Анархізм українською

«У мене є відчуття, що коли я повернуся в Україну, то просто не матиму права говорити, що потрібно робити після перемоги».

Держава, яка захищається від агресії, змушена мобілізувати колосальні ресурси — економіку, інфраструктуру, працю, а передусім людей, без яких неможлива боєздатна армія. Однак за цією потребою стоять конкретні громадяни, від яких вимагають ризикувати власним тілом, здоров’ям і життям. Від початку повномасштабного вторгнення медіа регулярно поширюють історії чоловіків, які намагаються потайки перетнути кордон, уникаючи військової служби. ▪️ Що спонукає їх до такого рішення та як вони пояснюють свій вибір самим собі? ▪️ Яке у них ставлення до військових і співвітчизників в Україні? ▪️ Чому для багатьох виїзд став не розв’язанням проблеми, а початком нової невизначеності? Відповіді на ці питання шукайте в дослідженні данської політологині Софі Роуз.

🎂 В цей день народилася Марія Оккіпінті (29 липня 1921 — 20 серпня 1996) — італійська анархо-феміністка, письменниця та символ сицилійського спротиву, яка 23-річною та вагітною зупинила військову вантажівку й підняла народне повстання. ​✊ Чим відома Марія Оккіпінті: ​🔹Марія народилася в бідній сицилійській родині в місті Рагуза і через злидні провчилася у школі лише три роки. Проте після того, як чоловік пішов на війну, вона почала самотужки читати класику. Роман Віктора Гюго «Знедолені» відкрив їй очі на соціальну нерівність і спонукав до активізму. ​🔹4 січня 1945 року, під час примусового повторного призову юнаків на війну, 5-місячно вагітна Марія кинулася просто під колеса армійського авто. Цей сміливий вчинок дав час містянам оточити вантажівку та визволити хлопців, що стало іскрою для триденного антивоєнного повстання в Рагузі. ​🔹Після придушення заколоту військами Марію заарештували. Своя ж Комуністична партія зреклася її, назвавши протест «реакційним». На засланні на острові Устіка Марія народила доньку та відсиділа у в'язниці майже 2 роки. Єдиними, хто підтримав її, були місцеві анархісти, чиї антиавторитарні та пацифістські ідеї вона поділяла до кінця життя. ​🔹У 1957 році вона видала автобіографічну книгу «Жінка з Рагузи» (Una donna di Ragusa). Роман здобув великий успіх, був перекладений кількома мовами та виграв літературну премію Бранкаті, а уривки з нього публікували у своєму часописі Жан-Поль Сартр та Сімона де Бовуар. 🔹Оккіпінті переймалася не лише фемінізмом та антимілітаризмом. У 1979 році вона активно виступала проти вилучення родючих сільськогосподарських земель у рідній Рагузі під промислову забудову. ​🔹Понад 25 років Марія мандрувала світом (Франція, США, Велика Британія, Марокко), виступаючи проти бідності та за права жінок. Навіть у 1980-х роках вона брала активну участь у протестах проти розміщення американських ядерних ракет у Сицилії. 🔹На першотравневому мітингу анархістів 2011 року в Рагузі у двогодинній промові Марія Окіпінті та Франко Леджіо були згадані як вирішальні представники анархізму в регіоні Іблеа. 🔹У 2013 році італійський режисер Лука Сківолетто випустив документальний фільм про Марію Окіпінті, прем'єра якого відбулася 25 березня. Документальний фільм називається Con Quella faccia di straniera — Il viaggio di Maria Occhipinti, що перекладається як «З її чужим обличчям — подорож Марії Оккіпінті». Фільм триває годину та охоплює раннє життя та політичну активність Окіпінті, повертаючись до місць, де відбулося повстання 1945 року та її подальше ув'язнення. ​📌 Марія Оккіпінті увійшла в історію як приклад безстрашності, принциповості та невтомної боротьби за свободу. #персоналії #фемінізм

⚫️Як ткач-емігрант із Нью-Джерсі став людиною, яка змінила історію Італії? ​У 1898 році італійські війська розстріляли з гармат мирні протести робітників у Мілані — загинули сотні людей. Замість каяття король Умберто I нагородив генерала, який віддав наказ відкрити вогонь. Для Ґаетано Бреші, який на той час працював у США й віддавав останні заощадження на друк робітничої преси, це стало межею. Він зібрав гроші, повернувся до Італії й 29 липня 1900 року вчинив акт тираноборства. ​Стаття CrimethInc розкриває Бреші не як «символ радикалізму», а як глибоко емпатичну людину, яка не змогла змиритися з безкарним насильством держави над бідними. ​📌 У матеріалі: • Повна історія Бреші (включно з тим, як він урятував життя Малатесті); • Реакція й аналіз від Ерріко Малатести та Льва Толстого; • Балада про Бреші, яка стала народною піснею. ​🔗 Link: https://crimethinc.com/bresci #історія

❗️З'явився один з найкорисніших відкритих посібників щодо громадських асамблей.❗️ 🏛️ DemocracyNext (один з провідних світових центрів з питань деліберативної демократії) опублікував Assembly Guide — детальну покрокову інструкцію про те, як проєктувати та проводити громадські асамблеї. ⚙️ Від визначення завдання та жеребкування учасників до проведення обговорень та впровадження рекомендацій. Все на практиці, з урахуванням стандартів ОЕСР. 📝 Цей посібник безцінний для всіх, хто бажає ознайомитися з тим, як деліберативні інститути реально проєктуються та функціонують. Джерело #цікаве

🏴 «Ми несемо новий світ у наших серцях» — гасло, яке стало маніфестом революційного анархізму XX століття. ​Буенавентура Дурруті — людина-легенда, чиє життя нагадує пригодницький роман: від залізничника та бойовика-експропріатора до командира найбільшого анархістського збройного формування Іспанської революції. ​📖 Повний текст статті читайте нижче 👇 Телеграф #персоналії

Вітання! 👋 😡Нещодавно українські ЗМІ заполнили новини про трудових мігрантів (зокрема індусів), які прибули або планують прибути в Україну, щоб тут працювати. Попри те, що ці новини були відверто перебільшеними та не відповідали дійсності, вони зуміли спровокувати хвилю ксенофобного обурення в українському суспільстві. 🚫Це обурення відразу підходили ультраправі, які стали використовувати їх задля просування своїх людиноненависницьких наративів, у тому числі маніпулюючи тим, що «мігранти відберуть в українців роботу» та «будуть жити собі спокійно, доки українці воюють» і так далі. ✍️У відповідь на цю ксенофобну істерію колектив українських анархістів «Чорнозем» підготував аналітичний матеріал про трудову міграцію. У ньому детально аналізується феномен трудової міграції без міфів: чи дійсно є дефіцит кадрів на українському ринку праці, як законодавчо регулюється трудова міграція, чи дійсно мігранти здатні відібрати в українців роботу, у чому причина ненависті до мігрантів тощо. 🅰️Окрім цього, автори статті пропонують ряд пропозицій з анархістської перспективи, які можуть пом'якшити наслідки трудової міграції для українських трударів, якщо така міграція дійсно буде відбуватися на постійній основі. 📚Детальніше запрошуємо ознайомитися на нашому сайті! Ми невеличкий колектив і вдячні будь-якій підтримці, тож якщо ти хочеш допомогти, див. за посиланням «Як підтримати проєкт?». «Низовина» в Instagram Syg.ma Друкарня Щусь

​​Кейт Остін ​Кетрін Купер народилася 25 липня 1864 року в окрузі Ла-Салл, штат Іллінойс. Коли їй було шість років, родина переїхала до Гукс-Пойнт в Айові. В одинадцять вона втратила матір й фактично виховувала сімох молодших братів та сестер. Читання стало для неї одним із небагатьох доступних задоволень. ​У серпні 1883 року Кетрін вийшла заміж за молодого фермера Сема Остіна. Приблизно тоді ж її батько відкрив для себе «Lucifer» — анархістський часопис про вільне кохання під редакцією Мозеса Гармана. Уся родина потрапила під вплив цих ідей, але саме новини про Геймаркетську справу 1886 року та жорстока реакція влади на робітничий рух стали для Кейт ідеологічним переломом й остаточно привели її до анархізму. ​Дослідник Говард Міллер описував суть її позиції так: Відданість свободі робила її анархісткою, а ворожість до патріархату — феміністкою. Він зазначав, що Остін була занадто віддана першому, щоб приєднатися до тогочасних організованих жіночих рухів (які фокусувалися переважно на виборчому праві для середнього класу), і занадто віддана другому, щоб об'єднуватися з анархістами-чоловіками, чия любов до свободи рідко поширювалася на визволення жінок. ​Остін була членкинею Американської асоціації робітничих письменників і дописувала до багатьох радикальних видань: «Lucifer», «The Firebrand», «Free Society», «Discontent» та «The Demonstrator». Основну увагу у своїх працях вона приділяла сексуальній реформі, критиці інституту шлюбу та економічному становищу робітничого класу. ​У 1890 році подружжя Остінів переїхало до Кеплінджер-Міллс у штаті Міссурі — за двадцять миль від найближчої залізничної станції. Попри віддаленість, вона не почувалася в ізоляції: сільське життя було для неї бажаним способом існування. У 1897 та 1899 роках її відвідувала відома анархістка Емма Ґольдман, чиї лекції збирали чималу місцеву авдиторію. ​Кейт Остін померла від сухот 28 жовтня 1902 року у віці лише 38 років у Кінгмані, штат Канзас, залишивши дев'ятьох дітей віком від 10 до 19 років. Тіло відправили назад до Кеплінджер-Міллс. На її похорон зібрався найбільший натовп, який коли-небудь бачив цей округ. ​Джерела та бібліографія ​Nold, Carl. «Kate Austin». Man!, 2 (6–7), 1934. ​«An Anarchist Witness of the Haymarket Drama». Research on Anarchism (raforum). ​Presley, Sharon. «Feminism in Liberty». Feminista! ​Falk, Candace. Emma Goldman: A Documentary History of the American Years — Made for America, 1890–1901. University of Illinois Press, 2008. ​Miller, Howard S. «Kate Austin: A Feminist-Anarchist on the Farmer's Last Frontier». Nature, Society and Thought, 9 (2), 1996: 189–209. ​Avrich, Paul; Avrich, Karen. Sasha and Emma. Harvard University Press, 2012. ​Остін, Кейт. «Woman» (есе, 1901, неопубліковане за життя) — Wikisource. ​Остін, Кейт. «An Open Letter to James F. Morton, Jr.» — Free Society, IX (24), 15 червня 1902. #фемінізм #персоналії

🌱 Як складно не було б — тягнись до Сонця! 🌞 🔥🐒

📢 Незалежні читання у Києві, продовжуємо читати: «Психологія мас і фашизм» Вільгельма Райха ▫️Чому економічна криза сама по собі не породжує революцію? ▫️Як ідеологія перетворюється на матеріальну силу? ▫️І чому люди нерідко захищають той порядок, який суперечить їхнім власним інтересам? Вільгельм Райх досліджує, як суспільні відносини формують психологію мас, чому політичні переконання не можна пояснити лише економікою та як виникає суперечність між матеріальним становищем людини й тим, за що вона готова боротися. ⚪️ Разом обговоримо: 🧠 Чому економічне становище не завжди визначає політичну поведінку. ⚒️ Як ідеологія закріплюється у свідомості та стає частиною повсякденного життя. 📖 Чому для розуміння фашизму недостатньо лише класового аналізу. 💬 Як Райх поєднує марксизм і психоаналіз у поясненні масової підтримки реакційних рухів. 📚 Формат: читання + обговорення. 🕕 Коли: неділя, 26 липня, 18:00. 📍Де: м. Київ (локація за запитом: форма для реєстрації)

🤐Сексизм як мова: як слова відтворюють владу Мова — це не просто засіб спілкування, це поле запеклої класової та гендерної боротьби. Держава та патріархат століттями відточували лінгвістичні інструменти, щоб легітимізувати ієрархію та домінування. Щоразу, коли ми використовуємо «чоловічу норму» як нейтральну, тавруємо емоції як «бабські» або захищаємо сексистський гумор під прикриттям «просто жарту» — ми підгодовуємо систему влади прямо у своїй голові. ​Як патріархальний дискурс робить жінок невидимими суб'єктами, чому спротив фемінітивам — це страх перед втратою привілеїв, і як лінгвістичний саботаж допомагає руйнувати кайдани щоденного панування? Розбираємося в матеріалі, чому анархічне визволення неможливе без радикального переосмислення нашої мови. Телеграф #фемінізм #стаття

Не кожна висока трава означає, що там живуть кліщі. Ба більше, кліщі можуть цілком комфортно почуватися навіть на коротко стриженому газоні - за умови, що для них створено відповідний мікроклімат. Наприклад, науковці Лісової служби США (USDA Forest Service) аналізували міські та приміські газони з різною частотою косіння (щотижня, раз на два тижні, раз на місяць). За 144 серії зборів на відкритих газонах різної висоти не було виявлено жодного кліща. Дослідники дійшли висновку, що сама по собі трава на відкритих ділянках газонів (навіть висока) може бути занадто сухою та недружньою до кліщів. Але якщо міські луки розташовані близько до лісу, у затінку та ще й поблизу водойми, цього достатньо, щоб концентрація кліщів була максимальною - особливо у травні й червні, на які припадає пік їхньої активності. І це працює навіть тоді, коли трава гарно підстрижена, скажімо, до кінофестивалю просто неба. Достатньо диким тваринам (їжакам, гризунам, зайцям, птахам) регулярно виходити на цю галявину - і вони можуть занести сюди кліщів. Адже саме завдяки живителям вони отримують змогу розмножуватися. Міські луки - це світовий тренд, спрямований і на підтримку біорізноманіття, і на адаптацію до зміни клімату, а не лише на зміну вигляду міського ландшафту. Популярність міських луків у розвинених країнах свідчить про те, що людство прагне оздоровити середовище свого існування: відновити водойми, знизити температуру повітря, повернути квіти та комах - і загалом комфортніше переносити спекотні періоди року. Відновлення екосистем у містах - це невід’ємна частина такого оздоровлення. Чи означає це, що зі зміною стандартів косіння трави збільшиться кількість кліщів у містах? Подекуди так! І про це треба говорити відкрито. Проте разом із ними зросте чисельність й іншого біорізноманіття - зокрема й того, яке природно регулює популяцію кліщів. Загроза кліщів у містах є суттєво перебільшеною! Адже під впровадженням сучасних підходів до скошування трави мається на увазі застосування принципів диференційованого догляду за зеленими зонами. Це не означає, що всі газони в місті раптово перестануть косити. Дитячі майданчики, зони для вигулу тварин, пішохідні доріжки чи будь-які інші місця активного користування обов’язково потребують регулярнішого скошування, на відміну від «диких» ділянок. Якщо ж ми залишаємо ділянки міських лук, то обов’язково розміщуємо застереження про обмеження та можливі ризики для людей і їхніх улюбленців - зокрема й про кліщів. Проте міські луки обов’язково мають бути присутні в українських містах - і не з табличкою «Експериментальна ділянка», а як повноцінний елемент інфраструктури. Ми варті запровадження сучасного екологічного управління зеленими насадженнями, яке відповідатиме викликам зміни клімату, європейським екологічним стандартам та інтересам громадян України! Тому просимо підписати петицію від колег про це. 👇👇👇 https://petition.kmu.gov.ua/petitions/10156?fbclid=IwY2xjawTNo2tleHRuA2FlbQIxMABicmlkETE5OHVvU0QwOEFNaGJucWgzc3J0YwZhcHBfaWQPNTE0NzcxNTY5MjI4MDYxAAEeemIb_DWQV12aZPXkiUXZu3oaAdzo3Q_KZbdhKFeTYd2xLsKNIJlCePblz-o_aem_DH0FV0zmEUG5K3zgV-vqZw ❗Досить тотально випалених жовтих газонів та суцільних пустирів у міських дворах! Джерело #природа

#мем Джерело

Є люди, які часто зраджують собі. Або якщо сказати точніше: вони відмовляються від свого першого імпульсу (свого бажання, своєї волі), якщо відчувають, що хтось інший може пережити тривогу, образу або покинути їх. Почуття інших людей для них важливіші за їхні власні. З точки зору самозбереження це - люта діч, через яку люди живуть не свої життя, витрачають купу сил на те, щоб стати якомога меншими, аби тільки інші не пережили дискомфорт від їхнього існування. Але для підтримки ієрархії суспільства та його статус кво fawning/підлабузництво як одна з реакцій стресу в ряду з бий/біжи/заімирай - це дуже корисна штука. Це підтримує патріархат, капіталізм, «традиційні цінності» і можливість людей, в яких більше тестостерону + менше моралі, досягати вершин ієрархії. Ось цей останній абзац - це суто моя думка.

​«Одного дня вас закличуть порушити великий закон в ім'я справедливості та раціональності. Від цього залежатиме все. Ви маєте бути готовими. Як ви збираєтеся готуватися до того дня, коли це справді матиме значення? Ви повинні залишатися "у формі", щоб бути готовими, коли настане цей великий день. ​Що вам потрібно, то це "анархістська калістеніка". ​Десь раз на день порушуйте якийсь безглуздий дрібний закон, навіть якщо це просто перехід дороги в недозволеному місці. Керуйтеся власною головою, щоб оцінити, чи є закон справедливим або розумним. Таким чином ви підтримуватимете тонус, і коли настане великий день, ви будете готові». Джеймс С. Скотт #цитата

Перший автобус, побудований робітниками колективізованої автобусної компанії, Барселона, 1936 рік Джерело: Вікісховище

📅 19 липня 1936 року, у відповідь на правий заколот генерала Франко, робітники по всій Іспанії взялися за зброю і започаткували одну з найглибших соціальних революцій в історії. Громадянська війна, що розгорнулася услід за цим, поставила робітничий клас проти іспанських капіталістів, яких підтримували нацистська Німеччина та фашистська Італія. У революційних регіонах анархісти, соціалісти-робітники та селяни забирали підприємства й землю під власне колективне управління. Тисячі людей, переважно з робітничого середовища, приїхали з усього світу, щоб підтримати іспанських трударів. Серед них був британський письменник-соціаліст Джордж Орвелл, який згадував Барселону як місце, де вперше на власні очі побачив місто під владою робітничого класу: будівлі захоплені й позначені червоними або червоно-чорними анархістськими прапорами, стіни розписані символікою революційних партій, вивіски на кафе й крамницях сповіщали про колективізацію. За його спостереженням, звична ієрархія в мові й стосунках між людьми на якийсь час просто зникла — офіціанти й продавці трималися на рівних, а звертання на кшталт "сеньйоре" чи "дон" вийшли з ужитку. Західні демократії, зокрема Британія та Франція, відмовили Республіці в підтримці й запровадили блокаду, що перекрила постачання зброї та допомоги антифашистським силам. Італія та Німеччина водночас відкрито ігнорували цю заборону, а американська нафтова компанія Texaco постачала націоналістам пальне та інші ресурси — подекуди навіть без оплати, тоді як Республіці в постачанні відмовили повністю. Після майже трьох років кровопролитної боротьби переважаюча військова перевага дозволила націоналістам здобути перемогу. #історія

Гарних вихідних! 🫶 ✊Поки йдуть протести за сьогоднішній добробут жителів України, ми хочемо звернути вашу увагу до майбутнього! А точніше на не менш важливий у своїй довгостроковій перспективі законопроєкт 14164! ✍️Законопроєкт передбачає введення змін до дійсного законодавства України таким чином, щоб дозволити будувати Малі модульні реактори, що, на думку ініціаторів законопроєкту, збільшить енергетичний потенціал України, і закріпить її місце на міжнародній арені енергетики. ❓У новому аналітичному розборі, який написали члени нашої редакції Курт Петріков і Денис Хромий, ми розповідаємо що таке Малі модульні реактори та відповідаємо на ключові питання, що стосуються цього законопроєкту та технології загалом: як ММР впливатимуть на довкілля? У чому їхня перевага над АЕС? Як ММР зможуть сприяти розвитку самоуправління в Україні? Які економічні та політичні ризики і переваги несуть у собі ММР? 👉Тож пропонуємо вашій увазі статтю «Законопроєкт 14164: що це і чим може бути корисним для посилення автономії громад?». Запрошуємо до дискусії! Ми невеличкий колектив і вдячні будь-якій підтримці, тож якщо ти хочеш допомогти, див. за посиланням «Як підтримати проєкт?». «Низовина» в Instagram Syg.ma Друкарня Щусь