Анархізм українською

📍Канал про анархізм українською — тексти, думки, історії, цитати, меми. Без ідолів, без вождів, із критикою та гумором. 📕Збірка літератури про анархізм й не тільки!! Збірка книг. 📌 Як шукати що цікавить? Усі пости на каналі мають хештеги, щоб тобі було легше знаходити потрібне. Просто натисни на тег або впиши його в пошуку. 🔍 Ось що є: #мем — трішки анархічного гумору 😏 #цитата — думки, які чіпляють 🖋 #цікаве — неочевидне, свіже, дивне 👁 #природа — бо екологія — це теж спротив 🌱 #стаття — тексти, розбори, маніфести 📄 #історія — події, які не вчать у школі 🕰 #персоналії — анархісти, які надихають 🤝 #поняття — для тих, хто хоче бачити глибше 📖 #фемінізм — коли жінка стає суб’єктом, а не функцією♀️ #afaq — An Anarchist FAQ ❗️ 📚 А в закріплених — усе важливе: добірки літератури, інструменти, зв'язок і більше. Подивись, не пошкодуєш. ‼️ Якщо щось не знайдеш — пиши в особисті повідомлення каналу. ❗️Махно не просив би двічі. А ще й конфіскував би твій канал за інертність❗️

Кампанія за доступний транспорт в Києві продовжується з новими успіхами 🚇 Вчора ми втретє вийшли під КМДА з вимогою переглянути рішення про підвищення цін на проїзд до 30 грн. Ми знову зібрали багато людей, а на відкритому мікрофоні висловлювались про наболіле: поки влада реалізовує непотрібні інфраструктурні проєкти за мільярди, ми переплачуємо за старі трамваї, відсутність графіків руху, необхідність у кількох пересадках тощо. 📝 Разом з тим, переговорна група, що була запрошена на засідання Громадської Ради при КМДА, добилася направлення звернення особисто до Кличка з вимогою призупинити підвищення тарифів на три місяці до винесення експертного висновку та нового раунду громадських обговорень. ✊ Ми не будемо наївно сподіватися на добросовісність Кличка. Ми розуміємо, що лише продовження тиску може змусити його дослухатися киян. 📢 Саме тому ми знову оголошуємо акцію протесту з вимогою до Кличка підписати прохання Громадської Ради та зупинити підвищення тарифів в нинішньому форматі. Долучайтесь та діліться вашим баченням майбутнього київського транспорту! 🕔 Час — 19 липня (неділя), о 19:00 📍Місце — КМДА (Хрещатик, 36) 🔗 Чат для координації — https://t.me/narodnainitziatyva Бунтуй, кохай, доступний транспорт вимагай!

#мем Гарних вихідних! Бережіть себе!

«Лише тоді, коли буде зрубане останнє дерево, коли буде отруєна остання річка, коли буде спіймана остання пташка, – лише тоді ви зрозумієте, що гроші не можна їсти». Татанка Ійотаке (Сидячий Бик), вождь індіанського племені хункпапа, який очолював опір корінного населення збройним силам США. #цитата Джерело

✂️⛓‍💥«Я ніколи не буду боягузом» ​10 липня 1934 року нацисти вбили в концтаборі Оранієнбург відомого поета й анархіста Еріха Мюзама, інсценувавши його «самогубство». Вони прагнули, щоб ця розправа потонула в мовчанні, але недооцінили його дружину Зензль, яка пройшла крізь пекло нацистських катівень та радянського ГУЛАГу, аби зберегти правду. ​Пропонуємо вам повний переклад глибокого історичного дослідження Тома Гоєнса (Tom Goyens) про останні 16 місяців життя Еріха Мюзама — хроніку надзвичайної людської незламності та подвійної трагедії однієї родини: Телеграф #персоналії #стаття

⚫ Провина — моральна форма контролю Провина подається як ознака совісті — внутрішній голос, що вказує на межу між правильним та неправильним. Але якщо придивитись уважніше, стає помітно: провина рідко веде до дії. Вона веде до самобичування. Людина, охоплена провиною, не виправляє ситуацію — вона застрягає у петлі внутрішнього суду, де сама є одночасно підсудним та суддею. Ніцше у «Генеалогії моралі» показав, що це не випадково: провина — це інтеріоризована агресія. Коли зовнішні сили (держава, церква, громада) блокують волю й дію людини, вони не зникають. Вони розвертаються всередину. Так народжується «погана совість» — механізм, при якому людина мучить саму себе, і це вигідно владі, бо не потребує ні тюрем, ні поліції. Бакунін у «Бог і держава» описав, як церква вибудувала ідеальну конструкцію боргу, який неможливо сплатити. Первородний гріх — провина до будь-якого вчинку, апріорна, за сам факт народження. Ти вже винен ще до того, як щось зробив. Бакунін бачив тут пряму паралель із державою: обидві інституції вимагають вічної покори за «дар», якого ніхто не просив. Бог «дарував» тобі існування і ти вічно в боргу. Держава «дарує» захист і порядок, — і ти вічно зобов'язаний. Механіка та сама: контроль через апріорний борг, який неможливо повернути. Кропоткін в «Етиці» розрізняв те, що часто плутають: провину та відповідальність. Відповідальність — це визнання наслідків своїх дій перед тими, кого вони торкнулися. Вона практична, спрямована назовні, веде до вчинку. Провина ж дивиться всередину та не пропонує виходу — вона паралізує, а не направляє. Кропоткін вважав, що справжня мораль народжується не зі страху покарання й не з почуття провини, а з усвідомлення взаємозалежності. Коли ти бачиш іншу людину не як абстракцію, а як конкретну живу істоту — тобі не потрібна провина, щоб відчувати відповідальність. Емма Ґольдман прямо вказувала: мораль провини — це мораль панування. Вона формує не вільних та свідомих людей, а людей зручних та керованих. Жінкам, наприклад, провину прищеплювали системно — за власне тіло, за бажання, за непокору. Провина не є нейтральним індивідуальним переживанням. Це соціальний інструмент, розподілений нерівномірно: ті, хто на вершині ієрархії, рідко відчувають провину за системне насильство. Ті, хто знизу — відчувають її навіть за спробу звільнитися. Провина каже: «ти погана людина». Відповідальність каже: «ти заподіяв шкоду і можеш її відновити». Одна паралізує. Інша відкриває шлях до дії. Анархізм обирає друге, не тому що відкидає мораль, а тому що пропонує мораль, яка служить звільненню, а не контролю. #поняття

⚫ Провина — моральна форма контролю "Без почуття провини люди робили б що завгодно, нічого б їх не стримувало!" Поширений аргумент на захист моралі провини. Але він плутає дві речі: Ніби провина = усвідомлення наслідків. Насправді — навпаки. Провина паралізує дію, а не направляє її. 🧠 Провина блокує, а не вчить Коли людина відчуває провину, вона не аналізує ситуацію й не виправляє наслідки — вона застрягає у внутрішньому самобичуванні. Ніцше у «Генеалогії моралі» показав: коли агресію й волю блокують ззовні — державою, церквою, громадою — вони не зникають, а розвертаються всередину. Так народжується «погана совість»: істота, замкнена в клітці цивілізації, починає мучити саму себе. Це не мораль. Це покарання, яке виконується без поліції. 🔗 Анархічний погляд: інтериоризований нагляд Фуко описав механіку: дисциплінарна влада модерності переходить від видовища кари до постійного нагляду. Паноптикон працює не тоді, коли тебе бачать, а тоді, коли ти сам починаєш дивитись на себе оком нагляду. Провина — це психічна версія паноптикону: чужий суддя оселяється так глибоко, що його вже неможливо відрізнити від «власного» сумління. Контролю ззовні вже не потрібно — людина сама собі і слідчий, і прокурор, і кат. 💬 "Але без провини люди не каялись би за погані вчинки!" Тут плутають провину з відповідальністю. Відповідальність дивиться на вчинок та його наслідки — її можна виправити дією, відновити шкоду, змінити поведінку. Провина дивиться на саме твоє існування — і не пропонує виходу, бо її функція не виправлення, а утримання в покорі. Християнська догма первородного гріха доводить цю логіку до межі: провина існує апріорі, до будь-якого вчинку, просто за факт народження. Бакунін у «Богові та державі» бачив тут пряму паралель з державою — обидві вимагають вічної покори за «дар», який ти ніколи не просив. 🔥 Чому провина вигідна владі Контрольована провиною людина не потребує зовнішнього примусу — вона сама себе дисциплінує, постійно й безкоштовно для системи. Держава й церква не лікують цю рану, а культивують її, бо людина, яка вважає себе апріорі винною, легше погоджується на покору як на "спокуту". 🧩 Провина vs відповідальність на практиці Система провини: фокус на тому, "яка я погана людина" — і це паралізує, заганяє в самокартання без дії. Анархічна відповідальність: фокус на тому, "що сталося і як це виправити" — і це веде до конкретних дій, відновлення стосунків, зміни поведінки. Одне тримає людину в петлі самопокарання. Інше відкриває шлях до зміни. 💥 Останнє Провина каже: "Ти погана людина, і нічого з цим не зробиш." Відповідальність каже: "Ти зробив шкоду і можеш її виправити." Провина паралізує. Відповідальність діє. Провина тримає тебе під контролем. Відповідальність повертає тобі автономію. #поняття ❗️Не поділишся — будеш снитися Леніну❗️

«8 гривень за проїзд — сьогодні це нонсенс». Можливо, це цілком свідома громадянська позиція — але лише для країни, де мінімальна зарплата перевищує 200 євро. Якщо ж повернутися до наших реалій і привʼязати тариф до мінімальної заробітної плати, то нинішня ціна є цілком обґрунтованою. Це 5% від мінімального доходу на локальний транспорт в місяць (близько 380 грн за проїзний) або ж 0,01% за разову поїздку за умови придбання проїзного (близько 7,5 грн). Те, що ми можемо дозволити собі поїздку, означає лише те, що ми можемо собі дозволити поїздку, — нічого більше. Натомість наша участь потрібна не для визначення цифри ціни за проїзд, а для виробництва соціальної захищеності. Немає аполітичного шляху до соціальної справедливості. Цього четверга о 15:00 відбудеться засідання Громадської ради при КМДА за участі мера та представників протесту, який розпочався у вівторок. Питання транспортної політики має вийти за межі соціальних мереж та кабінетів. Тому збираємося завтра о 15:00 під вікнами КМДА, саме коли розпочнеться засідання, а о 18:00 розпочнемо обговорення його перебігу. Використаємо площу перед мерією за її прямим призначенням — як наш спільний громадський простір. А в очікування завтрашнього дня, пропонуємо перечитати статтю Девіда Гарві «Право на місто», яка була опублікована у випуску журналу «Спільне» — «Трансформації міського простору».

🏴 Небінарність: коли держава не знає, куди тебе вписати Сьогодні, 14 липня, — Міжнародний день небінарних людей. Дата обрана не випадково: рівно посередині між 8 березня і 19 листопада, ніби натяк — є простір і поза двома клітинками. Ти звик думати про стать як про факт, а не про рамку. Але звідки взялися саме дві клітинки — "чоловік" та "жінка" — у твоєму паспорті? Це не природа диктує форму документа. Це держава вирішила, що тебе зручніше обліковувати, коли ти вписаний в одну з двох категорій. Мішель Фуко називав це біовладою: коли управління тілами та ідентичностями стає інструментом контролю, а не описом реальності. 🔍 Що таке небінарність Це парасолькове поняття для тих, хто не відчуває себе однозначно чоловіком чи жінкою: бігендерність, агендерність, гендерфлюїдність й безліч індивідуальних варіантів, які не влазять у жоден список. Джудіт Батлер писала про гендер як перформативність — не те, ким ти є від народження, а те, що постійно відтворюється через дії, мову, погляди інших. Якщо гендер — це вистава, яку нав'язали, то небінарна людина — це той, хто відмовляється грати роль, написану кимось іншим. ⚖️ Де тут анархістська оптика Класична анархістська критика держави — це критика будь-якої інституції, яка привласнює собі право визначати, ким тобі бути. Паспорт з двома клітинками, свідоцтво про народження, дипломи — усе це бюрократичний апарат, що каже: обери одну з двох шухляд, бо інакше система тебе не бачить. Кілька країн — Канада, Австралія, Німеччина — ввели третій маркер "X", і це радше косметичний ремонт клітки, ніж її знищення. Справжня свобода — не третя графа, а право взагалі не звітувати державі про те, ким ти себе відчуваєш. Є й мовний вимір: в українській, на відміну від англійської з її they/them, нейтральність доводиться вибудовувати вручну — через множину, чергування родів, обхідні формулювання. Мова опирається, бо вона теж інструмент дисципліни, як писав Фуко. #цікаве

​"Наймана праця — це кріпацька праця; вона не може й не повинна виробляти все те, на що здатна. І вже давно пора перестати вірити в легенду, яка змальовує найману працю як найкращий стимул для продуктивної діяльності. ​Якщо сьогодні промисловість приносить у сто разів більше, ніж за часів наших дідусів, то це завдяки раптовому пробудженню фізичних та хімічних наук наприкінці минулого століття; і це відбулося не завдяки капіталістичній організації найманої праці, а всупереч їй". ​ Петро Кропоткін, «Хліб і воля» (The Conquest of Bread) #цитата

#мем

🚩 Анонс акції ‼️14 липня о 10:00 біля КМДА (вул. Хрещатик, 36) відбудеться акція проти підвищення цін на громадський транспорт. Київська влада планує підвищити вартість проїзду в громадському транспорті до 30 гривень. У час, коли українці щодня живуть в умовах повномасштабної війни, борються з економічними труднощами та змушені економити на найнеобхіднішому, таке рішення стане ще одним важким ударом по мешканцях столиці. В день засідання Київради ми вимагатимемо запровадження мораторію на підвищення вартості проїзду та захисту права киян на доступний громадський транспорт. 📢 Закликаємо всіх небайдужих долучитися! Лише спільними діями ми можемо відстояти право на доступний проїзд. 📍 Коли: 14 липня (вівторок), 10:00 📍 Де: КМДА, вул. Хрещатик, 36 ℹ️ Деталі та оновлення: https://t.me/narodnainitziatyva

"​Насильство з боку лівих — символічне, завдавати шкоди ніхто не планує. Насильство з боку правих — реальне, воно спрямоване на людей і розраховане на те, щоб покалічити. В'єтнам, ядерна зброя, поліцейське свавілля — це навмисні форми насильства. Насильство з боку правих націлене безпосередньо на людей, тоді як насильство з боку лівих спрямоване на інституції та символи". Джордж Карлін #цитата

Катерина Симонова Громадянськість як необхідна умова анархізму ​Сьогодні ми пропонуємо вашій увазі нову статтю К. Симонової, у якій анархізм розглядається як проєкт «постгромадянського» суспільства, заснований на моральній автономії особистості та неієрархічних формах самоорганізації. У цьому контексті досліджується можливість анархічної інтерпретації практичної філософії Канта. Головну дослідницьку траєкторію тексту формує переосмислення її основних положень і стикування цієї парадигми з питаннями актуального сьогодення. ​Читайте в журналі 🏴 #цікаве

📑 178 випадків тиску на активісток і правозахисників в Україні зафіксував Центр прав людини ZMINA у 2025 році. Серед основних загроз — обстріли офісів громадських організацій, атаки на журналістів, убивства й замахи, обшуки, стеження, погрози, судові позови, кібератаки та кампанії дискредитації. Хоча більшість із них пов’язані з російською агресією, ZMINA фіксує і внутрішній тиск на громадянське суспільство — на антикорупційні, екологічні та ЛГБТІК+ ініціативи, — з боку державних органів, правоохоронців, місцевої влади, бізнесу та ультраправих організацій. Наприклад, у матеріалі згадується Олена Мудра — журналістка-розслідувачка, яка документувала порушення під час будівництва вітропарків. Після виходу матеріалів проти неї подали судові позови з вимогами компенсації, оприлюднили її персональні дані та поширили фейкові звинувачення у «підриві енергетичної незалежності» України й роботі на Росію. Звісно, моніторинг не охоплює всіх форм тиску на активісток і активістів — зокрема через те, що неминуче залежить від готовності людей звертатися по допомогу й говорити про пережите. Зокрема, у звіті майже не висвітлені низові соціальні ініціативи: їхня боротьба проти урізання трудових прав, звільнень, низьких зарплат чи погіршення умов праці. Усі ці проблеми давно перестали сприйматися активістками як щось екстраординарне. Натомість звіт ZMINA презентує десятки кейсів, повʼязаних з нападами чи утисками з боку ультраправих організацій. Показовими є й реакції правоохоронців на свавілля консервативних радикалів, зокрема в інцидентах повʼязаних з ЛГБТІК+ та студентськими активістками. ❓Детальніше про це читайте в статті на основі дослідження центру ZMINA.

🏝 Епоха географічної тісноти 🐍 Наша Ойкумена — відома територія, що населена цивілізованими людьми — надто розрослася, боляче вкусивши себе за хвіст. Не існує більше території, яка прийме відчайдушних біженців з цивілізованого світу, яка зірве з нас костюми та поселить у своїй дикості, яка своїм довкіллям сформує нам нові ідеї волі та подарує тимчасову свободу від інституцій умовного Старого світу. 🕸 Глобалізація підкорила всю планету, лишивши нас без нового Фронтиру. І тепер ми бігаємо в спробах його віднайти, із Заходу на Схід, із Півночі на Південь та навпаки. 💁 Про фронтир вже багато написано у НеоАрхаїки, це його сфера і переповідати конкретні випадки ми не будемо — скоріше, напишемо про проблему загалом. 🐉 Складно сперечатись, що фізично бігти нам вже нема куди: у межах цивілізації нас тепер стримує не океан чи Велика китайська стіна, а вся планета. У спробах знайти дикий куточок ми мечемось по туристичним стежкам чи небезпечним районам чужих країн, але і там нас зустрінуть гроші, стільниковий сигнал та мусора, а головне — та ж ідеологія, той же наратив, ті ж цінності глобальної цивілізації. 🚀 Навіть міжзоряна експансія ніколи не була новим фронтиром. Бо втеча від цивілізації раніше означала втечу від контролю та забезпечення, а політ до зірок завжди контролюватиметься централізовано, потенційні колонії завжди залежатимуть від забезпечення із Землі, а позаземне довкілля завжди буде надто ворожим для формування нових дикунів, бо ті б просто не вижили без технологічної підтримки. 🌎 Ні, від Всесвітньої Ойкумени не вийде втекти у Новий світ. Цивілізація загнала нас в глухий кут — а отже треба перестати бігти, міцніше встати на ноги та почати відбиватись. 🔨 Знищення техноіндустріальної системи, сучасної виробничої цивілізації, глобального економічного вузла — лише це знову роздробить світ на тисячі уламків, розділених кордонами океанів, гір та пустель. Кордонами достатньо смертельними, щоб відділити цивілізацію від дикості, але достатньо безпечними, щоб приймати біженців із цивілізацій. 🌁 Нам потрібна Доба географічного закриття — коли паде логістика та зв'язок між частинами нашої цивілізаційної імперії, коли знові вільні люди відправлятимуться у дикі землі в спробах втекти від контролю метрополій та повертатимуть собі дикість. 🔪 Але не менш важливо, щоб ці люди вбили державу в собі, щоб вони стали імунними до меметичного вірусу цивілізації, щоб ця хвороба не приходила із ними на нові землі. Щоб замість спроб підкорити Природу люди, врешті-решт, жили у ній та із нею. P.S. Фредерік Тернер, чиї есе поклали початок Теорії фронтиру, описує опановування Дикого Заходу як хвилі спрощення та ускладнення: відмежувавшись від цивілізації та оселившись в дикості, примітивні поселенці починали відтворювати практики та цінності цивілізації, таким чином підтягуючи її на все нові дикі землі, з яких потім їхали нові переселенці. Читаючи це, розумієш, чому єврейський бог змусив Мойсея водити своє плем'я пустелею цілих 40 років, поки серед них не лишилось жодного бувшого раба. Ми не можемо водити тебе по пустелі, але нагадаємо про наш текст про крабів, в якому є дещо схожа думка 🤭 ПЛЕМ’Я  🔥🐒

​​Капіталізм у дюймах та фунтах: Притча ​Кевін Карсон | 11 березня 2026 року ​Аргумент, ніби капіталісти потрібні для того, щоб забезпечувати робітників засобами виробництва, а прибуток — це їхня винагорода за це, є повною нісенітницею. ​Усе, що мають капіталісти — це паперові або цифрові права на розподіл засобів виробництва чи матеріальних ресурсів. Абсолютно всі реальні матеріальні ресурси — засоби виробництва та сировина — є виключно продуктом праці, що діє на безкоштовні дари природи. ​Головне питання, яке тут постає, полягає в легітимності самого процесу, внаслідок якого капіталісти опинилися володарями цих паперових чи цифрових прав, і чому робітники потрапили в залежність від них. Чому замість того, щоб групи робітників просто взаємодіяли з безкоштовними дарами природи, спрямовували потоки матеріальних ресурсів одні одним й використовували просту розрахункову одиницю для відстеження балансу цих поставок (хто й скільки кому винен), вони змушені йти до когось, хто володіє запасами цих вигаданих паперових прав? ​Чому капіталісти спроможні вклинюватися між групами робітників й створювати ілюзію, ніби вони щось «надають», тоді як насправді вони просто контролюють пропускний пункт? ​Проблема криється в міфі, ніби гроші — це якась «річ», товар із незалежним існуванням та власною цінністю, хоча насправді це просто одиниця виміру, як дюйм чи фунт. Ми маємо грошову та кредитну систему, засновану на міфі, що певний клас людей мусить накопичити купу паперових прав, а потім «позичати» під них кредит — і за цю «послугу» вони мають право на оплату. ​Це так само безглуздо, як і думка, що для розпилу деревини та будівництва тесля спочатку має знайти когось, хто володіє купою дюймів, аби той йому їх надав. Уявіть собі всі ці марно витрачені ресурси, все це заблоковане виробництво, якби такий химерний стан справ існував насправді. Уявіть, скільки житла залишилося б незбудованим, скільки їжі — нез’їденою, якби перед тим, як тесля зможе розпиляти дошку, а м’ясник — зважити шматок м’яса, їм довелося б іти до власника запасів дюймів чи фунтів і платити йому данину за їх використання. ​Існував би цілий клас людей, чиї доходи походили б із цієї данини як винагорода за «продуктивну послугу» — не заважати виробництву. Величезна кількість корисної вартості залишалася б невиробленою, попри те, що виробники мають і працю, і матеріали, необхідні для цього, просто через брак грошей для оплати дюймів і фунтів. Власники дюймів і фунтів використовували б свої прибутки, щоб скуповувати ще більше дюймів і фунтів, продовжуючи концентрувати власність на них, аби встановлювати дедалі вищі й вищі ціни. Були б величезні накопичення дюймів і фунтів, набагато більші, ніж можна використати, й так само величезна кількість праці та матеріальних ресурсів простоювала б, тому що виробники не могли б дозволити собі дюйми та фунти, необхідні для того, щоб пустити свої працю й матеріали в діло. ​І саме в такому світі ми живемо. Джерело #цікаве

шановні пацани пацанеси і небінарні принцеси моєму товаріщу кєнту брату і людині яка за ручку привела мене в армію треба ваші гроші шоб робити ядерну війну свою роботу гроші на сучасний антифашизм актіон приймаються сюда: https://send.monobank.ua/jar/4ujSPsQJoL

📚 Буквоїд — книги в хороші руки Знання не повинні коштувати як розкіш. Хочу поділитися з вами додатковим каналом — Буквоїд, де я продаю власну бібліотеку за символічними цінами, значно нижче ринкових. Це не комерційний проєкт, радше спроба дати книгам друге життя замість того, щоб вони збирали пилюку на полиці, й зробити доступ до текстів трохи менш залежним від гаманця. Класика, історія, філософія, художня проза — все, що вже прочитано й готове знайти нового читача. Якщо шукаєте книги за розумною ціною — приєднуйтесь: https://t.me/bukvoiid #цікаве

G.2.5 Чи згодна більшість анархістів з індивідуалістами у питанні про комуністичний анархізм? У цьому фрагменті спростовується поширений міф про історичну винятковість індивідуалістичного часопису «Liberty» як найдовговічнішого радикального видання в США, натомість наводяться конкретні приклади соціал-анархічних газет і журналів, які виходили друком значно довше. Автор наголошує, що попри історичну полеміку та термінологічні розбіжності між індивідуалістами й комуністами, обидва крила анархізму мають спільне прудонівське коріння, є сумісними у своїй критиці капіталістичної власності й найманої праці, а тому мають сприйматися як взаємодоповнюючі частини єдиного лібертарного руху. Вивчати далі тут 👇👇👇 Телеграф #afaq