди читаю три паралельно: паперову після роботи, електронну на ніч і аудіо під всі справи, які не вимагають участі голови. Хіба зрідка трапляється книжка, від якої не можу відірватися, тоді я її і читаю, і слухаю, і їм, і п'ю, і навіть можу подивитися екранізацію. Останній такий випадок був, здається, з Германом Вуком, а до того - з Джорджем Мартіном). "Остання картина Сари де Воос" — не те щоб я була в захваті, але це досить цікава, не дурна, добре написана книжка (частково) про Голландію, в якій я недавно вперше побувала, і голландський живопис, який я завжди любила. Там є, звичайно, щось на кшталт детективного сюжету, але він мене поки що не надто захопив. Гарний переклад Юлії Нагорнюк, заради якого я, власне, купила книжку. In Memoriam ("Пам'яті...") — прекрасна книжка, яка вимотує з тебе всі кишки. Здавалося б, закрита школа-пансіон для хлопців, двоє старшокласників закохані один в одного й не вміють у цьому зізнатися, але є нюанс, і нюанс цей — Перша світова війна, яка їх неминуче затягне в себе й понесе до неминучого (?) кінця. А на ніч перечитую "Трьох мушкетерів" і от тільки що виявила, що ані "Через 20 років", ані "Через 10 років" українською немає. Це як? Перекладіть хто-небудь швиденько, будь ласка :) поки я дочитую. Бо англійською мені ліньки продиратися, а перечитати хочеться, а французьку я не знаю.