Анархізм українською

🅰️Сьогодні день народження видатного анархо-комуніста, співзасновника БОАК та «Комітету Спротиву», який воював проти імперіалістичного загарбника Росії на стороні України — Дмитра Пєтрова (Лєшего). 🫡На превеликий жаль, Дмитро загинув під Бахмутом у 2023 році. І хоча його немає з нами, але його справа живе. Україна все ще борониться від загарбницьких намірів з боку Росії, а анархістський рух України продовжує робити свій внесок у цю боротьбу, не забуваючи й про політичну. ✍️Аби вшанувати Дмитра Пєтрова у день його народження, ми переклали його есей «Бути революціонером сьогодні», який сьогодні публікуємо для ознайомлення. 👤У ньому він ділиться своїми думками щодо призначення революціонера у світі та міркує навколо того що взагалі означає бути тим самим революціонером. Для Лєшего революціонер — це насамперед ідейна та дисциплінована особистість, яка вірить в успіх боротьби, завжди прагне навчатися новому, старається не відступати від анархістської етики, не підводити своїх товаришів та цілковито віддана своїй справі та поплічникам. Враховуючи досвід активізму в анархістському русі України, слова Дмитра Пєтрова вкрай актуальні та повчальні для теперішнього та майбутнього поколінь лібертарїв. 👉Детальніше прочитати твір можна на нашому сайті за посиланням. Ми невеличкий колектив і вдячні будь-якій підтримці, тож якщо ти хочеш допомогти, див. за посиланням «Як підтримати проєкт?». «Низовина» в Instagram Syg.ma Друкарня Щусь

Посилання на сьогоднішнє зібрання клубу "Лібертарій", присвячене обговоренню книги "Культ інформації" Теодора Роззака: Time: Sep 9, 2026 06:00 PM Helsinki Join Zoom Meeting https://us04web.zoom.us/j/73504897124?pwd=qeZVshFFOMtG7fXzunM6xW4b8LebnR.1 Meeting ID: 735 0489 7124 Passcode: 2bZTQe

Друзі, адмін тимчасово на лікарняному, тому регулярний постинг стає на паузу. ​Якщо у вас є якісь термінові або дуже важливі питання/новини — пишіть в особисті повідомлення каналу. За можливості буду відповідати. ​Поки нових дописів немає, запрошую всіх до нашого чату! Переходьте, спілкуйтеся та діліться своїми думками: https://t.me/+bI3IqKHz1h9jZWRi ​Бережіть себе, тримайтеся в теплі та не хворійте! Скоро повернуся в стрій 🫡

#НАрх_постать #НАрх_ідея Сьогодні - рівно сто років з дня народження видатного філософа, соціального критика й антипедагога хорватського походження Івана ІЛЛІЧА. Якщо ви досі нічого не чули про "Deschooling society" ("Розшколювання" або ж "Звільнення від шкіл") та "Tools for Convivality" ("Засоби для співжиття"), то зараз якраз час познайомитися з ними. Можна почати, наприклад, із двох розлогих дописів на початку цього каналу. Сам я хотів би присвятити імениннику такий образ-роздум, який народився у мене кілька днів тому: Гомогенний колектив одновікових (у гіршому випадку - ще й одностатевих) дітей, який тривалий час піддається систематичній обробці згідно певних формальних інструкцій, подібний до монокультурного злакового поля, підтримка якого зазвичай неможлива без штучних добрив та інсектицидів. Така група істот схильна до хвороб, виснажує землю, на якій зростає, а також потребує зовнішнього наглядача, що опікуватиметься (і керуватиме) нею.

https://t.me/bukvoiid На правах реклами. Б у книжки недорого. Різними словянськими мовами.

Привіт! 👋 ❓Одне з найскладніших теоретичних питань, яке задають анархістам: як можна захистити суспільство, в якому знищено вертикаль влади й адміністративну ієрархію? Адже цілком очевидно, що сусідні державні утворення, особливо таке, як російське, неодмінно докладуть зусиль, щоб знищити будь-який «вільний район». Зрештою, у минулому столітті такі випадки траплялися неодноразово. 🪖Кріс Бомон у своєму есе 2017 року намагається послідовно і структуровано викласти оборонну стратегію для суспільства самоврядних громад. Засновуючись на праці Коліна Ґрея «Сучасна стратегія» (1999), Бомон розглядає 17 вимірів захисту від зовнішньої військової агресії. При цьому він порівнює спроможності лібертарного й авторитарно-соціалістичного режимів, виділяючи їхні переваги й недоліки за кожним із вимірів. ✍️Журнал «Низовина» публікує відгук Валентина Долгочуба на працю Кріса Бомона із критичним аналізом цього есе в розрізі сучасних військових реалій. 👉Запрошуємо до ознайомлення та обговорення! Ми невеличкий колектив і вдячні будь-якій підтримці, тож якщо ти хочеш допомогти, див. за посиланням «Як підтримати проєкт?». «Низовина» в Instagram Syg.ma Друкарня Щусь

Весною видавництво Утопія увірвалась з перекладом «Піратське Просвітництво, або Справжня Ліберталія», а ми, прочитавши, хочемо її порекомендувати! Відомий антрополог, Девід Ґребер, провів захоплююче дослідження піратської республіки на Мадагаскарі, що існувала 300 років тому. Книга переносить читача на віддалений тропічний острів, де бурхливо перепліталися культури й політичні практики місцевого населення (малагасійців) та різноманітних прибульців, зокрема і європейських піратів. Автор доводить, що важливу роль у постанні нової спільноти відіграли місцеві жінки, часто вони були самостійними та активними гравцями у локальній політиці. В результаті контакту малагасійців та піратів з'явилась егалітарна й схильна до демократичного урядування спільнота. За переклад та поширення дякуємо НеоАрхаїка та Imara Notia. Придбати книгу можна у видавництві Утопія за 320 піастрів грн

#НАрх_штудії #НАрх_практика Ввечері 9 вересня, на клубі "Лібертарій", що проводиться у "Підпіллі" раз на півтора-два місяці, відбудеться обговорення праці "Культ інформації" американського культуролога та філософа Теодора Роззака (або Рошчака, як тільки його транскрибують Roszak). Зокрема, йдеться про друге видання 1994 року, яке має підзаголовок: "Неолуддитський трактат про високі технології, штучний інтелект і справжнє мистецтво мислення". Роззак відомий як один із чільних теоретиків і літописців контркультури 1960-1970-х, тож немає нічого дивного, що він критично сприйняв наступ комп'ютерних технологій та інтернету, а також був серед перших голосів, які піддавали сумніву необхідність і доцільність розвитку "штучного інтелекту", як і сам цей концепт. Утім, у більшій частині книги він зосереджується на тому моменті, коли суспільна практика і "громадська думка" перетворюють технологію на культ. Цілком імовірно, що ця праця, зокрема її друге видання, вплинула й на легендарний трактат "Індустріальне суспільство та його майбутнє" (1995) чи роман "Бійцівський клуб" (1996), просякнутий ідеями контркультури. Здається, зараз - саме той час, коли варто відкотитися думкою до світанку ери інтернету й персональних комп'ютерів, щоб критично оцінити момент, в якому ми знаходимось. Праця Роззака доступна лише в англомовному оригіналі, кому треба - звертайтеся. Я би рекомендував на додачу прочитати невелике чарівне есе Івана Ілліча "Silence as a Commons" (1983) на ту ж тематику. Приходьте чи підключайтеся, посилання на Zoom буде опубліковане в день зустрічі

⏳ Апокаліпсис досі 🐰⏰ 💥 І чому апокаліпсис взагалі сприймають як подію? Хіба не може кінець світу бути таким же гіпероб'єктом, як зміна клімату чи наша війна? Чому у світу має бути жахливий кінець, а не жах без видимого кінця? ⏪ Зараз доволі цікаво згадувати, як в суспільстві сприймався "кінець світу" 2012 року. Наче якась дитяча наївність, накручена телевізійною неоезотерикою дев'яностих-нульових, дозволила нам десь глибоко в душі повірити в таку грандіозну подію, як кінець світу. У 2012-му — до Криму, до Трампа, до Ковіду — ми змогли десь в нас відчути, що нудний "кінець історії" співпаде із кінцем справжнім. Проте від того Кінця світу ми отримали лише другосортний фільм-катастрофу та розбиті серця. На жаль, мая не вгадали із датою. Хоча епоха після 2012-го точно стала інакшою, так що… 👻 Коли щось не виходить по-справжньому, це починають сприймати метафорично. І одне з таких пояснень, які тоді можна було почути, було чимось на кшталт: «апокаліпсис тоді почався, але він триватиме довго». Ця думка, що виникає у втомленому відчаї сучасного способу життя, насправді значно глибша та цікавіша за щиру віру у кінець світу від метеориту чи вибуху Сонця. ♾ І справді, чому ми уявляємо кінець світу як одномоментне явище, а не як гіпероб'єкт, що триває вже десятиліття чи навіть тисячоліття? І чому цим кінцем має бути абсолютне ніщо, повне знищення — а не переродження світу у щось нове на руїнах старого порядку? 🌠 Справжній Апокаліпсис™ — той, що із християнської міфології та біблійного Одкровення — триває принаймні кілька років, поки описані події розвиваються. Хоча врешті все має закінчитися "чудово" — Друге пришестя, Ісус стане царем на всій Землі та все таке. Але чи зрозуміли б люди, яким певний час доведеться жити з отруйною водою та під владою Сатани, що треба лише пережити цей жахливий час, що пізніше стане краще? ⚔ Скандинавський Раґнарьок — тобто сама битва, в якій вмирають боги та знищується світ — триває доволі швидко, але перед ним віщують складні роки, у тому числі три роки безперервної зими. Хтозна, може зміна клімату призведе саме до цього! Проте і саме існування Всесвіту цим не скінчиться, бо надалі його заново заселятимуть як боги, так і інші живі істоти. 🕉 Найчіткіші та водночас найсумніші терміни у індійської Калі-юґи — останньої епохи, періоду занепаду дгарми, найгіршої чверті циклу перед переродженням світу. Ця остання епоха вже давно почалася, проте триватиме вона 432,000 земних років, аж до нового аватара Вішну… Проте і тут це не означає руйнації Всесвіту під нуль — навпаки, дгарму буде відновлено і жити стане легше та приємніше. 🕶 То чому ж ми нині думаємо, що апокаліпсис не настав? Щоліта ми б'ємо рекорди спеки та смертей від неї, щозими ми бачимо як погоду кидає зі сторони в сторону, а ще війни, пандемія та руйнація природніх законів (традиційних дій та соціальних зв'язків) — хіба це не ознаки того апокаліпсису, що вирує вже не рік і не два? Не вистачає лишень голоду, але така крихка система забезпечення, як монокультура, завжди здатна призвести і до нього. 🙆 Ми живемо в апокаліпсисі, ховаючись від нього під кондиціонерами та у бомбосховищах. Так само, як вже певний час ми прожили у кіберпанку, навіть не усвідомивши різницю між нашими застарілими уявленнями про кіберпанк та його справжнім втіленням. 🫣 Людині складно уявити, що із падінням техноіндістріальної системи, а то і навіть всієї цивілізації, світ не перестане існувати. 🦖 Так само, певно, і динозаври не могли уявити, що кінець їхнього планетарного домінування означатиме не смерть, а перехід у інакшу форму існування 🐓 🪾 Природа все переживе. І людина, як і багато-багато інших тварин, також. Хоч, можливо, ми себе вже і не впізна‌ємо після цього 🌱 ПЛЕМ’Я  🔥🐒

У шахті «Криворізькій» («Родіна») троє робітників опинилися у зумпфовій частині ствола шахти. Як результат — троє загиблих. На шахті обірвалась баддя для спуску та підйому працівників. hromadske пише:

Тіло одного з робітників виявили на технологічному містку. Ще двоє чоловіків опинилися під водою. Їхні тіла вилучили за допомогою спеціального альпіністського спорядження та транспортували гірничими виробками на поверхню.

 Наші глибокі співчуття не перекриють горя від злочину, скоєного керівництвом КЗРК. Відбулося це не випадково, а через конкретне зухвале ігнорування керівництвом Криворізького залізорудного комбінату норм безпеки праці, порушення норм КЗпП (серед яких 190 — зафіксовані). Голова Незалежної профспілки гірників України Михайло Волинець пише щодо трагедії на своїй сторінці у фейсбуці:

Нагадаю, що напередодні початку повномасштабної війни Незалежна профспілка гірників України звертала увагу силових структур, правоохоронних органів, служби Держпраці на демонстративне порушення адміністрацією Криворізького залізорудного комбінату норм безпеки праці, на щоденні загрози для життя та здоров’я працівників шахт комбінату. Ще восени 2020 року службою Держпраці на підструктурних підрозділах КЗРК були виявлені 190 порушень трудового законодавства. Перевірка відбувалась за ініціативи Незалежної профспілки гірників України за дорученням тодішнього прем'єр-міністра Дениса Шмигаля. Попри фото та відеофіксації робітниками порушень на КЗРК, оприлюднення фактів зневажання менеджментом нормами безпеки – з керманичей комбінату як з гуся вода.

У 22 році був введений мораторій на планові/позапланові державні перевірки підприємств. Протягом чотирьох років Постанова N303 набувала змін 24 рази. На час воєнного стану Уряд припинив усі планові та позапланові перевірки бізнесу, залишивши лише кілька винятків. Інспекції можливі за рішенням суду, за власним бажанням підприємця або ж для перевірки виконання вимог, виданих контролюючими органами після 24 лютого 2022 року. Утім, останнє правило має суворі обмеження: контролерам заборонено перевіряти нерухомість, якщо вона пошкоджена чи зруйнована війною, розташована в зоні бойових дій, на окупованих територіях, у зонах ризикованого землеробства чи на ділянках, що потребують розмінування. Разом з тим, пункт 2 Постанови N303 дозволяє їх проводити за рішенням профільного міністерства, якщо є ризик для життя й здоров'я людей, безпеки країни, довкілля чи дотримання міжнародних угод. Фактично, регулярні «превентивні» перевірки, відповідно до Постанови, на сьогодні майже неможливі, окрім випадків, коли рішення про них спускається «зверху» від інстанцій різних рівнів, як правило вже постфактум порушень, чи ініціюються добровільно підприємцями (що не менш абсурдно). Але ми бачимо: навіть при перевірках за дорученням зверху керівництво підприємства може просто проігнорувати всі зафіксовані порушення та призвести до смертей трударів. У цих жертвах недбалості керівництво комбінату та законотворці винні однаковою мірою. Останні продемонстрували лише формальний підхід до захисту прав робітників під час воєнного стану, адже для міністрів інтереси роботодавців залишаються у значно більшому пріоритеті, ніж безпека та права працівників. Спочатку двох шахтарів безпілотником убивають російські покидьки, а паралельно криворізьких колег прирікають на смерть їхні ж «начальнички». Як Незалежна студентська профспілка висловлюємо солідарність із загиблими, їхніми сім'ями та всіма шахтарями, що перманентно знаходяться в небезпеці не тільки через характер роботи, але й халатність керманичів та атаки імперського непотребу.

#мем Оригінал

"Я б запропонував просто перекреслити сучасну економічну науку як таку й почати з чистого аркуша. Моя ідея полягає в наступному: взяти концепції «виробництва» та «споживання», викинути їх на смітник, а натомість поставити «турботу» та «свободу». Як слушно зауважують феміністки, навіть коли ви будуєте міст, ви робите це тому, що вам небайдуже, чи зможуть люди дістатися іншого берега. Ви створюєте авто, бо дбаєте про їхню мобільність. Тобто навіть виробництво — це лише один із різновидів турботи, адже суть нашої людської природи — це піклування один про одного." Девід Ґребер #цитата

#мем

💁 Жити у Природі не означає бути екологічними 🛤 Скільки разів ми їздимо по різним куточкам України — від Луганщини до Закарпаття — всюди ми бачимо цей цивілізаційний парадокс. Люди в горах та селах живуть значно ближче до Природи, іноді в повному її оточенні, але чомусь не відчувають, як їхня життєдіяльність шкодить довкіллю. ☕️ Окрім стандартного бажання вписатись в капіталізм — локальні парковки, кафешки, виробництва — ми бачимо багато індивідуальних проблем. 🚧 Люди чіпляються за сучасні тренди, як-от асфальтування власних ділянок. Навіть при відсутності машин чомусь асфальт на ділянці вважається чимось гарним. Чому не використовувати прекрасні плити з отворами для рослинок та дренажу — не зрозуміло. ✂️ Якщо ділянка не асфальтована, то на ній намагаються викосити все різноманіття. Косіння трави — стандартний зайоб усіх власників, від глухого села до буржуйських курортних місць. Газонокосарки — справжня зброя геноциду. А коротенький газон — це найогидніший тренд у господарстві, який тільки існує. І він, на жаль, всюди. Альтернативи косінню можеш глянути тут! 🧻 Також чомусь жоден екологічний тренд не дійшов до туалетів. Зазвичай люди тупо копають яму — що, насправді, не найгірший з можливих способів сховати відходи. Септик — кілька діжок, де відходи послідовно відстоюються — вимагає певної інфраструктури, зазвичай з бетону чи пластику, що саме по собі не є екологічним, так ще й може пошкодитись та дати тіч у ґрунтові води. Найкращим був би компостний туалет, але чомусь майже ніхто не експериментує із цим — доволі простим, цікавим та корисним для землі — рішенням. 🪣 Взагалі, звичка вичерпувати ресурси досуха — вічна агрокультурна проблема. Від криниць до ґрунту, ми впираємось в максимум природніх ресурсів та вимагаємо більшого — копаємо скважини глибше, оремо та удобряємо землю агресивніше… Але збір дощової та "сірої" води для поливу, а органічних решток для компостування та удобрення разом з розумним пермакультурним підходом могли б, навпаки, відроджувати виснажене середовище! 🥤 Масові "народні" звалища теж є невід'ємною частиною будь-якого села. Іноді їх влаштовують у рвах, куди ведуть стічні води, іноді — прямо біля річок. Ось активісти ЕкоПлатформи почистили прикарпатські схили, ось відроджений Greenline Front прибирає степ — і у тих мішках лише краплина того, що нескінченно зливають та викидають люди прямо собі під ніс. Пластик, метал, тканини, скол та одяг — люди сруть де їдять і не переймаються за майбутнє — своє чи своїх дітей. Наче викинуте у кущі сміття випадає з буття, а не біоакумулються у всьому живому довкола. ☠️ Ну а про поливання гербіцидами та паління трави і інших пластикових відходів годі й говорити — це трагедія всенародного масштабу. Стовпи диму та товпи з оприскувачами — якась мерзенна пародія на язичницькі ритуали, що приносять довкіллю лише біль та страждання. Нехай боги покарають цих людей. ⚰️ Чомусь згадалася одна християнська (вибачаємось) казка. В ній Ісус йшов по селу та побачив чоловіка, що майстрував собі паркан — але паркан той він робив із тонких прутиків. Ісус спитав, чому чоловік робить такий хилий паркан, на що чоловік сказав: «на мій вік вистачить, адже мені лишилось лише два роки прожити». І з тих пір Ісус зробив так, що люди не знають скільки їм лишилось жити, щоб вони «гарно працювали та дбали про себе і свою родину». 🌀 Нині люди не знають, скільки проживуть. У них часто є діти, яким вони передадуть свої ділянки, а з ділянками — цілі екосистеми довкола, в яких дітям прийдеться жити. Так чому ж, маючи майбутнє, люди шкодять довкіллю, що лишиться після них? 👉 До речі, у бібліотеці Плем'я ми створили розділи про екобудівництво та стале господарювання! Читай мерщій 😉 ПЛЕМ’Я  🔥🐒

14 серпня 1924 року народився Колін Ворд (Colin Ward) — британський письменник, редактор та один із найвпливовіших анархістських мислителів другої половини XX століття. Помер Колін Ворд 11 лютого 2010 року у віці 85 років. ​Його підхід до анархізму був позбавлений революційної риторики чи закликів до повалення влади. Ворд розглядав анархізм як повсякденну практичну самоорганізацію, горизонтальну взаємодію та здатність людей вирішувати власні проблеми без участі держави й бюрократії. ​Основні праці ​«Anarchy in Action» (1973) — ключова праця Ворда. У ній він доводить, що анархічне суспільство вже існує у повсякденному житті, у вигляді низових ініціатив, кооперативів, клубів за інтересами та взаємодопомоги, які функціонують без ієрархічного примусу. ​«Streetwork: The Exploding School» (1973, у співавторстві) — дослідження у сфері альтернативної педагогіки. Ворд виступав за концепцію «школи без стін», де міське середовище та довкілля стають головним освітнім ресурсом, замінюючи формальну шкільну систему. ​«Housing: An Anarchist Approach» (1976) — критичний аналіз житлової політики. Автор критикує як комерційну оренду, так і державні житлові програми, відстоюючи житлові кооперативи, самобуд, сквотинг та право людей самостійно організовувати свій житловий простір. ​«The Child in the City» (1978) — праця про те, як діти взаємодіють із міським середовищем. Ворд показує, як через гру та уяву діти пристосовують під свої потреби простір, спроєктований дорослими, та відстоює їхнє право на активну присутність у місті. #персоналії

«Візіонерський фемінізм — це мудра й сповнена любові політика. Він ґрунтується на любові як до жіночої, так і до чоловічої сутності й відкидає будь-яку зверхність одного над іншим. Суть феміністичної політики — це прагнення покласти край патріархальному пануванню над жінками й чоловіками, дівчатами та хлопцями. Любов неможлива там, де стосунки будуються на пануванні й примусі. Чоловіки не зможуть по-справжньому полюбити себе в патріархальній культурі, доки їхній самовизначенню потрібне підкорення патріархальним правилам. Коли ж чоловіки приймають феміністичне мислення та практику, що акцентують на взаємному розвитку й самореалізації в усіх стосунках, їхній емоційний стан тільки виграє. Справжня феміністична політика завжди веде нас від неволі до свободи, від браку любові до спроможності любити». Белл Гукс, "The Will to Change: Men, Masculinity, and Love" #цитата #фемінізм

Праця — це злочин чи єдиний спосіб вижити? ​Текст Германа Схюрмана (1924) — один із найрадикальніших антитрудових маніфестів XX століття. Автор закликає відмовитися від самого поняття «праця», обираючи саботаж, творення та боротьбу за справжнє вільне життя. Нижче наведено переклад класики анархістської думки, а наприкінці — коротка справка про групу «De Moker», яка стояла за цим маніфестом, та долі її діячів. Читати тут 👇👇👇 Телеграф #стаття #цікаве

🚩Анонс акції Збираємося, щоб нагадати КМДА про необхідність розглянути звернення Громадської ради щодо недопущення підвищення вартості проїзду. Громадський транспорт має бути доступним для людей. Наше соціальне завдання – бути почутими та домогтися розгляду вимог громади. Приєднуйтесь, щоб разом протидіяти антисоціальним рішенням КМДА! 📍Коли: 11 серпня (вівторок), 14:00 📍Де: КМДА, вул. Хрещатик, 36 ℹ️Деталі та оновлення: https://t.me/narodnainitziatyva